КаефективністьлісовогогосподарстваУкраїнавпорівняннізєвропейськимикраїнами?

- Я вже говорив, що обсяг лісокористування в нас сьогодні менше розрахункової лісосіки. Підтвердженням невисокої інтенсивності лісокористування в Україні є показник використання щорічного приросту запасу деревини. За останні 4 роки в Україні щорічно заготовлювалося в середньому до 40 % приросту. У той же час, наприклад, Швейцарія використовує 82% річного приросту, Фінляндія - 73%, Польща 72%, Німеччина - 53%. Тбт, ми бережемо наш ліс.

В усім світі, для лісового господарства, як і для сільського, держава дає дотації. Завдяки тому, що в нас ведеться комплексне лісове господарство (ми вирощуємо, охороняємо, заготовляємо і частково переробляємо ліс),ми маємо можливість самі створювати засоби для того, щоб садити ліс і охороняти його. Держава в нас поки не може цілком забезпечити фінансування робіт з відновлення, охорони і захисту лісу. Наприклад, торік держава виділила нам близько 120 млн.грн., а для виконання всіх основних робіт з лісового господарства нам потрібно був мінімум 320 млн.грн. , тобто 200 млн. ми заробили самі. Так яке ж воно збиткове? Я не можу сказати за всіх лісокористувачів, але в нашій галузі лісові підприємства працюють нормально. Зарплата в середньому складає 400гр. До того ж ми вносимо істотні суми в бюджет. Якщо бути точним, торік нам держава дала 116,8 млн. гр., а в бюджет ми внесли 346 млн. грн. І це не вважаючи того, що, як я вже сказав, 200 млн.грн. зароблених засобів були використані на ведення лісового господарства. Тбт, лісове господарство для держави аж ніяк не збиткове.

- Звашихслівможнаукласти, щонаУкраїнівлісовійсферівсенормально. Тобтонегатив- цеінформаційнакампаніянавколокомітету?

- Питання дуже гарне. Уся справа в тім, що є в нас, як у будь-якої галузі, звичайно, є свої проблеми і недоліки. Це, наприклад, самовільні вирубування - щорічно до 35-40 тис. куб. м., лісові пожежі складають велику небезпеку. На жаль, не вистачає засобів, щоб охороняти від них ліс. Раніш ми мали 25 вертольотів, а зараз орендуємо тільки 7-8. Ми намагаємося вирішувати ці проблеми.

Повертаючи до питання, хочу сказати, що є визначене коло людей, що дивляться на ліс з іншого погляду: як на сировину, що хотілося б приватизувати. До речі, у Лісовому кодексі дозволено приватизувати до 5 га лісу, і те, якщо він входить до складу фермерських і інших господарств. А багатьом хочеться просто забрати лісові ресурси, не вкладаючи десятиліттями гроші і працю в його вирощування, в охорону, а просто забрати готове. Тому і йдуть «нападки», що і те не так, і прогресу немає як в інших країнах. В інших країнах також є повчальні тенденції, коли держава викуповує в приватників ліс. Це відбувається тому, тільки державу може ефективно берегти і відновлювати ліси, роль яких у збереженні навколишнього середовища постійно росте.

Прикро, коли нашу роботу оцінюють по якихось окремих показниках: кількості переробленої продукції або по гасінню великої лісової пожежі.

Також Карпати потерпають відпестицидів. Сьогодні жодна структура країни не володіє точною інформацією про кількість та місця зберігання отрутохімікатів у Карпатах, адже щороку виявляються нові місця розташування пестицидів. На цьому наголосила у розмові з кореспондентом Укрінформу регіональний координатор журналістської громадської екологічної організації WETІ (Львів) Ганна Гопко. І у неї є вагомі докази, щоб так стверджувати

На засіданні "круглого столу" на тему ""Громадська обізнаність та пріоритетні напрямки інформаційно-просвітницької діяльності щодо вирішення проблем стійких органічних забруднювачів в Україні", який нещодавно відбувся в Києві, її виступ був найбільш змістовним і яскравим. Ганна Гопко поділилася досвідом проведення інформаційної кампанії "Карпати без пестицидів". Маршрути волонтерів, сповнених рішучості звільнити Карпатський регіон від токсичних речовин, пролягли по чотирьох гірських областях України - Івано-Франківській, Чернівецькій, Львівській та Закарпатській. У сільських місцевостях активісти розмовляли з населенням, вели роз’яснювальну роботу щодо отрутохімікатів, що часто-густо зберігалися просто неба поблизу пасовиськ і полів, розповідали про шкоду, яку вони завдають здоров'ю людей та довкіллю, збирали інформацію про кількість та місця зберігання стійких органічних забруднювачів.

В Українських Карпатах, зазначила Ганна Гопко, є понад 400 тонн непридатних до використання пестицидів, що містяться в занедбаних складах, а інколи - і просто неба. Деякі з них розташовані навіть на природоохоронних територіях. Відомі непоодинокі випадки забруднення довкілля, отруєння людей через їх непоінформованість та неосвіченість стосовно шкідливого впливу отрутохімікатів. Окрім цього, непридатні до використання пестициди в Карпатах - перешкода розвитку екотуризму, що є найперспективнішою можливістю економічного відродження регіону.

Звичайно, Карпати без пестицидів - це доволі далека перспектива, але вже сьогодні ми можемо зробити деякі кроки на шляху до цього, вважає Ганна. Перш за все, відмовитися від використання їх у Карпатському регіоні, здійснювати контроль за незаконним ввезенням на територію Карпатського регіону непридатних до використання пестицидів з інших країн, областей, забезпечити інформування громадськості та підвищення рівня її обізнаності тощо.

На думку ініціаторів проведення інформаційної кампанії "Карпати без пестицидів", необхідно залучати населення до виявлення невідомих місць зберігання пестицидів, активізувати громадський рух з метою створення тиску на владні структури, встановити громадський контроль за інвентаризацією та контейнеризацією виявлених отрутохімікатів. Ганна Гопко вважає, що необхідно оголосити Карпатський регіон зоною без пестицидів на міждержавному рівні, адже Карпати - це природна скарбниця всесвітнього значення. Займаючи площу більшу, ніж Альпи, вони є домівкою для найчисленніших популяцій у Європі бурих ведмедів, вовків, рисей. Українська частина Карпат становить 10,3 відсотка від загальної площі цієї гірської системи. Серед важливих екологічних проблем - нещадна експлуатація гірських лісів, незаконна їх вирубка, скиди неочищених стоків у ріки басейну Дунаю та Дністра, зростання інтенсивності проходження повеней на Закарпатті, масове всихання смереки, висушування заболочених територій, зменшення чисельності оленя і косулі, зникнення бурого ведмедя .

Всі ці проблеми, на думку Ганни Гопко, зумовлені бюрократизмом та інформаційною блокадою екологічної інформації.

Однак нещодавно пройшло інтерв’ю щодо населення Карпат Більше половини учасників інтерв'ю вважають, що населення Карпатського регіону в цілому інформовано про екологічну ситуацію в області свого постійного проживання. В той же час, 6 респондентів дотримується негативної оцінки щодо рівня обізнаності громадян про стан природного довкілля .

До речі, впродовж останніх років в середовищі політичних партій та громадських організацій національно-демократичного спрямування сформувалась традиція відзначення чергової річниці державної незалежності України та інших визначних дат масовим сходженням на гору Говерла.

На жаль, подібне висловлення патріотичних настроїв призводить до негативних екологічних наслідків – витоптується рослинність, руйнується поверховий шар ґрунту, на схилах залишаються десятки кубометрів сміття. Належним чином дотримуватись відповідних природоохоронних норм і правил під час цих заходів практично неможливо, та й рівень екологічної культури більшості любителів подібних святкувань, як показує досвід попередніх років, є вкрай низьким. Представники екологічних служб і місцеві Зелені змушені докладати величезних зусиль щодо мінімізації шкоди завданої довкіллю – лише минулого року для вивезення сміття зібраного ними на Говерлі після чергової річниці знадобилось три вантажні машини, - але відновити рослинний покрив на окремих ділянках вже практично неможливо. Тим часом, ерозія ґрунтів та невпинне скорочення рослинності і без того є гострою проблемою для регіону і нині загрожують Карпатам необоротними наслідками, руйнуванням екосистеми.

Українці пишаються Говерлою, але як можна топтати предмет національної гордості, національну святиню? Кожен народ цінує свою незалежність, в кожній країні найвища гора є визначним символом, проте лише в Україні, гордість і патріотизм висловлюються в такий варварський спосіб.

Кожне масове сходження пов'язане із грубими порушеннями екологічного законодавства, яким важко перешкодити через широку участь в акціях народних депутатів України, котрі зловживаючи своїм статусом ігнорують вимоги екологічних служб. Справжнім виявом любові законодавців до Говерли і до України в цілому мало б стати доповнення чинного законодавства спеціальним актом щодо Говерли, котрий, зокрема, унеможливив би масові сходження незалежно від приводу і складу учасників.

Висновок

Під час написання цієї роботи, я весь час замислювався над одним питанням: що ж буде далі, в якому світі житимуть наші діти? Що треба зробити, щоби ситуацію змінити на краще?

Судячи з інтерв’ю, надане Миколою Колісниченком журналісту газети „ПОНЕДІЛОК”, то ситуація з вирубуванням лісів абсолютно керована, що вирубування йде за державним планом, браконьєрське втручання хоч і має місце, але його не так багато, як здається журналістам і громадськості.

Тоді постає справедливе питання, чому паводки викликають такі жахливі наслідки? Чому постійно поповнюється тривожний список зникаючих, або вже зниклих видів тварин, рослин. І мова йде не про поодинокі випадки, а про цілі популяції. Чому вчені б’ють тривогу з приводу порушення балансу екосистеми не тільки Карпат, а й всієї України? Напевне тих законодавчих актів, прийнятих і ще законів, що розробляються недостатньо для покращення ситуації в цілому.

Мої переконання та побажання зводяться до того, що екологічно освічену людину треба виховувати з самого раннього віку. І починати треба не тільки з дитячих садків, а треба виховувати і батьків. Тому, що основний світогляд людини формується в родині.

Треба на державному рівні постійно, не шкодуючи ніяких грошей, залучати до просвітницької, роз’яснювальної, виховної роботи засоби масової інформації – газети, радіо, телебачення. Необхідно, щоби всі заходи, які відбуваються в Україні й в світі з природоохоронних питань ставали надбанням громадськості, а не тільки вузького кола спеціалістів.

В школах треба постійно проводити роз’яснювальну роботу, навіть можна створити декілька обов’язкових для відвідування годин, на яких би дітей вчили дбайливо ставитись до світу, що їх оточує. Перейматись не тільки сьогоденням, а й усвідомлювати, що їх діяльність може залишити нащадкам

Тому, що, наприклад, наше покоління вже повною мірою отримує наслідки, до яких призвела екологічна безграмотність і байдужість чиновників радянських і пострадянських часів.

Від неї страждають не тільки Карпати. Це і варварське відношення до корисних копалин, до питної води, до чистого повітря.

Тому я закликаю всіх, кому не байдуже наше майбутнє, свідомо ставитись до наслідків, а не тільки перейматись сьогоденням. Перед тим, як зрубати дерево, зірвати квітку - подумай, що ти лишиш після себе.

Список використаної літератури

1. Л.І.Воропай, М.О.Куниця "УкраїнськіКарпати" – 2001

2. Зелений кодекс України – 1994

3. Газета „ДЗЕРКАЛО ТИЖНЯ” – 8.09.2000

4. Географічна енциклопедія – 1990

5. Заставний Ф. Д. „Географія України”