Економіко-екологічна ефективність здійснення природоохоронних заходів з усунення збитків

Розкриваючи цю проблему зазначимо, що у вітчизняній економічній літературі не завжди можна знайти пояснення, щодо понять «економічний ефект» і «економічна ефективність». «Економічний ефект» і «економічна ефективність» – дві різні категорії. Перша характеризує абсолютну величину економії витрат сукупної суспільної праці коли порівнюються базовий і новий варіанти по собівартості та включає питомі капітальні вкладення, а «економічна ефективність» є величина відносною. Вона встановлюється як відношення витрат суспільної праці до обумовленої виробництвом даної продукції по базовому і новому варіанту з витратами природних ресурсів або з нане­сенням шкоди довкіллю в результаті випуску тієї чи іншої продукції.

Ефективність (effectiveness) – це є співвідношення між результатами і витратами, здійсненими для досягнення певних результатів.

Крім цього зазначимо, що річний економічний ефект є кате­горією народногосподарською, а не госпрозрахунковою, що не завжди розуміють практичні працівники. Його можна зрозуміти лише в порівняні базової техніки, що мають елементи новизни.

Зазначимо, що із середини 80-х років для порівняння заходів для зменшення тиску виробництвами на довкілля і виробу одного із кращих варіантів почали застосовувати тимчасову типову методику визначення економічної ефективності здійс­нення природоохоронних заходів і оцінки економічного збитку, заподіяного народному господарству забрудненням навколиш­ньому середовищу, але заохочення працюючих на виробництвах здійснювалось відповідно діючої «Методики визначення в народному господарстві нової техніки, винаходів, раціоналіза­торських пропозицій» (затвердженої Державним комітетом Ради Міністрів СРСР з науки і техніки, Держпланом СРСР, Академією наук СРСР, Державним комітетом Ради Міністрів СРСР із справ винаходів та відкриттів, постановою від 14 лю­того 1977 року № 48/16/13/3), яка не передбачає дійсної користі вдосконалених винаходів: раціоналізаторських пропозицій щодо зменшення збитків природному середовищу і винагороди авторам були занадто не реальними, тобто заниженими [32].

Оскільки в колишньому Радянському Союзі збитками від забруднення природного середовища особливо не займались, то і визначення природоохоронного збитку було затрудненим і заохочення були примітивними. Але визначення збитку від забруднення природного середовища, що складується в сукуп­ності із окремих елементів було запропоновано ще в 1986 році вченими із Києва В. Г. Сахаєвим і Б. В. Щербицьким [213].

Скористуємося і ми запропонованими формулами та введемо до витрат, що входять до складу загальновідомої формули визначення економічного ефекту і добавимо збиток заподіяний природному середовищу на усунення якого підприємства мають нести витрати.

Тоді досить відома формула [55]:

(5.33)

буде мати вид

(5.34)

де С₁ і С₂ – собівартість випуску продукції, грн;

К₁ і К₂ – питомі капітальні вкладення у виробничі фонди при використанні базової і нової техніки, грн;

У₁ і У₂ – збитки природному середовищу від випуску продукції підприємствами, грн;

Е_н – нормативний коефіцієнт ефективності (для металургії Е_н = 0,15);

А – кількість випущеної продукції при вдосконаленні заходів чи запроваджені заходів, або розробок для зменшення впливу збитків від забруднення природного середовища, тис. шт. (або тис. тонн).

Якщо збиток природному середовищу буде ліквідовано повністю від впровадження природоохоронних заходів, то формула (5.34) буде мати вид:

(5.35)

тобто у другому варіанті, оскільки збиток буде ліквідовано зовсім, у приведених витратах другого варіанту збиток буде відсутнім.

Отже для визначення винагород по винаходам і раціоналіза­торським пропозиціям було б доцільним внести до нормативних документів формули (5.34) і (5.35).

У результаті дослідження збитку атмосферному повітрю, водоймам, земельним ресурсам та біологічним ресурсам на металургійному підприємстві м. Запоріжжя отримані рівняння регресії:

– збиток від забруднення атмосфери:

(5.36)

де х – відшкодування збитку атмосферному повітрю у t-му році, тис. грн;

– збиток від забруднення водойм скидами:

(5.37)

де х – відшкодування збитку водним ресурсам у t-му році, тис. грн;

– збиток від забруднення земельних ресурсів шкідливими викидами та відходами виробництва:

(5.38)

де х – відшкодування збитку земельним ресурсам у t-му році, тис. грн;

– збиток від забруднення біологічних ресурсів у період виробничої діяльності:

(5.38)

де х – відшкодування збитку біологічним ресурсам у t-му році, тис. грн.

Підводячи підсумок визначеним збиткам по кожному ре­сурсу, отримаємо загальну суму збитку на підприємстві.

Від діяльності одного підприємства (наприклад, металургій­ного) збиток природному середовищу за один рік від дії ряду факторів можна представити у вигляді:

(5.40)

де n – кількість факторів, що сприяють забрудненню навко­лишнього середовища;

Y_i – збиток від забруднення природного середовища і-ми компонентами, тис. грн.

Економіко-екологічна ефективність у t-му році на підпри­ємстві визначається за формулою:

(5.41)

де Y_i – збиток природному середовищу від діяльності підпри­ємства, наприклад, металургійному у t-му році, тис. грн;

В_і – відшкодування збитку підприємством у t-му році, тис. грн.

Витрати на відшкодування збитку, тис. грн

Рис. 5.1. Залежність витрат на відшкодування збитку за 1987–2001 рр. на металургійних підприємствах України

Користуючись графіком, що на рис. 5.1, можна визначити збиток здійснений металургійним підприємством природному середовищу на початок 21-го століття.

На рис. 5.2 представлено графік економіко-екологічної ефек­тивності на металургійних підприємствах України.

Рис. 5.2. Економіко-екологічна ефективність
на металургійних підприємствах України

Як видно із графіка (рис. 5.2) економіко-екологічна ефектив­ність на металургійному підприємстві м. Запоріжжя, а звідціль можна судити, що економіко-екологічна ефективність знахо­диться на критичному рівні і не перевищує 7 %у 1996–1998 роках.

Інструментарій визначення збитку від забруднення навко­лишнього середовища у регіоні.

Збиток від забруднення навколишнього середовища скла­дається із сукупності збитків по окремим елементам [213, с. 115]:

(5.42)

де У_а, У_в, У_г – збитки від забруднення відповідно атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів.

Локальні збитки визначаються по величині питомих збитків відповідно до технологічних особливостей різних виробництв.

Величину збитку від забруднення атмосферного повітря визначимо по формулі:

(5.43)

де К₁ – коефіцієнт, що враховує середню висоту викидів;

U_i – питомий збиток від 1 т викидів забруднювачів і-го виду в атмосферу, грн/т;

V_i – об’єм викидів у атмосферу забруднювачів і-го виду, т/рік;

b – кількість видів забруднювачів атмосфери.

Середня висота викидів об’єктами на виробництві:

(5.44)

де Н_і – висота і-го джерела викидів, м;

V_Аi – об’єм умовних викидів і-го джерела, т/рік;

m – кількість джерел, що викидають забруднення на виробничих об’єктах.

Розмір збитку від забруднення водяних джерел:

(5.45)

де U_Ві – питомий збиток від викидів забруднювачів і-го виду у воду, грн/т;

V_Ві – об’єм викидів забруднювачів і-го виду у воду, т/рік;

 – кількість видів забруднювачів водяних джерел.

Розмір збитку від забруднення ґрунту:

(5.46)

де U_Гі – питомий збиток від 1 т умовних викидів забруднювачів і-го виду у грунт, грн/т;

V_Гі – об’єм умовних викидів у грунт забруднювачів і-го виду, т/рік;

h – кількість видів забруднювачів грунту.

Величина річного відвернутого збитку розраховується як сума показників, визначених по формулам (5.42)–(5.46), де U_Аі, U_Ві, U_Гі – річна кількість уловлених і знешкоджених забрудню­вачів і-го виду із загальної маси викидів відповідно у атмосферне повітря, водні і земельні ресурси.

Об’єм уловлених і знешкоджених шкідливих речовин:

(5.47)

де – об’єм викидів і-ї забруднюючої речовини, т/рік;

КПД_х – середнє значення коефіцієнта корисної дії очисного устаткування, %.

Річний економічній ефект від застосування нових техно­логічних процесів газоочистки, що забезпечують економію виробничих ресурсів при збереженні об’єма газів які підлягають очистці при тій же самій ефективності очистки:

або

(5.48)

де В₁ і В₂ – приведені витрати на одиницю об’єма очищаємих газів за допомогою базової і нової техніки, грн;

С₁ і С₂ – собівартість очистки газів при виконанні базової і нової техніки, грн;

К₁ і К₂ – питомі капітальні вкладення у виробничі фонди при

використанні базової і нової техніки;

Е_н – нормативний коефіцієнт ефективності;

А₂ – річний об’єм газів які підлягають очищенню, тис. м³.

У випадку очищення газів в яких присутні частинки типу легованих металів економічний ефект можна визначити по формулі:

(5.49)

де С_у – вартість уловленого продукту (наприклад, типу цінних металів: вольфраму, кобальту, хрому, молібдену, нікелю), грн;

В_о – усього витрат на експлуатацію, обслуговування, ремонт і амортизацію пило- і газоочисного устаткування, грн.

(5.50)

де  – ефективність уловлюваних відхідних продуктів уловлю­ючими пристроями, %;

q₁, q₂, q_n – вміст частинок пилу з елементів металу у загальній суміші пиловидних відходів, %;

P₁, P₂, P_n – заготівельна ціна 1 % вмісту в тонні суміші легованих елементів на відходи кольорових металів, грн.

Для очищення газів, що відходять від технічного устатку­вання разом експлуатаційні витрати будуть становити:

(5.51)

де В_р – разом річні витрати, грн;

В_е – витрати на електроенергію, грн;

В_т – витрати на теплову енергію, грн;

В_р – заробітна плата обслуговуючого персоналу, грн;

В_а – витрати амортизаційних відрахувань, грн.

Усього витрат можна визначити за формулою:

(5.52)

де В_р – усього експлуатаційних витрат, грн;

С_а – вартість всіх систем аспірації, включаючи пило- і газоочисні пристрої, грн.

Вартість експлуатації систем аспірації можна визначити відповідно за рекомендаціями (И. С. Хазанов. Эксплуатация, обслуживание и ремонт вентустановок, машиностроительных предприятий. Изд. 4-е. – М. : Машиностроение, 1976. – 295 с.).

Для того, щоб визначити витрати на електроенергію на подолання опору очисного устаткування, систем аспірації і витрати електроенергії на приточне вентилювання з метою урівноваження повітряного обміну у приміщеннях необхідно визначити кількість витраченої електроенергії у кіловатах на рік.

Така кількість визначається за формулою:

(5.53)

де N_e – кількість електроенергії яка буде витрачена на венти­лювання, кВт/год;

Q – продуктивність очищаючого пристрою, м³/год;

H – напирання, кгс/ м³;

J – кількість годин роботи у поточному році, год;

_в коефіцієнт корисної дії вентилятора або насосу (здебільшого приймається 0,5);

_д – коефіцієнт корисної дії двигуна ( ).

Тоді витрати на електроенергію будуть визначені за формулою:

(5.54)

де В_е – витрати на електроенергію за поточний рік, грн;

– кількість електроенергії на аспіраційне вентилювання, кВт/год;

– кількість електроенергії на приточне вентилювання, кВт Г.

Кількість теплової енергії, яка необхідна для компенсації витраченої теплоти в середині приміщень від їх охолодження в результаті вентилювання визначають за формулою [240]:

(5.44)

де Q – витрата теплоти від вентилювання, ккал/год;

G – кількість приточного повітря, кг/год;

0,24 – теплоємність повітря ккал/(кгС);

t_н – розрахована температура зовнішнього повітря

(приймається по кліматологічному довіднику), С;

t_в – температура повітря яке подається у приміщення (після підігрівання має забезпечити нормовані метеорологічні умови), С.

Річні витрати тепла на опалення і вентилювання (Гкал/рік) визначають по формулі:

(5.56)

де Q_о – витрати тепла на опалення, Гкал/г;

Q_в – витрати тепла на вентилювання, Гкал/г;

n_max – приведена кількість годин максимума опалювального сезону.

(5.57)

де n₁, n₂, n_x – число годин з однаковою температурою в опалю­вальний сезон з інтервалом в 5 С (по кліматичному довід­нику);

t_o – температура, що розрахована для зовнішнього повітря, С.

З урахуванням формули (5.56) грошові витрати на компен­сацію тепла визначають по формулі:

(5.58)

де Q – річні витрати тепла, Гкал/рік;

s – ринкова ціна 1 Гкал/год.