Визначення pH середовища грунту
Грунт розтирають у ступці . На технічних вагах зважують 5 г грунту, заливають його 100 мл дистильованої води і змішують 30 с. Дають відстоятися і визначають pH водяного розчину за допомогою універсального індикатора .
2. Визначення гігроскопічної води
У попередньо висушеному і зваженому на аналітичних вагах стаканчику з кришкою зважують 1-2 г повітряносухого грунту , пропущеного через сито з отворами 0,25 мм .Стаканчик із грунтом ставлять у сушильну шафу і висушують до постійної ваги 30 хв., потім стаканчик, закритий кришкою, переносять у ексикатор, охолоджують 20 хв. і зважують на аналітичних вагах .
Величини, які необхідно визначити :
До висушування
1) вага бюкси (повітряно-сухого)-mб;
2) вага бюкси з наважкою землі-mнз;
3) наважка землі (повітряно-сухої) –mз;
після висушування
1) вага бюкси (висушеного)-mб;
2) вага бюкси з висушеною наважкою-mнг;
3) наважка грунту (висушеного)-mг;
Вміст гігроскопічної води у пробірці визначають із виразу
%,
де Н – вміст гігроскопічної води у пробі .
Примітка. Найчастіше вміст гігроскопічної води у грунті знаходиться в межах 7-8 %.
3.Визначення вмісту органічних речовин
У попередньо прожарений і зважений тигель уміщують 1 г грунту і зважують на аналітичних вагах .
Тигель із наважкою ставлять у холодну муфельну піч і нагрівають до 300-350 0С , видержують при цій температурі 15 хв , виймають і ставлять охолоджуватися в ексикатор .
Визначувані величини :
до прожарювання
1) вага тигля ( повітряно-сухого ) – mт ;
2) вага тигля з повітряно сухою наважкою ¾ m і;
3) наважка грунту ( повітряно-сухого )- mнг ;
після прожарювання
1) вага тигля (прожареного ) ¾ mт;
2) вага тигля з прожареною наважкою грунту ¾ mнг ;
3) наважка грунту ( прожареного) ¾ m2 .
Вміст органічних речовин у пробі визначають із рівняння
,
де Ор ¾ вміст у воді органічних речовин.
Залишок після прокалювання є мінеральною частиною грунту .
Чим більше у грунті органічних речовин і води, тим менше в ній міститься мінеральних речовин .
Визначення втрат при прожарюванні грунту
У попередньо зважений і прожарений фарфоровий тигель дозують 1г грунту, який попередньо пропускають через сито з отвором 0,2-0,5 мм.
Наважку грунту становлять у холодну муфельну піч і прогрівають її до 900 0С протягом 1 год. Охолоджують піч до слабкого накалу. Виймають тигель і ставлять його в ексикатор. Через 20 хв. зважують на аналітичних вагах. Величину втрат при прожарюванні визначають за формулою
,
де в.п.п. – втрати при прожарюванні; А-втрата у вазі; В-наважка повітряно- сухого грунту; Н- % вміст гігроскопічної води.
Залишок при прокалюванні (900 0С) є мінеральною частиною грунту.
Висновки. Чим більше у грунті органічних речовин і води, тим менше міститься у грунті мінеральних речовин, а це дає можливість оцінити якість грунту, на якому передбачається будівництво об’єкта або використання грунту під с/г угіддя.
Контрольні питання
1. Що таке мінеральна частина грунту?
2.Що таке конституційна, гігроскопічна, кристалізаційна вода?
Література
1. Мазур И.И., Молдаванов О.И., Шишов В.Н. Инженерная экология. Общий курс в 2-х томах: Справочное пособие. – М.:В.Ш., 1996.
2. Вронский В.А. Прикладная экология: Учебное пособие для студентов вузов. – Ростов-на Дону: Изд-во «Феникс», 1996.
3. Сахаров В.Г., Щербицкий Б.В. Справочник по охране окружающей среды. –К.: Будівельник, 1986.
4. Федорова А.И., Никольская А.Н. Практикум по экологии и охране окружающей среды: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений.– М.: Гуманит. изд. центр "ВЛАДОС", 2001.– 288 с.
5. Чорний М.В., Вовк О.С. Практикум з гігієни тварин: Навчальне видання. – Харків: Харківський зооветеринарний інститут, 1994. – 105 с.
6. Білявський Г.О., Фурдай Р.С. Практикум із загальної екології: Навч. посібник. – К.: Либідь, 1997. – 160 с.
7. Білявський Г.О. та ін. Основи загальної екології: Підручник. − К., 1993.
8. Злобін Ю.А. Основи екології: Підручник. − К., 1998. – 248 с.
9. Джигирей В.С. Екологія та охорона навколишнього середовища: Навч. посібник. − К., 2000. – 203 с.
10. Джигирей В.С. та ін. Основи екології та охорона навколишнього природного середовища: Підручник.− 3-є вид., доп. − Львів, 2001. – 272с.