Економічні методи управління, регулювання раціонального природокористування та охорони навколишнього середовища

Економічні методи управління –найпоширеніші в світі. Це – платежі за ресурси та забруднення, надання пільг в оподаткуванні підприємств, надання на пільгових умовах коротко- і довгострокових позичок для реалізації проектів щодо забезпечення раціонального використання природних ресурсів, звільнення від оподаткування фондів охорони довкілля, передача частини позабюджетних коштів фондів охорони навколишнього середовища на довготривалих договірних умовах підприємствам, установам, організаціям, громадянам для вжиття заходів із гарантованого зниження викидів і скидів забруднення регіонів, на розвиток екологічно безпечних технологій та виробництв, інвестицій, створення екологічних фондів.

Один з найголовніших екологічних методів є плата за ресурси. Науковою основою для визначення розмірів такої плати служить їх екологічна оцінка, в основі якої лежить – диференційована рента.

Розрізняють 6 видів платежів за ресурси:

1) платежі за право користування природними ресурсами;

2) плата за відтворення та охорону природних ресурсів;

3) рентні платежі за експлуатацію кращих природних ресурсів чи за якістю чи місцем розташування стосовно ринку;

4) штрафні платежі за понаднормове використання природних ресурсів;

5) компенсаційні платежі за вибуття природних ресурсів іх цільового використання або погіршення їх якості, спричинене діяльністю цих підприємств;

6) плата підприємств за використання середовища для розміщення відходів виробництва.

Нормативи платежів за землю диференціюється за видами сільськогосподарських угідь, за типами ґрунтів і використовується в нарахуванні кошторисної вартості об’єктів, що споруджені на землях, вилучених із сільськогосподарського обігу.

Платежі за воду диференціюються за басейнами рік. Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.1992 р. № 18 плата за забруднення навколишнього середовища встановлюється:

– за викиди в атмосферу забруднювальних речовин стаціонарними та пересувними джерелами забруднення;

– за скиди забруднювальних речовин у поверхневі води, територіальні та внутрішні морські води, підземельні горизонти, в тому числі скиди, що проводяться підприємствами через систему комунальної каналізації;

– за розміщення відходів у навколишньому середовищі.

Розміри цих платежів встановлюються на підставі лімітів викидів і скидів забруднених речовин, що визначаються для підприємств з врахуванням ГДК (гранично допустимої концентрації) щодо кожного інгредієнта в тоннах на рік, їх встановлюють органи Міністерства екології у формі видачі дозволів на викиди і скиди та розміщення відходів. Ліміти встановлюються на 1 рік.

Платежі за забруднення навколишнього середовища перераховується у таких розмірах: 70% - до позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища рад народних депутатів, 20% - до позабюджетних фондів охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим та обласних рад, 10% - на рахунок республіканського позабюджетного фонду Мінекології.

Критерієм для розрахунку платежів за забруднення є збитки, які проявляються рівночасно в моральному, соціальному, естетичному, економічному аспектах.

Збитки – фактичні чи можливі економічні та соціальні втрати, що виникають унаслідок певних подій чи явищ, в тому числі змін природного середовища, його забруднення.

Класифікація збитків

Економічні збитки -всі види збитків, що завдаються населенню, комунальному, лісовому, сільському господарству, промисловості від забруднення навколишнього середовища, виражені у вартісній формі.

Збитки середовищу, що оточує людину -істотні, екологічно, соціально та економічно значимі його штучні зміни

Соціальні збитки -збитки, що завдаються населенню забрудненням середовища проживання

Економічні збитки розраховуються у 5-ти видах:

- фактичні -втрати або негативні зміни, що виникають від забруднення навколишнього природного середовища і можуть бути оцінені у вартісній формі у звітному періоді;

- можливі - які спостерігаються в перспективі через можливе забруднення навколишнього середовища;

- відвернені, що становлять різницю між фактичними і можливими збитками;

- ліквідні -та частина збитків, на яку їх було зменшено завдяки здійсненню природозахисних заходів;

- потенційні -збитки, що можуть бути завдані суспільству в майбутньому через нинішнє забруднення навколишнього природного середовища.