ПИТАННЯ №10, 11, 12, 14 - в 1му питанні розкриті достатньою мірою
Основна функція – синтез АТФ, отримуючи енергію завдяки кисневому окисненню органічних речовин.
6. Клітинні включення, їх хімічна природа, біогенез та біологічна роль
Клітинні включення –непостійні стуктури, які виникають та зникають у процесі життєдіяльності клітини. Запасають поживні речовини.
За хімічною природою бувають:
☼ білкові;
☼ вуглеводні;
☼ ліпідні;
☼ глікозиди, алкалоїди, мінерали.
За функціональним призначенням бувають:
☼ трофічні;
☼ секреторні;
☼ екскреторні;
☼ пігментні;
☼ захисні.
7. Класифікація вітамінів та загальний механізм їх дії. Значення вітамінів
◎ Реалізація функціональної активності вітамінів відбувається різними шляхами. Першим є участь вітамінів як коферменти й простетических груп різних ферментів у найважливіших реакціях обміну речовин (вітаміни групи В).
◎ Інший механізм дії полягає в утворенні вітамінів-гормонів, активні форми яких (активні метаболіти) мають гормональну активність (вітаміни D, А).
◎ І нарешті, вітаміни беруть активну участь в окислювально-відновних процесах через участь у системі антиоксидантной захисту від дії, що ушкоджує, свободнорадикальных форм кисню (З, Е).
8. За якими критеріями класифікуються вітаміни?
*літерна класифікація;
*класифікація за фізичними властивостями.
За фізичними властивостями:
Жиророзчинні вітаміни:
ぁ вітамін A
ぁ вітамін D
ぁ вітамін E
ぁ вітамін K
Водорозчинні вітаміни:
ぁ вітаміни комплексу В (близько двох десятків вітамінів, що відрізняються один від одного за хімічними та біологічними властивостями, що впливають на різні функції організму шляхом впливу на нервову систему)
ぁ вітамін С
ぁ вітамін PP
9. Біологічна роль вітамінів:
Вітаміни- це органічні речовини, які характеризуються високим рівнем біологічної активності. Іншими словами, потрапляючи в організм у вкрай незначних концентраціях, вітаміни активно включаються в обмін речовин, у певному сенсі навіть керуючи ім.
Керуюча дія вітамінів визначається двома факторами:
1. Багато вітамінів включаються до складу ферментів, що використовуються при протіканні різних біологічних процесів в організмі.
2. Вітаміни можуть безпосередньо впливати на залози внутрішньої секреції, що є ще одним механізмом регулювання внутрішньої діяльності організму.
Нестача вітамінів може призводити до порушень діяльності організму - авітамінозу, а також бути причиною зниження імунітету і загальної в'ялості.
ПИТАННЯ №10, 11, 12, 14 - в 1му питанні розкриті достатньою мірою.
13.Загальні принципи молекулярної організації плазмалеми:
= До складу мембрани входять ліпіди, білки, вуглеводи й неорганічні речовини (вода, Са2+, Mg2+).
= Мембрана містить велику кількість білків, частина з яких має ферментативну активність.
= Деякі з цих ферментів локалізовані лише в певних мембранах, будучи їхніми хімічними маркерами.
= Кількісний і якісний склад ліпідів у біологічних мембранах визначається характером функціональної активності гліцерофосфоліпідів (фосфогліцеридів).
= Вуглеводи локалізовані переважно на протилежному від цитозолю боці мембран. Представлені глікопротеїнами (протеогліканами) (близько 10 %) і гліколіпідами (5–26 %). Кількісно та якісно вуглеводовмісні компоненти мембран суттєво варіюють залежно від типу клітин.
15. Класифікація ліпідів
A Основна маса ліпідів у мембранах представлена фосфоліпідами:
1. Фосфатидилетаноламін (ФЕ);
2. Фосфатидилхолін (ФХ);
3. Фосфатидилсерин (ФС);
4. Кардіоліпін;
5. Фосфатидилінозитол;
6. Гліко-, та сфінголіпіди і стерини.
A ФЕ і ФХ – 65-85% усіх ліпідів у мембранах.
A Стерини – у тварин (холестерол), у рослин (ергостерол).
A Фосфоліпід:
˘ Полярна головка (гідрофільна);
˘ Неполярний (гідрофобний) хвіст.
A Фліп – флоб зсуви – зміна полярності мембрани.
A Холестерол– впливає на жорсткість мембрани.
Жири
Ліпіди
Жироподібні речовини: фосфоліпіди, гліколіпіди,