Зв’язок екологічного менеджменту зі стандартизацією
Хронологія розвитку поняття екологічний менеджмент має чіткий зв’язок з розробленням стандартів і міжнародних рекомендацій.
Ідея розроблення стандартів на системи менеджменту підприємств вперше виникла у 70-х роках минулого століття. Метою було визначення найважливіших цілей, процесів, видів діяльності та внутрішніх і зовнішніх взаємозв’язків, необхідних для успішного функціонування компаній.
Першим національним стандартом на системи виробничого менеджменту став Британський стандарт BS 5750 на системи менеджменту якості, опублікований і введений в дію у 1979 р. Цей документ регулював відносини, пов’язані з централізовано введеною британським урядом політикою забезпечення якості для всієї економіки. Стандарт не лише першим отримав міжнародне визнання, він визначив найважливіші риси систем виробничого менеджменту, які досі застосовують в інших моделях (наприклад ISO 9001), а також використовують у сучасних стандартах систем виробничого екологічного менеджменту (наприклад ISO 14001).
Першим національним стандартом у галузі систем екологічного менеджменту став британський стандарт BS 7750 (Specification for Environmental Management Systems), розроблений Британським інститутом стандартизації на запит Британської конфедерації промисловості і введений в дію в 1992 р. Стандарт повністю узгоджується з вимогами стандартів якості BS 5750 і ISO 9001: він не передбачає і не визначає вимог до природоохоронної діяльності, однак містить рекомендації, корисні для створення ефективної системи екологічного менеджменту, розвитку ініціативного екологічного аудіювання, що має позитивно впливати на покращення екологічних характеристик діяльності організації загалом.
Система екологічного менеджменту, побудована відповідно до вимог стандарту BS 7750, повинна:
§ супроводжуватися екологічною політикою, узгодженою з комерційними цілями підприємства;
§ чітко регламентувати розподіл обов’язків між персоналом і встановлювати персональну відповідальність за їх виконання;
§ бути відкритою та гнучкою для контролю з боку громадськості;
§ швидко реагувати на відхилення від політики постійного покращання;
§ розглядати законодавчі вимоги як мінімальні;
§ бути задокументованою.
Однією з основних вимог стандарту є необхідність проведення інвентаризації структури ресурсного споживання підприємства, всіх виробничих викидів, скидів і відходів (з оцінюванням їх впливу на довкілля) та всієї продукції підприємства (з урахуванням концепції життєвого циклу продукції).
Спершу пропонувалось, щоби тільки британські підприємства приводили характеристики своєї діяльності у відповідність до принципів стандарту. Пізніше до Великобританії приєдналися й інші країни Західної Європи – Фінляндія, Нідерланди і Швеція, а сам стандарт, детально розроблений і супроводжений навчальними посібниками, послугував основою для підготування низки міжнародних документів.
У березні 1992 р. Європейське Співтовариство розробило «Вимоги до екоаудіювання». Цей документ був підготований відповідно до п’ятої програми природоохоронних заходів ЄС, заснованої на висновках і рекомендаціях доповіді Гру Харлем Брундтланд «Наше спільне майбутнє» та Хартії Міжнародної Торгової Палати про підприємницькі принципи сталого розвитку з метою створення стимулів до використання прийомів екологічного аудіювання для оцінювання діяльності підприємств.
29 червня 1993 р. Радою Європейської Спільноти були остаточно погоджені й опубліковані вимоги до створення системи екологічного менеджменту і аудиту (у вигляді Постанови Ради ЄС № 1836/93 про добровільну участь промислових підприємств у системі екологічного менеджменту і аудиту від 29 червня 1993 р., скорочено – EMAS[2]). Метою Постанови стали оцінка і покращення екологічних характеристик діяльності промислових підприємств, сприяння постійному вдосконаленню охорони довкілля з боку підприємств та створення умов для доступу громадськості до екологічної інформації.
Офіційний дозвіл на приєднання до цієї схеми компаніям країн ЄС, Ісландії та Норвегії було надано з квітня 1995 р. Що стосується галузевого охоплення, то спершу дія Постанови поширювалася лише на промислові підприємства. Однак невдовзі у країнах Євросоюзу її почали застосовувати в комунальному секторі, а також лісовому та сільському господарствах.
Особливістю Постанови EMAS було те, що вирішальна роль у ній відводили не правовим і регулютивним інструментам (закони, підзаконні акти, нормативне забезпечення – стандарти, норми, правила), а підтриманню і розвитку ініціативи з боку підприємств щодо самостійної побудови і впровадження виробничих схем екологічного менеджменту, проведення внутрішнього екологічного аудиту і складання за його результатами екологічної декларації з метою оприлюднення її перед громадськістю. Акредитовані еко-експерти й організації еко-експертів визнають екологічні декларації чинними. Визнана чинною екологічна декларація є підставою для внесення перевіреного місця розташування підприємства до спеціального Реєстру, який веде Європейська Комісія, і котрий періодично публікується у віснику ЄС [додаток].
У 1992 р. на Уругвайському раунді переговорів у рамках Генерального узгодження з тарифів і торгівлі (ГАТТ) та Конференції ООН з довкілля і розвитку в Ріо-де-Жанейро ухвалено рішення про розроблення міжнародних стандартів з екологічно орієнтованого управління. На підставі цього рішення у 1993 р. Міжнародна організація зі стандартизації створила Технічний Комітет "Екологічний менеджмент" (ISO/TC 207), який приступив до розроблення міжнародних стандартів з екологічного менеджменту серії ISO 14000. На основі британського стандарту екологічного менеджменту і з урахуванням міжнародних стандартів систем менеджменту якості ISO 9001. Силами цього комітету були розроблені стандарти серії ISO 14000 – системи екологічного менеджменту й аудиту (три стандарти цієї серії - ISO 14010, ISO 14011 та ISO 14012 стосувалися екологічного аудиту), які мали забезпечувати зменшення несприятливого впливу на довкілля на трьох рівнях:
§ локальному — через покращення екологічної поведінки підприємств;
§ національному — через істотне доповнення національної нормативної бази і формування компоненти державної екологічної політики;
§ міжнародному — шляхом покращення умов міжнародної торгівлі та співпраці в галузі охорони довкілля.
Поява стандартів серії ISO 14000, за оцінками вчених, стала найбільш значною міжнародною ініціативою.
Оскільки система екологічного менеджменту є ключовим предметом стандартів ISO серії 14000, центральним документом став стандарт-специфікація ISO 14001 «Специфікації та керівництво з використання систем екологічного менеджменту» – стандарт системи екологічного менеджменту, типові вимоги якого спрямовані на ідентифікацію екологічних аспектів і впливів підприємства на довкілля, введення і дотримання певних процедур, підготування відповідних документів, призначення відповідальних за окремі сфери екологічно значущої діяльності тощо. На відміну від інших документів всі його вимоги є «аудійованими»: передбачається, що відповідність чи невідповідність їм конкретної організації може бути встановлено з високим ступенем визначеності. Відповідність стандарту ISO 14001 і є предметом формальної сертифікації, якою займаються приватні фірми. Всі інші документи ISO 14000 розглядають як допоміжні (табл. 5). Наприклад, серія ISO 14040 визначає методологію оцінки життєвого циклу, яку можна використовувати для оцінювання екологічних впливів, пов’язаних з продукцією організації.
Найновіші стандарти серії 14000 містять вимоги до організацій чи осіб щодо визначення кількості викидів парникових газів (ISO 14064) і до акредитації організацій, які підтверджують результативність зусиль щодо зменшення цих викидів (ISO 14065). Стандарти передбачають зменшення викидів парникових газів, однак можуть бути використані і для розвитку схем торгівлі квотами на їх викиди. Нові стандарти узгоджені і зіставні з Протоколом стосовно парникових газів, опублікованим Всесвітнім інститутом ресурсів (WRI[3]) і Всесвітньою Радою бізнесу зі сталого розвитку (WBCSD[4]). ISO, WRI та WBCSDпідписали меморандум про взаєморозуміння з метою просування їх спільних стандартів з обліку та звітності щодо парникових газів. Сьогодні ISO/TC 207 поширює свою правочинність і на інші сфери, пов’язані зі зміною клімату, такі як десертифікація та вимірювання еко-ефективності. Розглядають також питання розроблення стандартів щодо кількісного визначення вуглецевого сліду (carbon footprint) продукції та послуг.
Таблиця 5. Стандарти у сфері екологічного менеджменту
| № з/п | Номер стандарту | Назва | Національний аналог |
| Блок 1: Environmental management system – Система екологічного менеджменту | |||
| ISO 14001:2004 | Environmental management systems – Requirements with guidance for use | ДСТУ ISO 14001:2006 Системи екологічного управління. Вимоги та настанови щодо застосування. | |
| ISO 14004:2004 | Environmental management systems – General guidelines on principles, systems supporting techniques | ДСТУ ISO 14004:2006 Системи екологічного управління. Загальні настанови щодо принципів, систем та засобів забезпечення. | |
| Блок 2: Environmental auditing and related environmental investigations – Екологічний аудит і і пов’язані з ним екологічні дослідження | |||
| ISO 19011:2002[5] | Guidelines for quality and/or environmental management systems auditing | ДСТУ ISO 19011:2003 Настанови щодо здійснення аудитів систем управління якістю та (або) навколишнім середовищем[6] | |
| ISO 14015:2001 | Environmental management – Environmental assessment of sites and organizations (EASO) | ДСТУ ISO 14015:2005 Екологічне керування. Екологічне оцінювання виробничих об'єктів та організацій | |
| Блок 3: Environmental labeling – Екологічне маркування | |||
| ISO 14020:2000 | Environmental labels and declarations – General principles | ДСТУ ISO 14020:2003 Екологічне маркування та декларації. Загальні принципи. | |
| ISO 14021:1999 | Environmental labels and declarations – Selfdeclared environmental claims (Type II environmental labeling) | ДСТУ ISO 14021-2002 Екологічне маркування та декларації. Екологічні самодекларації (екологічне маркування типу ІІ) | |
| ISO 14024:1999 | Environmental labels and declarations – Type I environmental labeling – Principles and procedures | ДСТУ ISO 14024:2002 Екологічне маркування та декларації. Екологічне маркування типу I.. Принципи та методи. | |
| ISO 14025:2006 | Environmental labels and declarations -- Type III environmental declarations - Principles and procedures | ДСТУ ІSO 14025:2008 Екологічні маркування та декларації. Екологічні декларації типу ІІІ. Принципи та процедури[7] | |
| Блок 4: Environmental performance evaluation – Екологічна результативність | |||
| ISO 14031:1999 | Environmental management –Environmental performance evaluation - Guidelines | ДСТУ ISO 14031:2004 Екологічне керування. Настанови щодо оцінювання екологічної характеристики. | |
| ISO/TR[8] 14032:1999 | Environmental management – Examples of environmental performance evaluation (EPE) | ДСТУ ISO/TR 14032:2004 Екологічне керування. Приклади оцінювання екологічної характеристики. | |
| Блок 5: Life cycle assessment – Аналіз життєвого циклу | |||
| ISO 14040:1997[9] | Environmental management - Life cycle assessment -Principles and framework | ДСТУ ISO 14040:2004 Екологічне керування. Оцінювання життєвого циклу. Принципи та структура. | |
| ISO 14040:2006[10] | - | ||
| ISO 14041:199822 | Environmental management – Life cycle assessment – Goal and scope definition and inventory analysis | ДСТУ ISO 14041-2004 Екологічне керування. Оцінювання життєвого циклу. Визначення цілі і сфери застосування інвентаризації. | |
| ISO 14044:200623 | Environmental management – Life cycle assessment – Requirements and guidelines | - | |
| ISO/TR 14047:2003 | Environmental management – Life cycle impact assessment – Examples of application of ISO 14042 | - | |
| ISO/TS[11] 14048:2002 | Environmental management – Life cycle assessment – Data documentation format | - | |
| ISO/TR 14049:2000 | Environmental management – Life cycle assessment – Examples of application of ISO 14041 to goal and scope definition and inventory analysis | ДСТУ ISO/TR14049:2004 Екологічне керування. Оцінювання життєвого циклу. Приклади використання ISO 14041 для визначення цілі і сфери застосування та аналізування інвентаризації. | |
| Блок 6: General guidelines – Загальні настанови | |||
| ISO 14050:1998[12] | Environmental management – Vocabulary | ДСТУ ISO 14050:2004 Екологічне керування. Словник термінів. | |
| ISO 14050:2009 | - | ||
| ISO/TR 14061:1998 | Information to assist forestry organization in the use of Environmental Management Standards ISO 14001 and ISO 14004 | - | |
| ISO/TR 14062:2002 | Environmental management – Integrating environmental aspects into product design and development | - | |
| ISO 14063:2006 | Environmental management – Environmental communication – Guidelines and examples | ДСТУ ІSO 14063:2008[13] Екологічне управління. Обмінювання екологічною інформацією. Настанови та приклади. | |
| Блок 7: Greenhouse gases – Парникові гази | |||
| ISO 14064-1:2006 | Greenhouse gases Part 1: – Specification with guidance at the organization level for quantification and reporting of greenhouse gas emissions and removals | - | |
| ISO 14064-2:2006 | Greenhouse gases Part 2: – Specification with guidance at the project level for quantification and reporting of greenhouse gas emissions or removals enhancements | - | |
| ISO 14064-3 :2006 | Greenhouse gases Part 3: – Specification with guidance for the validation and verification of greenhouse gas. | - | |
| ISO 14065 :2007 | Greenhouse gases – Requirements for greenhouse gas validation and verification bodies for use in accreditation or other forms of recognition. | - |
Міжнародна організація стандартизації веде постійну роботу щодо оновлення вже затверджених та розроблення нових стандартів у сфері екологічного менеджменту. У її планах ввести нові стандарти у сфері еко-проектування, кількісної екологічної інформації, оцінки еко-ефективності продукції, звітності щодо емісій парникових газів тощо (табл.6).
Таблиця 6. Міжнародні стандарти у сфері екологічного менеджменту, які перебувають на стадії проектування
| № з/п | Номер стандарту | Оригінальна назва | Орієнтовний термін впровадження, рік |
| ISO/DIS 14005.2 | Environmental management systems - Guidelines for the phased implementation of an environmental management system, including the use of environmental performance evaluation | ||
| ISO/CD 14006 | Environmental management systems - Guidelines for incorporating ecodesign | ||
| ISO/AWI TS 14033 | Environmental management - Quantitative environmental information – Guidelines and examples | ||
| ISO/СD 14045 | Environmental management - Eco-efficiency assessment – Principles and requirements | ||
| ISO/CD 14051 | Environmental management - Material flow cost accounting – General principles and framework | ||
| ISO/DIS 14066 | Greenhouse gases – Competence requirements for greenhouse gases validation teams and verification teams | ||
| ISO 14067-1 | Carbon footprint of products - Part 1: Quantification | ||
| ISO 14067-2 | Carbon footprint of products - Part 2: Communication | ||
| ISO/WD 14069 | Greenhouse gases – Quantification and reporting of greenhouse gases emission for organizations (Carbon footprint of organization) – Guidance for the application of ISO 14064-1 |
Офіційно стандарти ISO серії 14000 мають статус добровільних. Вони не замінюють законодавчих вимог, а лише задають орієнтири. Компанія може використовувати ці стандарти для внутрішніх потреб, наприклад як модель для своєї системи екологічного менеджменту або формат її внутрішнього аудиту. Однак більш важливим є використання цих стандартів для зовнішніх потреб. З їх допомогою підприємства демонструють кредиторам, постачальникам, покупцям і громадськості відповідність системи екологічного менеджменту сучасним вимогам і тому намагаються пройти незалежну сертифікацію.
Практичне використання стандартів ISO серії 14000 переводить філософію виробництва на якісно новий – екологічний – рівень. Так само як впровадження стандартів менеджменту якості стало обов’язковою умовою ефективної діяльності для багатьох промислових підприємств, так і впровадження стандартів екологічного менеджменту стає запорукою успіху для багатьох підприємств, що прагнуть експортувати свою продукцію чи налагоджувати тісні міжнародні контакти. Провідна роль у процесі створення інфраструктури екологічної сертифікації належить національним агентствам зі стандартизації, а також торгово-промисловій палаті, спілці підприємців та ін. Тому в кожній країні існує національний акредитаційний орган, який працює за правилами Міжнародної організації стандартизації. Саме він акредитує фірми, які виконують сертифікацію клієнтів за ISO 14001. За кордоном діють як приватні акредитаційні органи ISO 14001 (наприклад, у США), так і «гібридні», тобто партнерства відповідних відомств і приватних підприємців (наприклад, у Німеччині).
Україна також приєдналася до міжнародного співтовариства у галузі впровадження та розвитку як екологічного менеджменту, так і менеджменту якості: у 1996 р. вперше запроваджено стандарти системи менеджменту якості (ДСТУ ISO серії 9000), а у 1997 р. – стандарти системи екологічного менеджменту і аудиту (ДСТУ ISO серії 14000). Згадані стандарти прийняті в Україні як національні без внесення якихось суттєвих змін, тому вимоги до систем менеджменту, викладені у міжнародних і аналогічних їм національних стандартах, є ідентичними як у національній системі сертифікації УкрСЕПРО, так і в закордонних системах, наприклад TUеV-CERT, BUREAU VERITAS, SGS та ін.
Стандарти ISO серії 14000 разом із Постановою EMAS становлять нормативну та методичну базу для розвитку екологічного менеджменту та відповідних ринкових інструментів і методів охорони довкілля (екологічного обліку, екологічного аудиту, еко-контролінгу, комунікацій, екологічного маркування, оцінювання життєвого циклу тощо). ISO 14001 і EMAS - два найбільш популярні стандарти для побудови і розвитку систем екологічного менеджменту і, найімоірніше, й надалі домінуватимуть у цій сфері.
Таблиця 7. Порівняння основних стандартних систем екологічного менеджменту
| Аспект порівняння | Стандарт ISO 14001:2004 | Постанова EMAS:2008 |
| Рік введення в дію | Вперше прийнято у червні 1993 р. Вступила в дію у квітні 1995 р. | |
| Рік перегляду й оновлення | 2001, 2009 | |
| Масштаб дії | Країни всього світу | Країни-члени ЄС, а з 2011 – країни в межах і поза межами ЄС |
| Галузь застосування | Всі галузі | Промисловість (до квітня 2001р.) Всі галузі (з квітня 2001р.) |
| Примусовість використання | Добровільний | Добровільна |
| Первинна екологічна перевірка | Не обов’язкова | Обов’язкова |
| Предмет дослідження | Підприємство, його організація та виробничий процес | Місце розташування підприємства |
| Обов’язковість оприлюднення | Екологічна політика | Екологічна декларація |
| Відповідність екологічному законодавству | Політика повинна містити зобов’язання відповідності екологічному законодавству | Потребує відповідності законам і нормам |
З табл. 7 видно, що ISO 14001 – це міжнародний стандарт, тоді як Постанова EMAS спершу була розроблена головним чином для країн Європейського Союзу. Впродовж декількох років між цими двома документами існували суттєві відмінності, що вносило плутанину у процес побудови систем екологічного менеджменту. Для усунення цих відмінностей початкову версію EMAS у 2001 р. було вперше переглянуто й оновлено. Відтоді визначальними у системі екологічного менеджменту в EMAS стали вимоги стандарту ISO 14001, а додаткові вимоги Постанови EMAS повністю підпорядковані окремим статтям ISO 14001. Для того, аби підприємство, сертифіковане відповідно до вимог ISO 14001, мало змогу зареєструватися в EMAS (пройти процедуру верифікації), воно має задовольнити низку додаткових вимог, а оскільки ISO 14001 визнає EMAS, то системи екологічного менеджменту підприємств, які розміщені як на території ЄС, а найближчим часом і підприємств з-поза його меж (відповідно до другого перегляду EMAS), можуть мати як сертифікат ISO 14001, так і реєстрацію EMAS.
Хоча дія EMAS сьогодні формально поширюється тільки на ті організації, які знаходяться на території ЄС, а на інші країни пошириться лише з 2011 р., немає жодних обмежень щодо застосування цієї схеми підприємствами, які розташовані поза його межами. Найчастіше участь в EMAS ініціюють жителі країн-членів ЄС, які є власниками підприємств, розташованих на території інших країн. Для прикладу, в Україні першим підприємством лісового сектору економіки, яке у 2007 р. отримало сертифікат відповідності системи екологічного менеджменту вимогам ISO 14001:2004 і верифікацію екологічної декларації згідно з вимогами EMAS, стало приватне деревообробне підприємство з іноземними інвестиціями ПІІ ТзОВ «Укршпон» (Київ).
Екологічна сертифікація
Екологічна сертифікація, як і екологічний менеджмент, є досить новим для України видом діяльності. До появи стандартів систем екологічного менеджменту єдиною можливістю засвідчити екологічну відповідальність і надійність для підприємства було демонстрування багаторічної ефективної діяльності.
З 90-х років ХХ ст. підприємства отримали можливість демонструвати і підтверджувати свою екологічну відповідальність через розроблення, впровадження і сертифікацію систем екологічного менеджменту за відповідними стандартами. Наявність сертифікатустає дедалі важливішою, а іноді вирішальною умовою налагодження міжнародних зв’язків, оскільки на товарних ринках розвинених країн перед підприємством неодмінно постане
 |
необхідність пред’явлення сертифікату на систему екологічного менеджменту.
Нині недостатньо декларувати "якість" і "безпеку": потрібно мати їх об’єктивні докази. Отримання таких доказів здійснюється через сертифікацію – процедуру письмового засвідчення незалежною третьою стороною відповідності продукції, процесу чи послуги встановленим вимогам.
Завданнями екологічної сертифікації є:
§ контроль безпеки процесів виробництва і продукції для довкілля, життя, здоров’я і майна;
§ створення екологічно справедливого ринку товарів і послуг.
Розрізняють два види сертифікації - обов’язкову і добровільну[14]:
1. Обов’язкова сертифікація:
§ поширюється на продукцію та послуги, пов’язані з гарантуванням безпеки довкілля, життя, здоров’я і майна;
§ проводиться на відповідність об’єкта сертифікації обов’язковим вимогам чинного законодавства України та чинних на її території міжнародних і міждержавних стандартів (зазначені вимоги повинні виконувати усі виробники внутрішнього ринку України та імпортери);
§ є формою державного контролю за безпекою товарів і послуг.
2. Добровільна (необов’язкова) сертифікація:
§ проводиться, коли суворе дотримання вимог існуючих стандартів або іншої нормативної документації на продукцію, послуги чи процеси не передбачається державою – коли стандарти або норми не стосуються вимог безпеки і мають добровільний характер для виробника;
§ проводиться на договірних засадах між виробником (заявником) та сертифікаційним органом (виконавцем);
Стандарти екологічного менеджменту ISO 14001, як і інших видів менеджменту (якості, охорони праці) є добровільними, тобто необов’язковими для виконання, оскільки вони не стосуються вимог екологічної безпеки (хоча й спонукають підприємства до її забезпечення). Тому сертифікація на відповідність їхнім вимогам також є добровільною. Підприємства відчувають потребу в її проведенні зазвичай тоді, коли невідповідність вимогам певного добровільного стандарту зачіпає їхні економічні інтереси.
В Україні досить поширеною є добровільна сертифікація підприємств відповідно до вимог стандарту ISO 9001 (системи менеджменту якості). Починаючи з 1995 р., їх кількість зростає в півтора-два рази щороку.
Нижче наведено дані про темпи сертифікації на відповідність ISO 9001 у світі, на прикладі 10 топ-держав, Росії та України (табл.8).
Таблиця 8. Країни-лідери в галузі сертифікації
на відповідність стандарту ISO 9001 станом на кінець 2007 р.
(дані по Україні та Росії у співвідношенні)٭
| № | Країна | Кількість сертифікатів на кінець року | ||||
| Китай | 96 715 | 132 926 | 143 823 | 162 259 | 210 773 | |
| Італія | 64 120 | 84 485 | 98 028 | 105 799 | 115 359 | |
| Японія | 38 751 | 48 989 | 53 771 | 80 518 | 73 176 | |
| Іспанія | 31 836 | 40 972 | 47 445 | 57 552 | 65 112 | |
| Індія | 8 367 | 12 538 | 24 660 | 40 967 | 46 091 | |
| Німеччина | 23 598 | 26 654 | 39 816 | 46 458 | 45 195 | |
| США | 30 294 | 37 287 | 44 270 | 44 883 | 36 192 | |
| Великобританія | 45 465 | 50 884 | 45 612 | 40 909 | 35 517 | |
| Франція | 15 073 | 21 769 | 21 700 | 21 349 | 22 981 | |
| Нідерланди | 9 917 | 6 402 | 9 160 | 18 922 | 18 922 | |
| Росія | 3 816 | 4 883 | 6 398 | 11 527 | ||
| Україна | 1 375 | 1 808 | 2 150 | |||
| Всього у світі | 497 919 | 660 132 | 773 867 | 896 929 | 951 486 |
٭Джерело: The ISO Survey of ISO 9001:2000 and ISO 14001 Certificates 2005/International Standardization Organization. Geneva, 2007. http://www.iso.org/iso/en/iso9000-14000/certification/isosurvey.html
Поширення ж сертифікації систем екологічного менеджменту є досить обмеженим. Вітчизняні підприємства ще не відчувають нагальної потреби у запровадженні систем екологічного менеджменту і отриманні відповідного сертифікату. Так, перше українське підприємство було сертифіковане за стандартом ISO 14001 лише у 2001 р.
Нижче наведено дані про темпи сертифікації на відповідність ISO 14001 у світі, у розрізі 10 топ-держав, Росії та України (табл.9).
Таблиця 9. Країни-лідери в галузі сертифікації
на відповідність стандарту ISO 14001 станом на кінець 2007 р.
(дані по Україні та Росії у співвідношенні)٭
| № | Країна | Кількість сертифікатів на кінець року | ||||||
| Китай | 12 683 | 18 842 | 30 489 | |||||
| Японія | 8 123 | 10 620 | 13 416 | 19 584 | 23 466 | 22 593 | 27 955 | |
| Іспанія | 2 064 | 3 228 | 4 860 | 6 473 | 8 620 | 11 125 | 13 852 | |
| Італія | 1 295 | 2 153 | 3 066 | 4 785 | 7 080 | 9 825 | 12 057 | |
| Великобританія | 2 722 | 2 917 | 5 460 | 6 253 | 6 055 | 6 070 | 7 323 | |
| Корея | - | - | - | - | 4 955 | 5 893 | 6 392 | |
| США | 1 645 | 2 620 | 3 553 | 4 759 | 5 061 | 5 585 | 5 462 | |
| Німеччина | 3 380 | 3 700 | 4 144 | 4 320 | 4 440 | 5 415 | 4 877 | |
| Швеція | 2 070 | 2 730 | 2 330 | 3 478 | 3 682 | 3 759 | 3 800 | |
| Франція | 1 092 | 1 467 | 2 344 | 2 506 | 3 289 | 3 047 | 3 476 | |
| Росія | ||||||||
| Україна | ||||||||
| Всього у світі, у т.ч. ISO 14001:2004 | 36 464 | 49 440 | 64 996 | 89 937 | 111 162 56 593 | 128 211 | 15 572 |
٭Джерело: The ISO Survey of ISO 9001:2000 and ISO 14001 Certificates 2005/International Standardization Organization. Geneva, 2007. http://www.iso.org/iso/en/iso9000-14000/certification/isosurvey.html
Загалом 80 % організацій, які знаходяться на території ЄС, заявляють, що СЕМ допомогла досягти економічного ефекту за рахунок економії електроенергії в середньому на 10 %, води - на 6 %, палива – на 5 %, зменшення кількості відходів – на 16 %. У Великобританії 500 організацій за середнього щорічного обігу 25 млн.£ отримують щорічну економію від запровадження СЕМ у сумі 250.000 £.
У 1999-2001 рр. фахівці Швеції, Данії, Великобританії, Франції разом із колегами з країн Східної Європи, Росії, України та Білорусі виконали проект "EMAS Eastwards" (системи екологічного менеджменту і аудиту в країнах Східної Європи та СНД). Основна мета проекту полягала в аналізі набутого досвіду в галузі екологічного менеджменту і створення умов для розвитку співробітництва представників різних країн, які працюють у цьому напрямку. В процесі роботи над проектом було виконано аналітичний огляд інформаційних матеріалів, літературних джерел і звітів, присвячених умовам і проблемам запровадження екологічного менеджменту, особливостям систем, які було розроблено на основі міжнародних стандартів ISO 14001 та EMAS.
У межах дворічного міжнародного європейського проекту програми ЄС Tasis "Стандарти екологічного менеджменту для підприємств в Україні", який стартував у серпні 2002 р. з бюджетом 1,5 млн євро і метою якого було сприяння Україні в поліпшенні стану довкілля на підприємствах шляхом просування і запровадження EMAS та ISO 14001, запроваджено систему екологічного менеджменту і проведений екологічний аудит на українських підприємствах ЗАТ "ЛАКМА" (м. Київ) та "Машинобудівний Завод ФЕД" (м. Харків).
Позитивний досвід налагодження системи екологічного менеджменту і аудиту продемонструвала міська рада м. Миколаїв, запровадивши її на рівні міста.
Сьогодні активно обговорюють потребу створення в Україні системи екологічної сертифікації продукції, процесів, послуг, об’єктів як системи незалежного підтвердження відповідності об’єкта встановленим у законодавстві та в нормативно-правових документах екологічним вимогам. Держспоживстандарт України підтримує запровадження системи екологічної сертифікації, вважаючи, що від цього виграють усі – працівники підприємств отримають кращі й безпечніші умови праці; населення – кращий стан довкілля, зменшиться кількість захворювань і негативних змін генофонду; споживач отримає більш безпечну і якісну продукцію.
Від запровадження системи екологічної сертифікації дивіденди отримають і власники підприємств. Завдяки екологічній сертифікації вони забезпечать стабільний випуск продукції високого рівня якості; підвищать рівень довіри споживачів до якості продукції підприємства, а відтак отримають доступ до нових ринків збуту. Екологічна сертифікація полегшує укладання договорів (контрактів) на поставку продукції; сприяє налагодженню більш тісної співпраці із замовниками, громадськістю, місцевою владою, підвищує імідж підприємства. У сертифікованого підприємства з’являються додаткові можливості для інвестування; зменшуються ризики відповідальності за забруднення довкілля, знижуються матеріальні й енергетичні витрати; розширюють можливості подолання нетарифних бар'єрів для просування продукції підприємства на світовий та європейський ринки.
Сертифікаційною діяльністю займаються спеціально уповноважені й акредитовані органи з сертифікації, які за типом діяльності поділяють на:
§ органи з сертифікації послуг і систем менеджменту, які на підставі експертного висновку власних чи запрошених експертів (фахівців-аудиторів) приймають рішення щодо видачі сертифікату відповідності;
§ органи з сертифікації продукції, які на підставі протоколу випробувань, проведених у спеціалізованих дослідницьких лабораторіях, видають сертифікат відповідності продукції вимогам законодавства, певного стандарту чи іншого нормативному документу, причому сертифікаційний орган під власну відповідальність інтерпретує представлені протоколи досліджень і видає відповідний висновок;
§ органи з атестації персоналу, які на підставі результатів тестування, проведеного у власному екзаменаційному центрі, видають свідоцтво про відповідність кваліфікації персоналу мінімальним нормативно визначеним вимогам.
Системи екологічного менеджменту сертифікують органи сертифікації (ISO 14001) і/або верифікації (EMAS) – треті незалежні сторони, які здійснюють систематизований і детальний аудит системи екологічного менеджменту підприємства з метою визначення відповідності цієї системи критеріям, встановленим самим підприємством щодо охорони довкілля, а також вимогам ISO або EMAS.
Результати сертифікаційного аудиту повинні обов’язково оформлятися у вигляді офіційного звіту. Якщо система екологічного менеджменту відповідає встановленим вимогам, то підприємство може бути сертифіковане відповідно до ISO 14001 і/або зареєстровано в EMAS. Для продовження терміну дії сертифікату або реєстрації система екологічного менеджменту повинна й надалі відповідати цим вимогам під час проведення проміжних перевіркових аудитів.
Оскільки отримання екологічного сертифікату для підприємств є стратегічним рішенням, спрямованим на задоволення цілей розвитку не лише на українському, але й зарубіжному ринках, важливим моментом є достовірність отриманого документу та його надійність. Такими вважають сертифікати, видані сертифікаційними органами, акредитованими відповідно до ISO/IEC[15] Guide 66:1999[16] "Загальні вимоги до органів, які здійснюють оцінку і сертифікацію систем екологічного менеджменту", підготовленого Комітетом з оцінки відповідності (CASCO) Міжнародної організації сертифікації. Необхідними умовами для акредитації сертифікаційних органів є:
§ безпристрасність;
§ відповідальність за прийняті рішення;
§ наявність всієї необхідної юридичної документації;
§ прийняття прав і обов’язків, що відповідають сертифікаційній діяльності;
§ фінансова стабільність і наявність необхідних для діяльності ресурсів;
§ достатній штат співробітників з відповідною освітою, професійною підготовкою, технічними знаннями і досвідом для виконання функцій сертифікації;
§ наявність задокументованих інструкцій, методик і процедур діяльності органу;
§ свобода від будь-якого (комерційного, фінансового чи іншого) зовнішнього тиску тощо.
Успішне завершення процедури акредитації сертифікаційного органу підтверджує документ, в якому обов’язково визначається компетенція органу і його повноваження, чим встановлюється сфера його діяльності. Щодо розширення компетенції органу, то це можливо лише після проведення додаткової акредитації у відповідному напрямку.
Контрольні питання:
1. 
Опишіть діяльність Міжнародної організації зі стандартизації ISO та її Технічного комітету ISO 207 "Екологічний менеджмент".
2. Охарактеризуйте діяльність Держспоживстандарту України та його Технічного комітету ТК 93.
3. Охарактеризуйте основні функції, завдання і принципи
стандартів з екологічного менеджменту.
4. Перелічіть основні стандарти екологічного менеджменту та екологічного аудиту.
5. Що спільного і які відмінності існують між стандартом ISO14001:2004 та EMAS:2001?
6. Обґрунтуйте доцільність екологічної сертифікації та верифікації.
[1]скор. - ISO
[2] від англ. - Environmental Management and Audit Scheme (EMAS)
[3] англ. - World Resources Institute
[4] англ. - World Business Council for Sustainable Development
[5] замінив ISO 14010:1996, ISO 14011:1996, ISO 14012:1996
[6] замінив ДСТУ ISO 14010:1997, ДСТУ ISO 14011:1997, ДСТУ ISO 14012:1997
[7] набуває чинності з 1.01 2010 р.
[8] TR – Technical report
[9] замінений на ISO 14040:2006 і ISO 14044:2006
[10] замінив ISO 14040:1997, ISO 14041:1998, ISO 14042:2000, ISO 14043:2000
[11] TS – Technical specification
[12] замінено на ISO 14050:1998
[13] набуває чинності з 1 січня 2010 р.
[14] ДСТУ 3410-96 "Система сертифікації УкрСЕПРО"
[15] укр. "МЕК" - Міжнародна електротехнічна комісія
[16] англ. "General requirements for bodies operating assessment and certification of environmental management systems"