Вирішення проблем охорони водних ресурсів

Необхідно зазначити, що водні ресурси є національним капіталом, яким користується сучасне й буде користуватись майбутнє покоління. Це вимагає й відповідного ставлення до їхнього використання, охорони та відтворен ня. Негативні впливи (прямі й непрямі) на кількість та якість водних ресурсів необхідно розглядати як загрози національній безпеці держави. Аналіз водокористування в Україні дав можливість виділити низку таких загроз, що умовно поділені на 3 групи: економічного, екологічного та міжнародного характеру.

До загроз економічного характеру можна віднести:

• кризу неплатежів за спеціальне водокористування, частка яких у 1999 р. становила 74,5% (за даними Держводгоспу);

• дефіцит води у промислових і сільського сподарських рай-онах, який покривається тільки шляхом її інженерного відтворення;

• значні втрати води: 10-20% - при транспортуванні, 20% - у житлово-комунальному господарстві, 20-30% - у промисловості.

На мою думку, для поліпшення економічних та екологічних умов водокористування в Україні доцільно:

• прискорити створення правової бази водокористування, в пер-шу чергу, Програми розвитку водного господарства, законів "Про питну воду і безпечне водопостачання" та "Про безпеку гідроспоруд", регіональних і галузевих програм використання та охорони вод і відтворення водних ресурсів;

• змінити нормативи та збільшити розміри збору за спеціальне водокористування та платежів за скид забруднюючих речовин у водні об'єкти;

• забезпечити фінансування будівництва групових, розвідних і локальних сільських водопроводів, водозабірних свердловин, каналізаційних систем і споруд у сільській місцевості (згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 1992 р. №134 "Про водопостачання сільських населених пунктів України");

• припиняти дію права на спеціальне водокористування у випадку систематичної несплати зборів водокористувачами в необхідні строки (згідно з Водним кодексом України, ст. 55, пункт 8);

• посилити контроль за обсягами водокористування, вчасною сплатою зборів за спеціальне водокористування та штрафів за за-бруднення водних об'єктів, а також розробити заходи, що дали б змогу ліквідувати заборгованість водокористувачів за спеціальне водокористування.

До першочергових водоохоронних заходів, що не потребують ве-ликих витрат праці та коштів, належить створення водоохоронних 'зон вздовж рік, їх приток і на територіях, які прилягають до акваторій озер, водосховищ та інших водойм. Під водоохоронні зо-ни, як правило, відводять заплавні землі, схили (понад 5°), що прилягають до заплав, а також яри, які вклинюються безпосередньо у річкові долини. Там, де ріки починаються, водоохоронна зона повинна включати всю мережу ярів вище витоків. До водоохоронних зон слід віднести також повністю осушені землі, стік з яких потрапляє до річкової мережі. Крім того, необхідно впроваджувати ґрунтозахисні системи обробітку земель, природоохоронні, екологічно чисті сівозміни на полях, розташованих поряд із за-плавами або крутими берегами річкових долин, ярів, коли поверх-невий стік з них значною мірою впливає на режим твердого стоку та санітарний стан річки. У межах водоохоронної зони з метою запобігання забрудненню, засміченню, виснаженню водних ресурсів, замуленню водних джерел впроваджується спеціальний режим господарської діяльності з суворим її обмеженням у прибережній смузі.

Залежно від довжини ріки, її повноводності ширина водоохоронної зони повинна становити від 300 до 400 я, а іноді навіть і 500 м, а прибережної смуги — не менше 40 і до 100 м, тобто 1/5 частина водоохоронної зони. На великих водосховищах ширину водоохоронної зони доцільно встановлювати від 1,5 до 2 км; На цій території забороняється застосування мінеральних і органічних добрив Та пестицидів, скидання забруднених стічних вод від тваринницьких комплексів і ферм, зрошення стічними вода-ми. Крім того, у водоохоронних зонах не дозволяється будувати нові тваринницькі комплекси і ферми або розширювати наявні скла-ди для мінеральних добрив і пестицидів, організовувати вигони для тварин, стоянки для автотранспорту і сільськогосподарської техніки.

Висновки

Проблеми щодо охорони водних ресурсів зараз постають у всьому світі. На території України зараз проходить масове забруднення водних ресурсів. Для того щоб зберегти дані нам природою ріки, озера, ставки і моря потрібно дбайливо ставитись до водних ресурсів.

Особливо дбайливо слід ставитися до водних ресурсів у Донбасі, південних областях України, на Житомирщині та Рівненщині, де необхідно до мінімуму обмежити подальший розвиток водомістких та водозабруднюючих виробництв (хімічна, нафтохімічна, окремі галузі харчової" промисловості). Передусім це стосується приморських південних районів з їх рекреаційного базою.

Не менш важливого значення в умовах високоінтенсивного використання ресурсів, набувають розробка і впровадження економічних стимулів збереження їх у чистоті та забезпечення економії води. Зокрема, в умовах безплатного водокористування підприємства економічно не зацікавлені в економії-води. Настав час розробити і впровадити ефективну госпрозрахункову систему водокористування в зрошуваному землеробстві. Необхідно ширше вирішувати питання економічної оцінки водних ресурсів, визначення втрат від забруднення. Доцільно також розробити і впровадити нормативи на водокористування та водовідведення.

Значно більшої уваги потребує розробка прогнозів -віддалених екологічних наслідків водогосподарського будівництва, для чого необхідно поліпшити якість екологічної експертизи проектів та народногосподарських. планів реконструкції існуючих й будівництва нових виробничих об'єктів.

Список використаної літератури:

1. Качинський А.Б., Лавриненко С.І. Порівняльний аналіз стану навколишнього середовища України та окремих держав світу // Стратегічна панорама. - 1999. - №4. - С.140-149.

2. Эндрэс А. Экономика окружающей среды. Вступление / Пер. с нем. Б.М.Данилишина. - К.: Либідь, 1995. - 168 с.

3. Підкамінний І.М. Світовий та український досвід управління техногенно-природною безпекою // Регіональна економіка. - 1999. - № 3. - С.95-104.

4. Малярчук І.А., Прейгер Д.К., Сліпець І.В., Циганюк А.І. Екологічна політика держави та економічний механізм її реалізації // Довкілля і ресурси: наукові проблеми: Зб. наук. праць. - К.: УІНС, 1999. - С.19-32.

5. Природно-ресурсний потенціал сталого розвитку України: Монографія/ За ред. Б.М.Данилишина. - К.: РВПС України, 1999. - 716 с.

6. Розміщення продуктивних сил / В.В.Ковалевський, О.Л.Михайлюк, В.Ф.Семенов та ін.: Навч. посібник. - К.: Либідь, 1996. - 368 с.

7. Яцик А. Екологічні проблеми та як їм дати раду // Водне господарство України. - 1998. - № 1-2. - С.14-20.

Охорона водних ресурсів — запорука життя людини

Категория: Актуально

Распечатать

Без води не можна прожити. Вона втамовує спрагу, дає життя полям і лісам, годує і лікує людину... Вона дивовижна і неоціненна.

Найбільший споживач води -сільське господарство. На 1 га посівів кукурудзи за вегетаційний період витрачається близько 3 тис. тонн води; пшениці 1,5; капусти — 3; рису — до 20 тис. тонн води.

У тваринництві при виробництві 1 тонни м'яса витрачається 20 тис. м куб. води. На підприємствах переробки сільськогосподарської продукції на виробництво 1 кг вершкового масла використовують 10 л, а на виробництво 1 тонни цукру — 100 л води.

Обсяги використання цієї прозорої природної рідини величезні, тому забезпечення населення якісною водою стало важливою економічною і екологічною проблемою, адже забруднення поверхневих або підземних природних вод призводить до зміни їх фізичних властивостей, що шкідливо впливає на людину, природу і сільськогосподарське виробництво.

До джерел забруднення водойм належать в основному стічні води промислових підприємств, господарсько-побутові стоки і змиті з сільськогосподарських угідь добрива та пестициди. Всі речовини, що забруднюють води, викликають у них якісні зміни.

Проблема охорони водних ресурсів не нова, вона має довгу історію. Ще Петро І розробляв заходи з охорони води. Зокрема, збереглися Його укази, згідно з якими винуватців у забрудненні р. Неви суворо карали: за скидання сміття у води цієї ріки солдати підлягали фізичному покаранню і висланню, а офіцери штрафу, а при повторних випадках розжалуванню в рядові. Тоді ж Петро І заборонив проїзд по льоду каналів Петербурга на конях, "дабы не допустить загрязнения водоемов конским навозом".

А що ж сучасники? В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання матеріальних потреб виникла необхідність раціонального використання водних ресурсів й екологічно спрямованого їх захисту. Та, на жаль, державні інститути, створені для охорони та збереження водних ресурсів, а також довкілля, фактично не діють. Нині посадовці більше стурбовані надходженням інвестицій у державу, створенням нових потужних підприємств, будівництвом супермаркетів для реалізації продуктів іноземного виробництва та інших продовольчих торгових центрів, аніж збереженням національного надбання, води та природних ресурсів, бо ця діяльність є неприбутковою. Такій байдужості й безвідповідальності природа "віддячує" повенями, засухами та іншими негативними чинниками, оскільки порушується баланс і рівновага.

Це в цілому. Окреслю проблеми, які мають місце у нашій області: самовільне користування водою та прісноводними надрами, порушення режиму використання водних об'єктів (незаконне будівництво, розміщення відходів, розорення земель та у подальшому застосування на них пестицидів), руйнування берегів Кременчуцького водосховища тощо, А ще серед недоліків хотілось би назвати й небажання деяких керівників органів виконавчої влади та контролю нормально працювати. Щоб не бути голослівною, наведу приклад.

До Державного управління охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області 8 червня 2007 р. звернулось акціонерне товариство "Укртатнафта" щодо продовження йому терміну дії дозволу на спецводокористування, який закінчувався 12 липня 2007 р. Із заявою на розгляд був направлений і відповідний пакет документів. Проте Управління 9 липня 2007 р., тобто за 3 дні до закінчення дії дозволу, повернуло АТ "Укртатнафта" зазначені матеріали на доопрацювання через їх невідповідність вимогам чинного законодавства. Як наслідок заступником начальника Державної екологічної інспекції в Полтавській області прийнято рішення "Про тимчасову заборону (зупинення) експлуатації водозабору № 1 с. Вільна Терешківка, з якого здійснюється водоспоживання АТ "Укртатнафта". Заборона використання підземних вод фактично позбавляла АТ "Укртатнафта" можливості здійснювати господарську діяльність, у зв'язку із чим забір підземної прісної води підприємством проводився самовільно, а дії Держу правління з охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області та Державної екологічної інспекції в Полтавській області оскаржено до суду з проханням визнати їх незаконними та зобов'язати видати дозвіл на спеціальне водокористування.

Рішеннями господарського суду Полтавської області та Харківського апеляційного адміністративного суду позовні вимоги АТ "Укртатнафта" до Управління та Інспекції задоволені в повному обсязі, їх дії визнані неправомірними. Нараховані господарському товариству збитки за самовільне водокористування на суму близько 500 тис. грн. підлягають відшкодуванню з Державного управління охорони навколишнього природного середовища в області як винної особи, а отже, з державного бюджету, що є тяжкими наслідками.

Незважаючи на те, що користувачами водних ресурсів з року в рік не виконуються вимоги закону та дозволів на спеціальне водокористування щодо обладнання водозаборів засобами обліку води, Державне управління не вживає заходів для їх усунення. Так, у 2008 р. та за І квартал 2009 р. припинено право на спеціальне водокористування 107 водокористувачам. При цьому через неналежний контроль та координацію роботи право припинялося через значний час після закінчення терміну дії дозволу. Наприклад, Миргородський санаторій "Слава" з 7 квітня 2007 р. до 1 жовтня 2008 р. здійснював самовільне видобування підземної прісної мінеральної артезіанської води. Лише через рік і 6 місяців листом Управління припинено право спеціального водокористування.

Крім того, Управлінням виносяться рішення про припинення права на спеціальне водокористування в зв'язку із заборгованістю по сплаті збору за видобування води. При цьому береться до уваги лише звернення з податкової інспекції, суму боргу та період існуючої заборгованості (з метою з'ясування систематичності) Управління не встановлює, хоча це в основною підставою для припинення крана на спеціальне водокористування.

Між Державною екологічною інспекцією и Полтавській області та Держуправлінням охорони навколишнього природного середовища в Полтавській області відсутня взаємодія та координація роботи в сфері охорони водних ресурсів. Інспекцією за наслідками перевірок виявляються численні факти порушень умов спеціального водокористування та охорони вод, проте до Управління звернення про припинення правопорушникам права на спеціальне водокористування не направлялись.

Посадові особи Державної екологічної інспекції в Полтавській області не в повному обсязі використовують надані державою повноваження щодо контролю за використанням і охороною поверхневих і підземних вод.

За даними державної статистичної звітності, нині на території області функціонує 641 джерело централізованого водопостачання. Здійснює спеціальне водокористування близько 1 тис. 500 суб'єктів господарювання. Проте лише 2% підприємств отримали спеціальні дозволи на користування надрами. Решта самовільно користуються ними при видобуванні прісних підземних вод.

Аналіз стану спецводокористування за останні роки свідчить про тенденцію зростання кількості безхазяйних свердловин, що знаходяться в сільській місцевості. У результаті розпаювання земель та реструктуризації підприємств не відбувається передача з балансу на баланс експлуатаційних свердловин як капітальних будов, що призводить до відсутності контролю за їх станом і впливом на довкілля. І незважаючи на те, що все це може негативно впливати на стан підземних вод й призвести до заподіяння шкоди навколишньому природному середовищу, всупереч СТ. 105 Водного кодексу (ВК) України органи місцевого самоврядування не визначають власників свердловин та не здійснюють їх ліквідаційний тампонаж. Унаслідок такої бездіяльності може стани я забрудненні підземних вод.

Зволікання посадових осіб Інспекції у ініціюванні прийняття рішень про припинення права спеціального водокористування в порядку ст. 56 В К України призводить до самовільного використання води з артезіанських свердловин, чим завдаються державі значні матеріальні збитки. Найпоширеніші такі порушення в Глобинському, Кобеляцькому, Машівському та деяких інших районах області. Наприклад, Полтавським міжрайонним природоохоронним прокурором порушено 2 кримінальні справи за ч. 1 ст. 240 та ч. 1 ст. 365 Кримінального кодексу України щодо службових осіб TOB "Ланнівський МКК" та службових осіб СОК "Берегиня", які здійснювали водокористування без відповідних дозволів. Кримінальні справи розглянуті судом, винні особи притягнуті до відповідальності. У ході досудового слідства до бюджету відшкодовано 40 тис. грн.

В області не забезпечено контроль за обсягом використання підземних вод, їх обліком і достовірністю звітних даних про обсяги використаної води. Як наслідок після нарахування збитків виникають спори щодо об'ємів видобутої води з метою здійснення перерахунку.

Підприємствами-надрокористувачами допускаються порушення ліцензійних умов. Однак попри ст. 20 Закону України від 25 червня 1991 р. "Про охорону навколишнього природного середовища" належного реагування з боку спеціально уповноваженого органу державного контролю немає. Зокрема, після отримання спеціального дозволу на користування прісноводними надрами з метою геологічного вивчення, в тому числі дослідно-промислової розробки, суб'єкти господарювання не проводять геологічне вивчення родовищ прісних вод у відповідності з вимогами особливих (додаткових) ліцензійних умов.

Неналежно працюють і деякі місцеві державні адміністрації, які з грубим порушенням вимог ст. 51 ВК України надають водні об'єкти в оренду. Наприклад, Хорольською районною державною адміністрацією був прийнятий Тимчасовий порядок надання водних об'єктів у користування на умовах оренди, який не відповідав вимогам закону.

Карлівською районною державною адміністрацією при наданні в оренду водних об'єктів громадянину Т. площею 6,3 га, громадянину К. площею 37 га та громадянину Б. площею 12,4 га питання оформлення права користування земельними ділянками залишилось поза увагою. Користувачі використовували земельні ділянки без будь-яких правоустановчих документів і безоплатно.

Непоодинокими є факти надання земель водного фонду в оренду без проведення аукціонів. Такі випадки мали місце в Глобинському, Хорольскому, Чорнухинському районах.

Усі незаконні розпорядження прокурорами опротестовано.

Інша нагальна проблема незадовільний санітарно-технічний стан водопровідних споруд і мереж, що створює реальну загрозу виникнення інфекційних захворювань, а також спричиняє погіршення санітарно-хімічних показників якості води, яка подається населенню.

Невирішеним залишається питання забезпечення доброякісною питною водою Великої Багачки, Карлівки, Миргорода, Машівки, Нових Санжар, Гребінки. Населення цих районів споживає воду з підвищеним вмістом хімічних речовин. А мешканці Машівського, Миргородського, Великобагачанського та Карлівського районів використовують недоброякісну питну воду з вмістом фтору, що в 1,5— 2 рази перевищує норму.

Особливої уваги потребують сільські водогони, де внаслідок незадовільного санітарно-технічного стану, зношеності обладнання, несвоєчасної ліквідації аварій та проривів виникає вторинне забруднення питної води при транспортуванні по трубопроводах.

Майже половина населення Полтавської області, переважно сільського, не забезпечена централізованим водопостачанням і користується водою шахтних колодязів, які не захищені від поверхневого забруднення та не відповідають вимогам за мікробіологічними та хімічними показниками. За даними санепідемслужби, у 2008 р. було зареєстровано 10 випадків гострих отруєнь нітратами малюків, які перебували на штучному вигодовуванні. Отруєння спричинила висока концентрація цих хімічних речовин у воді шахтних колодязів, що перевищувала нормативний показник у 4—15 разів.

Отже, проблеми водопостачання населення та якості питної води мають загальнодержавне стратегічне значення і потребують комплексного вирішення. До заходів, що знижують забруднення водного середовища, належать такі:

• створення маловодної або безвідходної технології промислового виробництва Із замкненими водо-зворотними схемами, які включають проміжне очищення або охолодження води й утилізацію відходів;

• удосконалення технологічних процесів для зниження обсягів відходів із захороненням у земних надрах зневоднених або концентрованих розчинів забруднювачів;

• використання різних методів очищення стічних вод, забруднених промисловими і побутовими відходами;

• зниження надмірної хімізації сільськогосподарського виробництва і лісового господарства, головним чином за рахунок розширення сфери застосування і збільшення ефективності біологічних та інших агротехнічних заходів, що забезпечують захист рослин від шкідників, хвороб, бур'янів тощо.

Органам влади і місцевого самоврядування необхідно вирішити проблему щодо запобігання забрудненню джерел питного водопостачання, забезпечення їх відповідності санітарно-епідеміологічним вимогам, підвищення ефективності та надійності функціонування систем водопостачання і водовідведення за рахунок реалізації водоохоронних, технічних, санітарних заходів, удосконалення технологій підготовки води на водоочисних станціях, контролю якості питної води, розвитку систем забору, транспортування питної води та водовідведення.

Прокуратура ж і надалі приділятиме пильну увагу нагляду за дотриманням законодавства щодо раціонального використання та охорони водних ресурсів. Будь-які порушення закону будуть припинятися усіма можливими засобами прокурорського реагування.

Рейтинг:

4.Охорона водних ресурсів області. Стан та проблеми, пов'язані з очисткою стічних вод.

А) Загальний стан водних ресурсів області та основні тенденції його змін.

Сумарна довжина річок області становить 8700 км. На них існує 2389 ставків та водойм. Загальний стан більшості річок за інтегральними показниками антропогенного впливу оцінюється як незадовільний.

Сучасний стан малих річок області зумовила надмірна зарегульованність їх стоку ставками та водоймами. Найбільша кількість штучних водойм в басейнах р. Рось -1143, загальною площею 14 тис.га, р. Ірпінь - 183, загальною площею 1,4 тис.га.

Загальний об'єм ставків та водойм на річках області складає 430,3 тис.м3, що становить 24 % від середнього стоку, що формується на території області.

Регулювання стоку рік ставками і водосховищами є необхідним заходом по надійному забезпеченню господарств водою в умовах надто великої сезонної нерівномірності її використання.

Проте цим цілям слугують окремі ставки і водосховища. Взагалі водоспоживання за рахунок поверхневих вод в межах області задовольняється в басейні р. Прип " ять - на 96 %, р. Десна - на 94 %, р. Рось - на 81 %, р. Тетерів - на 75 %, р. Трубіж - на 68 %, р. Ірпінь - на 44 %. При цьому найбільші об'єми використання поверхневих вод припадають на міста. Так, від загального водоспоживання вони складають: м. Біла Церква - 99,9 %, м. Бровари – 92 %, м. Ірпінь – 63 %. Потреби Трипільської ТЕС задовольняються на 99 % також за рахунок поверхневого стоку. Згадані міста являються і основними джерелами скиду в поверхневі водні джерела стічних вод.

У південних районах області, розташованих на території Українського кристалічного щита (південь Білоцерківського, Богуславський, Володарський, південь Миронівського, Рокитнянський, Сквирський, Ставищенський, Таращанський, Тетіївський, Фастівський і південь Макарівського районів) у Бучацькому водоносному горизонті відмічається підвищений вміст заліза (у середньому 1 мг/л, а місцями - до 3,5-4 мг/л, зокрема в Богуславському районі).

У північних та східних районах області в межах Дніпровсько-Донецької западини вміст заліза в Бучацькому водоносному горизонті до 1 мг/л, а місцями до 2-3 мг/л. У Бориспільському, Іванківському та Поліському районах підвищений вміст заліза відмічається і в сіноманському водоносному горизонті.

Із 202 населених пунктів, що використовують для централізованого водопостачання підземні води, попередня до очистка від заліза необхідна в 65 пунктах 13 адміністративних районів.

Украй незадовільна ситуація з якістю води з підземних джерел водопостачання склалася внаслідок забруднення їх нафтопродуктами в районі міста Узин Білоцерківського району. Зона забруднення розповсюдилась по території Білоцерківського та сусідніх Кагарлицького і Рокитнянського районів.

Б)Основні напрями діяльності і заходи, спрямовані на охорону водних ресурсів та реабілітацію водних басейнів в області

Характеристика сучасного екологічного стану Київської області свідчить про необхідність прийняття відповідних заходів по його поліпшенню, особливо щодо відтворення і охорони водних ресурсів.

Які ж шляхи вирішення цієї проблеми у Київській області?

Перед розробкою заходів по відтворенню і охороні водних ресурсів слід, перш за все, уяснити, що розуміється під поліпшенням екологічного стану річок та водойм. Благополучний стан ріки, водоймища - це основа для оцінки результатів здійснення тих заходів, що пропонуються. Мабуть під ним слід розуміти такий стан, який мають природні непорушені діяльністю людини і не видозмінені річкові екосистеми. Оскільки таких ділянок основні річки області практично не мають, відсутні нормативні показники і критерії ( до їх розробки науковці і проектувальники з ініціативи Держводгоспу тільки приступають), то критерії ефективності пропонованих заходів повинні базуватись на деяких загальноприйнятих положеннях, стандартах.

Такими слід прийняти стандарти якості води, стан руслової мережі, запобігання (зменшення) збитків від затоплення чи підтоплення земель і населених пунктів при повенях і паводках та при будівництві водойм для перерозподілу річного стоку для потреб населення і господарства, раціональне використання стоку, наявність прибережних водоохоронних смуг, інтенсифікацію процесів біологічного і фізичного самоочищення в річках та водоймах, запобігання (обмеження) змиву з території водозбору, поліпшення умов функціонування флори та фауни річок та водойм.

Не дивлячись на складність річкових систем, стан кожної річки зумовлюється одними і тими ж основними факторами, їх сумарною дією - природними геологічними, гідрогеологічними і географічними факторами, а також антропогенним впливом. Тому, перш за все, слід направити зусилля на :

в найближчі роки припинити скид в ріки і водойми неочищених стічних вод,

припинити нове промислове будівництво, не пов'язане безпосередньо з задоволенням потреб населення у містах і населених пунктах з підвищеним рівнем забруднення природного середовища, першочергово здійснити в них реконструкцію і технічне переозброєння діючих виробництв із застосуванням новітніх технологічних процесів;

здійснювати контроль за вибором видів, норм, термінів та методів внесення отрутохімікатів і добрив, обробкою зерна і посівів ядохімікатами, за термінами проведення поливів культур в ув'язці з термінами внесення добрив і обробки посівів отрутохімікатів;

послідовно впроваджувати контурно - меліоративну організацію територій сільськогосподарських підприємств незалежно від форм власності. Комплексне здійснення цих заходів потребує диференціації сільськогосподарських угідь за еколого-технологічними групами залежно від крутості схилів, припинення використання у складі орних земель схилових, піщаних, кам'янистих та інших малопродуктивних земель. Слід залужити ці землі з подальшим використанням їх, як сіножатей та пасовищ, а найбільш еродовані землі відвести під суцільне заліснення;

здійснити перехід до економічних методів управління природокористуванням, економічно стимулювати раціональне використання водних ресурсів, екологічно чисті виробництва, підприємства по переробці промислових та побутових відходів;

забезпечити невідворотність відповідальності та відшкодування збитків, заподіяних діяльністю, що супроводжувалась порушенням чинного законодавства;

забезпечити поступову реабілітацію сільськогосподарських угідь, забруднених радіонуклідами внаслідок аварії на ЧАЕС.

Керуючись чинним законодавством терміново необхідно розпочати виділення земель водного фонду і здійснювати в їх межах відповідну водоохоронну діяльність. Прибережні захисні смуги річок і водойм стануть надійним захистом від замулення і забруднення.

Враховуючи стан енергопостачання доцільно розпочати реконструкцію і відновлення малих гідроелектростанцій на річках області, а також використання перепадів на існуючих гідротехнічних спорудах.

Для забезпечення якісною питною водою населення в ряді міст і населених пунктів області необхідно впровадити сучасні методи до очистки підземних вод від заліза.

Зміст

1.Вступ.

2. Джерела забруднення внутрішніх водойм.

3. Стічні води та методи їх очищення.

4. Охорона водних ресурсів області. Стан та проблеми, пов'язані з очисткою стічних вод.

А) Загальний стан водних ресурсів області та основні тенденції його змін.

Б)Основні напрями діяльності і заходи, спрямовані на охорону водних ресурсів та реабілітацію водних басейнів в області.