Пояснення до виконання роботи

Хід роботи

Суттєвою особливістю біосфери й атмосфери, особливо у великих містах, є їх забруднення автомобільними вихлопними тазами, які в багатьох столицях світу, адміністративних центрах України, містах-курортах складають 60–80% від загальної кількості викидів. Багато країн, в тому числі Україна, приймають різноманітні заходи щодо зниження токсичності викидів шляхом більш детального очищення бензину, заміни його на чистіші джерела енергії (газове паливо, електрострум), зменшення вмісту свинцю, більш економічні двигуни, а також створення в містах зон з обмеженим рухом автомобілів. Незважаючи на заходи, що вживаються, кількість автомобілів у містах збільшується і забруднення повітря не знижується.

Відомо, що автотранспорт викидає у повітряне середовище більше 200 токсичних речовин, серед яких чадний газ, окиси азоту і сірки, альдегіди, свинець, кадмій. Найбільша кількість токсичних речовин викидається автотранспортом у повітря при повільному русі, на перехрестях, зупинках перед світлофорами.

В Україні вміст шкідливих речовин у відпрацьованих газах автомобілів регламентується державними стандартами. Вміст монооксиду вуглецю і вуглеводнів у викидах карбюраторного двигуна згідно з стандартом 17.2.2.03-87 перевіряється при мінімальній і номінальній кількості холостих обертів і повинен становити відповідно 1,5 і 2% СО, 1200 і 600 ч/млн. вуглеводнів для двигунів з кількістю циліндрів до 4, 3000 і 1000 ч/млн. для двигунів з більшою кількістю циліндрів. Димність відпрацьованих газів згідно з стандартом 17.2.2.01-84 визначається за двома показниками: в режимі вільного прискорення вона не повинна перевищувати 40%, а при максимальній кількості обертів колінчатого валу – не більше 15%.

Гранично допустимий вміст сірки і свинцю обмежується стандартами на пальне. Варто підкреслити, що вказані норми встановлені не з гігієнічних міркувань щодо чистоти атмосферного повітря, а виходячи з технічних можливостей сучасних автомобілів.

Загальна тенденція полягає в тому, що національні стандарти складу відпрацьованих газів з року в рік стають більш жорсткими.

Студенти діляться на групи 3–4 особи (один рахує, другий записує, інші дають загальну характеристику ситуації). Після проведеного інструктажу студенти вибирають певні ділянки різних вулиць з одностороннім рухом. У випадку двостороннього руху кожна група розміщується на своїй стороні. Збір матеріалу по завантаженості вулиць автотранспортом може проводитися, як протягом одного практичного заняття, так і протягом кількох, із вимірами у попередньо зазначені години. Інтенсивність руху автотранспорту проводиться методом підрахунку автомобілів різних типів 3 рази по 20 хв. в кожному терміні виміру. Записи проводяться згідно таблиці.

На кожній точці відліку проводиться оцінка вулиці.

Тип вулиці: міська вулиця з односторонньою забудовою, житлові будинки з одно, дво- і більше поверховою забудовою з двох сторін, дорога у виямках, транспортні тунелі тощо.

Таблиця 1.

Години	Тип автомобіля	Кількість одиниць
	Легкової вантажності
	Середньої вантажності
	Важкої вантажності
	Автобус
	Легкові

Автомобілі поділяють на три категорії: з карбюраторним двигуном, дизельні, автобуси «Ікарус» згідно даних представлених в таблиці. Проводиться оцінка руху тpaнспорту по окремих вулицях. Будують графіки.

Наприклад:

Підсумком роботи є сумарна оцінка завантаженості вулиць автотранспортом згідно держстандартів 17.2.03-87, Низька інтенсивність руху – 2,7–3,6 тис. автомобілів на добу, середня – 8–17 тис. і висока – 18–27 тис.

Запитання для самоконтролю

1. Які заходи, на Вашу думку, можуть найсуттєвіше зменшити забруднення повітря від автомобільного транспорту:

– заміна автомобільних двигунів внутрішнього згорання на електричні;

– заборона руху автомобілів через центральні райони міст;

– озеленення міст. Обгрунтуйте вашу відповідь.

2. Які заходи у Вашій місцевості проводяться для того, щоб зменшити забруднення повітря автомобільним транспортом?

Рекомендована література

1. Білявський Г. О., Фурдуй Р. С. Практикум із загальної екології. // Навч. посіб. – К.: Либідь, 1997. - 160 с.

2. Даценко II. II., Денисюк О. Б. і інші. Сучасні проблеми гігієни навколишнього середовища. – Львів, 1997. – 136 с.

3. Федорова А. И., Никольская А. Н. Практикум по экологии и охране окружающей среды. // Учебн. пособие. – Воронеж, 1997. – 305 с.