Початковий етап розслідування грабежів та розбоїв

Для початкового етапу розслідування грабежів і розбоїв найбільш типовим є наступні слідчі ситуації:

1.Інформація про вчинений грабіж або розбій до правоохоронних органів

надійшла в момент вчинення злочину.

2.Повідомлення, які надійшли, свідчать про вчинення грабежу або розбою

конкретними особами, але останні з місця вчинення злочину зникли.

3. Існує інформація про факт вчинення грабежу або розбою невідо­мими особами.

В кожній з наведених слідчих ситуаціях необхідно забезпечити по­шук та збереження доказової інформації, яка стане підґрунтям розслі­дування кримінального провадження та доведення вини осіб, які вчи­нили грабіж або розбій. Основними завданнями першочергових заходів на цьому етапі є:

- швидке виявлення та якісне процесуальне закріплення матеріаль­них слідів, які несуть інформацію про подію злочину, особу злочинця та інші обставини, що мають значення для кримінального провадження;

- встановлення потерпілих, свідків-очевидців і термінове одержання від них відомостей, які можуть сприяти розслідуванню злочину, затри­манню злочинців;

- активне використання отриманої інформації для планування захо­дів щодо розслідування злочину, розробки версій, одержання нових до­казів, а також для встановлення і затримання причетних до злочину осіб;

- одержання відомостей про злочини, що готуються, попередження можливого настання шкідливих наслідків.

Перша слідча ситуація, коли повідомлення про грабіж або розбій надходить до органів внутрішніх справ в момент вчинення злочину є найбільш сприятливою для розслідування. Тому невідкладне реагуван­ня на це повідомлення шляхом негайного виїзду слідчо-оперативної групи на місце вчинення злочину дозволяє за «гарячими слідами» отримати достатньо повну інформацію як про факт вчинення злочину, так і осіб, причетних до його вчинення, а також, в більшості випадків, затримати їх під час вчинення злочину.

При затриманні особи, яка підозрюється у вчиненні злочину необ­хідно одразу провести особистий обшук даної особи на предмет вияв­лення викраденого та знарядь злочину. Також оглядається одяг потер­пілого та підозрюваного. У випадках, коли на одязі виявлені сліди злочину - проводиться його тимчасове вилучення.

Використовуючи фактор раптового допиту підозрюваного, часто вдається отримати зізнання не тільки у вчиненні даного злочину, але й у раніше вчинених ним злочинів. Якщо у вчиненні грабежу або розбою приймала участь група осіб, а затримано тільки одного, необхідно про­вести невідкладний обшук за місцем проживання зниклих підозрюва­них. Одночасно з допитом підозрюваного проводиться огляд місця події, допит потерпілого, після чого, в разі потреби, призначається судово-медична експертиза, що дозволить отримати важливу інформацію про ступінь тяжкості заподіяних тілесних ушкоджень, часу і характеру їх утворення. Після виконання слідчих (розшукових) дій, пов’язаних з

частю потерпілого, невідкладно допитують свідків та інших осіб, чиї показання мають важливе доказове значення.

Після огляду місця події проводиться робота з виявлення свідків-очевидців злочину шляхом опитування з цією метою громадян, які ме­шкають або працюють поблизу місця його вчинення та шляхів можли­вого переміщення злочинців до та після його вчинення. Також прово­диться обстеження місцевості в районі вчинення злочину для виявлення загублених, викинутих злочинцем знарядь злочину, інших предметів та додаткових джерел інформації про злочин і осіб, які його вчинили.

В другій слідчій ситуації, коли відомості, що надійшли до органів внутрішніх справ, свідчать про вчинення грабежу або розбою конкрет­ними особами (наприклад, потерпілому або свідкам нападник відомий), але останні з місця вчинення злочину зникли, з метою швидкого вияв­лення зниклих злочинців необхідно після проведення огляду місця по­дії та допитів потерпілих і свідків організувати проведення обшуків, причому, як правило, не одного, а серії одночасних обшуків як за міс­цем проживання підозрюваних, так і в інших місцях, обумовлених си­туацією. У всіх випадках про особу нападника та ознаки викраденого ним майна орієнтуються територіальні підрозділи органів внутрішніх справ, силами яких організуються спостереження за місцями вірогідної появи злочинців та перекриття місць можливого збуту вкраденого.

У випадку встановлення місця перебування підозрюваного необхід­но невідкладно організувати його затримання, особистий обшук, впіз­нання, обшук за місцем проживання або роботи, а після цього провести допит.

Якщо ж проведені пошукові заходи не дали можливість встановити місце перебування підозрюваної особи, то початковий етап розсліду­вання закінчується оголошенням підозрюваного в розшук та наданням доручень оперативним підрозділам про його розшук.

Третя слідча ситуація (найбільш несприятлива для початкового етапу розслідування в зв'язку з надзвичайно обмеженими відомос­тями про підозрюваних), коли органи внутрішніх справ отримують інформацію про факт вчинення грабежу або розбою невідомими особами. Такі ситуації частіше всього виникають тоді, коли єдиними свідками нападу виявляються самі потерпілі, які часто під впливом тих або інших причин (страху, втрати свідомості від отриманого по­ранення тощо) повідомляють слідчому надто мізерну інформацію про вчинений злочин і особу нападника (нападників). Нерідкими є і випадки, коли повідомлення про вчинений злочин надходить від ор­ганів охорони здоров’я, куди був доставлений потерпілий внаслідок заподіяння йому тілесних пошкоджень. Ситуація може ускладнюва­тися коли потерпілий знаходиться без свідомості або за своїм фізич-

ним станом не може дати показань, необхідних для розслідування злочину за «гарячими слідами». Сюди також відносяться і випадки, коли нападники вбивають свою жертву.

В даній ситуації визначальним фактором є час, тому дії слідчого по­винні відрізнятися максимальною невідкладністю та бути спрямовані на збір інформації шляхом огляду місця події та допиту потерпілого і свідків-очевидців про кількість нападників, ознаки їх зовнішності та інші дані (наприклад, ім’я, «кличка», які могли почути), напрямок, в якому зникли злочинці, а також характерні особливості викраденого майна. Після цього терміново організовується переслідування злочин­ців за «гарячими слідами».

Несприятливий характер розглядуваної слідчої ситуації викликає необхідність проведення оперативними підрозділами широкого ком­плексу оперативно-розшукових заходів. Такими заходами, як правило є:

- виявлення та опитування свідків-очевидців;

- застосування службово-пошукової собаки;

- переслідування підозрюваних за «гарячими слідами», бажано за участю потерпілого або свідка-очевидця, який запам’ятав прикмети злочинця;

- оперативне спостереження за місцями ймовірної реалізації викра­деного майна (ринки та прилеглі до них подвір’я, комісійні магазини, ломбарди, гуртожитки, ресторани, кафе, ювелірні магазини та ін.);

- перевірка осіб затриманих за вчинення адміністративних правопо­рушень, з метою виявлення у них викраденого майна або слідів злочину на тілі та одязі;

- постановка на облік викраденого майна, зокрема того, що має ін­дивідуально визначені ознаки.

Успішне розслідування будь-якого злочину, в тому числі і грабежів та розбоїв зумовлено обґрунтованим висуненням та умілою перевіркою найбільш ймовірних версій про осіб, причетних до злочину.

Типовими загальними версіями при розслідуванні грабежів та роз­боїв можна назвати наступні:

1. Мав місце грабіж або розбій.

2. Злочину не було, мало місце інсценування.

Конкретизація версій про осіб, причетних до грабежу або розбою, визначається характером і об’ємом відомостей, що є у розпорядженні слідчого. Незалежно від повноти і якості цих відомостей слідчий пови­нен ретельно їх проаналізувати і на основі типових версій, намітити комплекс і послідовність слідчих (розшукових) дій та інших заходів. Особливу увагу при розробці плану повинно бути приділено висуванню та перевірці наступник окремих версій:

а) про зв’язок злочинців з потерпілим, його рідними, близьким ото­ченням (знайомими або сусідами), які знають про наявність у нього цінностей або які відвідували його помешкання:

- злочин вчинений особами, які не мають безпосереднього відно­шення до потерпілого, але при сприянні осіб з його ближнього оточення;

- напад вчинений сторонніми і без сприяння осіб із близького ото­чення потерпілого;

б) про наявність у нападників злочинного досвіду, мету та мотиви вчинення злочину:

- злочин вчинений особами, які мали досвід вчинення подібних зло­чинів, у тому числі раніше засудженими за майнові злочини (крадіжки, грабежі, розбої, вимагання та ін.);

- злочин вчинений особами, які не мають досвіду вчинення подіб­них злочинів;

- злочин вчинений з корисливих або інших спонукань (з почуття помсти, ревнощів, заздрощів або хуліганських мотивів);

- злочин вчинений під впливом загрози або примушення з боку до­рослих підбурювачів;

- вчинений не грабіж або розбій, а інший злочин (вимагання, замах на вбивство, заподіяння тілесних ушкоджень, хуліганство).

У процесі перевірки висунутих версій, з метою більш точного ви­значення кола осіб, серед яких слід шукати винних у вчиненні цього виду злочинів, ретельно аналізуються показання, повідомлені потерпі­лим та свідками, речові докази, вилучені з місця вчинення злочину, а також фактори, які обумовлюють вибір злочинцями певного способу вчинення злочину, береться до уваги їх поведінка під час вчинення зло­чину, характер викраденого майна.

Ефективність початкового етапу розслідування багато в чому зале­жить від організації взаємодії між слідчим та оперативними підрозді­лами. Для встановлення особи, яка вчинила грабіж або розбій, застосо­вуються оперативно-розшукові заходи, чільне місце серед яких займає перевірка відповідних категорій осіб за оперативними обліками. Особ­ливий оперативний інтерес викликають наступні категорії осіб:

- раніше засуджені за грабежі, розбої або інші корисливі злочини;

- які не мають постійної роботи чи джерела доходу та спосіб життя яких не відповідає рівню заробітку;

- молоді люди, об’єднані в антигромадські угруповання, спосіб життя яких не відповідає трудовим прибутком останніх або їх батьків і свідчить про систематичне витрачання значних грошових коштів на особисті потреби тощо.

Залежно від результатів перевірки названі особи можуть бути допи­тані або за ними організовується оперативне спостереження.

Якщо в результаті аналізу оперативної обстановки буде виявлено, що на території конкретного району або міста за короткий термін від­мічено декілька подібних за способом вчинення грабежів або розбоїв, треба ретельно вивчити кримінальні провадження (справи) про ці зло­чини, в тому числі і зупинені, щоб визначити, чи не вчинені напади од­ними і тими ж особами.

Важливе значення має також оперативне обслуговування місць мо­жливого збуту викраденого. Такими є ринки, привокзальні площі, при­ватні підприємці, скупники речей, що були у вжитку, ломбарди, пункти по прийому лому ювелірних виробів, особи, які здійснюють валютні операції, таксисти тощо. Доцільно також регулярно перевіряти не отримані з камер сховищ речі, серед яких зустрічаються і викрадені.

Для встановлення осіб підозрюваних у груповому нападі може стати в нагоді інформація про те, як саме нападники називали один одного, їхні прізвиська треба перевірити за реєстраційно-обліковими даними, оперативними обліками.

Отже, ефективність розслідування грабежів та розбоїв багато в чому залежить від правильного визначення слідчої ситуації, висунення та відпрацювання усіх можливих версій, а також організації взаємодії слі­дчого з оперативними підрозділами органів внутрішніх справ.