Впровадження бухгалтерського екологічного обліку на діючих підприємствах України
Охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини – обов’язкова умова сталого економічного та соціального розвитку України. За браком коштів екологічні проблеми в Україні практично не вирішуються, хоч деякі з них стають дедалі загрозливішими. Інформація, яка подається регіонами до органів статистики не завжди є правдивою та об’єктивною.
Нині Україна особливо гостро відчуває наслідки економічно непродуманого й нераціонального економічного розвитку. Виникає необхідність створення принципово нової системи управління й регулювання у сфері природокористування та природоохорони, яка б повною мірою включала також і ринкові механізми.
Саме у цьому, як один із ключових заходів, може бути бухгалтерський облік у екології та природокористуванні.
Екологічна діяльність підприємства пов’язана з відповідними витратами, які прямо чи опосередковано впливають на економічні показники його діяльності. Сума таких витрат у більшості підприємств значна, але на сьогодні бухгалтерський облік екологічних витрат ведеться безсистемно, вони не виокремлюються із загальної сукупності витрат. При існуючій організації бухгалтерського обліку це не дає змоги отримати достовірні дані про розміри, напрями та види природоохоронних витрат підприємств. У практиці господарювання відсутній поділ витрат на охорону природи і природокористування, отож і відсутня інформація щодо цих видів діяльності. Тому важливим є визначення порядку формування й подання інформації про екологічні витрати підприємств.
На сучасному етапі в Україні використовується господарський облік, який включає: оперативний облік, бухгалтерський облік, статистичний облік, фінансовий облік, податковий та управлінський облік. Як бачимо, до господарського обліку не включено екологічний бухгалтерський облік. На нашу думку, саме він може бути рушійним методом обліку витрат на охорону навколишнього природного середовища та визначення такого підходу до явищ господарської діяльності підприємств, розгляду всіх засобів і процесів у безперервному їх русі і розвитку, єдності, взаємозв’язку і взаємоузгоджені. Головне, обчислити витрати, що вкладаються у збереження природного середовища на макрорівні, тобто ті, які залежать від діяльності того чи іншого підприємства різних форм власності. Поза межами основної діяльності на підприємствах окремі елементи методу бухгалтерського обліку не виступають самостійно та ізольовано від основної господарської діяльності, а навпаки, тісно взаємопов’язані із основним виробничим процесом і становлять метод цього бухгалтерського обліку у своїй єдності. Документація у природоохоронному бухгалтерському обліку має стати способом первинного спостереження не тільки за господарськими операціями і в підготовці основного виробництва, але і за станом екології у процесі виробництва тієї чи іншої продукції. Узагальнення об’єктів природоохоронного обліку на відповідних рахунках зумовить необхідність грошової оцінки стану природокористування на підприємствах, що надасть можливість подати дані у статистичних звітах підприємств, наприклад за формами 2-тп (повітря) і 2-тп (водгосп) і інших формах.
Реальність показників природоохоронного бухгалтерського обліку має перевірятись і уточнюватись за допомогою природоохоронної інвентаризації, яка має надходити бухгалтеру від промислово-санітарної лабораторії. На сьогодні ця робота не ведеться, а відповідно держава та місцеві ради не доотримують значні кошти для поліпшення стану навколишнього середовища, за нанесені збитки природному середовищу підприємствами-забруднювачами аби отримати надприбутки любою ціною. Поєднання елементів методу природоохоронного бухгалтерського обліку, на нашу думку, забезпечить суцільне, безперервне і взаємопов’язане відображення господарських операцій з природоохоронною роботою, а також одержання узагальненої інформації про діяльність підприємств в умовах ринку, враховуючи природоохоронну діяльність при виконанні технологічного процесу при випуску продукції.
Згідно з Методичними рекомендаціями з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості до природоохоронних витрат віднесено:
- витрати, пов’язані з утриманням та експлуатацією фондів природоохоронного призначення (очисних споруд, уловлювачів,фільтрів тощо);
- витрати із самостійного зберігання, переробки та захоронення екологічно небезпечних відходів;
- оплата послуг сторонніх організацій з приймання, зберігання, переробки, захоронення та ліквідації екологічно небезпечних відходів;
- витрати на очищення стічних вод;
- інші види витрат на збереження екологічних систем.
Водночас немає єдиного підходу до визначення поняття «екологічні витрати» (навіть в одному нормативному документі – Рекомендації щодо заповнення форми державного статистичного спостереження № 1 – екологічні витрати «Звіт про екологічні збори та поточні витрати на охорону природи» зустрічаються поняття «екологічні витрати», «витрати на охорону природи», «природоохоронні витрати»), не запропоновано класифікації та бухгалтерського відображення екологічних витрат, тому окремі питання залишаються невирішеними.
Наслідком різноманітності підходів до тлумачення і класифікації витрат, пов’язаних з екологічною діяльністю підприємства, є застосування в екологічній літературі понять «екологічні витрати» і «природоохоронні витрати» як синонімів. З огляду на те, що поняття «екологія» передбачає і використання, і охорону людиною навколишнього природного середовища, поняття «екологічні витрати» є ширшим ніж поняття «природоохоронні витрати».
Екологічними витратами підприємства є всі витрати, пов’язані зі здійсненням екологічної діяльності.
Виходячи із великої кількості класифікацій, які неоднорідні, але певною мірою тотожні, пропонуємо групувати екологічні витрати за видами діяльності та характером впливу на навколишнє середовище (рис. 3.7).
Рис. 3.7. Класифікація екологічних витрат
Залежно від вид діяльності екологічні витрати поділяються на операційні та інвестиції.
Операційні витрати виникають у процесі звичайної діяльності підприємства і пов’язані з використанням природних ресурсів або їх охороною.
Запропоновано основне рівняння балансу:
Активи (А) = Пасиви (П)
Нами пропонується рівняння: природоохоронні активи = капітал (власний природоохоронний капітал) + природоохоронні зобов’язання, і формула балансу буде мати вигляд:
(3.13)
Цією формулою ми визначаємо перший відомий світовій практиці фундаментальний принцип бухгалтерського обліку – двосторонність, що формується у вигляді рівняння і пов’язує між собою три поняття: активи, природоохоронні зобов’язання та природоохоронний капітал. Це рівняння – основа бухгалтерського обліку.
Його також можна подати у вигляді відображення кінцевого принципу по відношенню до капіталу: активи природоохоронної діяльності на підприємствах мінус зобов’язання підприємства з природоохоронної діяльності дорівнює власний природоохоронний капітал на підприємстві.
(3.14)
На наш погляд форму природоохоронного бухгалтерського балансу в Україні має розробити і затвердити Міністерство Фінансів України за погодженням з Міністерством екології та охорони природного середовища України та із Державним комітетом статистики України. Природоохоронні господарські засоби та джерела їх формування мають відображуватись в розрізі статей балансу з природоохоронної роботи. У такому балансі в статті мають ґрунтуватись за розділами природоохоронного балансу, а це і буде загальним відображенням з визначення природоохоронного бухгалтерського балансу.
Дискусії серед науковців стосовно класифікації господарського бухгалтерського обліку ведуться постійно. Однак, будь-яка класифікація природоохоронних рахунків може мати три мети:
- показати природу того чи іншого рахунка (кожний рахунок може бути зрозумілим тільки у порівнянні з іншими рахунками);
- надати можливість використовувати будь-який рахунок (тобто правильно вибирати рахунки при складанні бухгалтерських проведень);
- надати необхідні орієнтири при складанні робочого плану природоохоронних рахунків.
Класифікація природоохоронних бухгалтерських рахунків має велике практичне значення, оскільки допомагає зрозуміти економічний зміст кожного бухгалтерського природоохоронного рахунка, полегшує правильне використання таких рахунків для групування об’єктів обліку природокористування при здійсненні виробничих процесів. З’ясовуючи призначення кожного такого рахунка, його функції та характер показників у залученні природних ресурсів на підприємствах для поточного керівництва та контролю. Розкриваючи технологічні властивості й особливості побудови рахунків класифікація природоохоронних рахунків забезпечить правильне ведення рахунків залежно від їх структури.
На підставі науково обґрунтованого Плану природоохоронних рахунків може організуватись вся система бухгалтерського обліку на підприємстві, він є схемою реєстрації та групування фактів еколого-економічної діяльності підприємства.
Як один із варіантів План рахунків бухгалтерського обліку з включенням економіко-екологічної діяльності на підприємстві може класифікуватись:
- за відношенням до балансу;
- за ступенем деталізації;
- за екологічним та за економічним змістом;
- за призначенням та структурою;
- за Планом рахунків;
- включаючи природоохоронні рахунки.
Деталізований розподіл природоохоронних рахунків належить ще розробити та провести їх апробацію на практиці у виробничих процесах. На даному етапі загальна кількість бухгалтерських рахунків на підприємствах різна, але економічний зміст їх однаковий. Безумовно, з веденням екологічних бухгалтерських рахунків загальна їх кількість має значно збільшитись. Зазначимо, що для ведення екологічного бухгалтерського обліку в штаті бухгалтерії підприємства має бути введена посада бухгалтера з обліку природоохоронної роботи на підприємстві, особливо на великих промислових підприємствах із шкідливим виробництвом.
Включаючи екологічні рахунки до робочого Плану рахунків, бухгалтер, що зайнятий обліком з природоохоронної роботи керується практичними потребами свого підприємства.
Так, на невеликій фірмі достатньо мати декілька рахунків з еколого-економічної роботи, у той час коли великому підприємству доводиться вести значно більше рахунків, як з основної діяльності так і з економіко-екологічної роботи, тому кожне підприємство, виходячи із своїх потреб, має розробити власний Робочий план рахунків, включаючи економіко-екологічні рахунки. Такий план рахунків має бути додатком до Наказу про облікову політику підприємства, відображає специфіку галузі та підприємства, додатково визначає зміст аналітичного обліку і характеристику форми обліку, яка застосовується.
На нашу думку, План рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств та організацій, який затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291 із змінами і доповненнями, внесеними наказами Міністерства фінансів України, належало б доповнити назвами природоохоронного спрямування синтетичні рахунки та субрахунки. Згідно з ПСБО 16 «Витрати» на охорону навколишнього середовища передбачено включати до загальновиробничих витрат, але, враховуючи глобальні екологічні зміни, що відбуваються в природному середовищі і економічною кризою цього явно недостатньо. Ми пропонуємо дещо інший підхід до розподілу природоохоронних витрат у Плані рахунків бухгалтерського обліку, віднесених до синтетичних рахунків та субрахунків. Так, синтетичний рахунок 10 «Основні засоби» необхідно доповнити субрахунком 103 «Будинки та споруди» субрахунком 1031 «Природоохоронні споруди: фільтри, очисні водні споруди, інше природоохоронне устаткування». В синтетичному рахунку 39 «Витрати майбутніх періодів» субрахунок «За видами витрат» доцільно розділити на два субрахунки: 378 «За видами витрат» та 379 «За видами витрат природоохоронної діяльності». Також до синтетичного рахунку 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів» необхідно передбачити субрахунок 479 «Забезпечення відновлення лісових ресурсів, полезахисних лісосмуг та декоративних насаджень». До страхових платежів необхідно ввести субрахунок екологічного страхування.
На нашу думку, рахунок 79 «Фінансові результати» доцільно доповнити субрахунком 795 «Результати торгівлі викидами, скидами та виробничими відходами», а стосовно амортизаційних відрахувань у субрахунку 831 необхідно передбачити окрім основних засобів ще й амортизацію природоохоронних об’єктів, споруд, улаштувань, пристроїв.
В Україні не налагоджено сміттєперероблення відходів виробництва та утилізація таких відходів. У цьому питанні належить на синтетичному рахунку 86 передбачити субрахунок «Перероблення та утилізація відходів виробництва і сміття».
На думку професора Н. Малюти і доцента І. Замули із Житомирського державного технологічного університету екологічні витрати необхідно обліковувати на рахунках 15 «Капітальні інвестиції», 23 «Виробництво», 91 «Загальновиробничі витрати», 92»Адміністративні витрати», 94 «Інші витрати операційної діяльності» (науково-практичний журнал «Бухгалтерський облік і аудит», 2009. – № 5. – С. 35–41).
Основним елементом організації бухгалтерського обліку екологічних витрат є визначення об’єктів аналітичного обліку, які залежать від ступеню впливу суб’єкта господарювання на навколишнє природне середовище і напрямів здійснюваної екологічної діяльності.
Безумовно, є ще багато питань у природоохоронній діяльності, які належить вирішувати комплексно, і важлива роль відводиться бухгалтерському обліку на підприємствах.
План рахунків, що направлений на бухгалтерський облік економіко-екологічної діяльності на підприємстві може мати можливі рахунки, достатні для організації поточного природоохоронного обліку, контролю витрат саме на охорону природного середовища, а не на інші цілі і ефективному управлінню в природоохоронній діяльності на мікрорівні, що забезпечить економічно і юридично повноцінну інформацію про об’єкти природоохоронного бухгалтерського обліку в синтетичному і аналітичному аспектах, яка дозволить з мінімальними затратами отримати достовірну інформацію про стан екологічних обставин на діючому підприємстві.
Впровадження бухгалтерського економіко-екологічного запису можна назвати кореспонденцією природоохоронних бухгалтерських рахунків, а самі рахунки – кореспондуючими.
У діючій практиці господарювання екологічні витрати обліковуються, а отже і розподіляються та списуються за загальноприйнятою методикою без урахування їх особливостей. Так, розподіл екологічних витрат, які за економічною сутністю є змінними загальновиробничими, здійснюються пропорційно до заробітної плати працівників основного виробництва. Зазначену методику недоцільно застосовувати до екологічних витрат, у зв’язку з тим, що такі витрати залежать від обсягу та складності відновлення порушеного навколишнього середовища, а не від трудомісткості процесів операційної діяльності. Тому може вважатись за доцільне розподіляти змінні загальновиробничі екологічні витрати пропорційно до вартості робіт з відновлення порушеного навколишнього природного середовища, що позитивно впливатиме на процес ціноутворення продукції підприємства.
[Вгору] [Вниз]