Повноваження органів управління в галузі екології.

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

З дисципліни : Екологічне право.

Варіант №13.

Виконав:

Студент 3- го курсу

Групи Юз – 31

Білоус А.С.

Київ 2013р.

План

1. Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення……………………..3ст.

2. Повноваження органів управління в галузі екології……………………………………..7ст

3. Характеристика окремих природних ресурсів як об’єктів екологічного права………12ст.

Список використаної літератури…………………………………………………………...16ст.

Адміністративна відповідальність за екологічні правопорушення.

Сутність цього виду юридичної відповідальності полягає в засуванні до порушників екологічного законодавства адміністративно-правових санкцій (стягнень). Перелік екологічних правопорушень, за які настає адміністративна відповідальність, закріплений у главі 7 КпАП «Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'яток історії та культури». Водночас екологічний характер мають і деякі адміністративні правопорушення, які містяться в інших главах КпАП.

Найбільша за кількістю статей КпАП група екологічних правопорушень пов'язана з порушеннями порядку використання природних ресурсів (природоресурсні правопорушення). Йдеться, зокрема, про порушення правил охорони і використання землі, тваринного і рослинного світу, атмосферного повітря.

Види правопорушень

Правопорушеннями в галузі охорони і використання землі за КпАП є: псування і забруднення сільськогосподарських та інших земель (ст.52); порушення правил використання земель (ст.53); самовільне зайняття земельної ділянки (ст.531); приховування або перекручення даних земельного кадастру (ст.532); несвоєчасне повернення тимчасово займаних земель або неприведення їх у стан, придатний для використання за призначенням (ст.54).

Правопорушеннями в галузі охорони і використання надр є: порушення права державної власності на надра (ст.47); порушення вимог щодо охорони надр (ст.57); порушення правил і вимог проведення робіт по геологічному вивченню надр (ст.58).

Правопорушеннями в галузі охорони і використання вод є: порушення права державної власності на води (ст.48); порушення правил охорони водних ресурсів (ст.59); порушення вимог щодо охорони територіальних і внутрішніх морських вод від забруднення і засмічення (591); порушення правил водокористування (ст.60); пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв (ст.61); невиконання обов'язків по реєстрації в суднових документах операцій із шкідливими речовинами і сумішами (ст.62).

Правопорушеннями в галузі охорони і використання лісу є: порушення права державної власності на ліси (ст.49); незаконне використання земель державного лісового фонду (ст.63); порушення встановленого порядку використання лісосічного фонду, заготівлі і вивезення деревини, заготівлі живиці (ст.64); незаконна порубка пошкодження та знищення лісових культур і молодняку (ст.65); знищення або пошкодження полезахисних лісових смуг та захисних лісових насаджень (ст.651); знищення або пошкодження підросту в лісах (ст.66); здійснення лісових користувань не у відповідності з метою та вимогами, передбаченими в лісорубному квитку (ордері) або лісовому квитку (ст.67); порушення правил відновлення і поліпшення лісів, використання ресурсів спілої деревини (ст.68); пошкодження сінокосів і пасовищних угідь на землях державного лісового фонду (ст.69); самовільне сінокосіння і пасіння худоби, самовільне збирання дикорослих плодів, горіхів, грибів, ягід (ст.70); введення в експлуатацію виробничих об'єктів без обладнання, що запобігає шкідливому впливу на ліси (ст.71); пошкодження лісу стічними водами, хімічними речовинами, нафтою і нафтопродуктами, шкідливими викидами, відходами і покидьками (ст.72); засмічення лісу відходами (ст.73); знищення або пошкодження лісоосушувальних канав, дренажних систем і шляхів на землях державного лісового фонду (ст.74); знищення або пошкодження відмежувальних знаків у лісах (ст.75); знищення корисної для лісу фауни (ст.76); порушення вимог пожежної безпеки в лісах (ст.77); самовільне випалювання сухої рослинності або її залишків (ст.771).

Правопорушеннями в галузі охорони атмосферного повітря є: порушення порядку здійснення викиду забруднюючих речовин в атмосферу або впливу на неї фізичних та біологічних факторів (ст.78); порушення порядку здійснення діяльності, спрямованої на штучні зміни стану атмосфери і атмосферних явищ (ст.781); недодержання вимог щодо охорони атмосферного повітря при введенні в експлуатацію і експлуатації підприємств і споруд (ст.79); випуск в експлуатацію транспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах (ст.80); експлуатація автомототранспортних та інших пересувних засобів з перевищенням нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах (ст.81).

Правопорушеннями в галузі охорони і використання тваринного та рослинного світу є: (статті 85,851,861,87,88,881); види тварин та рослин, занесених до Червоної книги України (ст.901); території та об'єкти природно-заповідного фонду (ст.91).

Інша група екологічних правопорушень пов'язана з порушеннями вимог екологічної безпеки у процесі: а) створення, виробництва, використання, знешкодження, зберігання, транспортування, ліквідації, захоронення мікроорганізмів, біологічно активних речовин та інших продуктів біотехнологій (ст.901); б) впровадження відкриттів, винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій, нової техніки, технологій і систем, речовин і матеріалів (ст.911), порушення правил і норм з ядерної та радіаційної безпеки при використанні джерел іонізуючого випромінювання (ст.95).

До цієї групи слід також віднести допущення наднормативних викидів і скидів забруднюючих речовин (статті 591,78), а також порушення вимог щодо зберігання, транспортування, використання, знешкодження і захоронения хімічних засобів захисту рослин, мінеральних добрив, токсичних хімічних, радіоактивних речовин, у тому числі відходів (статті 821-826,83).

Окрему групу проступків становлять проступки, що стосуються екологічних прав громадян. Це, зокрема, відмова від надання чи несвоєчасне надання екологічної інформації (ст.914).

Суб'єктами адміністративної відповідальності за екологічні правопорушення відповідно до КпАП є тільки фізичні особи. Це громадяни України, іноземні громадяни, особи без громадянства та посадові особи, наділені адміністративною дієздатністю.

При цьому відповідно до ст.12 кодексу адміністративній відповідальності підлягають особи, які на момент вчинення адміністративного проступку досягли 16 років і є осудними. До неповнолітніх, які вчинили адміністративні проступки, можуть бути застосовані примусові заходи, які не є адміністративними стягненнями: зобов'язання публічно вибачитися; застереження; догана або сувора догана; передача під нагляд батькам або особам, що їх заміняють, чи під нагляд педагогічному або трудовому колективу за їх згодою, а також окремими громадянам на їх прохання (ст.241).

Висновки:

Перелік екологічних правопорушень, за які настає адміністративна відповідальність, закріплений у главі 7 КпАП «Адміністративні правопорушення в галузі охорони природи, використання природних ресурсів, охорони пам'яток історії та культури».

Повноваження органів управління в галузі екології.

Органи загального державного управління - уповноважені законодавчими актами органи державної виконавчої влади, на які покладені, поряд із загальними, повноваження в сфері соціально-культурного розвитку щодо забезпечення екологічної безпеки, ефективного використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища.

Президент - це найвища посадова особа в державі. Президент України є главою держави і виступає від її імені.

Президент України є гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції України, прав і свобод людини І громадянина.

Президент України:

- забезпечує державну незалежність, національну безпеку і право наступництво держави;

- приймає у разі необхідності рішення про введення в Україні або окремих її місцевостях надзвичайного стану, а також оголошує у разі необхідності окремі місцевості України зонами надзвичайної екологічної ситуації - з наступним затвердженням цих рішень Верховною Радою України;

- здійснює інші повноваження, визначені Конституцією України.

Уряду належить найперша роль у державному управлінні суспільними справами, у виконанні настанов законодавчої влади і забезпеченні дотримання встановлених законів. Кабінет Міністрів - це найвищий орган виконавчої влади в державі.

Повноваження уряду включають у себе:

- забезпечення державного суверенітету й економічної самостійності України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

- здійснення функцій загального керівництва й управління справами в державі;

- прийняття рішень з усіх найважливіших внутрішніх і зовнішньополітичних питань;

- забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах соціального захисту, освіти, науки, охорони природи, екологічної безпеки І природокористування;

- розробляє І здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

- виконує інші функції, визначені Конституцією та законами України, актами Президента України;

- здійснює реалізацію визначеної Верховною Радою України екологічної політики;

- забезпечує розробку державних, міждержавних екологічних програм;

- координує діяльність міністерств, інших установ та організацій України в питаннях охорони навколишнього природного середовища;

- встановлює порядок утворення і використання позабюджетного фонду охорони навколишнього природного середовища;

- встановлює порядок розробки та затвердження екологічних нормативів, лімітів використання ресурсів, викидів і скидів забруднюючих речовин у навколишнє природне середовище;

- встановлює порядок визначення плати та її граничних розмірів за користування природними ресурсами, забруднення навколишнього природного середовища, розміщення відходів, інші види шкідливого впливу на нього;

- приймає рішення про організацію територій та об'єктів природно-заповідного фонду;

- організовує екологічне виховання та освіту громадян;

- приймає рішення про зупинення (тимчасове) або припинення діяльності підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності та підпорядкування, в разі порушення ними законодавства про охорону навколишнього природного середовища;

- керує зовнішніми зв'язками України в галузі охорони навколишнього природного середовища.

Згідно зі ст. 119 Конституції України органи місцевої державної виконавчої влади - місцеві державні адміністрації на відповідній території забезпечують:

- виконання Конституції та законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, інших органів виконавчої влади;

- законність і правопорядок; додержання прав і свобод громадян;

- виконання державних І регіональних програм соціально-економічного та культурного розвитку програм охорони довкілля;

- взаємодію з органами місцевого самоврядування;

- реалізацію інших наданих державою, а також делегованих Радами повноважень.

Основні положення Конституції знайшли свій подальший розвиток у Законі України «Про місцеві державні адміністрації».

До питань, що вирішуються місцевими державними адміністраціями, відносяться:

- забезпечення законності тощо;

- соціально-економічний розвиток відповідних територій;

- використання природних ресурсів, охорони довкілля тощо.

Здійснення державного контролю на відповідних територіях покладено на місцеві державні адміністрації, в тому числі за виконанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.

Згідно з основними галузевими повноваженнями місцеві державні адміністрації:

- забезпечують ефективне використання природних, трудових і фінансових ресурсів;

- погоджують питання розміщення на своїй території нових підприємств та інших об'єктів незалежно від форм власності;

- здійснюють фінансування заходів, пов'язаних з охороною довкілля;

- розробляють та виконують програми щодо раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості ґрунтів, які перебувають у державній власності;

- здійснюють заходи щодо приватизації земель та їх вилучення для державних потреб;

- розробляють та забезпечують виконання місцевих екологічних програм і вносять пропозиції щодо регіональних та державних екологічних програм;

- вживають заходів щодо відшкодування збитків, завданих порушенням законодавства про охорону довкілля, підприємствами, установами, організаціями І громадянами;

- вносять пропозиції відповідним органам місцевого

самоврядування щодо організації території та об'єктів природно-заповідного фонду місцевого значення;

- інформують населення про екологічно небезпечні аварії та ситуації, стан довкілля, а також про заходи, що вживаються щодо його поліпшення;

- організовують роботу щодо ліквідації екологічних наслідків аварій, залучають до цих робіт підприємства, установи, організації незалежно від форм власності та громадянства;

- вносять пропозиції в установленому законом порядку про призупинення діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності у разі порушення ними законодавства про охорону довкілля та санітарних правил;

- розробляють і забезпечують правила користування водозабірними спорудами, призначеними для задоволення питних, побутових та інших потреб населення, зони санітарної охорони джерел водопостачання, обмежують або забороняють використання підприємствами питної води у промислових цілях.

Висновки:

Органи управління в галузі екології - це юридично відособлені державні, самоврядні і громадські інституції, уповноважені здійснювати організаційно-розпорядчі, координаційні, консультативні, організаційно-експертні, контрольні та інші функції в галузі забезпечення екологічної безпеки, ефективного використання природних ресурсів і охорони навколишнього природного середовища.