Оняття про нервові центри.

екція № 2

ема: Загальний огляд нервової системи людини.

оняття про нервові центри.

План

1. Центральна та периферична нервова система.

2. Соматична нервова система.

3. Вегетативна (симпатична та парасимпатична) нервова система.

У нервовій системі люнини виділяють центральний та периферичний відділи. Центральна нервова система представлена головним та спинним мозком, які складаються з сірої та білої речовини.

Сіра речовина головного та спинного мозку це, як вже наголошувалось у попередній лекції, скупчення нервових клітин разом з найближчими розгалуженнями їх відростків, ядра або нервові центри.

Біла речовина головного та спинного мозку - це нервові волокна, відростки нервових клітин, які мають мієлінову оболонку, що надає білого кольору волокнам. Нервові волокна утворюють провідні шляхи спинного і головного мозку, об`єднують різні відділи центральної нервової системи і різні ядра (нервові центри) між собою.

Периферійна нервова система це частина нервової системи, яка знаходиться за межами головного і спинного мозку. Центральна нервова система здійснює через периферійну нервову систему регуляцію функцій всіх систем, органів і тканин.

Периферійну нервову систему складають корінці, спинномозкові та черепні нерви, їх розгалуження, а також скупчення нервових клітин у чутливих (сенсорних) і вегетативних вузлах або гангліях. Належать до неї і чутливі апарати (нервові закінчення - рецептори), які закладені в тканинах і органах та сприймають зовнішні і внутрішні подразнення, а також нервові закінчення (ефектори), які передають імпульси м`язам, залозам, відповідають за пристосувальні реакції до цих подразнень.

Нервові волокна, які утворюють нерви периферійної нервової системи принято розділяти на доцентрові та відцентрові. Доцентрові передають нервовий імпульс від рецептора до центральної нервової системи, це чутливі (аферентні) волокна. Такі волокна наявні у всіх відділах периферичної нервової системи.

Відцентрові волокна проводять імпульс від центральної нервової системи до інервованого ними органа, це ефекторні волокна.

Залежно від будови інервованого органа еферентні нервові волокна класифікують як рухові (інервують м`язову тканину), секреторні (інервують залози) і трофічні (забезпечують процеси обміну в тканинах).

За місцем виходу нервів з центральної нервової системи їх розділяють на черепні (nn.craniales), які відходять від головного мозку та спинно-мозкові (nn.spinales), які починаються від спинного мозку.

Нерви, які відходять від стовбурової частини головного мозку називаються черепними. У людини розрізняють 12 пар черепних нервів, які позначають римськими цифрами за порядком їх розташування і кожен з них має також власну назву. Рухові черепні нерви - це відростки клітин рухових ядер, розташованих у стовбурі головного мозку.

Формування черепних нервів у філогенезі зумовлено розвитком вісцеральних рефлекторних дуг, органів чуття і редукцією сомітів у ділянці голови.

Соматична та вегетативна нервова система

З анатомо-функціонального погляду нервову систему умовно розділяють на 1) соматичну та 2) вегетативну.

Вегетативна або автономна нервова система інервує гладенькі м`зи усіх органів, серце, залози, в тому числі і ендокринні, процеси обміну в усіх органах і тканинах, тобто відповідає за нервову регуляцію внутрішнього середовища організму. Вплив вегетативної нервової системи на функції органів і систем, як правило не знаходиться під контролем сівдомості. В цьому і полягає основна відмінність вегетативної нервової системи від соматичної системи, яка інервує в основному тіло - сому, а саме шкіру, скелетні м`язи.

Отже, соматична нервова система забезпечує реалізацію аферентних і еферентних зв`язків організму з оточуючим середовищем і у більшості випадків керується свідомістю людини.

Необхідно підкреслити, що вегетативна і соматична нервова системи знаходяться у тісній взаємодії. А саме, їх нервові центри, особливо на рівні стовбура і півкуль головного мозку неможливо розділити морфологічно. Однак периферійні відділи цих двох систем повністю відрізняються.

Крім того, є відмінності у будові соматичної та вегетативної нервової систем. Зокрема англійський фізіолог Дж. Ленглі встановив, що соматична інервація здійснюється однонейронним шляхом - тіло нейрона лежить у центральній нервовій системі, а її відросток виходить на периферію і досягає ефекторного органа (скелетного м`яза). А шлях вегетативної інервації представлений двома нейронами, перший з яких знаходиться у центральній нервовій системі, а інший - у периферійному ганглії, що і лежить в основі значно більшої її незалежності від центральної нервової системи порівняно із соматичною.

Анатомічно вегетативна нервова система людини представлена ядрами, які лежать в спинному і головному мозку, нервовими гангліями або вузлами і нервовими волокнами.

Периферійна нервова система

У периферійній частині вегетативної нервової системи виділяють

три відділи: 1) симпатичний;

парасимпатичний;

3) ентеральний або інтрамуральний.

Анатомічню основою функцій вегетативної нервової системи є

дуга автономного рефлекса, яка складається з трьох ланок:

1) чутливого нейрона (прегангліонарного);

2) асоціативного (вставного);

3) ефекторного нейрона (постгангліонарного).

Нейрони, аксони яких направляються до гангліїв називаються прегагліонарними, їх тіла лежать у спинному мозку і стовбурі мозку. Друга ланка автономної вегетативної дуги це скупченням нейронів у бічних рогах спинного мозку (асоціативна ланка), відростки яких віходять із спинного мозку у складі вентральних корінців, йдуть до вузлів симпатичного стовбура, де переключаються на постгангліонарні волокна. Кінцеві симпатичні і парасимпатичні нейрони знаходяться за межами центральної нервової системи - це постгагліонарні нейрони. Їх тіла лежать у вегетативних гагліях (вузлах), а їх аксони виходять із гангліїв і йдуть до органів, які вони інервують.

Периферійні нервові вузли (ганглії) розділяють на:

1) паравертебральні (розташовані біля хребта);

2) преветебральні (розташовані поблизу внутрішніх органів);

3) інтрамуральні (розташовані у стінках внутрішніх органів);

Симпатичний і парасимпатичний відділи вегетативної нервової системи починаються у різних відділах нервової системи. Так, симпатичні прегангліонарні волокна виходять з грудних і 2-3 верхніх поперекових сегментів спинного мозку (тораколюмбальна система). Прегангліонарні волокна парасимпатичної нервової системи йдуть від стовбура мозку і куприкових сегментів (краніо-сакральна система).

Інтрамуральна нервова система

Інтрамуральний або ентеральний відділ вегетативної нервової системи це, в першу чергу, внутрішньокишечникова нервова система, яка характеризується особливими властивостями: - вона функціонує незалежно і навіть за відсутності імпульсів від спинного мозку і стовбура мозку. Такою автономією володіють також інтрамуральні системи інших органів.

Така функцірнальна автономія зумовлена насамперед наявністю в стінках цих органів гангліозної системи з власною автоматією і елементами рефлекторної діяльності - чутливих, вставних, ефекторних нейронів та медіаторів для забезпечення синаптичної передачі інформації.