Система забезпечення якості товарів

Під якістю розуміють сукупність властивостей товарів, що зумовлюють їх здатність задовольняти певні потреби людини.

На якість продовольчих товарів впливають:

§ фактори сфери виробництва: умови вирощування рослинницької продукції, якість сировини, напівфабрикатів, матеріалів, технології, обладнання, праці виробників;

§ фактори сфери розподілу: якість зберігання, транспортування, реалізації;

§ фактори сфери споживання: якість короткотермінового зберігання, споживання і засвоєння.

Якісні характеристики однієї або декількох властивостей продовольчих товарів називають показниками якості.

Якість продукції - це сукупність характеристик товару, які визначають ступінь його здатності задовольняти встановлені та передбачені потреби

Якість продовольчих товарів визначається на основі дослідження складу, фізико-хімічних та структурно-механічних властивостей із використанням су­часних методів фізичного, фізико-хімічного та біологічного аналізу.

Основні фактори, що визначають якість товарів:

> якість нормативно-технічної документації;

> якість сировини;

> якість технології виробництва та обладнання;

> якість зберігання;

> якість транспортування;

> якість реалізації;

> якість використання

Для визначення величини показника якості в практиці різних галузей господарства, що створюють товари, використовують різноманітні методи дослідження.

Усі методи, за способом отримання інформації про той чи інший показник якості, можна поділити на дві групи:

ü методи з використанням об'єктивних способів вимірювання (вимірю­вальний, реєстраційний, розрахунковий);

ü методи з використанням евристичних способів оцінки {органо­лептичний, експертний, соціологічний).

Державні органи, що забезпечують розробку, затвердження і впровадження санітарних заходів щодо безпечності та якості харчових продуктів:

• Кабінет Міністрів України.

• Центральний орган виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

• Державна санітарно-епідеміологічна служба України (Санітарна служба).

• Державна служба ветеринарної медицини України (Ветеринарна служба).

• Центральний орган виконавчої влади з питань аграрної політики.

• Центральний орган виконавчої влади з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Національна комісія України з Кодексу Аліментаріус

Основні завдання Національної комісії:

аналіз міжнародного та вітчизняного законодавства і розроблення пропозицій щодо удосконалення законодавства у сфері безпечності та якості харчових продуктів;

гармонізація вітчизняного законодавства з міжнародним у зазначеній

сфері

сприяння впровадженню нових технологій, міжнародних стандартів, вітчизняних технічних регламентів і міжнародних санітарних заходів у сфері виробництва харчових продуктів та нових методів їх дослідження

Національна комісія:

уніфікує науково-методичні підходи до розроблення санітарних заходів та технічних регламентів, аналізу ризиків, які можуть створити харчові продукти для здоров'я людини, та визначення обов'язкових параметрів без­печності, а також розроблення методів та визначення процедури забезпечення безпечності харчових продуктів у процесі їх виробництва та обігу;

розробляє санітарні заходи;

визначає процедуру та критерії уповноваження лабораторій, зокрема арбітражних, для проведення діагностичних досліджень з метою здійснення державного контролю і державного нагляду за безпечністю та якістю харчових продуктів;

визначає рівні вмісту в харчових продуктах забруднюючих речовин, харчових домішок тощо.

Продовольчі товари за показниками якості поділяються на:

- стандартні (відповідають всім вимогам стандарту);

- нестандартні (не відповідають одному або декількох показників);

- брак технічний (підлягають переробці);

- абсолютний (не можуть використовуватись в їжу).

Стандартну продукцію деяких видів продовольчих товарів поділяють на: товарні сорти. Сорт— це градація якості продукції певного виду за одним або кількома показниками якості, встановленими нормативною документацією.

Одним з важливіших методів управління якістю є стандартизація.

Стандартизація забезпечує розробку нормативних вимог для кожного з зазначених показників і дозволяє підвищити якість продовольчих товарів. Випереджуюча стандартизація полягає у встановленні підвищених вимог до досягнутих норм на практиці і наближення їх до міжнародних стандартів.

Нормативні документи зі стандартизації:

1) Державні стандарти України – ДСТУ

2) Галузеві стандарти – ГСТУ

3) Технічні умови – ТУ

4) Стандарти науково-технічних та інженерних товариств і спілок – СТТУ

5) Стандарти підприємств - СТП

Сертифікація– це комплекс заходів, спрямованих на забезпечення відповідності продукції встановленими або ініційованим вимогам, пр. що видається відповідний сертифікат.

Обов’язкова сертифікація – передбачає перевірку і випробування продукції для визначення її характеристик, а також подальший державний технічний нагляд за сертифікованою продукцією. Виданий сертифікат надає заявникові право маркувати продукцію спеціальним знаком відповідності. Перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації в Україні, затверджений наказом Держстандарту України від 30.08.02 № 498.

Добровільна сертифікація – може здійснюватися за ініціативою виготовлювача, продавця, споживача, органів державної виконавчої влади, громадських організацій і окремих громадян на договірних умовах між заявником і органом із сертифікації на предмет відповідності продукції вимогам, не віднесеним до обов’язкових.

Мета сертифікації полягає у запобіганні реалізації небезпечної продукції, сприянні споживачам у компетентному виборі а також створення умов для участі суб’єктів підприємства в міжнародному економічному, науково-технічному співробітництві і міжнародній торгівлі.