Показники нормування накопичення відходів

Рівень накопичення відходів на території підприємства звичайно встановлюється за двома показникам:
-гранична кількість токсичних промислових відходів на території підприємства;
-граничний вміст токсичних сполук в промислових відходах
Гранична кількість відходів на території підприємства - це така їх кількість, яку можна розмістити при умові, що можливе накопичення шкідливих речовин у повітрі не перевищує 30% ГДК в повітрі робочої зони, тобто ГДКрз.
Гранична кількість відходів визначається шляхом:
вимірювання вмісту токсичних речовин у повітрі (з врахуванням ефекту сумації);
отриманням середньозваженої концентрації;
поділом її на відповідне значення 0,3 ГДКрз.

№15

Гігієнічне нормування хімічних речовин у водному середовищі.Особливості нормування хімічних речовин у водному середовищі обумовлені декількома факторами.

1. З гігієнічних позицій оцінюється рівень забруднення води, призначеної для господарсько-питного та культурно-побутового призначення.

2. Нормативи якості води поширюються не на весь водний об'єкт, а тільки на пункти водокористування населення.

3. Вода використовується населенням не тільки для пиття, приготування їжі, особистої гігієни, але і для господарсько-побутових і рекреаційних цілей. У зв'язку з цим при нормуванні враховується як безпосередній вплив хімічних забруднювачів на організм (санітарно-токсикологічний показник шкідливості), так і їх вплив на органолептичні властивості води і процеси самоочищення води водойм (органолептичний і загальносанітарна показники шкідливості).

4. Для всіх водних об'єктів, що використовуються населенням (поверхневі і підземні води, питна вода, вода систем гарячого водопостачання), встановлюються єдині гігієнічні нормативи (ГДК, ОДУ).

До особливостей гігієнічного нормування хімічних речовин у водному середовищі відноситься необхідність дослідження стабільності хімічних сполук, процесів їх трансформації. При цьому проводиться оцінка впливу на водний об'єкт і організм ссавців не тільки вихідних речовин, але і продуктів їх деструкції і трансформації.

В якості ГДК приймається найменша концентрація з порогових рівнів, встановлених за різними критеріями шкідливої ​​дії. Більш ніж для половини всіх нормованих речовин ГДК у воді обгрунтовані по органолептическому або общесанітарному показнику. Небезпека водних забруднень оцінюється за комплексом показників. Відповідно до чинної класифікації, запропонованої Г. Н. Красовським речовини підрозділяються на чотири класи, причому для з'єднань I і II класів ризик розвитку несприятливих ефектів у людини в разі перевищення встановлених ГДК найбільш значний.

ОБРВ
Орієнтовний безпечний рівень впливу речовин (ОБРВ) - це максимальна концентрація забруднюючої речовини, яка визнається орієнтовно безпечною при дії на людину та встановлюється як тимчасовий гігієнічний норматив допустимого вмісту речовини в атмосферному повітрі населених пунктів. ОБРВ подані на основі короткочасних досліджень за відповідною методикою та починає діяти після затвердження Головним державним санітарним лікарем України на обмежений термін. Значення ОБРВ представлені у ГН 2.2.6.-166-2009 «Орієнтовно безпечні рівні впливу забруднюючих речовин в атмосферному повітрі населених місць», що затверджені Постановою головного державного санітарного лікаря України від 11.12.2009 р № 34 «Про затвердження значень гігієнічних нормативів хімічних речовин в атмосферному повітрі населених місць.

№16

ЛД (летальна доза)- смертельна доза токсиканта, яка спричиняє смерть.

- Мінімальна лет. доза (ЛД 0 -10)-10%

- Середня лет. Доза (ЛД 50)-50%

- Максимальна лет. Доза (ЛД100)-100%

ЛК – летальна концентрація – смертельна концентрація токсиканта;

№17

Видинормування антропогенного навантаження на природне

середовище. Напрямкинормування:

• санітарно-гігієнічненормування - розробкасистеми норм, правил і

регламентів для оцінювання стану навколишньогосередовища в

інтересахохорониздоров'ялюдини і збереженнягенетичного фонду

деякихпопуляційрослинного і тваринногосвіту;

• екологічненормування - розробкасистеми норм, правил і регламентів

допустимого навантаження на екосистеми;

• науково-технічненормування - розробкасистеми норм, правил і

вимог, якіставлятьсябезпосередньо до джерелантропогеннихвпливів

наоточуючесередовище.

№18

.Показники нормування накопичення відходів. Рівень накопичення відходів на території підприємства звичайно встановлюється за двома показникам:
гранична кількість токсичних промислових відходів на території підприємства;
граничний вміст токсичних сполук в промислових відходах
Гранична кількість відходів на території підприємства - це така їх кількість, яку можна розмістити при умові, що можливе накопичення шкідливих речовин у повітрі не перевищує 30% ГДК в повітрі робочої зони, тобто ГДКрз.
Гранична кількість відходів визначається шляхом:
вимірювання вмісту токсичних речовин у повітрі (з врахуванням ефекту сумації);
отриманням середньозваженої концентрації;
поділом її на відповідне значення 0,3 ГДКрз.

№19.

Теорія гігієнічного нормування ґрунтується на таких принципах (Є.Г. Гончарук і співавт., 1995):

1. Принцип першочерговості медичних показань, коли беруть до уваги тільки особливості впливу шкідливого чинника на організм людини і санітарні умови життя.

2. Принцип диференціації біологічних відповідей, коли враховується спектр можливих реакцій організму за видами біологічних відповідей на вплив одного чинника, тобто гігієнічний норматив встановлюють з урахуванням найчутливіших груп населення, і він має бути нижчим за їхні захисно-пристосувальні реакції.

3. Принцип поділу об'єктів санітарної безпеки, коли гігієнічні нормативи встановлюють окремо для кожного об'єкта.

4. Принцип урахування всіх можливих несприятливих впливів, коли для кожного об'єкта або чинника навколишнього середовища, для якого встановлюється норматив, ураховуються всі можливі види несприятливого впливу на середовище і організм людини.

5. Принцип пороговості, що враховує межі пристосування організму.

6. Принцип залежності ефекту від концентрації (дози) і часу, що ґрунтується на засадах математичного опису, закономірностей впливу чинників залежно від концентрації (дози) і часу.

7. Принцип лабораторного експерименту, коли дослідження для визначення порога впливу чинника проводять у лабораторних умовах.

8. Принцип агравації, коли проводять відбір найвпливовіших на організм людини чинників навколишнього середовища.

9. Принцип відносності гранично припустимих концентрацій (ГПК), що передбачає перегляд ГПК.

Основні критерії шкідливості атмосферних забруднень:

1. Допустимої може бути визнана така концентрація того чи іншого речовини в атмосферному повітрі, яка не має на людину прямого або непрямого шкідливого і неприємного дії, не знижує його працездатності, не впливає на самопочуття і настрій.

2. Звикання до шкідливим речовинам має розглядатися як несприятливий момент і доказ неприпустимість досліджуваної концентрації.

3. Неприпустимі такі концентрації шкідливих речовин, які несприятливо впливають на рослинність, клімат місцевості, прозорість атмосфери і побутові умови життя населення.

№22

Нормування - це діяльність по встановленню гранично допустимих впливів людини на природу.
Мета нормування - забезпечення науково обґрунтованого поєднання економічних і екологічних інтересів як основи суспільного прогресу - в певній мірі компроміс між економікою і екологією. Визначена таким чином мета нормування антропогенного навантаження на оточуюче природне середовище передбачає наявність граничних умов (нормативів) як на самий вплив, так і на фактори середовища, які відображають і сам вплив, і відгуки на нього екосистем.
Основними об'єктами нормування антропогенного навантаження на природне середовище є рівні концентрацій забруднюючих речовин у навколишньому середовищі, рівні акустичного, електромагнітного, радіаційного та іншого шкідливого впливу на навколишнє середовище, рівні вмісту шкідливих речовин у продуктах харчування; рівні викидів та скидів у навколишнє середовище забруднювальних хімічних речовин; рівні шкідливого впливу фізичних та біологічних факторів.
Основним завданням нормування є розробка нормативів. Нормативи лежать в основі вимірювання балансу екологічних і економічних інтересів людини.

№23

Згідно з законом України „Про охорону атмосферного повітря", для обмеження забруднення та можливості контролю стану повітряного середовища Міністерством охорони здоров'я (МОЗ) встановлюються гранично доступні концентрації забруднюючих атмосферу речовин. Нормативами забруднення повітря визначені граничні межі вмісту шкідливих речовин як у виробничій зоні (призначена для розташування промислових підприємств, дослідних виробництв, науково-дослідних інститутів тощо), так і у селітебній зоні (призначена для розташування житлового фонду, громадських будівель і споруд тощо) населених пунктів. Основні терміни та означення, які стосуються показників забруднення атмосферного повітря, визначені ГОСТ 17.2.1.G3.
Найпоширенішою серед них є гранично допустима концентрація (ГДК).
Гранично допустима концентрація — така маса шкідливої речовини в одиниці об'єму (в мг на їм3 повітря, 1л рідини чи 1кг твердої речовини) окремих компонентів біосфери, періодичний чи постійний, цілодобовий вплив якої на організм людини, тварин і рослин не викликає відхилень у нормальному їх функціонуванні протягом усього життя нинішнього та майбутніх поколінь.
Фонова концентрація - концентрація наявних у повітрі, воді чи ґрунті шкідливих домішок на певний час на певній території
Контроль за якістю біосфери здійснюється зіставленням фонової концентрації з гранично допустимою:

Сф/ГДК < 1.

Загальна кількість хімічних речовин, що надходить у середовище проживання людини перевищила 4 млн. найменувань. Із них понад 40 тис. мають шкідливі для людини властивості. Нормативи ГДК, що затверджуються Міністерством охорони здоров'я України, встановлені для 600 речовин у повітряному середовищі, 200 — у водному та 100 — у ґрунті.
Усі шкідливі речовини за ступенем небезпечної дії на людину поділяються на чотири класи:
I— надзвичайно небезпечні (нікель, ртуть);
II— високо небезпечні (сірководень, діоксид азоту);
III— помірно небезпечні (сажа, цемент);
IV — мало небезпечні (бензин, фенол).
Що шкідливіша речовина, то складніше здійснити захист атмосферного повітря і то нижчий його ГДК. Для кожної речовини встановлюються два нормативи концентрації: максимальна разова і серед» добова.
Максимально разова концентрація - це найвище танення забруднювальних речовин у повітрі, отримане завдяки аналізові багаторазово відібраних проб

№24.