Гігієнічне нормування хімічних речовин у різних об’єктах довкілля.

Гранично допустима концентрація шкідливої речовини у повітрі робочої зони (ГДК_рз) – концентрація, яка за умов регламентованої тривалості її щоденної дії при 8-годинній роботі (але не більше ніж 40 годин протягом тижня) не повинна викликати в експонованих осіб захворювань або відхилень у стані здоров’я, які можуть бути діагностовані сучасними методами досліджень протягом трудового стажу або у віддалені періоди їх життя або життя наступних поколінь. ГДК_рз встановлюють для речовин, здатних чинити шкідливий вплив на організм працюючих при інгаляційному надходженні. Залежно від особливостей дії на організм шкідливих речовин для них встановлюють ГДК_рз двох типів: максимально разову ГДК_мр і середньозмінну ГДК_сз. ГДК_мр – найвище регламентоване значення концентрації речовини у повітрі робочої зони для будь-якого 15-хвилинного (30-хвилинного для аерозолів речовин переважно фіброгенної дії) відрізку часу робочої зміни. Дія речовини на працюючих у концентрації, що дорівнює ГДК_мр, не повинна повторюватися протягом робочої зміни більше ніж 4 рази з інтервалами не менше одної години. ГДК_сз – регламентоване значення концентрації шкідливої речовини у повітрі робочої зони для відрізку часу, що дорівнює 75% робочої зміни, але не більше ніж 8 годин, за умов дотримання ГДК_мр. ГДК_сз встановлюють для кумулятивних речовин (речовин хроноконцентраційної дії) [2, С.329-330].

Гранично допустима концентрація забруднюючої речовини в атмосферному повітрі населених пунктів (ГДК_а) – максимальна концентрація, при дії якої протягом усього життя людини не виникає прямого або опосередкованого несприятливого впливу на теперішнє і майбутнє покоління, не знижується працездатність людини, не погіршується її самопочуття та санітарно-побутові умови життя. Залежно від виду шкідливої дії речовин для них встановлюють ГДК_а двох типів: максимально разову ГДК_мр і середньодобову ГДК_сд. ГДК_мр – концентрація нормованої речовини, яка буде гарантувати відсутність гострих ефектів і рефлекторного впливу на організм, ГДК_сд – концентрація речовини, яка гарантуватиме відсутність резорбтивної дії на організм людини протягом усього її життя та життя прийдешніх поколінь [2, С.301-316].

Гранично допустима концентрація хімічної речовини у воді водойм і питній воді (ГДК_в) – максимальна концентрація, за якої речовина не проявляє прямого або опосередкованого шкідливого впливу на стан здоров’я населення протягом усього життя людини та її нащадків і не погіршує гігієнічних умов водокористування [2, С.283-300].

Гранично допустима концентрація екзогенної хімічної речовини (ГДК_г) – максимальна її кількість (мг/кг абсолютно сухого грунту), яка при прямому контакті з людиною чи опосередковано одним зі шляхів міграції за екологічними ланцюгами гарантує відсутність негативного впливу на здоров’я людини чи її нащадків, санітарні умови проживання населення та самоочищення грунту [2, С.316-324].

Допустима добова доза шкідливої речовини у раціоні харчування (ДДД) – максимальна кількість речовини (мг/кг маси тіла), щоденне пероральне надходження якої протягом усього життя людини не має негативного впливу на її життєдіяльність, здоров’я, а також здоров’я майбутніх поколінь. На основі ДДД визначають допустиме добове надходження ДДН хімічної речовини в організм з харчовим раціоном, помноживши ДДД на масу тіла дорослої людини (60 кг) або дитини (30 кг). Для визначення гранично допустимої концентрації речовини у харчовому продукті (ГДК_х, мг/кг) ДДН необхідно поділити на кількість продукту у харчовому раціоні. При цьому кількість продукту в раціоні визначають за рекомендованими середніми величинами добового споживання [2, С.324-328].

Допустима добова доза пестициду ДДД – максимальна нешкідлива добова доза його для людини, яка не справляє несприятливої дії на організм при щоденному надходженні з харчовими продуктами, водою й атмосферним повітрям протягом усього життя даного та наступного поколінь [2, С.330-346].

Типи дії чинників довкілля на організм:

- ізольована дія характеризується впливом на організм якого-небуть одного чинника довкілля;

- поєднана дія спостерігається при одночасному впливі на організм декількох чинників різної природи (фізичних, хімічних, біологічних);

- комплексна дія проявляється за одночасного надходження хімічної речовини з різних об’єктів довкілля (повітря, води, харчових продуктів тощо);

- комбінована дія – дія кількох чинників однієї природи, зокрема декількох хімічних речовин, що одночасно надходять в організм з якого-небуть одного об’єкта довкілля (повітря, води чи грунту).

Типи комбинованої дії:

- адитивна дія (підсумовування) – сумісний ефект дорівнює сумі ефектів кожного чинника при ізольованому впливі на організм;

- синергізм (потенціювання) – сумісний ефект перевищує суму ефектів кожного чинника при ізольованому впливі на організм;

- антагонізм – сумісний ефект менший від суми ефектів кожного чинника при ізольованому впливі на організм.

Показником типу комбінованої дії є співвідношення спостережуваного ефекту до ефекту, що теоретично очікується в разі адитивного типу комбінованої дії: співвідношення більше 1 свідчить про потенціювання, менше 1 – про антагонізм [2, С.135,385-412].

Література

Основна:

1. Гігієна та екологія: Підручник / За ред. В.Г.Бардова. – Вінниця: Нова книга, 2006. – С. 14-22, 225-253, 693-718.

2. Загальна гігієна: пропедевтика гігієни: Підручник / За ред. Є.Г.Гончарука. – К.: Вища школа, 1995. – С. 8-20, 48-117, 138-142, 283-434, 458-479.

3. Загальна гігієна: Посібник для практичних занять / За ред. І.І.Даценко. – Львів: Світ, 2001. – С. 308-318.

4. Збірник тестових завдань з гігієни до ліцензійного іспиту Крок-2 “Загальна лікарська підготовка” / Частина 1. Загальна і радіаційна гігієна. – Львів, 2009. – 55 с.

Додаткова:

5. Гигиена: Учебник / Под ред. Г.И.Румянцева. – М.: Гэотар-мед, 2001. – С. 5-11, 30-57.

6. Штабский Б.М., Гжегоцкий М.Р. Профилактическая токсикология и прикладная физиология: общность проблем и пути решения. – Львов: Наутилус, 2003. – 342 с.

7. Качинський А.Б., Сердюк А.М. Методологічні основи аналізу ризику в медико-екологічних дослідженнях та його значення для екологічної безпеки України / Лікарська справа, 1995. – № 3-4. – С. 5-15.

8. Москаленко В.Ф. Фактори ризику для здоров’я населення і шляхи їх усунення / Експериментальна і клінічна медицина. – 2003. – № 1. – С. 179-184.

9. Тимченко О.І., Сердюк А.М., Карташова С.С. Генофонд і здоров’я: розвиток методології оцінки. – К., 2008. – С. 122-131.