Екологічні проблеми на міжнародній арені

Міжнародна громадська думка проявляє все зростаючий інтерес до проблем охорони біосфери, встановлення гармонії у від­носинах між людиною і природою. Рік-рік зростає кількість прихильників екологічних організацій, збільшується їх внесок у ви­рішення глобальних екологічних проблем. Так, якщо на початку 70-х років діяло 2500 різних екологічних рухів та об'єднань, що виступали рішуче за охорону навколишнього середовища, то у 80-х роках їх нараховувалось вже 15 тисяч, а ще через десять тобто на початок 90-х років — майже 20 тисяч. Про масштаби екологічного руху в світі свідчать і такі дані: в Україні мільйони людей різного віку беруть активну участь у захисті навколишнього середовища, діє понад 1500 екологічних товариств, колективів, клубів, створено. Національний екологічний центр; в Італії налічується близько 1,5 мільйони членів екологічних організацій і різних об'єднань; у Федеративній респуб­ліці Німеччини є до 3 мільйонів членів різноманітних товариств і об'єднань, широкого розмаху набрав рух «зелених», що став соціальною партією; в Англії — 5 мільйонів учасників руху «зелених». Відомі організації «Грінпіс», «Екофорум за мир» та інші відзначають­ся глибоким і принциповим підходом до розгортання екологічної ді­яльності та поширення екологічних знань.

Різноманітні екологічні товариства, об'єднання, організації і рухи дедалі більше впливають на вирішення .урядами країн Заходу і Сходу екологічних проблем. Народи світу виступають протії ядерної зброї, ядерної енергетики, за поліпшення якості природного середовища навколо міст та населених пунктів, беруть участь у поширенні еко­логічної освіти, вихованні, інформуванні населення тощо. Під впли­вом світової громадської думки, тиском екологічних товариств, орга­нізацій і об'єднань зміцнюється міжнародне співробітництво країн Заходу і Сходу у вирішенні проблем екології. Значна роль у розвитку екологічної свідомості населення належить Організації Об'єднаних На­цій. В документах ООН чітко проводяться нові орієнтири в екологіч­ному мисленні сучасної людини: перше — природа дає самоцінність та самодостатність; друге — людина — природна істота; третє — будь-які природні події індивідуальні; четверте —збереження самобутнос­ті природи і різноманітності індивідуальностей — основа нового мис­лення; еволюційна місія людини на Землі — покінчити з вимиранням видів у природі; п'яте — виживання людини та інших біологічних видів можна забезпечити симбіотичною формою життєдіяльності жи­вого; антропоморфне світосприйняття — суттєва передумова важли­вої екологічної ідеї — ідеї зв'язку і єдності людини та природи (екофільні відносини). Люди мають вчитися у природи — заповідь, що прийшла в сучасне неспокійне життя з глибини віків. Досвід попередніх поколінь людей підтверджує: симбіоз — варіант спільної бо­ротьби організмів за виживання, примирення і оптимізацію інтере­сів багатьох мільйонів живих істот з природою. .Адже піонерами життя на Землі виступили прокаріоти — без'ядерні одноклітинні організми, що стали основою, тими «камінчиками» з яких будувались наступні складноорганізовані живі істоти. Іншого матеріалу у природи тоді просто не було. Тому початкові живі частки повністю включались в нові організми. Такий принцип еволюції — прогресивний і зберігся і в сучасних умовах. Екофільна стратегія життєдіяльності — шлях до виживання людства. Екологізація політики — спосіб утвердження в житті екологічного імперативу. Суть поняття проста: "формувати но­ве ставлення до природи в сучасних умовах, повертаючи людині можливість сприйняти себе як частку природи, відродити принцип: не шкодити. Перебудова мислення має орієнтуватися, насамперед, на екологічні та етичні критерії. Людство не може вижити інакше. Початок, здатність об'єднати всіх .людей — благовоління перед жит­тям визначається, насамперед, діяльністю людини по збереженню

різноманітного живого. В сучасних умовах з ініціативи і під керів­ництвом Організації Об'єднаних Націй проводяться наукові конфе­ренції, міжнародні семінари, «круглі столи», форуми з екології. Прий­нято Програму про навколишнє середовище людини. Документ має велике значення для зосередження світової громадської думки на зростаючій небезпеці, що загрожує людству порушенням екологіч­ної рівноваги. Політичні конфлікти між державами дедалі більше зна­ходять розв'язання мирними способами. Виразніше проявляється тен­денція співробітництва різних країн у збереженні навколишнього природного середовища. Зростає екологізація теорії і практики між­народних відносин: здійснюється орієнтація діяльності міжнародних організацій на вивчення екологічних ситуацій в регіонах і вжиття практичних заходів для її поліпшення. Діяльність численних неурядо­вих екологічних формувань, активна міжнародна практика охорони біосфери, що підкріплюється правовими нормами, дає надію, що людс­тво не загине через екологічний хаос.

Література

Конституція України. К., 1996.

Б у д ык о В. И. Эволюция биосферы. Л., 1984.

Б і ля в с ь ки й Г. О., П а д у н М. М., Ф у р д у й Р. С. Основи загальної екології. К„ 1993.

Б у р д і я н Б. Т., Д є р є в' я н к о В. О., К р и в у л ь ч є н к о А. І. Навколишнє середовище та його охорона. К., 1993.

Вернадський В. И. Размышления натуралиста. М., 1977. Книга 1,2.

В поисках равновесия. Экология в системе социальных и политических приоритетов. М., 1992.

Д ю в и н ь є П., Тонні М. Биосфера и место в ней человека. М., 1978.

За гармонню взаимоотношений человека с природой. М., 1990.

Костенко Ю. Екологічна реформа в Україні //Ойкумена. 1993, №3.

Крисаченко В. Еколого-етнічна цілісність України; ґенеза, сутність руй­нування //Ойкумена. 1992, №1.

Питання для повторення

Що таке екологічна криза та які її наслідки?

Які проблеми вивчає екологія як наука?

Який предмет і метод соціальної екології?

В чому полягає суть коеволюційного шляху розвитку суспільства?

Що таке екологічне вимірювання соціальних процесів?