Лісові ресурси.Як і інші природні ресурси, лісові ресурси відповідно з чинним законодавством України є державною власністю

У більшості промислово розвинених країн складаються перспективні плани /державні програми/ відтворення і використання лісових ресурсів. Так, у Фінляндії ще у 70-х роках була складена програма використання лісових ресурсів, яка передбачала до 2000 року забезпечити комплексне використання біомаси, відведеної в рубку /включаючи пеньки і коріння/. Досвід складання комплексних програм відтворення і використання лісових ресурсів є і в Україні. Так, ще у 1981 році була складена комплексна програма відтворення і використання лісових ресурсів "Ліс". Незважаючи на численні недоліки цієї програми, вона у цілому відіграла конструктивну роль у розвитку лісового господарства України. Місце програми "Ліс" повинні зайняти більш ґрунтовні програми розвитку лісового господарства.

Програми розвитку лісокористування в Україні повинні передбачити: підвищення лісистості території України; створення плантацій деревної і недеревної рослинності; підвищення продуктивності лісів і лісової мисливської фауни; комплексне використання лісосировинних ресурсів.

Для організації ефективного використання лісових ресурсів необхідно мати достатню інформацію про них, яка дозволила б приймати ґрунтовні рішення щодо покращання лісокористування у межах як окремих підприємств, так і регіонів. При цьому необхідно враховувати те, що перехід до ринкової економіки передбачає, з одного боку, спрощення звітності і планування, з другого, розширення потоку корисної інформації, необхідної для обґрунтування планів і проектних рішень. При цьому необхідно повністю автоматизувати процес її надходження і переробки за допомогою високоефективних ЕОМ.

Для аналізу і планування використання лісових ресурсів застосовується система показників. У складі цих показників виді­лена група, яка характеризує обсяги відпуску окремих компонентів лісових ресурсів. Так, для планування відпуску ресурсів деревного походження (деревини, кори, зелені) використовуються такі показни­ки: об’єм відпуску деревної зелені; об’єм відпуску кори; розрахун­кова лісосіка; об’єм відпуску деревини.

Організований відпуск недеревної рослинності вимагає вдосконалення обліку і планування використання потенційних ресурсів. Для планування відпуску недеревної рослинності рекомендуються такі показники: ресурси ягід і плодів; ресурси грибів; ресурси горіхів; ресурси лікарських рослин; кормові ресурси недеревної рослинності; технічні ресурси недеревної рослинності.

Відпуск лісових ресурсів тваринного походження регламентується суворіше, порівняно а недеревною рослинністю. Відстріл і відлов крупних тварин планується за кількістю голів і забійною масою. Регулювання відстрілу дрібних тварин здійснюється шляхом регулювання тривалості сезону полювання і норми відстрілу на одного мисливця. В принципі такий порядок регулювання чисельності мисливської фауни можна визнати задовільним за умови більш диференційованого підходу до окремих мисливських угідь.

Основними показниками, які можуть бути використані для планування відпуску лісових ресурсів тваринного походження, є число голів окремих видів тварин, ресурси м’яса тварин. Для оцінки відпуску корисних функцій лісу можна використати такий показник, як площа лісів, стан яких дозволяє успішно виконувати захисні, охоронні, рекреаційні та інші корисні функції згідно з лісничими вимогами.

До другої групи включені показники, які характеризують об’єми використання лісових ресурсів. Це такі показники, як об’єми вивезення деревини; об’єм виробництва ділової деревини; об’єм вивезення осмолу; об’єм вивезення деревної зелені; об’єм вивезення біомаси; об’єм використання ресурсів деревини; товарна продукція лісозаготівельного виробництва.

Об’єм вивезення деревини розраховується у щільних кубометрах на основі поштучного обміру зрубаних дерев або заготовлених лісоматеріалів. Такий метод планування й обліку вивезення деревини поряд з деякими перевагами має суттєві недоліки. Зокрема, метод поштучного обміру зрубаних дерев є досить трудомістким і недостатньо точним. Перспективнішим є метод зважування вивезеної деревини.

Для оцінки об’ємів заготівлі інших видів рослин рекомендуються показники, які характеризують обсяги заготівлі: ягід і плодів; горіхів; грибів; лікарських рослин; рослинних кормів; технічної сировини з рослині. Крім того, можна використати такий показник, як товарна продукція побічного користування.

Для оцінки об’ємів використання лісових ресурсів тваринного походження можуть бути використані такі показники: кількість голів виловлених і відстріляних окремих видів тварин; вага заготовленого м’яса мисливських тварин; товарна продукція мисливського господарства.

До другої групи включені показники, які характеризують повноту використання окремих компонентів лісових ресурсів, безповоротні втрати у процесі їх заготівлі і транспортування. Для оцінки повноти використання лісових ресурсів деревного походження пропонуються такі показники: коефіцієнт використання лісосічного фонду; коефіцієнт використання деревини від рубок проміжного користування лісом; коефіцієнт використання ресурсів осмолу; коефіцієнт використання ресурсів деревної зелені; коефіцієнт використання біомаси деревини.

Водні ресурси. Використання водних ресурсів України планується в межах лімітів, виділених Державним агентством водних ресурсів України і затверджених Кабінетом Міністрів України. В державних планах використання водних ресурсів розраховуються такі показники: загальний забір води з природних джерел; об’єм водоспоживання; об’єм оборотної і послідовно використаної води; частка оборотної і послідовно використаної води; об’єм нормативно очищеної води; об’єм скиду забруднених стічних вод. Під загальним забором води з природних джерел розуміється вилучення водних ресурсів з відкритих і закритих водних басейнів. У загальний забір води включаються також шахтно-рудничні води, які вилучаються в процесі добування корисних копалин. До неї не включається вода, яка пропускається через гідровузли для виготовлення електроенергії, шлюзування суден, пропускання риби, а також транзитна вода, яка направляється в крупні канали.

При визначенні об’єму втрат води при транспортуванні від міського забору до місця споживання враховуються випаровування, фільтрація та інші втрати.

Об’єм водоспоживання води – це об’єм використання води з різних джерел водних ресурсів /включаючи морську воду/ для задоволення господарських потреб. До водоспоживання не належить оборотне водоспоживання, а також повторне споживання стічних і колекторно-дренажних вод.

Об’єм оборотної і послідовно використаної води – це об’єм повторно використаної води. Повторне використання води забезпечує економію забору свіжої води. До оборотного використання не включають воду, яка використовується в системах комунального і виробничого теплопостачання.

Частка оборотної і послідовно використаної води розраховується як відношення оборотної і послідовно використаної води до об’єму всієї води і водоспоживання свіжої води.

При плануванні використання водних ресурсів розраховується такий показник, як об’єм нормативно очищеної води, до якої включають стоки, які без подальшої очистки не спричиняють порушення норм і якості води в пунктах водокористування.

З метою забезпечення раціонального використання водних ресурсів, якість яких у окремих водних басейнах значно погіршилася внаслідок Чорнобильської катастрофи, забруднення атмосферного повітря та скиду у відкриті водні басейни забруднених стічних вод, доцільно мати комплексну державну програму захисту водних ресурсів України. Передусім така державна програма повинна охоплювати водні ресурси річки Дніпро. Якщо не вжити рішучих заходів щодо захисту водних ресурсів Дніпра, то в найближчий час внаслідок накопичення забруднень складеться катастрофічна ситуація з постачанням питної води для багатьох крупних міст, що споживають дніпровську воду. Крім того, існує загроза радіоактивного забруднення підземних вод України.

Державна програма охорони і раціонального використання водних ресурсів України повинна передбачати вирішення таких питань: надійного захисту відкритих і закритих водних басейнів від забруднення; скорочення екологічно небезпечних виробництв; забезпечення функціонування екологічно небезпечних виробництв у межах замкнених систем водоспоживання; організацію дійової міжнародної співпраці з питань охорони і раціонального використання водних ресурсів; скорочення втрат води у процесі транспортування і споживання.

Слід відмітити, що в Україні розроблена Загальнодержавна програма розвитку водного господарства України, яка схвалена Верховною Радою України, як закон України. Цей документ передбачає стратегічні напрями високоефективного водокористування, охорони та відтворення водноресурсного потенціалу держави.

Земельні і мінеральні ресурси. Державне планування використання земельних ресурсів здійснюють Міністерство екології та природних ресурсів України, Державне агентство земельних ресурсів України , Міністерство аграрної політики та продовольства України, Державне агентство лісових ресурсів України, Державне агентство водних ресурсів України, Державна служба геології та надр України та інші державні організації. У плануванні раціонального використання земель активну участь беруть органи виконавчої влади і місцевого самоврядування, з якими підприємства, установи та організації повинні погоджувати свої плани з питань охорони природи і раціонального використання природних ресурсів. Державне планування використання земельних ресурсів спрямовується, насамперед, на зменшення вилучення земель із сільськогосподарського користування і лісового фонду, виявлення земель для розширення сільськогосподарського користування і посадки лісу та зменшення ерозії, засолення і забруднення земель шкідливими викидами у навколишнє середовище. Для організації нового або розширення існуючого промислового, транспортного, міського, гідротехнічного та інших видів будівництва, передусім, передбачається використання земель запасу. Крім того, можуть використовуватися ділянки, які були надані іншим землекористувачам.

Планування використання земель сільськогосподарського призначення здійснюється з урахуванням матеріалів землевпорядкування і земельного кадастру, які дають глибоку кількісну й якісну характеристику земельних ресурсів і рекомендації щодо їх ефективного використання.

У лісовому господарстві використання земель планується з урахуванням рекомендацій, розроблених лісовпорядчими експедиціями у проектах організації лісового господарства і з урахуванням поточних змін, які мають місце у лісовому фонді у результаті вирубки насаджень, лісових пожеж тощо. Крім того, враховуються потреби у землі лісового господарства /для створення шкілок, розсадників, будівництва доріг, кордонів тощо/.

Державні плани /програми/ охорони і використання мінеральних ресурсів України складають органи геології і використання надр України. Вони розробляють концепцію і проекти державних програм розвитку мінерально-сировинної бази, а також планують виконання робіт, що забезпечують вивчення надр; ведення кадастру родовищ корисних копалин і складають державний баланс їх запасів. Кондиції корисних копалин та їх придатність для включення до державного балансу запасів визначаються рішенням Державної комісії України по запасах корисних копалин.

У державних планах використання мінеральних ресурсів розраховуються такі показники: об’єми добутої мінеральної сировини; об’єми збагаченої мінеральної сировини; коефіцієнт вилучення корисних копалин з надр землі; коефіцієнт вилучення компонентів мінеральної сировини в процесі збагачення; коефіцієнт використання відходів.

До об’єму добутої мінеральної сировини включаються ресурси, підняті з надр землі на поверхню при підземних розробках або вивезені з кар’єрів при відкритому добуванні мінеральних ресурсів. До об’єму збагаченої мінеральної сировини включаються ресурси, які після збагачення відповідають вимогам державних стандартів на сировину, придатну для використання у народному господарстві.

Коефіцієнт вилучення корисних копалин з надр землі у процесі їх розробки визначається шляхом ділення добутих корисних копалин на їх балансові запаси.

Обсяги втрат корисних копалин при їх добуванні – це частина балансових запасів корисних копалин, яка залишилась в надрах, потрапила у відвали, а також залишена в місцях складування. Коефіцієнт вилучення компонентів мінеральної сировини у процесі збагачення визначається діленням об’єму збагаченої мінеральної сировини на об’єм сировини, що надійшла для збагачення. Коефіцієнт використання відходів збагачення визначається шляхом ділення використаних відходів збагачення на їх потенційні ресурси.

Державні плани охорони і використання мінеральних ресурсів України повинні передбачати: комплексне використання всіх компонентів корисних копалин; скорочення втрат мінеральної сировини у процесі добування і транспортування; забезпечення екологічної безпеки населення та надійної охорони родовищ корисних копалин від забруднення та екологічних катастроф.

Контрольні запитання:

1. Суть та основні цілі планування раціонального природокористування та природоохоронних процесів.

2. Окресліть коло завдань, які висуваються перед плануванням раціонального природокористування на державному та регіональному рівнях?

3. Окресліть коло завдань, яке вирішує планування на рівні підприємства (компанії, організації)?

4. Що таке територіальні комплексні схеми охорони природи та раціонального використання природних ресурсів і чим вони відрізняються від інших прогнозних розробок?

5. Розкрийте сутність принципів планування?

6. Які методи планування сприяють підвищенню точності розрахунків показників комплексного територіального плану в галузі охорони природи і раціонального використання природних ресурсів?

7. В чому специфіка використання програмно-цільового методу планування?

8. Що таке еколого-економічні моделі? Чому цей метод набув значного поширенні при плануванні перспективного розвитку регіонів і підприємств?

Проблемні лекції:

1. Планування як превентивний важіль управління природокористу­ванням

2. Принципи та методи планування раціонального природокористу­вання.

Міні - лекції

1. Специфіка планування природокористування та природоохоронних процесів на підприємстві.

2. Метод еколого-економічного моделювання як ефективний метод прогнозування розвитку.

Семінар-дискусія

1. Територіальні комплексні схеми охорони природи (ТЕРКСОП) та їх переваги порівняно з іншими перед плановими документами.

2. Суть і завдання програмно-цільового методу планування раціонального використання природних ресурсів.

Творчі завдання

1. Проведіть моделювання розвитку економіки України до середини ХХ1 століття, враховуючи:

1) Появу нових можливостей використання космічних джерел енергії;

2) Можливі кліматичні зміни;

3) Впровадження нових «радикальних» технологій в існуючі галузі спеціалізації;

4) Структурну перебудову економіки України;

5) Можливості виробництва природного газу із горючих сланців;

6) Інтенсивного розвитку рекреаційного комплексу;

7) Інтенсивного відновлення розвитку аграрно-промислового комплексу;

8) Інших чинників, які ви вважаєте суттєвими для розвитку.

Тестові завдання:

1. Визначте один із принципів планування:

а) принцип нульового рівня споживання природних ресурсів;

б) природокористувач платить;

в) програмно-цільовий принцип;

г) забруднювач платить.

2. Визначте, які саме документи враховують співвідношення антропогенного навантаження до природно-ресурсного потенціалу регіону:

а) комплексний план розвитку території;

б) комплексна програма науково-технічного прогресу;

в) схема розвитку та розміщення продуктивних сил;

г) територіальні комплексні схеми охорони природи.

3. Визначте один із методів планування:

а) нормативний;

б)космічні;

в)історичний

г)картографічний.

4. В планах підприємства відбиваються:

а) розробка і вдосконалення технологічних процесів з метою скорочення негативного впливу на довкілля;

б) встановлення нормативів плати і розмірів платежів за використання природних ресурсів;

в) встановлення лімітів викидів і скидів забруднюючих речовин;

г) розробка державних кадастрів природних ресурсів.

Навчальні завдання:

1. Знайдіть спільні і відмінні риси у планування на державному рівні та на рівні підприємства.

2. Ознайомтесь з основними показниками комплексного територіального плану у сфері: а) раціонального використання водних ресурсів; б) охорони надр і раціонального використання мінеральних ресурсів; в) упровадження в дію природоохоронних об’єктів;

г) капіталовкладень у сферу охорони довкілля.

Термінологічний словник

Еколого-економічне моделювання – метод планування - являє собою опис економічних та екологічних процесів у їх взаємозв’язку як спроба сценарного відображення майбутнього розвитку з врахуванням великої кількості змінних факторів. Для їх створення необхідні надійний банк даних та автоматизовані системи планових розрахунків (АСПР).

Планування природокористування являє собою комплекс дій і рішень, розробка специфічних стратегій, призначених для реалізації поставлених цілей.

Планування охорони середовища проживання – розрахунок граничнодопустимих антропогенних навантажень, головним чином забруднення, на природне середовище та середовище населених пунктів, які визначають, виходячи з економічних можливостей їх регулювання та еколого-економічних наслідків їх змін.

Програмно-цільовий метод планування передбачає комплексний підхід до поставленої мети за допомогою особливої програми.

Територіальна комплексна схема охорони природи (ТЕРКСОП) – науково обґрунтований комплексний план охорони природи. В основі їх розробок покладено співставлення антропогенного навантаження з природно-ресурсним потенціалом.

Література

1. Донской Н.П., Донская С.А. Основы экологии и экономика природопользования. Мн.:УП «Технопринт»,2000. -412 с.

2. Дорогунцов С.І.,Коценко К.Ф.,Хвесик М.А. та ін. Екологія. Підручник для економічних вищих навчальних заходів і факультетів. К.: КНЕУ, 2005. – 371 с.

3. Лукьянчиков Н.Н., Потравный И.М. Экономика и организация природопользования. М.Тройка,2000.- 454 с.

4. Мельник Л.Г. Экономика развития: монография. – Сумы :ИТД «Университетская книга», 2006. – 662 с.

5. Папенов К.В. Экономика природопользования . Учебн. Пособие. М.:МАКС Пресс, 2009. – 596 с.