Настой із листя сени Infusum foliorum Sennae

Готують із 20г. листя на 200мл. води. Прийм по 1 ст. л. 3 рази на день.

Таб "Сенаде" № 40 “Senade”

Таб. "Сенадексин" №10.

М.Д. проносний ефект через 6 - 10год, добре переноситься хворими.

- синтетичні зас.:

Фенолфталеїн (пурген) Phenolphthaleinum

Ф.В.: таб. 0,1 - 0,05 Призн. по 1 - 2таб. на ніч.

М Д: підвищує моторику всіх кишок, проте дуже стимулює перистальтику товстої кишки. Пронос настає через 5 - 10год..

Заст.: хр. запор

П. еф.: кумулює в орг.-мі, подразнює нирки, викл. нудоту, блювання, висипання на шкірі.

П./п.: захв. нирок, підвищена інд. чутливість.

Ізафенін Izafeninum

Ф.В.: таб. 0,01 призн. по 2 на ніч, або по 1т. 2рази.

М.Д.: у шлунку не змінюється та не всмоктується, у тонкій кишці розкладається, подразнює рецептори і спричинює пронос через 6 - 12год., діє сильніше, ніж ф./ф. та менш токсичний і не впливає на нирки.

Заст.: хр. запор, атонія кишок.

П. еф.: біль у животі, нудота.

Бісакодил Bisacodylum

Ф.В.: др.. 0,005; св. 0,01.

Призн. по 1 - 3 др. перед сном, по 1 - 2 свічки на добу.

М.Д.: проносне, повітрягінне, при вживанні всередину ефект через кілька годин, ректально - напротязі години.

Заст.: хр. запори, підготовка до операцій, рентгену черевної порожнини.

П. еф.: біль у животі, пронос шкірні висипи.

ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА ТОНУС І СКОРОТЛИВУ ДІЯЛЬНІСТЬ МАТКИ

Засоби, що впливають на тонус і скоротливу діяльність матки (маткові засоби) - це лікарські препарати, які вибірково діють на міометрій. Вони сприяють збереженню вагітності або збільшують силу і частоту ритмічних скорочень матки під час пологів, забезпечують зупинку маткових кровотеч, прискорюють зворотний розвиток (інволюцію) цього органа після пологів чи викидня.

Розрізняють дві групи цих препаратів:

1) засоби, що стимулюють мускулатуру матки (окситоцин, пітуітрин, гіфотоцин, простагландини, препарати маткових ріжків тощо);

2) засоби, що знижують тонус і скоротливу діяльність матки (токолітики - партусистен, сальбутамол та ін.). За характером стимулюючого впливу на матку і практичного використання препарати першої з цих груп ділять на дві підгрупи:

1а.) засоби, що викликають ритмічні скорочення міометрія (окситоцин, пітуітрин, гіфотоцин, простагландини та ін.) і

1б.) засоби, що викликають тонічні (спастичні, тетанічні) скорочення матки (препарати маткових ріжків тощо).

Препарати, що викликають ритмічні скорочення міометрія, призначають при слабкій пологовій діяльності, переношеній вагітності, внутрішньоутробній загибелі плода з метою викликання пологів. Лікарські засоби, що викликають тонічні скорочення матки, використовують для зупинки післяпологових та інших кровотеч з матки. Як відомо, після народження дитини і відділення плаценти, завдяки тонічному скороченню мускулатури матки, післяпологова кровотеча припиняється у зв'язку із стисканням кровоносних судин і їх тромбуваням. При недостатньому скороченні цієї мускулатури кровотеча не припиняється. У таких випадках призначають препарати, які спричинюють спастичні скорочення матки. Засоби, що знижують тонус і скоротливу діяльність матки, застосовують при надмірній родовій діяльності, яка може призвести до стрімких пологів, а при наявності перешкод для нормальних пологів - до розриву матки. Вони призначаються також при наявності ознак передчасних пологів.

Окситоцин (Oxytocinum)

- синтетичний препарат, ідентичний гормону задньої частки гіпофіза. Випускається у ампулах по 1 мл (5 ОД).

МР

Головною фармакологічною властивістю окситоцину є здатність викликати ритмічні скорочення матки, що сприяє пологовій діяльності (рис. 1).

Рис. 1. Вплив окситоцину (О) і препаратів маткових ріжків (МР) на скорочення матки.

Це пов'язано із збільшенням проникності мембран клітин міометрія для іонів К⁺, що призводить до підвищення його збудливості. Препарат збільшує також секрецію молока (стимулює синтез лактогенного гормону передньої частки гіпофіза та скорочення гладенької мускулатури молочних ходів, що сприяє відходженню молока).

Застосовують окситоцин для викликання і стимуляції пологової діяльності при слабкості її, при гіпотонічних маткових кровотечах, а також для штучного викликання пологів при ускладненнях вагітності.

Вводять препарат у вену або м'язи. З метою викликання і стимуляції пологової діяльності 1мл окситоцину розбавляють у 500мл. стерильного 5% розчину глюкози і вводять у вену краплинно: спочатку 5 – 8 крапель за 1хв., поступово збільшуючи швидкість введення до встановлення енергійної пологової діяльності, але не більше 40 крапель за 1 хв. Введення цього розчину проводиться впродовж усього пологового акту.

Для профілактики і зупинки гіпотонічних маткових кровотеч окситоцин уводять одразу після відходження плаценти в дозі 3 - 5ОД у м'язи або у шийку матки, потім, при необхідності, ще 2 - 3рази на день протягом 2 - 3 днів.

Введення препарату після цього терміну є недоцільним, оскільки чутливість матки до окситоцину зберігається лише декілька днів після пологів.

Із побічних реакцій і ускладнень можливий анафілактичний шок (дуже рідко), гіпертонус матки, її розрив, тахікардія, аритмія серця, нудота, блювання, асфіксія і загибель плода. Усі ці явища зумовлені передозуванням.

Застосування окситоцину для стимуляції пологів протипоказане при не­відповідності розмірів таза і плода, при поперечному і навскісному положеннях його, наявності рубців на матці після кесаревого розтину.

Пітуітрин для ін'єкцій (Pituitrinum pro iniectionibus)

- гормональний препарат задньої частки гіпофіза великої рогатої худоби і свиней. Випускається у ампулах по 1 мл (5 ОД).

У ньому містяться гормони окситоцин і вазопресин. Перший із них забезпечує пологовий процес. Другий викликає звуження капілярів і підвищення ар­теріального тиску, бере також участь у регуляції сталості осмотичного тиску крові.

В акушерсько-гінекологічній практиці застосовується за тими ж показаннями, що й окситоцин. Для викликання і стимуляції пологів його вводять під шкіру або у м'язи у дозах по 0,2 - 0,25мл кожні 15 - 30 хв 4 - 6 разів; у другому періоді пологів при відсутності перешкод для нормальних пологів препарат може бути використаний у разовій дозі 0,5 - 1мл. Для профілактики і зупинки гіпотонічних кровотеч у післяпологовому періоді — у м'язи до 1мл, або в вену краплинно 1мл на 500мл 5% розчину глюкози або дуже повільно 0,5 - 1мл у 40 мл 40% розчині глюкози.

Препарат у великих дозах, особливо при швидкому введенні у вену, може викликати спазм судин головного мозку, колапс.

Пітуітрин протипоказаний при значному атеросклерозі, міокардиті, гіпер­тонічній хворобі, тромбофлебіті, нефропатії вагітних, наявності рубців на тілі матки, при загрозі розриву матки, неправильному положенні плода.

Гіфотоцин (Hyphotocinum)

- максимально звільнений від вазопресину препарат задньої частки гіпофіза. Випускається в ампулах по 1 мл (5 ОД).

Показання до застосування ті ж, що й для окситоцину. Для стимуляції пологової діяльності у першому періоді пологів вводять у м'язи по 0,2 - 0,4 мл через кожні 30хв (4 - 6разів на день), а у другому — до 1мл у м'язи або у вену краплинно у 500мл 5% розчину глюкози, або повільно у 40мл 40% розчину глюкози.

Протипоказання до застосування відповідають окситоцину.

На сучасному етапі як стимулятори скорочень міометрія застосовують простагландини. Це група біогенних фізіологічно активних речовин ("місцевих" гормонів), які містяться у різних органах і тканинах у дуже малих кількостях. Назву отримали від найменування простати (glandula prostata), де вперше були виявлені. Попередниками простагландинів є арахідонова і деякі інші ненасичені жирні кислоти, які знаходяться у фосфоліпідах клітинних мембран. Вони характеризуються багатогранною фізіологічною активністю.

Простагландини груп Е і F проявляють сильний стимулюючий вплив на міометрій як невагітної матки, так і в будь - який термін вагітності. Практичне використання в акушерсько - гінекологічній практиці набули простагландини F₂(динопрост) і Е₂ (динопростон).

Динопрост (Dinoprost)

- основний представник простагландинів, що використовуються як стимулятори пологової діяльності. Випускається в ампулах по 0,001г і 0,005г. Застосовують його тільки в умовах стаціонару.

Як стимулятор скоротливої діяльності матки динопрост застосовується для викликання і стимуляціїї моторики у будь - який термін вагітності а також для ви­кликання штучного аборту. Для збудження пологової діяльності препарат вводять у вену краплинно у дозі 0,005 г, для чого вміст ампули розчиняють в 500 мл 5%розчину глюкози або 0,9% розчину натрію хлориду. Починають інфузію з 10 - 15 крапель за 1хв, потім через кожні 10 - 20 хв кількість крапель збільшують на 4 - 5 до появи регулярних ритмічних скорочень матки, але не більше 40 крапель/хв. Допускається інтравагінальне введення по 0,005г кожні 2год.

Для переривання вагітності за медичними показаннями динопрост вводять у дозі 0,04г одноразово екстраамніально у строки до 15 тижнів вагітності, а після 15 тижнів - інтраамніально.

Простагландини можуть викликати нудоту, блювання, пронос, тахікардію, бронхоспазм, а при ін'єкції у вену — флебіт, лихоманку.

Ці препарати протипоказані вагітним із рубцями на матці, при звуженому тазі, тяжких захворюваннях серцево-судинної системи, нирок, печінки, кровотворних органів, при схильності до бронхоспазму, глаукомі.

Для стимуляції міометрія застосовують також гангліоблокуючі засоби, зокрема, пахікарпіну гідройодид, димеколін тощо. Для посилення пологової діяльності як допоміжні засоби використовують хінін і прозерин.

У процесі народження плода і відділення плаценти відокремлюється частина внутрішньої слизової оболонки матки з розривом численних кровоносних судин, що супроводжується кровотечею. У більшості випадків вона не буває масивною, тому що тонус гладкої мускулатури матки підвищується, а пучки м'язових волокон стискають кровоносні судини. Створюються сприятливі умови для згортання крові. Але при низькому тонусі матки кровотеча може набути загрозливого характеру. У таких випадках для зупинки післяпологової кровотечі необхідне застосування препаратів, які мають здатність викликати значне і тривале тонічне скорочення мускулатури матки.

До маткових засобів, які використовують для зупинки кровотеч із матки, належать препарати маткових ріжків (ергометрин, ерготамін тощо), деякі син­тетичні речовини (котарніну хлорид), багато препаратів із рослин.

З метою зупинки післяпологових кровотеч здавна використовуються препарати маткових ріжків (Secale cornutum). Вони є міцелієм (грибницею) гриба Claviceps purpurea, що паразитує на злакових рослинах, особливо на житі. Містять більше 12 алкалоїдів - похідних лізергінової кислоти, а також гістамін, ацетилхолін. Із цих алкалоїдів у акушерсько - гінекологічній практиці використовуються лише ерготамін і ергометрин. Вони вже у малих дозах викликають сильне і тривале тетанічне скорочення мускулатури матки, що є результатом їх прямого впливу на скоротливі елементи міометрія.

Застосовуються ці препарати як кровоспинні засоби лише після народження дитини і відходження плаценти, у післяпологовому періоді - для прискорення інволюції матки. Під час пологів їх застосування категорично протипоказане, оскільки тетанічне скорочення мускулатури матки (рис. 1) може закінчитися її розривом (плід, що знаходиться в її порожнині, перешкоджає її рівномірному скороченню), спричинити асфіксію і внутрішньоутробну загибель плода (за рахунок перетискання судин плацентарної площадки, відшарування плаценти).

Передозування препаратів маткових ріжків призводить до гострої інтоксикації. З'являються біль у животі, нудота, блювання, пронос, спрага. Порушується координація рухів і мови. Можливе запаморочення, задишка, марення, судоми, кома. Таким хворим проводиться негайне промивання шлунка, форсований діурез, введення у шлунок 100мл 30% розчину магнію сульфату, при наявності судом - у вену 2мл 0,5% розчину сибазону. Показані серцево - судинні засоби.

Препарати маткових ріжків протипоказані при вагітності, захворюваннях печінки, недостатності серцево - судинної системи, гіпертиреозі. Раніше викори­стовували головним чином галенові препарати маткових ріжків (порошок, настій, екстракт), тепер - препарати алкалоїдів, зокрема, ергометрин, ерготамін тощо.

Ергометрину малеат (Ergometrini maleas)

— один із найбільш ефективних препаратів маткових ріжків. Випускається у ампулах по 1мл 0,02% розчину і у таблетках по 0,0002г.

Застосовується для профілактики і лікування маткових кровотеч у зв'язку з гіпотонією і атонією міометрію після пологів і абортів, кесаревого розтину. Для цього вміст однієї ампули вводять підшкірно, у м'язи, вену або безпосередньо у стінку тіла матки (після кесаревого розтину), або у шийку матки (після переривання вагітності). Всередину призначають по 1 таблетці 3 рази на добу. Дія розвивається швидко і продовжується декілька годин.

При передозуванні ергометрину малеату можуть виникнути головний біль, запаморочення, нудота, блювання, пронос, тахікардія, задишка, інколи га­люцинації.

Менш активний за впливом на тонус міометрія другий алкалоїд маткових ріжків — ерготамін.

Котарніну хлорид (Cotarnini chloridum)

- синтетичний засіб, що має тонізуючий вплив на мускулатуру внутрішніх органів, особливо матки. Випускається в таблетках по 0,05г.

Механізм його дії на матку полягає в підвищенні чутливості її функціональних елементів до природних стимуляторів - ацетилхоліну і окситоцину. Призначають всередину по 1таблетці 3 рази на день при наявності кровотеч при фіброміомі, метриті, клімаксі, після абортів.

Крім цих препаратів, в акушерсько-гінекологічній практиці застосовуються рослинні препарати, так звані "малі" кровоспинні засоби. Серед них:

рідкий екстракт грициків звичайних (Extr. Bursae pastoris fluidum),

калини (Extr. Viburni fluidum),

гірчака перцевого (Extr. Polygoni hydropiperis fluidum),

настойка барбарису звичайного (Tinct. Berberis vulgaris)

тощо. Ці препарати також тонізують мускулатуру матки і підвищують згортання крові. Призначають їх по 20 - 30 крапель 3 - 4 рази на день.

Ослаблення тонусу і скоротливої активності матки необхідне у випадках загрози передчасного переривання вагітності, а також при надмірній пологовій діяльності, яка може призвести до пошкодження родових шляхів. Препарати, що застосовуються для припинення передчасних пологів, отримали назву токо- літичних (tokos - роди, lysis - припинення).

При загрозі передчасного переривання вагітності у зв'язку з гормональною недостатністю яєчників або плаценти, рекомендується прогестерон - препарат натурального гормону жовтого тіла. В останні дві третини вагітності цей гормон у значних кількостях продукується плацентою, що забезпечує нормальний перебіг вагітності, тому що він гальмує спонтанні скорочення міометрія.

Прогестерон (Progesteronum)

- синтетичний гормон жовтого тіла. Випускається у ампулах по 1 мл 1% і 2,5% розчину в олії. Призначають його при аменореї, неплідності, недоношеній вагітності тощо. При загрозі викидня (аборту) прогестерон вводять під шкіру або у м'язи по 1 мл 1% розчину щоденно або через день до повного зникнення проявів, які вказують на можливість викидня, а при звичному аборті - до 4х місяців вагітності.

У процесі лікування прогестероном можуть з'являтися набряки, підвищуватись артеріальний тиск. Протипоказане застосування його при гепатитах, раку молочної залози і статевих органів, схильності до тромбозів. При частому використанні прогестерону під час вагітності може спостерігатися вірилізація (надмірне оволосіння) плода жіночої статі. При загрозі передчасних пологів ви­користовують також (β-радреноміметики, зокрема партусистен і сальбутамол.

Партусистен (Partusisten)

- активний токолітичний засіб. Випускається у таблетках по 0,005 г і в ампулах, які містять по 0,0005г препарату. Розчин для введення у вену готують ex tempore, розчиняючи вміст ампули в 4мл 5% розчину глюкози. Розчин уводять протягом 2 - 3хв. при лежачому положенні жінки.

Препарат знижує тонус і скоротливу активність міометрія, покращує матково-плацентарний кровообіг. Токолітичний ефект розвивається через 4хв. після введення у вену і продовжується понад 10хв.

Партусистен показаний при наявності дискоординації пологової діяльності, внутрішньоутробній гіпоксії плода, невідкладних акушерських станах (випадіння пуповини, загрозі розриву матки тощо), необхідності термінового розслаблення матки перед операцією кесаревого розтину

Після уведення препарату може виникнути неспокій, тремор рук, пітливість, запаморочення, нудота, блювання, тахікардія тощо. У таких випадках призначають кисень, діуретики, серцево - судинні засоби.

Протипоказане застосування партусистену при захворюваннях серцево - судинної системи, гіпокаліємії, тиреотоксикозі.

Сальбутамол (Salbutamol)

як β₂-адреноміметичний засіб проявляє не тільки броихолітичну дію, але й знижує тонус і скоротливу активність міометрія. У зв'язку з цим, він використовується при загрозі передчасних пологів. Для цього його призначають усередину по 0,004г (1 таблетка) кожні 6 - 8год.

Токолітичну дію проявляють також магнію сульфат (при внутрішньом'язовому введенні по 5 - 10мл 25% розчину) і спирт етиловий (усередину 50 - 100мл 30% розчину). При надмірній пологовій діяльності для послаблення і нормалізації пологового акту застосовуються інгаляційні наркозні засоби, особливо закис азоту. Використовується і ефір для наркозу. Для зниження тонусу шийки матки застосовують атропіну сульфат (по 0,5 - 1мл 0,1% розчину під шкіру).

Rp.: Oxytocini 1ml (5OД)

D.t.d. N. 6 in amp.

S. По 1мл. для внутрішньовенного краплинного введення у 500мл 5%

розчину глюкози.

Rp.: Ergometrini maleatis 0,0002

D.t.d. N. 20 in tabul.

S. По 1-2 таблетки 3 рази на день.

Rp.: Sol/ Progesteroni oleosae 1% 1 ml

D.t.d. N. 10 in amp.

S. По 1 мл підшкірне або в м'яз.

ЗАСОБИ, ЩО ВПЛИВАЮТЬ НА СИСТЕМУ КРОВІ

Кров - це рідка тканина, в якій містяться форменні елементи (еритроцити, лейкоцити, тромбоцити) і плазма з вмістом білків, факторів гемокоагуляційної та антигемокоагуляційної систем тощо. Завдяки цьому, кров здійснює ряд важливих функцій. Зокрема, це:

а) дихальна функція - транспорт кисню від легеневих альвеол до органів і тканин і вуглекислоти від тканин до легенів;

б) функція живлення - перенесення поживних речовин (глюкози, амінокислот, жирних кислот, тригліцеридів тощо) від органів травлення, депонування чи органів, де вони синтезуються, до тканин;

в) екскреторна функція - перенесення кінцевих продуктів обміну речовин (сечовини, сечової кислоти, креатиніну тощо) до нирок і деяких інших органів;

г) гомеостатична функція - забезпечується сталість внутрішнього середовища;

д) регуляторна функція - забезпечення транспорту медіаторів, гормонів, нейропептидів і метаболітів та речовин, які використовуються для їх синтезу;

е) терморегуляторна функція - участь крові в забезпеченні сталості температури тіла;

ж) захисна функція - забезпечення гуморального захисту організму від інфекції за рахунок лізоциму, антитіл, інших факторів.

Порушення кількості та якості форменних елементів крові, як і хімічного складу плазми, нерідко лежить в основі тяжких захворювань людей і тварин. Лікування таких захворювань здійснюється численними лікарськими препаратами, перш за все, засобами, що вибірково впливають на

а) еритропоез,

б) лейкопоез і

в) гемокоагуляційну та антигемокоагуляційну системи крові.

Препарати, що впливають на еритропоез

Основною функцією еритроцитів є перенесення кисню від легень до органів і тканин, що забезпечується наявністю в них гемоглобіну. Нестача еритроцитів і (або) гемоглобіну в них називається анемією, а різке збільшення їх - еритремією (поліцитемією).

При анеміях порушується постачання тканин киснем. Основними типами анемій є:

залізодефіцитна (гіпохромна) і

В₁₂-дефіцитна (мегалобластична).

В основі залізодефіцитної анемії лежить нестача заліза в організмі у зв'язку з крововтратами, порушенням всмоктування його у кишках, підвищеною потребою у залізі під час росту, вагітності, лактації, хронічних інфекцій тощо. B₁₂- дефіцитна анемія розвивається внаслідок порушення всмоктування ціанокоба- ламіну.

До патології крові належить також еритремія - захворювання, що характеризується підвищеною продукцією еритроцитів, як і лейкоцитів і тромбоцитів.

Для лікування анемій застосовуються стимулятори еритропоезу, тобто препарати, які прискорюють регенерацію крові, сприяють збільшенню кількості зрілих еритроцитів у крові, а також покращують синтез гемоглобіну. Таку дію проявляють, головним чином, препарати заліза, кобальту і такі вітаміни, як кислота фолієва і ціанокобаламін. Причому, для лікування залізодефіцитної (гіпохромної) анемії використовуються переважно препарати заліза, а В₁₂ - дефіцитної і макроцитарної анемії - ціанокобаламін і кислота фолієва.

Механізм дії препаратів заліза при гіпохромній анемії полягає у ліквідації дефіциту цього елемента у крові та в організмі в цілому. Відомо, що залізо входить до складу не тільки гемоглобіну і міоглобіну, а й ряду окислювально - відновних ферментів (цитохрому, каталази, пероксидази тощо). Воно надходить в організм переважно з їжею, всмоктуючись, головним чином, в 12 - палій кишці. Дефіцит його виникає не тільки при низькому надходженні його з їжею, але і при деяких патологічних станах, як, наприклад, при ахлоргідрії (відсутності соляної кислоти в шлунковому соку), хронічній діареї, після резекції шлунка, крововтратах тощо. Залізодефіцитна анемія, яка розвивається при цьому, супроводжується порушенням фізичного розвитку, загальною слабкістю, зниженням працездатності, іншими проявами гіпоксії. Ліквідація дефіциту заліза залізовмісними препаратами призводить до зникнення цих проявів гіпохромної анемії, як і до відновлення картини крові.

Для профілактики і лікування залізодефіцитної анемії застосовуються препарати дво- і тривалентного заліза. Вони не є рівноцінними, тому що краще всмоктуються і засвоюються організмом двовалентні препарати, гірше - тривалентні. Слід враховувати, що для їх всмоктування необхідна достатня кількість у шлунку вільної соляної кислоти. Тому за наявності у хворого анацидного гастриту препарати заліза необхідно поєднувати з натуральним шлунковим соком. Деякі лікарські засоби, як наприклад кислота аскорбінова, сприяють переходу тривалентного заліза у двовалентне, тому їх також потрібно поєднувати із залізовмісними засобами.

Раніше як залізовмісні препарати для ентерального введення широко ви­користовувались

заліза закисного лактат (Ferri lactas),

заліза закисного сульфат (Ferrosi sulfas),

залізо відновлене (Ferrum reductum) тощо.

Зараз вони застосовуються рідко через ряд негативних властивостей. Перевага надається фераміду, фероцерону, комбінованим препаратам ферокалю, фероплексу і ін. як менш токсичним.

Ферамід (Ferramidum)

- комплексна сполука заліза з нікотинамідом. Дрібнокристалічний порошок блідо - жовтого кольору, таблетки по 0,1 г. Призначається при постгеморагічній анемії і залізодефіцитних анеміях будь - якого походження (по 0,1г 3рази на день протягом 3 - 4 тижнів).

Фероцерон (Ferroceronum)

- натрієва сіль ортокарбоксибензолфероцерону. Темно-оранжевий кристалічний порошок без запаху, гіркий на смак. Випускається у таблетках по 0,1г і 0,3г. Призначається по 0,3г 3 рази на день після їди при залізодефіцитних анеміях будь - якого походження. Препарат добре переноситься хворими. Інколи виникає нудота. Його не потрібно комбінувати з кислотою аскорбіновою і хлороводневою.

Ферокаль (Ferrocalum) - таблетки, що містять сульфат заліза (0,2г), кальцію фруктозодифосфат (0,1г) і церебролецитин (0,02г). Застосовується при лікуванні залізодефіцитних анемій, загальному занепаді сил після інфекційних, захворювань, після перенесених оперативних втручань (по 2 - 6 таблеток 3 рази на день після їди).

Фероплекс (Ferroplex) - драже, що містить заліза сульфат (0,05г) і кислоту аскорбінову (0,03г). Призначається по 1 - 2 драже 3 рази на день після їди.

Основними препаратами заліза для парентерального застосування є фербітол, ферковен, ферум Лек тощо. Вони використовуються тоді, коли необхідно швидко ліквідувати дефіцит заліза в організмі (наприклад, у зв'язку з наміченим оперативним втручанням), або при неможливості перорального прийому залі­зовмісних препаратів.

Фербітол (Ferbitolum) — це водний розчин залізосорбітолового комплексу, що містить близько 50% заліза. Випускається у герметично закритих флаконах по 2мл. Призначається при залізодефіцитних анеміях різної природи щоденно по 2мл (внутрішньом'язово!) протягом 15 - 30 днів. Дітям він вводиться тоді, коли анемія викликана дефектами харчування, інфекційними захворюваннями, а також у зв'язку з недоношеністю. Препарат переноситься хворими добре. Лише у окремих пацієнтів може з'явитися нудота. Він протипоказаний при гемохроматозі, порушеннях функцій печінки і при гострому нефриті.

Ферковен (Fercovenum)

комбінований препарат заліза для внутрішньовенного введення. Містить заліза сахарат, кобальту глюконат і розчин вуглеводів. Наявність у ньому кобальту сприяє більш енергійному еритропоезу. Випускається у ампулах по 5мл. Вводиться у вену дуже повільно: в перші 2 дні по 2мл, потім по 5мл. Після ліквідації дефіциту заліза в організмі лікування гіпохромної анемії продовжується препаратами для перорального застосування. Після перших ін'єкцій ферковену, як і при його передозуванні, може з'явитись гіперемія обличчя і шиї, почуття стиснення в грудної клитці, біль у попереку. Ці прояви зникають після введення під шкіру розчину анальгетика і атропіну сульфату (0,5мл. у 0,1% розчині). Ферковен протипоказаний при гемохроматозі, захворюваннях печінки, коронарній недостатності, гіпертонічній хворобі. Лікування цим препаратом проводиться тільки у стаціонарі.

Ферум Лек (Ferrum Lek)

- препарат для внутрішньовенних і внутрішньо- м'язових ін'єкцій. Для внутрішньом'язових ін'єкцій він містить триосновне залізо у комплексі з мальтозою, для внутрішньовенних вливань - із заліза сахаратом. Препарат для внутрішньом'язових ін'єкцій вводять по 4мл (2 ампули) через день, а для внутрішньовенних — в 1-й день - 2,5мл (вміст 1/2 ампули), на 2-й день - 5мл, на 3-й день - 10мл, потім 2 рази на тиждень по 10мл. Введення у вену проводиться дуже повільно (1мл за 1хв). Вміст ампули (5мл) розводять 1:2 ізотонічним розчином натрію хлориду.

Для лікування гіпохромної анемії, крім залізовмісних препаратів, викори­стовуються також кобальтвмісні засоби, зокрема коамід. Вони також є стиму­ляторами кровотворення, сприяють засвоєнню заліза організмом, синтезу гемо­глобіну тощо.

Коамід (Coamidum)

є дихлорнікотинамідом кобальту. Випускається в ампулах по 1мл 1% розчину. Вводять його по 1мл підшкірно щоденно протягом 25 - 30 днів. Переноситься хворими добре. Для лікування гіпохромної анемії коамід нерідко комбінують із залізовмісними препаратами.

Для лікування мегалобластичної анемії — захворювання, яке виникає при недостатності вітаміну В₁₂ і характеризується гальмуванням процесів синтезу гемоглобіну і утворення еритроцитів з переходом на мегалобластичний тип кровотворення, зменшенням загальної кількості гемоглобіну через значне зме­ншення кількості еритроцитів, зростанням вмісту гемоглобіну в цих клітинах крові (гіперхромна анемія) - використовується ціанокобаламін (вітамін В₁₂).

Ціанокобаламін (Cyanocobalaminum)

є ефективним препаратом при мегалобластичній анемії (гіперхромній анемії Адісона-Бірмера), анеміях, що розвинулись після резекції шлунка, у зв'язку з наявністю поліпозу і сифілісу цього органа, інвазії широким стьожківцем, анеміях, що супроводжують ентероколіти. Він використовується також для лікування постгеморагічних і задізодефіцитних анемій, анемій аліментарного характеру або викликаних отрутами і лікарськими речовинами. Випускається в ампулах по 1мл 0,003%, 0,01%, 0,02%, 0,05% розчинів.

Вводять розчин ціанокобаламіну парентерально - підшкірно, внутрі-. шньом'язово, внутрішньовенне і ендолюмбально по 0,1 - 0,2мг. через день до зникнення проявів анемії і нормалізації картини крові. Призначення ціанокоба­ламіну всередину є недоцільним, тому що він погано всмоктується.

Існує і фолієводефіцитна, або макроцитарна, анемія - різновид гіперхромної анемії. Вона розвивається при підвищеній потребі організму у фолієвій кислоті, наприклад при вагітності. Макроцитарна анемія характеризується появою у крові великих еритроцитів (макроцитів), багатих на гемоглобін. Загальна кількість еритроцитів різко зменшується. Ефективним засобом лікування цього захворювання є кислота фолієва.

Кислота фолієва (Acidum folicum)

є ефективним засобом не тільки при макроцитарній анемії, але й при анеміях і лейкопеніях, викликаних хімічними сполуками й іонізуючою радіацією, при анеміях, що виникають у зв'язку з резекцією шлунка і кишечника, аліментарних макроцитарних анеміях новонароджених. З профілактичною метою кислоту фолієву призначають всередину по 0,02 - 0,05мг щоденно, а з лікувальною метою - по 5мг на добу протягом 20 - 30 днів. Кислота фолієва може бути призначена разом із ціанокобаламіном при гіперхромній анемії. Ізольоване її застосування при цій патології не проводиться, оскільки при цьому наростають патологічні зміни з боку спинного мозку.

Для лікування еритремії (поліцитемії) використовуються

іміфос (протибластомний засіб),

радіоактивні ізотопи фосфору (³²Р) тощо.

- Ці препарати пригнічують кровотворну функцію кісткового мозку, що призводить до зменшення кількості еритроцитів у крові, усунення клінічних проявів захворювання.

Rp.: Tab. Ferramidi 0.1 N. 100

D. S. По 1 таблетці 3 рази на день після їди.

Rp.: Ferbitoli 2 ml

D.t.d. N. 10 in amp.

S. Внутрішньом'язово no 2 мл щоденно.

Rp.: Tab. “Ferrocalum” obductas N. 40

D.S. По 2 таблетки 3 рази на день після їди.

Rp.: Sol. Coamidi 1% 1 ml

D.t.d. N. 10 in amp.

S. Під шкіру щоденно по 1 мл.

Засоби, що впливають на лейкопоез

Лейкопоез, як і еритропоез, здійснюється у червоному кістковому мозку. Продукти його - лейкоцити - поряд із лімфоцитами виконують захисну функцію крові. При цьому лейкоцити здійснюють фагоцитоз - поглинання і перетравлення збудників інфекційних захворювань, а лімфоцити продукують антитіла, які є центральною ланкою імунітету. Недостатня продукція лейкоцитів призводить до зменшення їх кількості у крові (лейкопенії), що супроводжується зниженням опірності організму до патогенних мікроорганізмів. Надмірна продукція лейкоцитів призводить до різкого збільшення їх кількості в крові, розвитку лейкозу.

При захворюваннях, які супроводжуються лейкопенією (гранулоцитопенією), застосовуються стимулятори лейкопоезу, тобто препарати, які прискорюють продукцію лейкоцитів у кістковому мозку, відновлюють нормальну їх кількість у крові. Це, перш за все, нуклеїнові кислоти, зокрема натрію нуклеїнат, деякі похідні урацилу — пентоксил, метилурацил тощо.

Натрію нуклеїнат (Natrii nucleinas)

— натрієва сіль нуклеїнової кислоти, яку отримують гідролізом дріжджів. Стимулює діяльність кісткового мозку, зокрема лейкопоез, прискорює регенерацію, активує фагоцитарну активність макрофагів і факторів неспецифічного імунітету, функцію лімфоцитів тощо. Застосовується при гранулоцитопенії, в тому числі лейкопенії, яка виникла у зв'язку з дією фармакологічних засобів (сульфаніламідів, амідопірину, препаратів миш'яку, антитиреоїдних і протибластомних середників, бутадіону, аміназину тощо).

Призначається натрію нуклеїнат всередину по 0,1 - 0,2г 3 - 4 рази на день після їди протягом 2 тижнів - 3 міс. і довше, а внутрішньом'язово або підшкірно по 5 - 10мл 2 - 5% свіжовиготовленого розчину.

Пентоксил (Pentoxylum)

як і інші похідні урацилу, стимулює ріст клітин, лейкопоез, посилює їх фагоцитарну активність, проявляє протизапальну дію. Випускається у таблетках по 0,025г і 0,2г.

Застососовується при некротичній ангіні, хронічному бензольному отруєнні при рентгено- і радіотерапії і інших станах, які супроводжуються грану- лоцитопенією. Призначається всередину по 0,2 – 0,3г 3 - 4 рази на день.

У зв'язку з наявністю у препарату подразнювальних властивостей, він може викликати появу диспепсичних розладів. Тому його необхідно приймати після їди. Для пригнічення лейкопоезу при лейкозах використовують протибластомні засоби.

Rp.: Sol. Natrii nucleinatis 2% 20ml

Sterilisetur!

D.S. По 5 мл внутрішньом'язово.

Rp.: Pentoxyli 0,2

D.t.d. N. 20 in tab.

S. По 1 таблетці 3-4 рази на день після їди.

Засоби, що впливають на систему згортання крові

Система гемокоагуляції, або згортання крові, виконує дуже важливу роль: вона попереджує крововтрату при травмах. При порушенні цілісності кровоносних судин негайно спрацьовує процес утворення тромбу. Він починається з агрегації тромбоцитів у місці пошкодження судини. З'єднуючись між собою, тромбоцити утворють тромбоцитарну "пробку". Природним фактором, який викликає агрегацію тромбоцитів, є тромбоксан А₂, який синтезується у цих клітинах крові. Але ця "пробка" ненадійно перекриває пошкоджені судини. Тому вона підкріплюється нитками фібрину, які утворюються завдяки підвищенню згортання крові. Тромб, що утворився, закриває просвіт судини, у зв'язку з чим кровотеча припиняється.

Крім цієї системи згортання крові, в організмі функціонує біологічна система, яка, навпаки, перешкоджає тромбоутворенню. Зокрема, в ендотелії кровоносних судин виробляється речовина простациклін, яка попереджує агрегацію тромбоцитів і таким чином не допускає появи внутрішньосудинних тромбів. Поряд з цим, існує також система, яка забезпечує розчинення тих тромбів, які утворилися. Ця система названа фібринолітичною. Вона функціонує завдяки фібринолізину (плазміну).

У зв'язку з цим, виділяють дві основні групи лікарських препаратів, що впливають на процеси згортання крові:

це, по-перше препарати, що сприяють цьому процесу (коагулянти, або гемостатики);

по-друге, препарати, що гальмують згортання крові.

Раніше антикоагулянти використовувались в основному для попередження тромбоутворення при хірургічних втручаннях і розсмоктування наявних тромбів, потім для профілактики тромбоутворення при інфаркті міокарда. Тепер показання до застосування препаратів, що гальмують згортання крові, розширились. Серед них розрізняють:

а) антикоагулянти;

б) антиагреганти;

в) засоби, що активують фібриноліз.

Засоби, що сприяють згортанню крові (гемостатики)

До цієї групи лікарських препаратів належать ті середники, які самі є на­туральними факторами згортання крові (кальцію хлорид, тромбін, фібриноген), та ті, які сприяють їх утворенню (вікасол, ряд засобів рослинного походження тощо).

Вікасол (Vikasolum)

- синтетичний аналог вітаміну К. На відміну від нього, є водорозчинною сполукою, тому застосовується не тільки перорально, але й парентерально. Випускається у таблетках по 0,015г і в ампулах по 1мл 1% розчину.

Як і вітамін К, вікасол стимулює утворення у печінці таких факторів коагуляції, як протромбін, проконвертин тощо. Тому він застосовується при всіх тих захворюваннях, які супроводжуються зменшенням вмісту протромбіну у крові (гіпопротромбінемією) і кровоточивістю. Це, перш за все, жовтяниці і гострі гепатити, виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, променева хвороба, геморагічні стани у недоношених дітей, маткові кровотечі, туберкульоз легенів, септичні захворювання з геморагічними проявами. Вікасол ефективний також при паренхіматозних кровотечах, після поранення або хірургічного втручання, гемороїдальних і тривалих носових кровотечах. Його застосовують профілактично, зокрема при підготовці хворих до хірургічної операції. Використовують також при гіпопротромбінемії і кровотечах, зумовлених пере­дозуванням неодикумарину, феніліну і інших антикоагулянтів непрямої дії.

Вікасол може кумулювати, тому денна доза його не повинна перевищувати 1 - 2 таблетки або внутрішньом'язово 1 - 1,5мл 1% розчину, щоденно, не більше 3 - 4 днів. При необхідності повторні введення препарату можливі після 4- денної перерви і проведення проби на швидкість згортання крові.

Протипоказане використання вікасолу при підвищеній гемокоагуляції крові і тромбоемболії.

Кальцію хлорид (Calcii chloridum),

поряд з іншими властивостями, сприяє згортанню крові, особливо при гіпокальціємії. Тут має значення не тільки вплив Са²⁺ на гемокоагуляцію, але й здатність знижувати проникність стінки судин, зменшувати їх ламкість.

Як кровоспинний засіб кальцію хлорид застосовується при легеневих, шлунково - кишкових, носових, маткових кровотечах. Інколи вводять його перед оперативним втручанням. Призначають його після їди по 1 столовій чи десертній ложці 10% розчину 2 - 3 рази на день або у вену по 5 - 10мл 10% розчину краплинно. Для цього попередньо розводять цю кількість препарату у 100 - 200мл ізотонічного розчину натрію хлориду чи глюкози.

Кальцію хлорид протипоказаний при схильності до тромбозів, атеросклерозі, гіперкальціємії.

Тромбін (Thrombinum)

- натуральний компонент гемокоагуляційної системи крові. В організмі він утворюється із протромбіну при ферментативній активації його тромбопластином. Отримують його із плазми крові донорів. Випускається у вигляді аморфного порошку у флаконах або в ампулах в кількості 125 ОА. За 1 одиницю активності тромбіну беруть таку його кількість, яка здатна при температурі 37°С сприяти зсіданню 1мл свіжої плазми за 30с. або 1мл 0,1% розчину очищеного фібриногену за 15с.

Розчини тромбіну використовують тільки місцево з метою зупинки кровотечі з дрібних судин, паренхіматозних органів (наприклад, при операціях на печінці, мозку, нирках). Для цього в ампулу з тромбіном вводять стерильний ізотонічний розчин натрію хлориду кімнатної температури. Цим розчином просякають стерильний марлевий тампон, який прикладають до рани, що кровоточить. Після зупинки кровотечі тампон обережно видаляється.

Введення розчинів тромбіну парентерально не допускається, тому що вони викликають утворення тромбів у судинах.

Фібриноген (Fibrinogenum)

- натуральний білковий компонент крові. В організмі перетворення фібриногену на фібрин здійснюється під впливом тромбіну, чим завершується процес тромбоутворення. Як лікарський засіб фібриноген отримують із плазми крові донорів. Випускається у флаконах ємкістю 250 або 500мл. із вмістом відповідно по 1г і 2г препарату. Розчин фібриногену готують ex tempore на воді для ін'єкцій, яку підігрівають до 25 - 35°С. Вводять його у вену крапельно через систему для вливання з фільтром. Така система додається до кожного флакона з фібриногеном. На одну ін'єкцію використовується 2 - 4г препарату.

Застосовують фібриноген при гіпо- і афібриногенемії, особливо при масивних кровотечах у зв'язку з передчасним відшаруванням плаценти, пологами на фоні гіпо- й афібриногенемії тощо.

Фібриноген протипоказаний при тромбозі будь - якої етіології, підвищеній гемокоагуляції, інфаркті міокарду.

Із гемостатиків тваринного походження широко використовуються також препарати, до складу яких входить суха суміш бичачої плазми, маса колагенова і продукти його гідролізу тощо. Так, до складу

свічок антисептичних біологічних (Suppositoria antiseptica biologica)

входить суха суміш бичачої плазми і тромбопластину (0,9г), левоміцетин (0,02г), новокаїн (0,12г), екстракт красавки (0,015г) і масло какао. Вони проявляють гемостатичну, протимікробну і знеболювальну дію, тому застосовуються при наявності гемороїдальних вузлів, що кровоточать, тріщин заднього проходу (по 1 свічці у пряму кишку зранку і ввечері).

Губка гемостатична колагенова (Spongia haemostatica collagenica)

виготовляється із маси колагенової, 2% розчину колагену з додаванням фураци- ліну і кислоти борної. Це суха пориста маса жовтого кольору в вигляді пластин м'якої еластичної консистенції. Проявляє гемостатичну і антисептичну дію, стимулює регенерацію тканин. Застосовують місцево для зупинки капілярної і паренхіматозної кровотечі, тампонади синусів твердої мозкової оболонки і за­повнення дефектів паренхіматозних органів.

Плівка фібрінна ізогенна (Меmbranula fibrinosa isogena)-

це фібрин, просякнутий водним розчином гліцерину. Фібрин отримують із фібриногену плазми крові людей. Проявляє гемостатичну дію, сприяє регенерації тканин і заживленню ран. В організмі розсмоктується. Використовується місцевo для припинення кровотечі при операціях, травмах черепа і головного мозку, для заміщення дефектів тканин.

Кровоспинну дію проявляють і деякі препарати з рослин, передусім з кропиви дводомної, лагохілуса п'янкого, калини звичайної, гірчака перцевого, арніки гірської. Зокрема:

лист кропиви (Folium Urticae),

зібраний і висушений під час цвітіння, застосовується у вигляді настою при легеневих, ниркових, маткових і кишкових кровотечах. Настій готують із розрахунку 1 столова ложка листя на 200мл окропу. Призначають його по 1 столовій ложці 4 - 6 разів на день.

Із надземної частини лагохілуса п'янкого готують настій (1:10 або 1:20) і настоянку (Tinctura Lagochili). Настій застосовується всередину по 1 - 2 столовій ложці 3 - 6 разів на день, а настойку - по 25 - 30 крапель 2 - 3 рази на день, зокрема для зменшення кровотечі при геморагічному діатезі, гемороїдальних, носових й інших кровотечах.

Трава гірчака перцевого використовується у вигляді екстракту (Extractum Polygoni hydropiperis fluidum, по 30 - 40 крапель 3 - 4 рази на день) переважно при маткових кровотечах, як і