Арена- та філовіруси. Віруси Ласа, Ебола, Марбург

Родина Arenaviridae скл.з одного роду Arenavirus, який включає 19 видів вірусів.Для людини є патогенними 8 видів, серед яких і вірус Ласса.

Будова вібріону:сферичної форми, плеоморфні, діаметр 50-300нм.Суперкапсид ліпідний бішаровий з великими поверхневими шипами.Глікопротеїни шипів G1 і G2 є видоспецифічними антигенами і не мають гемаглютинуючих властивостей.Усередині суперкапсиду міститься 2 кільцевих нуклеокапсиди, які складаються з РНК і білкових капсомерів;і гранули – комплекси білків аренавірусів з рибосомами клітини-хазяїна.Нуклеокапсиди нагадують намисто:слабкоспіралізована РНК частково накручена на3-4 нм скупчення нуклеопротеїну, розташовані на відстані 5 нм однин від одного.Нуклеокапсидний білок є родоспецифічним антигеном.

Геном поданий 2 кільцевими сегментами однониткової РНК.Геномна РНК одночасно має – і + нитки.Обидва сегменти РНК містять 4 гени, які кодують структуру вібріону.Малий S-сегмент кодує попередник глікопротеїну і нуклеопротеїн.Великий L-сегбере участь у реплікації.Геном відносно стабільний, можливі генетичні рекомбінації.Віріони арена вірусів часто бувають диплоїдними-містять більше однієї копії S-сегмента РНК.

Репродукція.Аренавіруси проникають у клітину шляхом злиття мембран.Розмноження відбувається в цитоплазмі клітини.На відміну від інших вірусів, арена віруси не викликають припинення синтезу макромолекул клітини-хазяїна.Розмноження включає послідовну зміну первинної транскрипції, реплікації і повторної транскрипції.При реплікації на матриці – РНК синтезується +РНК, яка служить матрицею для утворення геномної – РНК.Морфогенез вібріону проходить під час відбруньковування від мембрани клітини, при цьому захоплюються клітинні рибосоми.Вихід аренавірусів з клітини може супроводжуватися її лізисом.

Культивування.Аренавіруси культивуються в клітинних культурах багатьох видів ссавців.Кращою культурою для ізоляції і культивування вважається клітинна лінія Vero E6.Використовуються спеціалізовані клітини:макрофаги, ендотеліоцити, фібробласти, клітини тканин мишей зі специфічними антигенами гістосумісності.ЦПД визначається на 4-7 дні інкубації у вигляді специфічних внутрішньоцитоплазменних включень.

Епідеміологія.Аренавіруси зустрічаються на 5 континентах і умовно підрозділяються на 2 групи:віруси Старого Світу-сюди нал.вірус Ласса, та віруси Нового Світу.Резервуаром аренавірусів є гризуни, кажани, у яких арена віруси викликають персистуючу інфекцію.Тварини виділяють віруси з сечею, фекаліями, слиною.Переносниками інфекції є кліщі.Механізм передачі до людини-трансмісійний, перкутанний, аерогенний, фекально-оральний.Перкутанний-найбільш значимий.Віруси Ласса можуть передаватися від людини до людини контактно або через кров.

Вірус лихоманки Ласса.

Особливості вірусів.Віріон сферичної форми, суперкапсид містить булаво подібні шипи довжиною 10нм.Усередині вібріону міститься 10-15 гранул-включень рибосом, спроможних синтезувати білок при додаванні необхідних кофакторів і тРНК.

Резистентність.Віруси стійкі до впливу факторів навколишнього середовища;їх інфекційність у сироватці крові не знижується протягом тривалого періоду без спеціальної обробки.

Культивування.Дбре розмножуються в перещеплюваній культурі клітин Vero E6, на якій через 4-5 днів виявляється ЦПЕ.

Епідеміологія.Збудники лихоманки Ласса належить до числа особливо небезпечних для людини вірусів.Захворювання поширене в Зах.Африці, зустрічається переважно в сільській місцевості.Природними хазяями є багато соскові щури Mastomys natalensis.Зараження людини може відбуватися алементарним і повітряно-пиловим шляхами.Віруси виявляються в крові, у виділеннях а також у крапельках слини.

Патогенез.Віруси розмнож.в регіональних лімфатичних вузлах, звідки поширюються по всій ретикулоендотеліальній системі і циркулюють у крові.Віруси уражають ендотелій судин, що веде до розладів гемостазу і розвитку синдрому дисемінованого внутрішньо судинного згортання крові.Крововиливи найбільш виражені в кишечника, печінці, міокарді, легенях, кон’юнктиві і гол.мозку.Можлива гостра печінкова недостатність, інфекційно-токсичний шок, імунокомплексний нефрит.Віруси мають імуносупресивну дію.

Клініка.Інкубаційний період-3-14 днів, після чого починається грипоподібне захворювання(фарингіт-у 70% хворих)Летальність 15-70%.

Лікування.Використовуються рибавірин, плазма рекрнвалесцентів, людський імуноглобулін.

Родина Filoviridae входить у порядок Mononegavirales і скл.з двох родів1)Ебола-подібні віруси Заїр2)Марбург-подібні віруси.

Будова віріону.Віріони мають довгі ниткоподібні, іноді плечоподібні форми.Мають суперкапсид, утворений ліпідами клітинної плазматичної мембрани, має шипи довжин.7нм., вони скл.з глікопротеїну.Під суперкапсидом є капсид, побудований за спіральним типом симетрії.Усередині нуклеокапсиду є осьовий канал, всередині міститься нуклеокапсид, який скл.з РНК, великого білка L, нуклеопротеїну і білків віріону 30 і 35.Віріони мають 7 типів білків:4 білки пов’язані з вірусним рибонуклеопротеїновим комплексом, 1 входить до складу суперкапсиду, 2 білки мають мембранне походження.L-білок є РНК-залежною РНК-полімеразою.

Геном поданий однонитковою несегментованою лінійною – РНК.Ізольована РНК не інфекційна.

Репродукція.Віруси проникають до клітини шляхом рецепторного ендоцитозу і злиття мембран.Транскрипція і реплікація відбуваються в цитоплазмі інфікованої клітини.Реплікація включає утворення на матриці геномної – РНК повнорозмірної + РНК, яка є матрицею для синтезу геномних – РНК.Морфогенез і дозрівання вібріонів відбуваються в цитоплазмі при участі цитоплазматичної мембрани клітини-хазяїна.Віріони виходять з клітини шляхом брунькування, що супроводжується клітинним лізисом.

Культивування.Розмножуються в первинних культурах клітин мавп і ендотеліоцитів людини, а також у клітинних лініях Vero і в організмі морських свинок.ЦПД у клітинних культурах не розвивається.

Резистентність.Інактивуються ультрафіолетовим і y-випромінюванням, формаліном, жиро розчинниками, високими температурами.Стабільні при кімнатній температурі.

Вірус Ебола.Віріони ниткоподібної форми, нуклеопротеїновий комплекс вірусів скл.з білків L, N, VP30, VP35.VP24 є білком суперкапсиду, VP40-матричний білок, GP- основний білок шипів.

Резистентність.Віруси Ебола середньо стійкі до інсоляції, впливу атмосферного кисню, вологості, pH середовища.

Культивування.У культурах клітин розмножуються з низьким рівнем накопичення.Культури збудника підтримують пасажами через печінку або кров мавпи або через печінку морських свинок.

Епідеміологія.Віруси відрізняються пристосовуваністю до незвичних хазяїв.Резервуаром і джерелом інфекції є мавпи і кажани.Механізми передачі інфекції до людини – аерогенний, перкутанний, фекально-оральний.Захворювання зустрічається в Африці в ендемічних районах.У людини віруси містяться в глоткових змивах, сечі, спермі, рідині передньої камери ока навіть у людей, які практично видужали;у хворих-у крові.Віруси постійно ізолюються з трупного матеріалу:селезінки, лімфатичних вузлів, печінки, нирок і дуже рідко – з гол.мозку і нервової тканини.

Патогенез.В інкубаційному періоді репродукція вірусів відбувається в лімфатичних вузлах, селезінці і макрофагах різних органів.Вихід віріонів з уражених клітин обумовлює високу вірусемію і повторну дисемінацію в органи і тканини.Противірусні антитіла методом імунофлюоресценції в мертвих людей виявляються рідко, а у видужуючих- тільки по завершенні гострої фази хвороби.Імунна відповідь пригнічена з трьох причин –високої вірусемії, поразки макрофагів, імуносупресії.

Клініка.Інкубаційний період 4-6 днів.Характеризується раптовим

початком, лихоманкою, головним болем, болями в животі, горлі, мязах, діареєю, кровотечами, блювотою, геморагічним висипом, збуджуваністю й агресивністю хворих. Смерть наступає через 7-14 днів від шоку внаслідок гострої крововтрати.Смертність складає 90 %.

Лікування.Специфічна терапія включає використання плазми реконвалесцентів.Дані про ефективність неспецифічних противірусних препаратів при лихоманці Ебола відсутні.Рекомендуються інтерферони й антикоагулянти.

Вірус Марбург. Віріони мають фазоподібну будову, всі ізоляти вірусу Марбург мають різні послідовності РНК з гомологією95%.

Епідеміологія.Резервуар і джерело вірусів –зелені мартишки у яких інфекція може протікати безсимптовно.Механізм передачі до людини:аерогенний, перкутанний, фекально-оральний.Виділення вірусу відбувається з носоглотковим вмістом, сечею, заразна також кров хворих.Передається також через статевий шлях.

Патогенез.Вхідними воротами інфекції є ушкоджена шкіра і слизові оболонки.Макрофаги і моноцити є першим і переважним місцем розмноження вірусів.Характерна виражена вірусемія.Розмноження вірусів може відбуватися в різних органах і тканинах.Вірус виявляється в спермі до 12 тижнів.На пізніх стадіях хвороби розвивається геморагічний синдром.

Клініка.Захворювання характеризується раптовим початком, лихоманкою, інтоксикацією, поразкою печінки, травного тракту, ЦНС, геморагічним синдромом.Летальність складає 25-50%, смерть наступає на 8-16 день хвороби.

Лікування.Використовуються сироватки реконвалесцентів.

Профілактика. Розроблений імуноглобулін на основі сироватки крові інфікованих коней.

Родина Filoviridae входить у порядок Mononegavirales і скл.з двох родів1)Ебола-подібні віруси Заїр2)Марбург-подібні віруси.

Будова віріону.Віріони мають довгі ниткоподібні, іноді плечоподібні форми.Мають суперкапсид, утворений ліпідами клітинної плазматичної мембрани, має шипи довжин.7нм., вони скл.з глікопротеїну.Під суперкапсидом є капсид, побудований за спіральним типом симетрії.Усередині нуклеокапсиду є осьовий канал, всередині міститься нуклеокапсид, який скл.з РНК, великого білка L, нуклеопротеїну і білків віріону 30 і 35.Віріони мають 7 типів білків:4 білки пов’язані з вірусним рибонуклеопротеїновим комплексом, 1 входить до складу суперкапсиду, 2 білки мають мембранне походження.L-білок є РНК-залежною РНК-полімеразою.

Геномподаний однонитковою несегментованою лінійною – РНК.Ізольована РНК не інфекційна.

Репродукція. Віруси проникають до клітини шляхом рецепторного ендоцитозу і злиття мембран.Транскрипція і реплікація відбуваються в цитоплазмі інфікованої клітини.Реплікація включає утворення на матриці геномної – РНК повнорозмірної + РНК, яка є матрицею для синтезу геномних – РНК.Морфогенез і дозрівання вібріонів відбуваються в цитоплазмі при участі цитоплазматичної мембрани клітини-хазяїна.Віріони виходять з клітини шляхом брунькування, що супроводжується клітинним лізисом.

Культивування.Розмножуються в первинних культурах клітин мавп і ендотеліоцитів людини, а також у клітинних лініях Vero і в організмі морських свинок.ЦПД у клітинних культурах не розвивається.

Резистентність.Інактивуються ультрафіолетовим і y-випромінюванням, формаліном, жиро розчинниками, високими температурами.Стабільні при кімнатній температурі.