Міждисциплінарна інтеграція.
| №з/п | Назва дисципліни | Знати | Вміти |
| 1. | Анатомія людини | Структуру імунної системи людини | |
| 2. | Фізіологія | Фізіологію крові | Пояснювати фізіологічні основи складових крові, що забезпечують захисну функцію |
| 3. | Основи латинської мови з медичною термінологією | Терміноелементи Словотворення Грецькі еквіваленти | Орієнтуватися в структурі термінів і визначати граматичні форми слів, які їх утворюють Аналізувати і утворювати із заданим значенням різні словотворчі структури Вміти свідомо користуватись науковою латинсько-грецькою термінологією |
| 4. | Медична хімія (біоорганічна) | Білки | На основі знання будови і властивостей білків вміти пояснювати їх роль у біологічних системах |
Орієнтовна карта самостійної роботи з літературою
| Завдання | Вказівки до завдання | Самостійні записи |
| 1. Повторіть: | 1.1.Антигени та їх властивості 1.2. Антитіла, їх характеристику | |
| 2. Ознайомтесь із: | 2.1. Серологічним методом діагностики (складними реакціями імунітету) та їх практичним застосуванням |
Серологічні реакції ґрунтуються на специфічній взаємодії антигена з антитілом у лабораторних умовах (invitro). Вони широко використовуються для діагностики інфекційних захворювань. З їх допомогою можна вирішити дві проблеми:
1. Визначити невідомий антиген або невідоме антитіло у сироватці крові пацієнта – серологічна діагностика. У цьому випадку для визначення невідомого антигену використовують відоме антитіло –імунну діагностичну сироватку,препарати поліклональних чи моноклональних антитіл, а невідомого антитіла – відомий антиген (діагностикум)
2. Визначити рід, вид, тип збудника, виділеного із патологічного матеріалу пацієнта – серологічна ідентифікація.
Серологічні реакції відбуваються у дві фази:
І фаза–специфічна, під час якої утворюється комплекс антиген-антитіло ()АГ – АТ). Цей комплекс невидимий . але він набуває чутливості до неспецифічних компонентів реакції (електролітів, комплементу,фагоцитів,).
ІІ фаза – неспецифічна. Утворений комплекс взаємодіє є неспецифічними компонентами реакції, що супроводжується видимими змінами: склеюванням, розчиненням, утворенням осаду.
Завдання для самоконтролю знань-умінь:
Питання
1. Серологічні реакції, їх суть
2. З якою метою застосовують серологічні реакції у практичній медицині?
3. Коротка характеристика та використання:
● реакції імунофлуоресценції (РІФ)
● реакції імуноферментного аналізу (ІФА)
● реакції непрямої гемаглютинації (РНГА)
● реакції пасивної гемаглютинації (РПГА)
Тестові завдання
1. Сероваріанти мікроорганізмів різняться між собою:
А. Морфологічними ознаками
В. Ферментною активністю
С. Антигенною структурою
D. Біологічними властивостями
Е. Чутливістю до фагів
2. У лабораторних умовах застосовують метод діагностики інфекційних захворювань, в основі якого лежить специфічна взаємодія антигена з антитілом.
А. Шкірно-алергічна проба
В. Серологічна реакція
С. Біологічна проба
D. Алергічна реакція
Е. Набутий імунітет
3. Як називається стандартний антиген для визначення антитіл у сироватці крові пацієнта?
А. Стандартна імунна сироватка
В. Діагностикум
С. Лікувальна сироватка
D. Протективний антиген
Е. Гемолітична система
4. У мікробіологічній абораторії необхідно провести серологічну ідентифікацію чистої культури роду Salmonella. Який інгредієнт застосовують з цією метою?
А. Діагностикум
В. Стандартну імунну сироватку
С. Імуноглобулін
D. Лікувальну сироватку
Е. Сироватку крові пацієнта
5. Проведення реакції імунофлуоресценції застосовують для визначення антигену з метою експрес-діагностики. Який інгредієнт, у її постановці використовують:
А. Діагностикум
В. Стандартну імунну сироватку
С. Гемолітичну систему
D. Еритроцитарний діагностикум
Е. Антитіла , помічені флуорохромом
5.Індикатор для проведення реакції зв’язування комплементу:
А. Флуорохроми
В. Фермент пероксидаза хріну
С. Гемолітична система
D. Лізат культур мікроорганізмів
Е. Антитіла , помічені флуорохром
МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ
для позааудиторної самостійної роботи студентів (псрс) №9
Тема: Вакцини. Сироватки
Актуальність теми
З давніх давен люди, спостерігаючи і переживаючи епідемії небезпечних інфекційних хвороб, задумувались над методами і шляхами їх запобігання. Значний вклад у вивчення та створення імунних препаратів внесли Л.Пастер, Е.Дженер, Г.Рамон та інші.
Сьогодні у практичній медицині застосовують десятки імунних препаратів для проведення щеплень та специфічного лікування інфекційних хвороб
Основними завданнями імунопрофілактики є створення активного або пасивного імунітету є метою попередження захворювань. Завдяки плановій вакцинопрофілактиці ліквідована на земній кулі особливо небезпечна інфекція - натуральна віспа; є можливість запобігати туберкульозу, дифтерії, коклюшу, правцю, сказу та іншим грізним інфекціям.Імунопрофілактика серед населення дозволяє істотно зменшити рівень інфекційної захворюваності, а для деяких інфекції ставити питання про їх ерадикацію.
Імунотерапія направлена на боротьбу із захворюваннями, у патогенезі яких є порушення з боку імунної системи або з тими хворобами, при яких саме імунній системі надається основна роль у відновленні гомеостазу організму.. Лікування інфекційних хвороб з використанням імунопрепаратів дає змогу створити негайно пасивний гуморальний імунітет, що здатний захистити організм від інтоксикації або інфекції.
Таким чином, молодший медичний спеціаліст повинен володіти знаннями щодо одержання різних видів імунних препаратів та їх застосування у практичній медицині.
Навчальні цілі
Знати: ♦ Види препаратів для специфічної імунопрофілактики та імунотерапії інфекційних хвороб та методи їх отримання
♦ Принципи специфічної імунопрофілактики та імунотерапії