Основні напрямки підвищення ефективності виробництва

Перехід до ринкових відносин вимагає глибоких зрушень в економіці - вирішальній сфері людської діяльності. Необхідно здійснити крутий поворот до інтенсифікації виробництва, переорієнтувати кожне підприємство, організацію, фірму на повне і першочергове використання якісних чинників економічного зростання. Повинен бути забезпечений перехід до економіки вищої організації й ефективності із всебічно розвиненими продуктивними силами і виробничими відносинами, добре налагодженим господарським механізмом. В значній мірі необхідні умови для цього створює ринкова економіка, найважливішим фактором підвищення ефективності суспільного виробництва, забезпечення високої його ефективності був і залишається науково-технічний прогрес. До останнього часу НТП протікав еволюційно. Перевага віддавалася вдосконалення вже існуючих технологій, часткової модернізації машин і устаткування. Такі заходи давали певну, але незначну віддачу. Недостатньо були стимули розробки та впровадження заходів з нової техніки. У сучасних умовах формування ринкових відносин потрібні революційні, якісні зміни, перехід до принципово нових технологій, до техніки наступних поколінь - докорінне переозброєння всіх галузей народного господарства на основі новітніх досягнень науки і техніки. Найважливіші напрямки НТП:

широке освоєння прогресивних технологій

автоматизація виробництва

створення використання нових видів матеріалів

В умовах переходу до ринкової економіки, її початкового етапу дуже важливі заходи науково-технічного характеру. Колективи підприємств, їх керівники головну увагу приділяють матеріального стимулювання праці.

Більша частина прибутку після сплати податків направляється до фонду споживання. Такий стан ненормально. Очевидно, у міру розвитку ринкових відносин підприємства почнуть приділяти належну увагу розвитку виробництва на перспективу і будуть направляти необхідні кошти на нову техніку, оновлення виробництва, на освоєння та випуск нової продукції.

Крім того, необхідно створити організаційні передумови, економічні та соціальні мотивації для творчої праці вчених, конструкторів, інженерів, робітників. Корінні перетворення в техніці і технології, мобілізація всіх, не тільки технічних, але й організаційних, економічних і соціальних чинників створять передумови для значного підвищення продуктивності праці. Попереду забезпечувати впровадження новітньої техніки і технології, широко застосовувати на виробництві прогресивні форми наукової організації праці, вдосконалювати його нормування, домагатися зростання культури виробництва, зміцнення порядку і дисципліни, стабільність трудових колективів. Хоча, все вище сказане вкрай важливо і необхідно для сучасних підприємств, але потрібно враховувати реалії сьогоднішнього життя. Подібні заходи зможуть впровадити, напевно, дуже нескоро і дуже небагато
підприємства через сформованого і нещодавно загостреної економічної, соціальної кризи.

Одним з важливих факторів інтенсифікації і підвищення ефективності виробництва є режим економії. Ресурсозбереження повинне перетворитися у вирішальний джерело задоволення зростаючої потреби в паливі, енергії, сировині і матеріалах. У вирішенні всіх цих питань важлива роль належить промисловості. Належить створити і оснастити народне господарство машинами, устаткуванням, що забезпечує високу ефективність використання конструкційних та інших матеріалів, сировинних і паливно-енергетичних ресурсів, створення і застосування високоефективних маловідходних і безвідходних технологічних процесів. В даний час Україна використовує в розрахунку на одиницю національного доходу палива, електроенергії, металу значно більше, ніж всі розвинені країни. Це призводить до дефіциту ресурсів при великих обсягах виробництва, що змушує виділяти все більші кошти для нарощування сировинної та паливно-енергетичної бази. Тому так необхідна модернізація вітчизняного машинобудування - вирішальне умови прискорення НТП, реконструкції всього народного господарства. Не можна забувати і про використання вторинних ресурсів. Матеріало-і енергоємна структура української економіки і застаріла технічна база виробництва обумовлюють утворення великої кількості відходів - близько 1,5 млрд. т щорічно. Із загальної кількості щорічно утворюються відходів до ресурсної частини відносяться 500-600 млн. т, але з них використовуються менше третини, а решта вивозяться на звалища, скидаються у відвали, накопичуються на териконах, які за площею щорічно збільшуються на 2-3 тис. га . Разом з тим вторинні ресурси вже нині можуть відігравати значну роль у забезпеченні виробництва сировиною і замінювати природні ресурси (рудні концентрати, природні нерудні матеріали тощо). Низький рівень використання відходів призводить до їх накопичення в навколишньому середовищі, до її значного забруднення і деградації, підриву природної основи як самого виробництва, так і життєдіяльності людей.

Оціночні розрахунки по 30 основних видах відходів показали, що зниження випуску продукції з відходів є причиною істотного зменшення надходжень коштів до бюджету. У результаті зменшення обсягів використання тільки 6 видів найбільш вагомих відходів у 1992 р. було недоотримано в порівнянні з 1989 р. продукції з відходів на суму понад 298 млрд. крб. Це зумовило зменшення надходжень до Держбюджету за рахунок недоотримання ПДВ і податку на прибуток у сумі 58,5 млрд. крб., А загалом це становить 6,2% загальної суми бюджетних надходжень. Підвищення ефективності суспільного виробництва значною мірою залежить від кращого використання основних фондів. Необхідно інтенсивніше використовувати створений виробничий потенціал, домагатися ритмічності виробництва, максимального завантаження устаткування, істотно підвищувати змінність його роботи і на цій основі збільшувати знімання продукції з кожної одиниці обладнання, з кожного квадратного метра виробничої площі. Найважливішим результатом організації інтенсивного використання виробничих потужностей є прискорення темпів приросту продукції без додаткових капітальних вкладень, темпів росту фондовіддачі. Розвиток нашої економіки на сучасному етапі і в найближчій перспективі обумовлює необхідність вдосконалення організації інтенсивного використання виробничих потужностей діючих підприємств. Організацію ефективного використання виробничих потужностей необхідно розглядати як дія, спрямована на випереджальний збільшення випуску продукції по відношенню до витрат на їх приріст. При цьому дія розуміється в широкому сенсі як багатогранна діяльність виробничих підрозділів і служб, яка спрямована на використання виробничих потужностей промислових підприємств у відповідності з цілями, поставленими перед ними нашим суспільством.

Один з факторів інтенсифікації виробництва, підвищення його ефективності - вдосконалення структури економіки. Більш високими темпами необхідно розвивати галузі, що забезпечують НТП і успішне розв'язання соціальних завдань, домагатися поліпшення пропорцій між виробництвом засобів виробництва і предметів споживання, галузями АПК. Інвестиційна політика покликана забезпечувати підвищення ефективності капітальних вкладень. Належить здійснити перерозподіл коштів на користь галузей, що забезпечують соціальні потреби, прискорення науково-технічного прогресу. Все більша частка коштів має спрямовуватися на технічне переозброєння і реконструкцію діючих підприємств на противагу нового будівництва. У низці заходів щодо структурної перебудови суспільного виробництва - забезпечення прискореного росту виробництва товарів народного споживання і всієї сфери послуг, розвиток малого підприємництва, конверсія військового виробництва на підприємствах оборонного комплексу; технічне переозброєння і підвищення ефективності роботи транспорту, систем електро-, нафто-та газопостачання, зв'язку та інформаційного забезпечення всіх галузей виробничої інфраструктури.

Важливе місце у підвищенні ефективності виробництва займають організаційно-економічні фактори, включаючи управління. Особливо зростає їх роль з ростом масштабів суспільного виробництва ми ускладненням господарських зв'язків. Перш за все це розвиток і вдосконалення раціональних форм організації виробництва - концентрації, спеціалізації, кооперування і комбінування. Потребує подальшого розвитку і вдосконалення виробнича соціальна інфраструктура, що робить істотний вплив на рівень ефективності виробництва. В управлінні - це вдосконалення самих форм і методів управління, планування, економічного стимулювання - всього господарського механізму. У плануванні - збалансованість і реальність планів, оптимально побудована система планових показників, не стримуюча первинні ланки народного господарства, а дає їм широкий простір для діяльності. У цій же групі чинників - широке застосування різноманітних важелів господарського розрахунку і матеріального заохочення, матеріальної відповідальності та інших госпрозрахункових економічних стимулів. Велику роль у вирішенні завдань ефективного господарювання, створення і впровадження ресурсозберігаючих техніки і технології покликана відігравати наука.

Особливе місце в інтенсифікації економіки, зниження питомої витрати ресурсів належить підвищенню якості продукції. Результати проведеної в народному господарстві роботи з підвищення технічного рівня, якості продукції і виконуваних робіт не відповідають сучасним вимогам. Це завдання має стати всенародною, предметом постійної уваги та контролю, головним чинником в оцінці діяльності кожного трудового колективу.

ВИСНОВОК

Істотно розширюються можливості дії всіх факторів підвищення ефективності виробництва в умовах формування ринкових відносин. Здійснюються структурна перебудова народного господарства, переорієнтація його на споживача; модернізація найважливіших галузей народного господарства - промисловості, будівництва, транспорту і зв'язку на основі високих технологій; подолання відставання від світового науково-технічного рівня; продумана конверсія військового виробництва; перехід до змішаної економіки, в якій створюються на рівних правах різні форми власності; вільний розвиток всіх колективних і приватних форм господарювання; фінансове оздоровлення економіки; органічне включення країни в глобальні господарські зв'язки. У результаті цього сформується регульоване, цивілізоване ринкове господарство, яке з'явиться дієвим засобом, що стимулює зростання продуктивності праці, підвищення ефективності всього суспільного виробництва, примноження суспільного багатства в інтересах підвищення добробуту народу.

Проте все не так просто. І не так легко виконати всі поставлені тут завдання. Причини можуть бути різного характеру - від загальної кризи до самих кісток свідомості керівників підприємств і фірм. Але потрібно рухатися вперед і знаходити все нові шляхи підвищення економічної ефективності виробництва. Без цього Україна немає місця серед розвинених країн світу.