Оцінка загрози: бар’єри на шляху до біотероризму

27. Після 9/11 і листів з сибіркою різко посилилися побоювання з приводу катастрофічних можливостей біотероризму.[xxv] Наприклад, незабаром після терактів, президент Джордж Буш заявив: «Ця загроза [біотероризму] є реальною і надзвичайно небезпечною. Держави-вигнанки і терористи мають цю зброю і готові її використати».[xxvi]

28. Попри той факт, що зареєстровано лише декілька випадків біотероризму, і навіть у тих випадках, коли використовувався живий біологічний агент, було відносно небагато смертельних випадків, однак загроза біотероризму часто розглядається з точки зору його масового деструктивного потенціалу. Проте, це тлумачення біотерористичної загрози не бере до уваги проблеми, пов’язані з набуттям і використанням у воєнних цілях будь-якого біологічного агента. Дійсно, зацікавленим групам потрібні значні фінансові ресурси, досвід і високотехнологічні об’єкти для того, щоб створити складну біологічну зброю, що здатна викликати масові ураження, і такі групи стикалися б з проблемами на кожному етапі роботи.

29. По-перше, набуття або вирощування відповідного біологічного агента є проблематичним через низку причин. Наприклад, спроби отримати живий біологічний агент можуть привернути увагу влади до групи, а робота з патогенними організмами небезпечною для тих, хто її проводить, особливо, якщо вони не мають відповідної підготовки з біологічної безпеки та спеціальної інфраструктури. Більш того, виробництво і культивування біологічного агента вимагає значних знань і досвіду. Наприклад, вчені Аум не змогли створити вірулентні штами продуцента ботулічного токсину і збудника сибірки, і дуже мало людей в світі мають необхідний рівень підготовки, щоб створити препарати спор сибірки такої високої якості, як у листах з сибіркою. Крім того, цей тип компетентності часто вимагає «неявних знань». У широкому сенсі, «неявні знання» стосуються навичок і методів, які не можна легко кодифіковати, отримуються під час процесу «навчання на власному досвіді» або «навчання на власному прикладі», і для того, щоб їх здобути часто потрібно багато часу і зусиль.[xxvii] Це говорить про те, що необхідно мати значний рівень майстерності та знань, щоб працювати з біологічними агентами.

30. Крім труднощів, пов’язаних з одержанням відповідного біологічного агента, додаткові проблеми створює його масове виробництво. Спираючись на інформацію про труднощі, з якими стикались іракські, радянські, і американські програми розробки біологічної зброї, Соня Бен Оуграхам-Гормлі пояснює: «Розширення масштабів використання нестійких мікроорганізмів, які чутливі до умов навколишнього середовища і здатні змінюватися (віруси більш чутливі, ніж бактерії) – стало одним з найжорсткіших викликів для програм біологічної зброї, який необхідно було подолати, попри відповідний досвід. Розширення масштабів вимагає поступового підходу: перехід від лабораторного зразка до продукування у більшій кількості в межах лабораторії, початкового виробництва і, нарешті, до більш масштабного виробництва. На кожній стадії параметри виробництва повинні перевірятись і вони часто змінюються для того, щоб летальні властивості агента залишалися; весь процес розширення масштабів виробництва може тривати кілька років».[xxviii]

31. І, нарешті, навіть якщо ці бар’єри будуть подолані, все одно потрібні технічні засоби для розповсюдження біологічного агенту, для того щоб він став ефективною зброєю., Найкращим способом розповсюдження біологічного агента для появи великої кількості постраждалих є аерозолізація, однак невдачі, яких зазнала Аум Сінрікьо, свідчать про те, що цей метод розповсюдження є основною технічною перешкодою. Згідно з Джефферсоном, Лентозою і Маррісою: «Щоб викликати зараження через дихальні шляхи, інфекційній частинки повинні бути мікроскопічного розміру – діаметром від 1 до 5 мкм. Тому терористи повинні розробити або придбати складну систему «доставки», здатну генерувати аерозольну хмару частинок необхідного розміру з досить високою концентрацією агента для покриття широкої площі. Загалом, існує важлива взаємозамінність між простотою виробництва і ефективністю поширення».[xxix] Успішна доставка біологічного агента у вигляді аерозолю також буде залежати від інших непередбачених обставин, таких як атмосферні умови і реагування служб системи охорони здоров’я цільового регіону, що теж ставить під сумнів успіх атаки.

32. Висловлювалися побоювання стосовно того, що розвиток науки і технології може призвести до зникнення перепон, які виникають під час розробки біологічної зброї, що зробить її більш доступною для терористів. Зокрема, звертаючись до Сьомої Оглядової конференції держав-учасниць Конвенції про заборону біологічної зброї у 2011, держсекретар Сполучених Штатів Америки Хілларі Клінтон стверджувала, що «Досягнення у сфері науки і технології зроблять .. розробку біологічної зброї простішою для державних і недержавних суб’єктів. Недосконалу, але ефективну, зброю можливо зробити, використавши невеликий зразок будь-якого широко розповсюдженого патогенного мікроорганізму, недороге обладнання та знання хімії та біології на рівні коледжу».[xxx]

33. У зв’язку з цим синтетична біологія (див. Главу 3) викликала особливе занепокоєння.[xxxi] Одним з ключових основоположних принципів синтетичної біології стало бажання зробити біологію «простішою в інженерії» («easier to engineer»). Її основна концепція: синтетична біологія буде виробляти добре охарактеризовані біологічні частини, які можна легко отримати з відкритих інтернет-реєстрів, а потім зібрати в генетичні схеми, пристрої та системи, що будуть надійно виконувати необхідні функції в живих організмах.

34. Таке бачення викликало побоювання того, що терористам буде простіше використовувати біологію для того, щоб завдати шкоди завдяки досягненням синтетичної біології. Припускають, що синтетична біологія призведе до декваліфікації і це явище в поєднанні з відкритим доступом до геномних послідовностей ДНК патогенних організмів і зниженням вартості синтезу ДНК зробить біологію більш доступною як для людей, які працюють за межами добре оснащених професійних дослідницьких лабораторій, так і для зловмисників. Поява Міжнародного конкурсу генетично сконструйованих машин (Рис. 4.2) втілює цю передбачувану тенденцію більш легкого доступу і пов’язаної з нею потенційну загрозу з боку шахраїв.

35. Однак, останнім часом, соціальні науки припускають, що зазвичай ці побоювання перебільшують ризик неправильного використання і недооцінюють важливість таких факторів, як неявне знання.[xxxii] Дійсно, досвід студентських команд, зазвичай, демонструє проблематичність успішного виконання експериментів у синтетичній біології, та вказує на постійну потребу керуватися інструкцією і володіти спеціальними навичками, отриманимими у результаті проб і помилок. Те ж саме можна сказати про спільноту біологів «зроби сам» (do-it-yourself biology community), поява яких викликала занепокоєння серед деяких спостерігачів з приводу того, що нерегульовані аматорські роботи із застосуванням передових технологій можуть створювати небезпечні біологічні агенти, які можуть бути використані для зловживань. Проте інші спостерігачі стверджують, що нинішні можливості біологів «зроби сам» значно перебільшені.[xxxiii] Це наводить на думку про необхідність більш детальної оцінки загрози високотехнологічного, високоефективного біотероризму, спричиненого досягненнями науки і технологій, яка враховує ці проблеми.

Рисунок 4.2: Міжнародний конкурс генетично сконструйованих машин втілив передбачувану тенденцію до декваліфікації

(Джерело: http://www.igem.org/Main_Page)

Висновки

36. Було декілька спроб використання біологічної зброї як зброї терору. Випадки застосування біологічної зброї були відносно примітивними та без численних жертв. Після подій 9/11 і листів із сибіркою, різко зросло усвідомлення катастрофічного потенціалу тероризму. Однак, існують практичні і технічні бар’єри на всіх етапах процесу використання біологічної зброї, які обмежують реальні можливості зловмисників. Зараз побоювання з приводу загрози біотероризму, зазвичай, зосереджені на розробках у галузі науки й технології, появі біології «зроби сам» і більш легкого доступу до досягнень цих технологій. Деякі вчені-соціологи говорять про необхідність більш точної оцінки біотерористичної загрози від досягнень у галузі науки і технології з урахуванням неявного знання й проблем, пов’язаних з перетворенням біологічного агенту на зброю.

37. Проте, не зважаючи на низьку ймовірність використання терористами досягнень медико-біологічних наук і суміжних областей для створення нової, ефективної біологічної зброї, не можна заперечувати таку загрозу.[xxxiv] Зараз, як і раніше, надзвичайно важливо бути готовими до можливих атак із залученням біологічної зброї і мати план дій на всіх рівнях – від профілактики до ліквідації наслідків. Крім того, збільшення можливостей медико-біологічних наук і відкритий доступ до матеріалів може збільшити загрозу незначних випадків біотероризму. Таким чином, вчені мають відповідати за захист своїх досліджень від будь-якого можливого зловживання.

Посилання

[i] Seth Carus, Bioterrorism and Biocrimes: The Illicit Use of Biological Agents Since 1900. Washington, D.C., Center for Counterproliferation Research, National Defense University, 1998.

[ii] Jessica Stern, ‘Dreaded risks and the control of biological weapons‘, International Security, 27: 3 (2003), pp. 89-123.

[iii] Seth Carus 1998, op cit.; Jonthan Tucker (ed.), Toxic Terror: Assessing Terrorist Use of Chemical and Biological Weapons. Cambridge (MA), MIT Press, 2000.; John Parachini (ed.), Motives, Means and Mayhem: Terrorist Acquisition and Use of Unconventional Weapon, RAND, 2005.

[iv] Seth Carus 1998, op cit.; Seth Carus, ‘The Rajneeshees‘, in Jonthan Tucker (ed.), Toxic Terror: Assessing Terrorist Use of Chemical and Biological Weapons. Cambridge (MA), MIT Press, 2000.

[v] Seth Carus, ‘The Rajneeshees‘, in Jonthan Tucker (ed.), Toxic Terror: Assessing Terrorist Use of Chemical and Biological Weapons. Cambridge (MA), MIT Press, 2000.

[vi] Ibid

[vii] Mark Wheelis and Masaaki Sugishima, ‘Terrorist Use of Biological Weapons‘, in Mark Wheelis et al. (eds.) Deadly Cultures: Biological Weapons since 1945, Cambridge (MA), Harvard University Press, 2006.

[viii] Там же

[ix]David Kaplan, ‘Aum Shinrikyo (1995)‘, in Jonthan Tucker (ed.), Toxic Terror: Assessing Terrorist Use of Chemical and Biological Weapons. Cambridge (MA), MIT Press, 2000.

[x] Mark Wheelis and Masaaki Sugishima, ‘Terrorist Use of Biological Weapons‘, in Mark Wheelis etal. (eds.) Deadly Cultures: Biological Weapons since 1945, Cambridge (MA), Harvard University Press, 2006.

[xi] Seth Carus 1998, op cit.

[xii] Там же

[xiii] Там же

[xiv] Mark Wheelis and Masaaki Sugishima, Terrorist Use of Biological Weapons‘, in Mark Wheelis etal. (eds.) Deadly Cultures: Biological Weapons since 1945, Cambridge (MA), Harvard University Press, 2006.

[xv] Там же

[xvi] Milton Leitenberg, ‗Aum Shinrikyo's efforts to produce biological weapons: A case study in the serial propagation of misinformation‘, Terrorism and Political Violence, 11: 4 (1999), pp. 149-158

[xvii] Leonard Cole, The Anthrax Letters: A Bioterrorism Expert Investigates the Attack that Shocked America, Skyhorse Publishing, 2009; Jeanne Guillemin, American Anthrax: Fear, Crime, and the Investigation of the Nation's Deadliest Bioterror Attack, Times Books, 2011.

[xviii] Ketra Schmitt and Nicholas Zacchia, ‗Total decontamination cost of the anthrax letters attacks‘, Biosecurity and Bioterrism: Biodefense Strategy, Practice, and Science, 10: 1 (2012), pp. 98-107.

[xix] David Rose and Ed Vulliamy, ‗Iraq 'behind US anthrax outbreaks'‘, The Guardian, 14October 2001; The Wall Street Journal Editorial, ‗The Anthrax Source‘, The Wall Street Journal, 15 October 2001.

[xx] US National Research Council, Review of the Scientific Approaches Used During the FBI's Investigation of the 2001 Anthrax Letters, Washington, D.C., The National Academies Press, 2011.

[xxi] Eric Lipton, ‗In Anthrax Scientist‘s E-Mail, Hints of Delusions‘, The New York Times, 6 August 2008

[xxii] Royal Society, New approaches to biological risk assessment, London, The Royal Society Science Policy Centre, 2009.

[xxiii] Там же

[xxiv] US National Research Council, Review of the Scientific Approaches Used During the FBI's Investigation of the 2001 Anthrax Letters, Washington, D.C., The National Academies Press, 2011.

[xxv] Catherine Jefferson et al., ‗Synthetic biology and biosecurity: challenging the 'myths'‘, Frontiers in Public Health, published online, doi: 10.3389/fpubh.2014.00115 (2014).

[xxvi] US Department of State, ‗President‘s Statement on Biological Weapons, 1 November 2001‘, http://2001-2009.state.gov/t/ac/rls/rm/2001/7907.htm (accessed 14 July 2014).

[xxvii] James Revill and Catherine Jefferson, ‗Tacit knowledge and the biological weapons regime‘, Science and Public Policy, 41: 5 (2014), pp. 597-610.

[xxviii] Sonia Ben Ouagrham-Gormley, ‗Bioweapons alarmism in Syria‘, Bulletin of the Atomic Scientists, 4 October 2013.

[xxix] Catherine Jefferson et al. 2014, op cit.

[xxx] US Department of State, ‘Opening Statement to the BWC Seventh Review Conference, delivered by Hillary Clinton, Secretary of State, 7 December 2011, Geneva, Switzerland‘,https://geneva.usmission.gov/2011/12/07/ statement-by-secretary-clinton-at-the-7thbiological-and-toxin-weapons-convention-review-conference/ (accessed 14 July 2014)

[xxxi] Catherine Jefferson et al. 2014, op cit.

[xxxii] James Revill and Catherine Jefferson 2014, op cit.; Kathleen Vogel, Phantom Menace or Looming Danger?: A New Framework for Assessing Bioweapons Threats, Baltimore (MA), Johns Hopkins University Press, 2013.; Catherine Jefferson et al. 2014, op cit.

[xxxiii] Todd Kuiken, ‗DIYbio: Low Risk, High Potential‘, The Scientist, vol. 27:issue3 (2003), March 1, http://www.the-scientist.com/?articles.view/articleNo/34443/title/DIYbio--Low-Risk--High-Potential/ (accessed 26 April, 2015).

[xxxiv] See HM Government, National Security Strategy and Strategic Defence and Security Review 2015: A Secure and Prosperous United Kingdom, November 2015, available at https://www.gov.uk/government/uploads/system/uploads/attachment_data/file/478933/52309_Cm_9161_NSS_SD_Review_web_only.pdf (accessed 30 November 2015).