Екологічна сертифікація як інструмент екологічного менеджменту

В процесі екологічного менеджменту використовують екологічні сертифікати, які підтверджують відповідність продукції та послуг вимогам затверджених систем стандартів. На необхідності підтвердження такої відповідності наголошувалося в Резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Європейського Союзу, а також в Генеральній Угоді з тарифів та торгівлі. Впровадження системи екологічної сертифікації стане серйозною завадою для надходження неякісної продукції на споживчі ринки.

Екологічна сертифікація – встановлення і документальне підтвердження уповноваженим органом цілковитої відповідності певного екологічного об’єкта чи процесу визначеним стандартами параметрам якості.

Законодавчою базою національної системи сертифікації України є: Декрет Кабінету Міністрів України «Про стандартизацію і сертифікацію», а також Закони України «про захист прав споживачів», «Про охорону праці», «Про зовнішньоекономічну діяльність», «Про акредитацію органів з оцінки відповідності».

Сертифікація продукції здійснюється уповноваженими на те органами з сертифікації – підприємствами, установами і організаціями з метою:

- запобігання реалізації продукції, небезпечної для життя, здоров’я та майна громадян і компонентів довкілля;

- сприяння споживачеві в компетентному виборі продукції;

- створення умов для участі суб’єктів підприємницької діяльності в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві та міжнародній торгівлі.

Екологічна сертифікація може поділяється на обов’язкову і добровільну, а також системи сертифікації третьою стороною.

Добровільна сертифікація проводиться на відповідність вимогам, що не віднесені до обов’язкових

Обов’язковій сертифікації в Україні підлягають об’єкти, що відповідно до чинного законодавства повинні відповідати вимогам з охорони довкілля, забезпеченню екологічної безпеки і збереженню біологічного розмаїття.

В Україні сертифікація продукції здійснюється згідно з «Переліком продукції, що підлягають обов’язковій сертифікації в Україні» (1993 р.) і проводиться за вимогами Системи сертифікації УкрСЕПРО. Система призначена для проведення обов’язкової та добровільної сертифікації продукції, процесів, послуг .

Для виконання робіт із сертифікації, атестації та акредитації використовують державні стандарти: ДСТУ 2462-94. «Сертифікація. Основні поняття. Терміни та визначення», ДСТУ EN45011-98. «Загальні вимоги до органів з сертифікації продукції» (EN –європейський стандарт).

Об’єктами обов’язкової екологічної сертифікації є:

- системи управління охороною довкілля, регламентовані міжнародними стандартами, що розробляються в технічному комітеті «Управління охороною довкілля», у якому Україна бере участь;

- системи екологічного менеджменту;

- виробничі та науково-дослідні об’єкти і підприємства, що використовують екологічні шкідливі технології;

- продукція, шкідлива для довкілля, включаючи речовини, що руйнують озон, й продукцію, що їх містить, передбачувані до ввозу в Україну і вивозу з України, а також товари, увезені на митну територію України;

- екологічно шкідливі технології, включаючи ті, що ввезені на митну територію України і використовуються на промислових і дослідно-експериментальних об’єктах підприємств і організацій оборонних галузей промисловості;

- відходи виробництва і споживання, включаючи небезпечні й інші відходи, які є об’єктом транскордонного перевезення, і діяльність у сфері поводження з відходами;

- види тварин і рослин, що підпадають під дію Конвенції про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що знаходяться під загрозою зникнення, здобуті у відкритому морі суднами під прапором України.

Останнім часом широкого поширення набирають системи сертифікації третьою стороною . Головною особливості цієї системи, що перевірка на відповідність здійснюється незалежною від виробника і споживача третьою стороною. Це дає можливість неупередженого проведення процесу сертифікації. Це особливо важливо у випадках, які стосуються якості довкілля, здоров’я людей, захисту майна та інших.

Сертифікація на відповідність обов’язковим вимогам нормативних документів проводиться виключно в державній системі сертифікації.Обов’язкова сертифікація в усіх випадках повинна включати перевірку та випробовування продукції для визначення її характеристик і подальший державний технічний нагляд за сертифікованою продукцією. Випробовування може бути вибіркове, коли всі одиниці продукції ідентичні, або суцільне, коли кожна одиниця продукції проходить випробування.

Випробовування з метою обов’язкової сертифікації повинні проводитися акредитованими випробувальними лабораторіями (центрами) методами, які визначені відповідними нормативними документами.

Під час проведення сертифікації та у разі позитивного рішення органу зсертифікації заявникові видається сертифікат та право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності. Форма, розміри і технічні вимоги до знаку відповідності визначаються державним стандартом. Знак відповідності не може бути застосований, якщо порушено правила його використання.

Таким чином , екологічна сертифікація як інструмент екологічного менеджменту, відіграє важливу роль у процесі вдосконалення механізму управління природокористуванням та природоохоронними процесами. Вона дозволяє поєднати державні і ринкові механізми управління. Екологічна сертифікація підприємств, а надто територій і систем екологічного менеджмент сприяє зменшенню антропогенного навантаження на довкілля за рахунок технологічного вдосконалення і модернізації виробничих процесів, зацікавлюючи конкурентоспроможні підприємства у декларування позитивного ставлення до довкілля і виготовлення екологічно чистої продукції.