Забруднення моря (ст. 243 КК)

Основний безпосередній об’єкт цього злочину – це встановлений порядок використання та охорони моря, екологічна безпека морського середовища, а його додатковими факультативними об’єктами можуть бути життя і здоров’я особи, власність та інші блага. Предметом злочину є внутрішні морські води, територіальні води України, води виключної (морської) економічної зони України, відкрите море.

Об’єктивною стороною, виявляється у трьох формах:

1) порушення спеціальних правил (це дії, які прямо заборонені (застосування стійких та сильнодіючих пестицидів; влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод тощо) та бездіяльність, що проявляється у невжитті водокористувачем відповідних заходів щодо запобігання забруднення моря, зокрема, скидання у море стічних вод), що потягло забруднення моря шкідливими матеріалами, речовинами, а також відходами і створило небезпеку для життя чи здоров'я людей або живих ресурсів моря чи могло перешкодити законним видам використання моря;

2) незаконне скидання чи поховання зазначених матеріалів, речовин і відходів – це здійснення вказаних дій всупереч вимогам законодавства (наприклад, скидання із суден очищених господарсько-побутових стічних вод у чотиримильній зоні прибережних вод), скидання із суден, плавучих засобів, повітряних суден, платформ, інших штучно споруджених у морі конструкцій або з берега (наприклад, з промислових підприємств, портів), при цьому способами поховання можна визнати засмічення, розкидування чи складування на морському дні (в межах внутрішніх морських чи територіальних вод України або у відкритому морі) тощо (ч. 1 ст. 243 КК);

3) неповідомлення про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, інших відходів, якщо це створило небезпеку для життя, здоров’я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лікування і відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря (ч. 3 ст. 243 КК). При цьому шкода зонам лікування і відпочинку, небезпека створення якої виникає, може полягати у забрудненні прибережної смуги та морської акваторії, що унеможливлює їх використання як місць відпочинку й оздоровлення людей або потребує значних матеріальних вкладень для поновлення рекреаційних властивостей цих зон.

У його першій і третій формах (матеріальні склади злочину) необхідно, щоб забруднення моря або неповідомлення відповідної інформації належним адресатам створило небезпеку для життя, здоров’я людей або живих ресурсів моря чи могло завдати шкоди зонам лікування і відпочинку або перешкодити іншим законним видам використання моря. Злочин у другій формі є закінченим з моменту скидання чи поховання у морі матеріалів, речовин і відходів.

Суб’єктцього злочину у першій та другій його формах – спеціальний. Ним можуть бути особи, які зобов’язані дотримуватись відповідних правил (зокрема, капітани та інші службові особи морських і повітряних суден, інших споруд і засобів, що перебувають у морі до службових повноважень яких входить забезпечення дотриманім спеціальних правил охорони моря від забруднення, а також службові особи промислових, комунальних, сільськогосподарських та інших підприємств і організацій, які здійснюють забруднення моря з берега, якщо на цих осіб покладався службовий обов’язок дотримуватись правил охорони моря і контролювати їх виконання підлеглими). За ст. 243 КК слід кваліфікувати також діяння працівників суден, інших морських об’єктів, які безпосередньо експлуатують системи, установки і механізми при виконанні операцій зі шкідливими речовинами чи відходами (помпові машиністи, вахтові мотористи тощо).

Суб’єктом злочину у третій його формі може бути лише особа морського або повітряного судна або інших засобів і споруд, що знаходяться в морі, спеціально відповідальна за надання інформації про підготовлюване або здійснене внаслідок крайньої потреби скидання чи невідворотні втрати шкідливих речовин чи сумішей, що містять такі речовини понад встановлені норми, а також інших відходів адміністрації найближчого порту України, іншому уповноваженому органу або особі, а у разі скидання з метою поховання – і організації, яка видає дозволи на скидання.

Суб’єктивна сторона цього злочину характеризується умислом щодо порушення встановлених правил охорони моря і непрямим умислом або необережністю щодо наявних або можливих наслідків забруднення моря. Психічне ставлення особи до наслідків, передбачених у ч. 2 ст. 243 КК, характеризується лише необережністю.

Кваліфікуючими ознаками злочину у першій і другій його формах (ч. 2 ст. 243 КК) є спричинення ним загибелі або захворювання людей, масової загибелі об’єктів тваринного і рослинного світу або інших тяжких наслідків.Про зміст цих особливо кваліфікуючих ознак див. положення передбачені статтями 239 та 239¹ КК.