Принципи імпульсів розвитку 4 страница

• комунальний податок (що передбачає компенсацію витрат на водогін, каналізацію, утилізацію відходів).

Цифри і факти

У промислово розвинених країнах світу спостерігається тенденція до зрос­тання ролі екологічних податків та їх стимулюючого впливу на розвиток еко­номіки. Частка екологічних податків у цілому від суми оподаткування юриди­чних і фізичних осіб становить: у США — 3,2%, Данії - 3,4%, Австрії — 4,4%, Канаді - 4,5%, Швейцарії- 4,7%, Німеччині - 4,9%, Франції- 5,4%, Нідер­ландах - 5,5%, Греції- 6,1%, Новій Зеландії- 6,1%, Японії- 6,5%, Фінляндії - 7,3%, Іспанії - 7,5%, Великобританії-8,2%, Італії- 9,0%, Норвегії- 10,8%, Португалії- 11,5%, Ірландії- 11,9%.

Зазначені податкові інструменти умовно можна вважати та­кими, що спрямовані на вилучення доходів. Не менш (а можливо, й більш) важливим заходом є стимулювання екологічно обумо­вленої діяльності економічних суб'єктів за допомогою системи пільгових (дотаційних) податкових інструментів.

До можливих видів податкових пільг можна віднести; змен­шення ставок ПДВ і податку на прибуток (аж до повного звіль­нення від сплати податків); зменшення ставок податку на влас­ність; дозвіл на включення в собівартість продукції витрат еко­логічного призначення, не пов'язаних безпосередньо з основ­ним видом діяльності, надання податкових привілеїв з інвесту­вання в екологічну сферу, формування режимів прискореної амортизації, зниження ставок акцизних зборів, ін.

До основних напрямків надання податкових пільг можна віднести (Прокопенко, 2000):

• податкові пільги (ПДВ, податки на прибуток) на виробницт­во продукції екологічного призначення (очисне устаткуван­ня, моніторингові системи, рекультиваційна техніка, медичні товари, засоби індивідуального екологічного контролю);

• податкові пільги (ПДВ, податок на прибуток) на здійснен­ня екологічно орієнтованих видів діяльності: переробки відходів, облагородження ландшафтів (очищення рік і озер, озеленення території, ін.), екологічної освіти, рекреацій­них видів послуг, екотуризму, роботи з підтримання біо-різноманіття (створення і підтримка заповідників, заказ­ників, національних парків, особливо цінних природних об'єктів, ін.);

528

• податкові пільги (податок на власність, податок на землю) для економічних суб'єктів, що займаються екологічно орієн­тованими видами діяльності;

• податкові пільги (ПДВ, податки на прибуток) для підпри­ємств, що випускають екологічно чисту продукцію, яка дає можливість замінити екологічно несприятливі товари (еко­логічно чиста сільгосппродукція; продукція, що заміняє озо-норуйнівні речовини; будматеріали; мийні засоби тощо);

• податкові пільги на продукцію, що сприяє підвищенню інте­гральної економічної ефективності економічної системи і зниженню матеріаломісткості та енергоємності продукції (нові будматеріали, біогазові установки, альтернативні дже­рела енергії тощо);

• податкові пільги (податок на прибуток) на інвестиції еколо­гічного призначення;

• податкові пільги (плата за надра) на використання висна­жених і бідних джерел природних ресурсів;

• відстрочення виплати патентних мит за екологічні відкрит­тя і винаходи екологічної спрямованості;

• надання прав підприємствам включати в собівартість про­дукції витрати на підвищення екологічної грамотності (оплата навчання, літератури, ін.) незалежно від основного виду діяльності;

• надання прав на прискорену амортизацію основних фондів, що обслуговують екологічно орієнтовані види діяльності. Акциз (від франц. accise, в англ. - excise tax, рос. - акциз) є

одним із видів податку; це непрямий податок на продаж певно­го виду товарів. На відміну від податку з обороту, цей податок вилучається не з усієї вартості товару, а лише з її приросту на кожній наступній стадії виробництва та реалізації. Оподатку­ванню підлягає різниця між виручкою, отриманою компанією від реалізації товарів і послуг, та витратами на закупку сирови­ни і оплату послуг. Фактично акциз є вилученням надприбут­ку, що можуть одержувати суб'єкти при торгівлі. У здійсненні екологічної політики акцизи відіграють важливу роль, насам­перед, завдяки можливості впливати на ціни енергоносіїв і мі­неральної сировини. Як правило, застосування акцизів дозво­ляє підняти рівень цін на енергоносії, що сприяє реалізації ене­ргозберігаючої політики. Цей захід активно застосовують краї­ни ЄС і Японія.

529

2. Митні інструменти. Мито (англ. - customs, duty, toil, customs tax; рос. - пошлина) - це обов'язковий внесок, який стягується митними органами даної країни при ввезенні товару на її територію чи його вивезенні з цієї території і є невід'ємною умовою такого введення чи вивезення. Розрізняють:

2.1. Мито імпортне (ввізне); стягується з товарів, ввезених через кордон на територію країни. З урахуванням екологічних факторів найбільш поширеними видами інструментарію, реалі­зованого через імпортні мита, можна вважати:

- встановлення екологічних ввізних мит (чи підвищення митних тарифів) для екологічно несприятливих товарів, тобто тих, що можуть завдавати екологічної шкоди при їх експлуа­тації на території країни; серед найбільш поширених товарів, до яких застосовується зазначений інструмент, можна назвати: використані автомобілі (зокрема, діє в Україні); пестициди, від­ходи, озоноруйнівні речовини; мийні засоби, ін.;

- звільнення від ввізних мит (зменшення величини митних тарифів) продукції екологічного призначення: екологічного уста­ткування; засобів моніторингу; рослин і тварин, що сприяють підтриманню біорізноманіття в країні; ін.

2.2. Мито експортне {вивізне); стягується з товарів, що вивозяться з країни. З урахуванням екологічних аспектів мож­на назвати найбільш характерні випадки:

- застосування вивізних мит (чи митних тарифів) на проду­кцію, виробництво якої в країні, звідки вона вивозиться, пов'язане із завданням еколого-економічних збитків; до по­дібної продукції звичайно належить продукція первинної пе­реробки природної сировини (метали, паливо, хімічна сиро­вина); цінні сорти рослин, породи тварин тощо;

- звільнення від вивізних мит (чи зниження митних тарифів) продукції, експорт якої сприяє заміщенню виробництва матеріаломісткої, енергоємної, збитоємної продукції; подіб­ними інструментами користується Росія для збільшення експорту поліграфічної продукції; своєрідною формою зазна­ченого інструментарію є максимальне зниження вартості в'їзної візи (застосовується країнами - потенційними експор­терами туристичних послуг, наприклад, Туреччиною, Кіп­ром, Болгарією, ін.).

530

Примітка

У цьому випадку виникає ситуація, коли завдяки «імпорту» економічних аген­тів (споживачів) створюються умови для експорту різного роду поспуг (тури­стичних, готельних), а також експорту предметів вітчизняного виробництва (товарів швейної промисловості, хутряних і шкіряних виробів, сувенірів тощо).

3. Плата, платежі (англ. -payment, fees, charges, рос. - пла­та, платежи). Це грошові чи інші блага, які економічний су­б'єкт сплачує за використання ресурсів, природних благ (вклю­чаючи асиміляційний потенціал) і за можливості здійснення господарської діяльності. В еколого-економічній сфері плати і платежі є найбільш поширеною формою інструментарію, що в тому чи іншому вигляді застосовується в більшості країн. Най­більш характерними прикладами є:

- плата за землю;

- плата за мінеральні ресурси;

- плата за використання інших компонентів природного сере­довища, наприклад, ефіру;

- платежі за вирубки лісу;

- платежі за використання ресурсів рослинного і тваринного світу;

- плата за випас худоби;

- платежі за полювання і рибальство;

- плата за вхід на територію природних парків;

- платежі за атмосферні емісії (викиди);

- платежі за скидання у водні джерела;

- платежі за розміщення твердих (чи рідких у контейнерах) відходів у навколишньому середовищі;

- платежі за інші види забруднення середовища (шумові, елек­тромагнітні, ін.)-

Ііифри і факти

Щорічно в Україні підприємствам пред'являється екологічних зборів на суму близько 300 млн грн. Частка фактичної сплати становить близько 85% (До­вкілля, 2004).

Примітка

Згідно із Законом України «Про внесення змін у Закон України «Про охоро­ну навколишнього природного середовища» від 05.03.1998 р. терміни «пла­та», «платежі» замінюються термінами «збір», «збори».

531

Термін «збори» є, мабуть, найбільш універсальним з усіх тих, що позна­чають заходи для вилучення доходів. За енциклопедичним визначенням, «збори — це різноманітні види податків, платежів, вилучень, що в обов'язковому порядку вносяться підприємствами, організаціями, громадянами у формі оплати послуг, які надаються їм державними органами» (Райзберг и др., 1996). В англійській мові не існує спеціального терміна на позначення поняття «збір», і для його перекладу застосовують терміни, що передають зміст зборів у вищенаведеному визначенні: tax, charge, fee, dues, duty.

4. Штраф(від нім, strafe - покарання; в англ. - fine, penalty; рос. - штраф). Це грошове покарання у вигляді стягнення з винних певної суми; засіб матеріального впливу на юридичних і фізичних осіб, винних у порушенні чинних законів, договорів, правил (Райзберг и др., 1996). Стосовно екологічної сфери мож­на назвати такі види штрафних санкцій:

- міжнародні санкції за порушення умов міжнародних дого­ворів у галузі навколишнього середовища;

- штрафи за недотримання екологічного законодавства в кра­їні;

- відшкодування (на міжнародному рівні) збитків, що завда­ні однією країною іншій країні (чи країнам);

- відшкодування (на національному рівні) збитків, завданих одним економічним суб'єктом іншому економічному суб'єк­ту господарської діяльності.

Цифри і факти

Щорічно за вплив на довкілля аварійними забрудненнями і надзвичайними ситуаціями в Україні нараховується понад 10 млн грн штрафних санкцій (Ме­тоди, 2004).

5. Субсидія(від лат. - subsidium; в англ. - subsidy; рос. -субсидия). Це цільова незворотна допомога в грошовій чи нату­ральній формі, що надається за рахунок коштів державного бюджету або спеціальних державних і недержавних фондів еко­номічним суб'єктам (один із напрямів фінансування екологічно орієнтованих видів діяльності). Адресні субсидії у вигляді без­посередньо наданих коштів називають прямими, а ті, що здійс­нюються за допомогою податкових, кредитних чи інших пільг, називають непрямими субсидіями. Серед напрямків екологіч­ної діяльності, під які звичайно виділяють субсидії, можна на­звати:

532

- здійснення природоохоронних програм, що мають загально­державне, загальнорегіональне значення (створення заповід­ників, озеленення території, збереження природних об'єк­тів, створення об'єктів для утилізації відходів тощо);

- фінансування науково-дослідних і дослідно-конструкторсь­ких робіт (НДР і ДКР) за «пілотними» проектами, що ма­ють загальнонаціональне чи регіональне значення (альтер­нативні джерела одержання енергії; нові екологічно орієн­товані технології, ін.);

- фінансування міжнародних проектів екологічної спрямова­ності (збереження клімату і біорізноманіття, підтримання природних об'єктів, що мають трансграничне значення);

- фінансування освітніх, просвітницьких і культурних про­грам, ін.

6. Дотація (від лат. dotatio - дарунок, пожертвування; в англ. - grant-in-aid, subsidy; рос. - дотация). Це грошова допо­мога або інші види допомоги з державних чи інших джерел, що надаються юридичним чи фізичним особам для покриття збит­ків або на спеціальні цілі. Дотація - це вид субсидій на збіль­шення вигідності екологічно спрямованих видів діяльності.

Примітка

Дотація є одним із видів субсидій. Не випадково, що в англійській мові не знайшлося спеціального терміна для передачі різниці між субсидією і дотацією. Основна ж відмінність субсидії від дотації в тому, що дотація пише частково покриває необхідну частину витраг, у той час як субсидія передбачає, як правило, повне фінансування всіх витрат. Можливо, ця розбіжність могла виявитися лише в умовах командної економіки з її необхідністю постійного підтримування (дотування) збиткових підприємств.

Те, що в пострадянських державах розуміють під терміном «дотація», часто застосовується в розвинених індустріальних країнах як фінансова допомога низькорентабельним і збитко­вим виробництвам, що мають значення з погляду вирішення важливих соціальних і екологічних завдань. Як приклади еко­логічно орієнтованих дотацій можна назвати:

• дотації в сільському господарстві на вирощування продукції без отруйних хімікатів;

• несення частини ризику щодо просування на ринок піонер­ної продукції, яка має екологічне призначення;

533

• ведення сільського господарства в особливо обережному еко­логічному режимі (наприклад, в умовах збереження первин­них ландшафтів або пам'ятників історії; зокрема, набуло роз­витку у Великобританії);

• дотацію регіонам чи країні, навіть цілим державам, змуше­ним «притримувати» індустріальний розвиток заради збе­реження природних ландшафтів, що мають національне чи міжнародне значення (такими природними об'єктами, зо­крема, можна вважати болота півночі України, що живлять її ріки; тропічні ліси Амазонки, що виробляють значну час­тину кисню Землі, та багато іншого).

Цифри і факти

Бюджет федерального міністерства Німеччини з питань навколишнього се­редовища щорічно виділяє до 100 млн євро для фінансування економічного ризику екологічних проектів. З цього фонду підприємства, що готові піти на високий ризик пілотних екологічних проектів, одержують дотації в розмірі до 50% (!) сум капіталовкладень.

Дотацію в Німеччині можуть отримати не тільки підприємства, але й громадяни — на екологічне вдосконалення свого помешкання. Зокрема, вони отримують фінансову і безплатну консультаційну допомогу з питань змен­шення енергоємності своїх будинків, значні знижки на проїзд у громадсько­му транспорті (особливо ті, хто їздить на роботу з приміських зон у місто і навпаки), доплати за оснащення двигунів триступеневим каталізатором.

Існує і повчальний радянський досвід застосування екологічних дотацій. Ще 20 років тому у Вірменії безплатно регулювали двигуни всім, хто бажав зменшити вихлопи своїх автомобілів.

7. Грант(англ.: grant - дарунок, субсидія; рос. - грант). Це оплачуване субсидоване замовлення державних чи інших орга­нізацій на виконання наукових досліджень, конструкторських розробок чи інших робіт; кошти, що виділяються в порядку добродійності для фінансової підтримки наукових досліджень, вчених, діячів культури. Взагалі під грантом розуміють вид економічної допомоги, що надається на конкурсній основі.

Примітка

Як самостійні економічні інструменти гранти набули поширення в останні роки з розвитком міжнародних проектів з фінансовою підтримкою. Тоді ж це сло­во почало застосовуватись в слов'янських мовах. Цілком імовірно, основною рисою, що супроводжує будь-які види грантів - чи замовлення на науковий

534

проект, чи підтримка конкретного вченого, — є конкурсність. Для того щоб отримати грант, юридична чи фізична особа повинна довести свою спромож­ність (здатність) використовувати кошти з максимальною ефективністю.

Однією з пріоритетних сфер, де надаються гранти, є екологі­чна. Так само, як субсидії і дотації, гранти звичайно виділяють­ся на незворотній основі. При цьому, як правило, дотримують­ся досить жорстких умов (вимог) витрати коштів.

8. Кредити(від лат. credit - «він вірить»; в англ. - credit; рос. - кредит). Це позичка в грошовій чи товарній формі, надана кредитором позичальнику на умовах зворотності, найчастіше з виплатою позичальнику відсотка за користування позичкою. Ос­новними формами використання кредиту як економічного інстру­ментарію для вирішення екологічних проблем можуть бути:

• пільги за термінами кредитування;

• пільги за процентними ставками (аж до безпроцентних умов використання позики);

• пільги за обсягами кредитування;

• пільги за гарантіями на кредит.

У багатьох країнах для здійснення пільгового кредитування екологічних програм засновано екологічні банки або у звичай­них комерційних банках створені спеціальні лінії кредитуван­ня екологічно орієнтованих видів діяльності.

Цифри і факти_____________________________________________

Комерційний банк Німеччини, розташований у Бонні, надає пільгові кредити фірмам і комунам для природоохоронних інвестицій. З 1998 року у Франк-фурті-на-Майні функціонує новий банк екологічного спрямування. Підтриму­ють екологічну діяльність і інші банки. «Commerzbank» виділяє кошти на еко­логічну освіту молоді. У середньому на ці заходи виділяється до півмільиона євро на рік. «LBS»-6aHK забезпечує підтримання діяльності, пов'язаної з бу­дівництвом із дотриманням екологічних вимог.

9. Виплати, відшкодування витрат(англ. - reimbursement, refund; рос. - виплати). Це грошові виплати юридичним чи фізи­чним особам або система заходів, спрямована на компенсацію різ­них форм збитку, пов'язаного з порушенням середовища чи необхід­ністю нести додаткові витрати для його попередження.

Виплати можуть здійснюватись безпосередньо (від винуватця екодеструкції її «жертві») або за посередництвом спеціально ство­рюваних екологічних фондів. У практиці природокористування

535

різних країн можна зустріти різноманітні форми використання виплат, у тому числі:

• виплати підприємствам чи окремим особам на компенсацію збитків від забруднення середовища (як аварійного, так і того, що діє постійно);

• виплати країнам, що мають негативний баланс у трансгра-ничному забрудненні середовища (тобто більше його отри­мують, ніж експортують);

• виплати підприємствам чи населенню за згоду «терпіти» поруч із собою («по сусідству») екологічно несприятливий або потенційно небезпечний промисловий чи інший об'єкт;

• виплати регіонам чи країнам втраченої вигоди, на що вони змушені погодитися через необхідність «консервувати» рівень свого індустріального розвитку заради збереження суспільно необхідних природних об'єктів (боліт, озер, рік, лісів);

• компенсація витрат підприємствам, що здійснюють екологіч­но необхідні, але економічно не прибуткові види діяльності (створення і підтримання територій, що охороняються, пе­реробка відходів, ін.).

Досвід

В арсеналі японських фахівців у галузі екологи існує цілий набір економічних важелів, за допомогою яких вони вміло управляють якістю виробництва, досягаючи його «нешкідливості». Можна згадати регулярні виплати - відшко­дування корпораціями і державними підприємствами за збитки, які вони спри­чиняють забрудненням середовища. Своєрідну компенсацію за дискомфорт одержують також жителі, що мешкають поблизу аеропортів, залізничної лінії Сінкансен, атомних електростанцій, деяких автомагістралей, підприємств - джерел шуму, вібрації і неприємних запахів.

10. Прискорена амортизація (англ. - accelerated depreciation (знос)/amortization (відшкодування); рос. - ускоренная аморти-зация). Це система заходів (реалізується переважно шляхом застосування спеціальних норм амортизації), що створює умови для збільшення розмірів амортизаційних фондів (неоподаткову­вана частина доходу) в перші роки експлуатації основних фон­дів. З погляду досягнення екологічних цілей цей захід має сенс і застосовується в багатьох країнах (Японія, Франція, Німеччи­на), тому що створює економічні передумови для прискореної модернізації екологічно орієнтованих основних фондів і активі­зації інноваційної політики в екологічній сфері.

536

11. Цінові інструменти(англ. - pricing, price instruments, рос. - ценовьіе инструментьі). Це система заходів впливу на економічні інтереси суб'єктів господарювання, основним резуль­туючим механізмом якої є цілеспрямована зміна вигідності різ­них видів діяльності (товарів) за допомогою зменшення чи збі­льшення цін.

Можна назвати два основні напрямки використання цінових інструментів у природокористуванні: пряме регулювання цін і непряме (за допомогою інших інструментів) регулювання цін.

Методи прямого регулювання цін використовуються в тих випадках, коли існують можливості адміністративного впливу на ціни. В умовах ринкової економіки це відбувається, як пра­вило, у двох випадках: по-перше, в умовах монопольного поло­ження продавця чи покупця, по-друге, коли в будь-якому еко­номічному просторі припиняється дія вільного ринкового регу­лювання цін. Як правило, в обох випадках активним економіч­ним суб'єктом (монополістом або суб'єктом адміністративного регулювання цін) виявляється держава або органи місцевої адмі­ністрації. Як форми прямого регулювання цін можна назвати:

• диверсифікацію цін у часі (протягом доби) на електроенер­гію з метою більш рівномірного споживання енергії, а отже, підвищення ефективності використання енергоресурсів; зви­чайно встановлюють двотарифний (день-ніч) чи тритариф-ний (день - ніч - години «пік») режими, які активно вико­ристовуються в багатьох країнах світу (зокрема, в Австралії, Німеччині та інших країнах);

• диверсифікація цін за споживачами на природні ресурси', при­кладом є встановлення різних тарифів на воду для різних споживачів (наприклад, населення, комунального господарс­тва, промисловості, сільського господарства); подібні заходи застосовуються в багатьох країнах (зокрема, в Україні, Японії); пільгові тарифи звичайно встановлюються для населення, більш жорсткі (іноді в 2-4 рази вищі) - для промисловості;

• диверсифікація цін за споживачами на послуги інфра­структури (зв'язок, транспорт, комунальні послуги), що має місце в Україні; наявність подібної диверсифікації цін може використовуватися для створення пільгових режимів робо­ти екологічно орієнтованим підприємствам;

• встановлення підвищених закупівельних цін на екологічно чисту продукцію (наприклад, сільськогосподарську); у тому

537

випадку, якщо держава чи територіальні органи управління є замовником такої продукції; • адміністративний контроль цін (встановлення максимуму чи мінімуму) на деякі види продукції, наприклад, на відхо­ди, рослинну чи тваринну сировину, природні ресурси, ін.

Очима очевидця

У Японії серед різноманіття економічних форм контролю за природокорис­туванням зустрічаються досить екзотичні - такі, які ніде, крім Японії, може, і не зустрінеш. Наприклад, у префектурі Аїті відділ охорони природи місце­вого муніципалітету контролює угоди, що укладають підприємства на пере-дання (продаж) один одному відходів. Більш того, служба стежить, щоб ціна на них була не дуже низькою. За таких умов, вважають у префектурі, гара­нтується ефективне використання відходів. Можна зайвий раз подивуватися спритності та ініціативності місцевих чиновників. Дивною в Японії'може здати­ся і ціна на батарейки, що відслужили: вона є від'ємною. Тобто платить не завод, що їх переробляє і отримує від цього прибуток, а навпаки, муніци­пальні служби платять заводу за те, що він погоджується приймати старі батарейки. Безумовно, подібний захід може триматися лише на суворих ад­міністративних заборонах здійснювати поховання батарейок в землі, але ще більше - на внутрішній дисципліні і свідомості японців. Усе разом надає мо­жливість створити добре налагоджену систему збору і переробки відходів. Вона значною мірою тримається на дисципліні людей, які добровільно і зо­всім безплатно здають батарейки, що відслужили, в магазини, де встанов­лені спеціальні контейнери.

Методи непрямого регулювання цін мають у ринковій еко­номіці значно ширші можливості. Ці методи базуються на ме­ханізмах впливу на рівень цін за допомогою інших інструмен­тів. Саме вони можуть здійснити, здавалося б, неможливе: зро­бити більш чисту продукцію дешевшою для споживача і вигі­днішою для виробника - підвищуючи на неї одночасно і по­пит, і пропозицію. І навпаки: створити економічні бар'єри -підвищену ціну споживання (тиск на попит) і зменшені заку­півельні ціни (тиск на пропозицію) - для екологічно неспромо­жної продукції.

Кінцевими стратегічними цілями методів непрямого регу­лювання цін, таким чином, можна вважати: 1) підвищення рівня цін для споживача на екологічно неспри­ятливу продукцію, тобто на ті види продукції, виробництво і споживання яких пов'язане з процесами порушення при­родного середовища; можливе одночасне зменшення закупі-

538

вельних цін (ціни виробника) на такі види продукції (це обу­мовлює зниження вигідності виробництва і споживання про­дукції);

2) зниження рівня цін споживача на екологічно сприятливу продукцію, тобто на ті види продукції, які сприяють знижен­ню екологічного пресу на різних стадіях виробництва і споживання продукції, можливе одночасне підвищення за­купівельних цін на такі види продукції, наприклад, на сіль­госппродукцію, вирощену без застосування отрутохімікатів (все це обумовлює підвищення вигідності виробництва і споживання продукції);

3) створення цінових гарантій вирішення екологічних проблем, що виникають на різних стадіях життєвого циклу виробу; прикладами подібного механізму дії цін є: використання за­ставних цін на тару (гарантують організований збір тари після використання продукції); включення в ціну продукції вартості її утилізації після використання (подібний захід передбачений, наприклад, для пластикового посуду) та ін.

Очима очевидця

Загальновідомим фактом вважається те, що екологічно чиста продукція є більш дорогою, а отже, менш вигідною. Але чи можна змінити ситуацію так, щоб у справі екологізації попиту працювали не тільки психологічні моти-ви, але й економічні стимули? Виявляється, можна, якщо застосовувати ме­ханізми непрямого регулювання цін.

• У Кобе (Японія) існує торговий кооператив. Уряд, заохочуючи самоза­безпечення населення, бере з нього менше податків (якщо в середньо­му для підприємства вони становлять 32%, то в кооперативі — 28%). Завдяки цьому кооператив продає товари дешевше звичайних. Однак частину заощадження на податках кооператив використовує на посилен­ня екологічного контролю за товарами. Тепер він може гарантувати па­йовикам, що вони куплять овочі без хімікатів і тканину, яка не містить шкідливих барвників. І дешевше, і чистіше!

• У Німеччині неетипований (без вмісту етипу) бензин став продаватися за більш низькими (на 4-6%) цінами, ніж етилований. Хоча його виробниц­тво потребує додаткових витрат, подвійний еколого-економічний ефект (і чистіше, і вигідніше) досягається завдяки зниженню бюджетного опо­даткування на виробництво неетилованого бензину.

• У багатьох містах Німеччини завдяки зниженню цін квитків на приміські потяги вдалося значно зменшити кількість поїздок людей приватним ав­тотранспортом. Зниження ж транспортних цін вдалося домогтися шля­хом дотацій з бюджету.

539

12. Сприяння/обмеження на рннку (англ. - promotion/ restriction at a market; рос. - содействие/ограничения на рьін-ке). Це комплекс організаційних заходів, який дозволяє надати додаткові економічні переваги екологічно орієнтованим суб'єк­там або створити економічні обмеження екологічно несприят­ливим господарникам, як правило, без прямого фінансового впли­ву на інтереси суб'єктів (вилучення доходу або субсидування). Серед основних напрямків застосування зазначеного виду захо­дів можна назвати:

• присудження нагород (звань, призів), сам факт володіння якими надає додаткові ринкові переваги екологічно передо­вим підприємствам;

• маркетингове сприяння екологічно орієнтованим суб'єктам (у тому числі безплатна реклама);

• розширення сфер діяльності екологічно орієнтованим суб'єк­там (збільшення дозволеного часу роботи або розширення сфер діяльності); зокрема, в Японії менш гучним літакам надаєть­ся додатковий час для злету і посадки (рано вранці і пізно ввечері); у деяких країнах існують обмеження на роботу в певних секторах (кварталах міста, дитячих установах) устат­кування, що не відповідає екологічним стандартам;

• надання додаткових ресурсів (зокрема території), лімітів на електроенергію, воду, газ під розвиток екологічно сприятливих видів діяльності; особливо цей захід актуальний для країн з дефіцитом ресурсного забезпечення (як, наприклад, в Україні);

• інформаційна підтримка підприємств; у деяких префекту­рах Японії малим приватним підприємствам безплатно пе­редається технічна документація на виготовлення нових видів продукції (особливо це характерно для керамічних виробів);

• державний протекціонізм для екологічно орієнтованих ви­дів продукції в зовнішній торгівлі.

13. Премія, нагорода, приз (англ. - bonus, award, prize; рос. - премия, награда, приз). Це грошова чи інша винагорода за успіхи в здійсненні екологічної діяльності. Найбільш пошире­ними є такі види нагород: