Поняття особливості природокористування. зміст права природокористування.
Екологічне право
Тема № 4:Право природокористування.
Мета:дати студентам чітке поняття особливостей природокористування. Студенти повинні знати види права природокористування. Студенти повинні орієнтуватись в принципах права природокористування. Студенти повинні знати суб’єкти та об’єкти права природокористування.
План заняття:
1. Поняття особливості природокористування. Зміст права природокористування.
2. Види права природокористування.
3. Принципи права природокористування.
4. Суб’єкти та об’єкти права природокористування.
5. Поняття права раціонального природокористування.
6. Правовий аспект і значення правового природокористування.
7. Право загального і спеціального природокористування.
8. Підстави виникнення зміни права природокористування.
Питання для самостійного вивчення.
1. Правосуб’єктність природокористувачів.
2. Права і обов’язки суб’єктів орендного природокористування.
3. Підстави припинення права природокористування.
ЛЕКЦІЯ
Поняття особливості природокористування. Зміст права природокористування.
Природокористування — це одна із сторін взаємодії природи і суспільства, яка виражається у використанні громадянами суспільства корисних для них властивостей природи. Це неминучий процес, обумовлений матеріальними, економічними та соціальними інтересами людства. Врегулювання відносин між суб'єктами з приводу природокористування за допомогою правових норм узаконює ці відносини і створює інститут права природокористування, який є елементом системи екологічного права як галузі права і складовою частиною екологічного права як учбового курсу.
Як інститут екологічного права право природокористування є сукупністю норм, закріплених в нормативно-правових актах, з приводу регулювання відносин, що виникають при використанні природних ресурсів. Таке трактування відображає поняття «право природокористування» в об'єктивному розумінні. Воно означає наявність фактично розроблених, прийнятих, затверджених, об'єктивно існуючих правових норм, які забезпечують механізм правового регулювання правовідносин з приводу природокористування. Це норми, які встановлюють форми і види природокористування, закріплюють права і обов'язки природокористувачів та юридичні засоби захисту прав суб'єктів правовідносин з приводу природокористування.
Крім об'єктивного, в науці екологічного права існує поняття «право природокористування» в більш вузькому, суб'єктивному розумінні. В суб'єктивному значенні право природокористування — це сукупність прав і обов'язків природо-користувача, які визначають коло його повноважень щодо користування природними ресурсами.
Право природокористування в суб'єктивному значенні означає набуття суб'єктом таких повноважень у відносинах з приводу природокористування, які дозволяють йому діяти в рамках, визначених законом — правом природокористування в об'єктивному розумінні, і вимагати захисту свого права природокористування.
Отже, право природокористування — це система юридичних норм і засобів, спрямованих на врегулювання право-мочностей у відносинах з приводу користування природники ми ресурсами, забезпечення ефективності їх використання та захист законних прав суб'єктів природокористування.
2. Види права природокористування.
Залежно від класифікаційних критеріїв існують різні види права природокористування.
У найбільш укрупненому вигляді класифікація видів права , природокористування проводиться за ознакою його доступімості, яка означає певний порядок надання права природокористування. Відповідно до такої класифікації правом загального природокористування є право вільно, без потреби у наявності будь-якого дозволу компетентних або уповноважених на те органів чи осіб користуватись природним об'єктом.
Право спеціального природокористування — це таке право, яке набувається з використанням дозвільної системи і потребує виділення окремих природних об'єктів чи їх частин у відокремлене користування.
Законодавством України громадянам гарантується право загального використання природних ресурсів для задоволення життєвонеобхідних потреб (естетичних, оздоровчих, матеріальних тощо) безоплатно, без закріплення цих ресурсів за окремими особами і надання відповідних дозволів, за винятком обмежень, передбачених законодавством України.
В порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам, організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та інших видів діяльності, а у випадках, передбачених її законодавством України, — на пільгових умовах.
Наприклад, ст. 49 Лісового кодексу України встановлено право загального користування лісовими ресурсами для громадян України вільно перебувати у лісах, безкоштовно збирати для власного споживання дикорослі трав'яні рослини, квіти, ягоди, горіхи, інші плоди, гриби. При цьому вони повинні дотримуватись вимог пожежної безпеки і користуватися зазначеними ресурсами способами, що не завдають шкоди відтворенню цих ресурсів, та у строки, встановлені державними лісогосподарськими органами.
Разом з тим ст. 50 Лісового кодексу України встановлює право спеціального використання лісових ресурсів в межах земельних ділянок лісового фонду, наданих для цього у користування, за спеціальним дозволом — відповідно до лісорубного квитка (ордера) або лісового квитка. На відведення для спеціального використання лісових земельних ділянок лісокористувачі мають право здійснювати такі види спеціального використання лісових ресурсів: заготівля деревини під час рубок головного користування, живиці, заготівля другорядних лісових матеріалів (пень, луб, кора, деревина, зелень тощо).
Встановлення загального чи спеціального виду природокористування залежить від виду природного об'єкта і стану навколишнього природного середовища, який визначає значення цього об'єкта для суспільства.
Залежно від об'єкта природокористування розрізняють право землекористування, надрокористування, водокористування, лісокористування, право користування рослинним і тваринним світом, об'єктами природно-заповідного фонду і т.д.
Відповідно до цільової спрямованості природокористування окремими природними об'єктами можна говорити про більш детальну внутрішню класифікацію видів природокористування:
— у водокористуванні — для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, енергетичних, рибогосподарських та інших потреб;
— в користуванні тваринним світом — любительське, спортивне рибальство, мисливство, використання об'єктів тваринного світу в наукових цілях, для комерційного розведення і т. д.
Розрізняють постійне і тимчасове природокористування залежно від встановлених строків природокористування. Наприклад, постійним і тимчасовим може бути користування землею.
Постійним визнається землекористування без заздалегідь встановленого строку.
Тимчасове користування землею, відповідно до Земельного кодексу України, може бути короткостроковим — до трьох років і довгостроковим — від трьох до двадцяти п'яти років. У разі виробничої необхідності ці строки може бути продовжено на період, що не перевищує одного строку відповідно короткострокового чи довгострокового користування.
Строки природокористування іншими природними об'єктами визначаються відповідним законодавством, а в кожному конкретному випадку природокористування встановлюються органом, який видав дозвіл на користування природним об'єктом.
Крім того, класифікацію видів природокористування можна проводити за такими критеріями:
— черговістю його виникнення: право первинного, право вторинного користування — природокористування через посередництво первинних природокористувачів;
— суб'єктами природокористування — право колективного природокористування і право індивідуального природокористування та ін.