Хімія з основами біогеохімії 2 страница
1. Круглі черви;
2. Плоскі черви;
3. Кільчасті черви.
Загальна екологія
1. Термін «біосфера» запропонував:
1. В.І. Вернадський;
2. Е. Зюсс;
3. Ж.Б. Ламарк.
2. Основною причиною евтрофування водних об'єктів суши є надходження в них:
1. Нафтопродуктів;
2. СПАР;
3. Сполук фосфору і азоту.
3. Відповідно до якого закону два різних види з однаковими екологічними потрібностями не можуть одночасно займати одну і теж екологічну нішу?
1. Закону Гаузе;
2. Закону Ю. Лібіха;
3. Закону В. Шелфорда.
4. Як називається характеристика, що відображає ступінь насиченості водних об'єктів органічними речовинами?
1. Мутність.
2. Окисленість;
3. Сапробність.
5. Рослини в районах дефіцитного зволоження переважно представлені:
1. Мезофітами;
2. Гігрофітами;
3. Ксерофітами.
6. Між водоростями і грибами в лишайниках існує наступна форма взаємовідносин:
1. Аменсалізм;
2. Мутуалізм;
3. Коменсалізм.
7. Здатність організмів витримувати певну амплітуду коливання екологічного фактора називається:
1. Стійкість;
2. Акліматизація;
3. Екологічна валентність.
8. Організми, які здатні пристосовуватися до широкого коливання екологічного фактору називаються:
1. Стенобіонтами;
2. Еврибіонтами;
3. Олігобіонтами.
9. Основною причиною рибних заморів є:
1. Наявність паразитів;
2. Дефіцит кисню;
3. Перевищення радіаційного фону.
10. Синантропними видами тварин називаються:
1. Види домашніх тварин;
2. Види, які живуть у тісному зв'язку з людиною, які супроводжують середовище його перебування;
3. Види, витиснуті за межі природних стацій.
11. Термін «біоценоз» запропонував:
1. В.М. Сукачов;
2. А. Тенслі;
3. К. Мебіус.
12. Перехідна зона між сусідніми біогеоценозами називається:
1. Екотон;
2. Біотоп;
3. Стація.
13. Як називається будь-яка умова середовища, що прямо чи опосередковано впливає на організм протягом хоча б однієї з фаз його життя ?
1. Екологічний фактор;
2. Екологічна ніша;
3. Біотоп.
14. Для озонових «дір» характерно:
1. Зниження захисних функцій озонового екрану;
2. Повна відсутність озону в озоновому шарі стратосфери;
3. Фонові значення концентрації озону в озоносфері. .
15. Агроекосистеми за походженням відносяться до:
1. Штучних екосистем;
2. Природних екосистем;
3. Напівштучних (напівприродних) екосистем.
16. Стацією називається:
1. Стресовий стан тварин, що виникнув під впливом зовнішніх факторів;
2. Місце зі сприятливими умовами для даного виду, де він зберігається в самі несприятливі для нього періоди;
3. Ареал поширення виду рослин.
17. Приблизно скільки енергії переходить з одного трофічного рівня на інший (згідно до закону піраміди енергії Р. Ліндеману)?
1. 0,25-05 %;
2. 10%;
3. 25%.
18. Найбільш характерними вторинними компонентами фотохімічного смогу є:
1. Азот і кисень;
2. Вуглеводні і пил;
3. Озон, ПАН та інші фотооксиданти.
19. Комбінація екологічних факторів та їх режимів у межах однорідної ділянки зовнішнього середовища називається:
1. Біотоп;
2. Екотоп;
3. Екотон.
20. Як називається стан рухливо-стабільної рівноваги екосистеми ?
1. Гомеостаз;
2. Сукцесія;
3. Баланс.
21. Як називається активна боротьба між двома або кількома організмами (видами) за засоби існування чи спільні фактори середовища?
1. Конкуренція;
2. Еволюція;
3. Кооперація.
22. Як називаються стосунки бобових рослин з азотофіксуючими бактеріями, які знаходяться у бульбочках, прикріплених до коріння рослин?
1. Мутуалізм;
2. Аменсалізм;
3. Алелопатія.
23. Які «парникові гази» відіграють основну роль в збільшенні середньої температури земної поверхні?
1. Вуглекислий газ, метан;
2. Оксиди азоту і сірки;
3. Чадний газ, сірководень.
24. Яку величину (відсоток) складає зворотній потік енергії (наприклад, від первинних консументів до продуценті3. від загального потоку енергії?
1. 10%;
2. 5%;
3. 0,25-0,5%.
25. Сукупність рослин, тварин і мікроорганізмів, які заселяють дану ділянку сущі або водного об’єкту і характеризуються певними стосунками між собою називається:
1. Біотоп;
2. Біоценоз;
3. Біом.
26. Сукупність організмів біосфери або будь-якої її частини, яка виражена в одиницях маси, енергії і інформації слідом за В.І. Вернадським називається:
1. Біотою;
2. Видовим різноманіттям;
3. Живою речовиною.
27. Постійне погіршення властивостей ґрунтів (деградація) відбувається під впливом:
1. Природних факторів;
2. Природних і антропогенних факторів;
3. Техногенних факторів.
28. Група особин одного виду, наявність, кількість або інтенсивність розвитку яких у тому чи іншому середовищі є показником певних природних процесів, є:
1. Типовим;
2. Специфічним;
3. Біоіндикатором.
29. Різні за фазовим станом забруднюючі речовини атмосфери складають наступний ряд у порядку зменшення масштабів їх емісії:
1. Тверді – газоподібні – рідкі;
2. Газоподібні – тверді – рідкі;
3. Рідкі – газоподібні – тверді.
30. Рекультивація земель - це:
1. Підвищення родючості земель за рахунок мінеральних добрив;
2. Спеціальна обробка ґрунтового покриву;
3. Система заходів, спрямованих на відновлення господарської цінності й комплексного поліпшення земель, порушених у процесі антропогенної діяльності.
31. Процес зменшення площі, об’єму та якості ґрунтового покриву називається:
1. Деградація;
2. Техногенез;
3. Біодеградація.
32. Просторово-обмежена взаємодія організмів і оточуючого їх середовища – це стисле визначення:
1. Екологічної ніші;
2. Біоценозу;
3. Екосистеми.
33. На долю наступних елементів припадає основна частина (98,5%) від загальної кількості біогенних елементів:
1. Ca, K, Si;
2. N, Mg, Na;
3. O, C, H.
34. Найбільший збиток ґрунтам наносять процеси:
1. Суфозії;
2. Ерозії;
3. Ущільнення.
35. Найбільш близьким до терміну «екосистема» є:
1. Біоценоз;
2. Біогеоценоз;
3. Біотичне угруповання.
36. Як називається частина земної поверхні, яка заселена й використовувана людьми?
1. Фітосфера;
2. Біогеосфера;
3. Ейкумена (Ойкумена)
37. Приблизний вік біосфери складає:
1. 1,5 млрд. років;
2. 3,5 млрд. років;
3. 5,5 млрд. років.
38. Видовою ознакою живих організмів є:
1. Морфологія та хімічний склад;
2. Біогеографічна зональність;
3. Усі два показника (1+2).
39. Показник якості цінних об'єктів або угідь (ґрунтів, лісів та ін.) називається:
1. Бонітет;
2. Морфотип;
3. Біотест.
40. Картахенський протокол (Монреаль, 2000 р.) до Конвенції про біорізноманіття (Ріо-де-Жанейро, 1992) розроблений з метою забезпечення:
1. Збереження біосферних резерватів;
2. Захисту в області безпечної передачі, обробки й використання генетичних модифікованих організмів;
3. Захисту й збереження ендемічних видів.
41. Про охорону водно-болотних угідь (середовища існування водоплавних птахі3. говориться в такому міжнародному правовому документі:
1. Севільська конвенція;
2. Рамсарська конвенція;
3. Монреальська конвенція.
42. Критичні відрізки (моменти) часу в еволюції біосфери, коли стали можливим процеси фотосинтезу й формування озонового шару називаються:
1. «Точками» Одума;
2. «Точками» Пастера;
3. «Точками» Будико.
43. Дуже стійкими в природних водах, які не вступають у хімічні реакції і не утворюють комплексні сполуки, є:
1. Неконсервативні речовини;
2. Індиферентні речовини;
3. Консервативні речовини.
44. Основною причиною утворення кислотних (кислих) опадів є викид в атмосферу:
1. Органічних кислот;
2. Оксидів сірки і азоту;
3. Сірководню.
45. Загальноприйнята узагальнена назва хімічних препаратів, які використовуються для захисту рослин і тварин від шкідників і хвороб:
1. Агрохімікати;
2. Пестициди;
3. Сорбенти.
46. Послідовна зміна одних біоценозів іншими на певному біотопі називається:
1. Сукцесією;
2. Інвазією;
3. Клімаксом.
47. Серед неорганічних хімічних сполук у живій речовині обов’язковим і найбільш розповсюдженим компонентом є:
1. Сульфати;
2. Нітрати;
3. Вода.
48. Найбільш важливою причиною скорочення видового різноманіття є:
1. Інтродукція нових видів;
2. Руйнування місцеперебувань у результаті антропогенної діяльності;
3. Забруднення атмосферного повітря.
49. Яким терміном визначається навмисне або випадкове переселення видів тварин і рослин за межі їх природного ареалу?
1. Акліматизація;
2. Адаптація;
3. Інтродукція.
50. Найбільш характерні значення водневого показника (рН) для кислотних опадів:
1. рН < 5,6-5,5;
2. рН > 7;
3. рН = 6-7.
51. Речовини, які використовуються для вибіркового чи повного знищення небажаних рослин (зазвичай трав’янистих рідше чагарникових і деревних) називаються:
1. Інсектицидами;
2. Фунгіцидами;
3. Гербіцидами.
52. Сумісна еволюція двох і більше таксонів, які об’єднані тісними екологічними зв’язками, але не обмінюються генами, називається:
1. Еволюція;
2. Коеволюція
3. Трансформація.
53. Місце, яке займає організм (вид) в середовищі мешкання, яке обумовлене його потребою в їжі, території і пов’язане з функцією відтворення є:
1. Біотоп;
2. Екологічна ніша;
3. Біоценоз.
54. Скид (поховання) небезпечних токсичних відходів і ґрунтів днопоглиблення у морському середовищі називається:
1. Утилізація;
2. Дампінг;
3. Консервація.
55. Зазвичай у організм шкідників потрапляє така частка використаних пестицидів:
1. 100%;
2. 50%;
3. < 1%.
56. Обмеження екосистеми може бути:
1. Тільки фізико-хімічним;
2. Фізико-хімічним і пов’язаним з біогеохімічним кругообігом;
3. Тільки пов’язаним з кругообігом енергії.
57. Будь-яка стороння для даного організму або їх угруповання речовина, яка може викликати порушення біотичних процесів, у тому числі захворювання та загибель, називається:
1. Інгредієнтом;
2. Ксенобіотиком;
3. Консервантом.
58. Верхні шари земної кори, які є зоною розповсюдження живих організмів, називаються:
1. Редусфера;
2. Літобіосфера;
3. Кріолітосфера.
59. Зростання температури води у водному об’єкті –
1. Збільшує ступінь токсичності забруднювальної речовини;
2. Діє нейтрально;
3. Знижує ступінь токсичності забруднювальної речовини.
60. В найбільшому ступені техногенному впливу підлягають:
1. Підземні зони тектонічних порушень;
2. Артезіанські (міжпластові) води;
3. Води зони аерації і ґрунтові води.
61. Причинами ерозії ґрунтів можуть бути:
1. Процеси фізико-хімічного вивітрювання, змив поверхневими водами;
2. Збільшення ступеня антропогенного навантаження;
3. Усі перелічені фактори (1 + 2).
62. Живі організми володіють здатністю:
1. Адаптуватися до фізико-хімічних умов середовища;
2. Адаптувати фізико-хімічні умови середовища до своїх потреб;
3. Адаптуватися до фізико-хімічних умов середовища і адаптувати їх до своїх потреб.
63. Основну частину біомаси суші складають:
1. Тварини і мікроорганізми;
2. Зелені рослини;
3. Мікроорганізми.
64. Речовини, які використовуються для знешкодження небажаних у господарстві і в природних угрупованнях комах називаються:
1. Інсектицидами;
2. Нематоцидами;
3. Гербіцидами.
65. Неорганічний субстрат, на якому розвиваються організми (угруповання організмі3. або ділянка земної поверхні (суші або водойми) з однотиповими умовами середовища називається:
1. Ландшафтом;
2. Біотопом;
3. Екотоном.
66. Маса речовини у стічних водах, максимально припустима до відведення в установленому режимі у даному пункті в одиницю часу з метою забезпечення норм якості води у контрольному створі називається:
1. Гранично допустимою концентрацією (ГДК);
2. Гранично допустимим скидом (ГДС);
3. Лімітуючою ознакою шкідливості (ЛОШ).
67. Перетворення СО в СО2 під час контакту атмосферного повітря з ґрунтами можливе за допомогою:
1. Кореневої системи рослин;
2. Ґрунтових організмів;
3. Мінеральних компонентів ґрунту.
68. За класифікацією Ю. Одума (1986) виділяються наступні основні типи екосистем:
1. Агроекосистеми, урбоекосистеми, акваекосистеми;
2. Наземні (біоми), прісноводні, морські;
3. Мікро-, мезо, - макроекосистеми.
69. Під впливом антропогенних факторів відбуваються процеси:
1. Первинної сукцесії;
2. Вторинної сукцесії;
3. Не відбуваються процеси сукцесії.
70. Біогеохімічні цикли (кругообіги) обумовлені:
1. Виключно біогенними факторами;
2. Виключно геохімічними факторами;
3. Біологічними і геологічними факторами.
71. «Заключна» фаза біогенетичної сукцесії, яка знаходиться у повному єднанні з біотопом або тільки з кліматом, називається:
1. Гомеостазом;
2. Клімаксом;
3. Кліматопом.
72. Автотрофні організми можуть функціонувати у результаті процесів:
1. Фотосинтезу;
2. Хемосинтезу;
3. Фотосинтезу і хемосинтезу.
73. Властивість матеріалів (об’єктів) змінювати свою структуру (якість) під впливом біологічних агентів (зазвичай мікроорганізмі3. називається:
1. Біодеградація;
2. Біоіндикація
3. Корозія.
74. Максимальні значення фітомаси приходяться на:
1. Вологі тропічні ліси;
2. Чорноземні ліси;
3. Савани.
75. Які значення має коефіцієнт корисної дії (ККД) фотосинтезу в природних екосистемах?
1. 3-5%;
2. 0,1-1,6%;
3. 17-21%.
76. Як називається аморфна органічна речовина, вміст якої визначає родючість ґрунту?
1. Компост;
2. Гумус;
3. Біоген.
77. Основну частину біомаси Світового океану складають:
1. Тварини і мікроорганізми;
2. Водорості;
3. Іхтіофауна.
78. Хто є автором терміну «ноосфера» ?
1. Е. Леруа;
2. В.І. Вернадський;
3. Ж.Б. Ламарк.
79. Який розділ екології вивчає стосунки у системі «популяція – середовище» ?
1. Аутекологія;
2. Демекологія;
3. Синекологія.
80. Як називаються води, що зібрались у процесі господарсько-побутової та виробничої діяльності ?
1. Стічні води;
2. Скидні води;
3. Дренажні води.
Ґрунтознавство
1. Гумусом називають:
1. високомолекулярні органічні сполуки з кислотною природою, які містять азот;
2. високомолекулярні мінеральні сполуки з кислотною природою, які містять азот;
3. високомолекулярні органо-мінеральні сполуки з кислотною природою, які містять азот.
2. Гумінові кислоти (ГК):
1. група речовин сірого кольору, з високим вмістом вуглецю, кисню та азоту.
2. група речовин жовтого кольору, з невеликим вмістом вуглецю та високою кислотністю;
3. група речовин темного кольору, з високим вмістом вуглецю та значним вмістом азоту;
3. Фульвокислоти (ФК):
1. група речовин темного кольору, з високим вмістом вуглецю та значним вмістом азоту;
2. Група речовин жовтого кольору, з невеликим вмістом вуглецю та високою кислотністю;
3. Група речовин сірого кольору, з високим вмістом вуглецю, кисню та азоту.
4. Для родючості ґрунту корисно, коли утворюються :
1. дуже розчинені у воді солі гумінових і фульвокислот;
2. нерозчинені у воді солі гумінових кислот;
3. нерозчинені у воді солі фульвокислот.
5. В яких одиницях вимірюється вміст гумусу в загальній масі ґрунту?
1. %;
2. т/га;
3. м2/м2.
6. Які фактори впливають на вміст гумусу в ґрунті?
1. кліматичні умови та рослинність;
2. генезис, вміст глини, ґрунтові породи, кліматичні умови та рослинність;
3. генезис, вміст глини, ґрунтові породи, кліматичні умови, рослинність та вік країни.
7. Чорноземи лісостепової та степової зон містять гумусу:
1. Від 0,5 до 2 %;
2. Від 1,5 до 3 %;
3. Від 3 до 6 %.
8. Підзолисті та дерново-підзолисті ґрунти Полісся містять гумусу:
1. від 0,5 до 2 %;
2. від 1,5 до 3 %;
3. від 3 до 6 %.
9. Сірі опідзолені ґрунти Лісостепу містять гумусу:
1. від 0,5 до 2 %;
2. від 1,5 до 3 %;
3. від 3 до 6 %.
10. Запаси гумусу щорічно по Україні знижуються на:
1. 7- 13 т/га;
2. 0,4 – 0,7 т/га;
3. 72,8 – 112,5 т/га.
11. Для збереження гумусу в ґрунті, норма органічних добрив складає:
1. 7– 13 т/га;
2. 0,4 – 0,7 т/га;
3. 72,8 – 112,5 т/га.
12. Механічна вбирна здатність ґрунту:
1. це властивість ґрунту збільшувати концентрацію молекул різних речовин біля поверхні тонкодисперсних часток ґрунту;
2. це властивість ґрунту поглинати тверді частини, що поступають з водним або повітряним потоком, розмір яких перевищує пори ґрунту;
3. це здатність живих організмів, що мешкає в ґрунті, поглинати різні елементи.
13. Хімічна вбирна здатність ґрунту:
1. це властивість ґрунту вбирати та обмінювати іони, що знаходяться на поверхні колоїдних часток на еквівалентну кількість іонів розчину, що взаємодіє з твердою фазою ґрунту;
2. це властивість ґрунту збільшувати концентрацію молекул різних речовин на поверхні тонкодисперсних часток ґрунту;
3. це властивість ґрунту утворювати в результаті хімічних реакцій важкорозчинних сполук, що випадають в осадок.
14. Фізична вбирна здатність ґрунту:
1. це властивість ґрунту вбирати та обмінювати іони, що знаходяться на поверхні колоїдних часток на еквівалентну кількість іонів розчину, що взаємодіє з твердою фазою ґрунту;
2. це властивість ґрунту збільшувати концентрацію молекул різних речовин на поверхні тонкодисперсних часток ґрунту;
3. це властивість ґрунту утворювати в результаті хімічних реакцій важкорозчинних сполук, що випадають в осадок.
15. Біологічна вбирна здатність ґрунту:
1. це властивість живих організмів, що мешкають в ґрунті, поглинати різні елементи;
2. це властивість ґрунту вбирати тверді частинки, що поступають з водою або з повітрям, розміри яких перевищують пори ґрунту;
3. це властивість ґрунту збільшувати концентрацію молекул різних речовин біля поверхні тонкодисперсних часток ґрунту.
16. Фізико-хімічна вбирна здатність ґрунту:
1. це властивість ґрунту вбирати тверді частки, що поступають з водним або повітряним потоком, розміри яких перевищують пори ґрунту;
2. це властивість ґрунту збільшувати концентрацію молекул різних речовин біля поверхні тонкодисперсних часток ґрунту;
3. це властивість ґрунту вбирати і обмінювати іони, що знаходяться на поверхні колоїдних часток, на еквівалентну кількість іонів розчину, що взаємодіє з твердою фазою ґрунту.
17. Ґрунтовий вбирний комплекс (ГВК):
1. це сукупність мінеральних, органічних та органо-мінеральних сполук високого ступеня дисперсності, нерозчинних у воді і здатних вбирати і обмінювати увібранні іони;
2. це сукупність мінеральних, органічних та органо-мінеральних сполук високого ступеня дисперсності, нерозчинних у воді і здатних вбирати і обмінювати увібранні молекули.
3. це сукупність мінеральних, органічних та органо-мінеральних сполук високого ступеня дисперсності, нерозчинних у воді і здатних вбирати і обмінювати увібранні іони та молекули.
18. Чим представлені колоїди ґрунту?
1. мінеральними речовинами;
2. органічними речовинами;
3. органічними, мінеральними і органо-мінеральними речовинами.
19. Частинки ґрунту відносяться до колоїдів, коли їх розмір:
1. від 1 до 0,1 мм;
2. від 0,01 до 0,001 мм;
3. менше 0,0001 мм.
20. Які види вбирної здатності ґрунту пов'язанні з колоїдами?
1. механічна та фізична;
2. фізико-хімічна та фізична;
3. фізико-хімічна та біологічна.
21. Чим обумовлена кислотність ґрунту?
1. наявністю в ґрунті Н - іонів;
2. наявністю в ґрунті ОН - іонів;
3. наявністю в ґрунті Nа - іонів.
22. В яких одиницях вимірюється гідролітична кислотність ґрунту?
1. рН;
2. мг - екв. на 100 г. ґрунту;
3. рН або мг - екв. на 100 г. ґрунту.
23. В яких одиницях вимірюється обмінна кислотність ґрунту?
2. рН;
3. мг - екв. на 100 г. ґрунту;
4. рН або мг - екв. на 100 г. ґрунту.
24. В яких одиницях вимірюється активна кислотність ґрунту?
1. рН;
2. мг - екв. на 100 г. ґрунту;
3. рН або мг - екв. на 100 г. ґрунту.
25. Для яких ґрунтів характерна нейтральна реакція ґрунтового розчину?
1. підзолистих і дерново-підзолистих;
2. чорноземів;
3. солончаків та солонців.
26. Для яких ґрунтів характерна лужна реакція ґрунтового розчину?
1. підзолистих і дерново-підзолистих;
2. чорноземів;
3. солончаків та солонців.
27. Для яких ґрунтів характерна кисла реакція ґрунтового розчину?
1. підзолистих і дерново-підзолистих;
2. чорноземів;
3. солончаків та солонців.
28. Для чого проводять вапнування ґрунтів?
1. для усунення лужності ґрунтів;
2. для поліпшення аерації ґрунту;
3. для усунення кислотності ґрунтів.
29. Для чого проводять гіпсування ґрунтів?
1. для усунення лужності ґрунтів;
2. для поліпшення аерації ґрунту;
3. для усунення кислотності ґрунтів.
30. Як впливає гумус на вбирну здатність ґрунту (ВЗГ)?
1. підвищує ВЗГ;
2. знижує ВЗГ;
3. не впливає на ВЗГ.
31. Вкажіть на хімічну реакцію характерну для вапнування:
1. 
2. 
3. 
32. Вкажіть на хімічну реакцію характерну для гіпсування:
1.
2.
3.
33. Що таке дегуміфікація ґрунтів?
1. це збільшення вмісту гумусу у ґрунті за рахунок внесення органічних і мінеральних добрив, польового травосіяння;
2. це зменшення вмісту гумусу у ґрунті через інтенсифікацію обробітку ґрунту, недостатнім внесенням органічних і мінеральних добрив, значною питомою вагою просапних культур у структурі посівних площ;
3. це збалансований вміст гумусу за рахунок використання правильно побудованої сівозміни.
34. При якому з перелічених видів ерозії втрати ґрунту відновлюються в процесі ґрунтоутворення?
1. вітровій (дефляції);
2. водній;
3. геологічній.
35. Причини вторинного засолення ґрунтів?
1. внесення у ґрунт надмірної кількості мінеральних добрив;
2. використання пестицидів;
3. застосування при зрошенні надмірної кількості води.
36. Які радіонукліди найбільш небезпечні для ґрунтово-рослинного покриву в останній час:
1. 131I, 239Pu;
2. 137Cs, 90Sr;
3. 131I, 239Pu, 137Cs, 90Sr.
37. У якій формі азотні добрива найбільш небезпечні з точки зору забруднення ґрунтів?
1. аміачній (NH3), амонійній (NH4);
2. нітратній (NO3);
3. амідні (NН2).
38. Чому нітратна форма азотних добрив найбільш небезпечна для навколишнього середовища?
1. через те, що ця форма добрив не сорбується ґрунтом і легко мігрує по профілю, попадаючи у ґрунтові води;
2. Через те, що ця форма добрив міцно сорбується ґрунтом і не переходить у ґрунтовий розчин, тобто зменшується їх мобільність;
3. Через те, що ця форма добрив не сорбується ґрунтом, а випаровується в атмосферу.
39. Яка частина калійних добрив викликає забруднення навколишнього середовища?
1. катіонна (К+);
2. аніонна (Cl 
, SO4-2);
3. катіонна (К+) й аніонна (Cl , SO4-2).
40. Техногенне надходження важких металів:
1. нейтралізує ґрунт;
2. підкислює ґрунт;
3. вилуговує ґрунт.
41. За допомогою яких заходів можливе закріплення важких металів в ґрунті:
1. внесення вапна й органічних добрив;
2. внесення гіпсу й мінеральних добрив;
3. меліоративних заходів (зрошення).
42. Для яких ґрунтів за гранулометричним складом характерні добра водопроникність, сприятливий повітряний режим, бистре прогрівання?
1. глинистих;
2. суглинкових;
3. піщаних.
43. Для яких підтипів сірих лісових ґрунтів характерна кисла реакція ґрунтового розчину?
1.темно-сірих і сірих;
2. Світло-сірих і сірих;
3. Всіх трьох підтипів.
44. Що є суттю підзолистого ґрунтотворного процесу?
1. Руйнування у верхній частині ґрунтового профілю первинних і вторинних мінералів та виніс продуктів руйнування у нижні горизонти ґрунту і у ґрунтові води;
2. Накопичення у верхніх горизонтах ґрунту зольних елементів мінерального живлення рослин;
3. Утворення у верхньому шарі ґрунту густо переплетеного трав'янистою рослинністю горизонту.
45. Що є суттю дернового ґрунтотворного процесу?
1. Руйнування у верхній частині ґрунтового профілю первинних і вторинних мінералів та виніс продуктів руйнування у нижні горизонти ґрунту і у ґрунтові води;
2. Накопичення у верхніх горизонтах ґрунту зольних елементів мінерального живлення рослин;