Тема: Еколого -агрохімічна оцінка грунту та розроблення його екологічного паспорту. Бонітування

Мета: ознайомитись із основними чинниками антропогенного забруднення ґрунтів за їх сільськогосподарського використання, методикою проведення еколого-агрохімічної оцінки ґрунту і складання його екологічного паспорту.

Основні терміни

Еколого-агрохімічну оцінку грунтупроводять шляхом внесення в агрохімічну оцінку поправки на забруднення його радіонуклідами, важкими металами та пестицидами з урахуванням кліматичних умов території, зрошення, осушення, кислотності та засоленості ґрунтів тощо.

Еколого агрохімічний паспорт поля- це основний документ, в якому міститься інформація про родючість ґрунту (агрохімічні, фізико-хімічні та агрофізичні властивості), а також рівень забруднення його важкими металами, залишками пестицидів та іншими токсикантами. Він розробляється окремо для кожної земельної ділянки на основі матеріалів агрохімічного, радіологічного та інших видів моніторингу ґрунтів, в тому числі на вміст важких металів і залишків пестицидів. Користуючись паспортом, обґрунтовують заходи, спрямовані на раціональне використання та підвищення родючості ґрунтів, поліпшення їх екологічного стану.

Бонітування – це оцінка природної родючості грунтів, виражена у балах.

Теоретичні відомості

Агрохімічна паспортизація є важливою складовою моніторингу грунтів на землях сільськогосподарського призначення і її проводять з метою своєчасного виявлення змін якісного стану грунтів, їх оцінки, відвернення наслідків негативних процесів, розроблення науково обґрунтованих систем землеробства й агротехнологій.

Згідно з Указом Президента України від 2 грудня 1995 року «Про соціальну агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення» її проведення покладено на регіональні центри «Облдержродючість». Агрохімічній паспортизації підлягають кожне поле, кожна ділянка, незалежно від того, кому вони належать.

Законом України від 19 червня 2003 року»Про охорону земель» дані агрохімічної паспортизації земель передбачено використовувати в процесі регулювання земельних відносин, проведення грошової оцінки земельних ділянок, визначення розмірів плати за землю, а також для аналізу динаміки родючості грунтів.

Законом України від 19 червня 2003 року «Про державний котроль за використанням і охороною земель» за результатами агрохімічної паспортизації передбачається створення національного, регіонального та місцевого банків даних про стан земель сільськогосподарського призначення з метою виявлення та узагальнення тенденцій та характеру змін показників родючості грунтів, їх забруднення залишковими кількостями пестицидів, агрохімікатів, солями важких металів, радіонуклідами тощо.

Крім того, Законом України від 18 жовтня 2005 року «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» одним із шляхів реалізації основних пріоритетів державної аграрної політики у розвитку земельних відносин та системи моніторингу грунтів, визначено агрохімічну паспортизацію земель сільськогосподарського призначення.

Комплекс робіт, пов’язаних з агрохімічною паспортизацією сільськогосподарських угідь (польові та аналітичні дослідження, збір та опрацювання даних щодо агрохімічного та радіолого-токсикологічного обстеження земель, створення регіональних інформаційних банків даних якісного стану грунтів) безпоредньо виконують регіональні центри «Облдержродючість». Організацію та науково-методичне забезпечення проведення агрохімічної паспортизації грунтів здійснює «Центрдержродючість».

Починаючи з 1965 року до 2015 року, проведено десять турів агрохімічного обстеження (один тур – за п’ять років). Агрохімічна паспортизація орних земель проводиться в обов’язковому порядку раз у 5 років, сіножатей, пасовищ, і багаторічних насаджень – через кожні 5-10 років, а в окремих випадках, наприклад при зміні власника, обстеження проводять незалежно від строку проведення попереднього.

Дані агрохімічної паспортизації земельних ділянок надаються у вигляді агрохімічного паспорта, який містиь повну агрохімічну й екологічну характеристику земельної ділянки, в ньому також виведена оцінка родючості грунтів у балах, яка повинна служити основним показником при вартісній оцінці земель. У паспорті відмічають зміни показників родючості грунту, що сталися між турами паспортизації внаслідок господарювання, що забов’язує землевласників і землекористувачів зберігати та примножувати родючість землі. Матеріали агрохімічного обстеження грунтів використовуються як для складання агрохімічних паспортів земельних ділянок, полів, агрохімічних картограм, так і для балансових розрахунків гумусу, основних поживних макро- і мікроелементів та реалізації державної політики щодо охорони та раціонального використання грунтів.

Без урахування цих показників неможливо вирішувати такі питання, як раціональне використання добрив, визначення площ, що підлягають вапнуванню або гіпсуванню, потреба у хімічних меліорантах, створення спеціальних сировинних зон вирощування сільськогосподарських культур для виробництва продуктів дитячого та дієтичного харчування, паювання земель, проведення грошової оцінки землі і диференціації податку з неї.

Нині, коли в Україні продовжується реформування земельних відносин, кожен землевласник повинен мати повну агрохімічну й екологічну характеристику свого поля або земельної ділянки з метою раціонального використання та відтворення її родючості.

Протягом 2011-2015 років при проведенні регіональними центрами «Облдержроючість»агрохімічної паспортизації земель передбачається:

- агрохімічне обстеження здійснити на площі понад 25,3 млн.га;

- відібрати понад 2,6 млн. грунтових проб;

- виконати понад 12,5 млн. аналізів щодо визначення якісних показників родючості та забруднення грунтів;

- виготовити агрохімічні картограми на площу понад 25,3 млн.га;

- виготовити та видати землекористувачам або землевласникам понад 460 тис. агрохімічних паспортів полів, земельних ділянок.

1. Еталонним грунтомза вмістом гумусу приймають грунт, що містить в орному шарі 6,2 % гумусу (якісна оцінка 100 балів). Це відповідає запасам 500 т/га органічної речовини в 0-100 см шарі чорноземів звичайних середньогумусних важкосуглинкових і легкоглинистих, а також чорноземів типових середньогумусних середньосуглинкових.

За вмістом поживних елементів за еталонний (100 балів) приймають грунт, що має в орному шарі високий вміст: легкогідролізованого азоту -225 мг/кг (за Корнфілдом); рухомого фосфору - 176 мг/кг (за Чиріковим); обмінного калію - 151 мг/кг ґрунту (за Чиріковим) та мікроелементів -бору 1,5 мг/кг, молібдену - 0,15 мг/кг, марганцю -30 мг/кг, кобальту - 10 мг/кг, міді - 1,5 мг/кг, цинку - 1,5 мг/кг ґрунту.