| Переохолодження організму може бути загальним та місцевим. Діагностичні критерії Діагностують наступні ступені загального переохолодження організму: І ступінь - температура тіла утримується на рівні 37 °С за рахунок периферійної вазоконстрикції і посилення теплопродукції. ІІ ступінь - температура тіла на рівні 36-35 °С, шкіра бліда, холодна, м’язовий тремор (озноб), відчуття болю на переохолодження, тахікардія, системна гіпертензія. Діти в свідомості, можливе легке психічне збудження. ІІІ ступінь - температура тіла на рівні 34-30 °С, м’язовий тремор припиняється, больова чутливість зменшується і далі зникає. Свідомість порушується, дихальний об’єм зменшується, тахікардія змінюється на брадикардію чи інші види аритмій. ІV ступінь - температура тіла на рівні 29-26 °С, дихання рідке і поверхневе, пульс ниткоподібний, системний артеріальний тиск не визначається. Надалі настає смерть. Ступені обмороження 1 ступінь - уражена ділянка шкіри бліда, після відігрівання червоніє, в деяких випадках має темно-червоний відтінок, починається розвиток набряку. Омертвіння шкіри не виникає. Перші ознаки такого обмороження - відчуття печіння, поколювання з подальшим онімінням ураженої ділянки тіла. Потім виникають свербіж шкіри та незначний або сильний біль. 2 ступінь - шкіряні пухирі із некрозом поверхневих шарів до базального шару. Шкіра синьо-червона, набрякла і болюча, щільна на дотик. По мірі нагрівання відбувається виражений набряк з відшаруванням епітеліального шару шкіри і наповненням шкіряних пухирів спочатку прозорою рідиною, а надалі і геморагічно- серозним вмістом. 3 ступінь - тотальний некроз шкіри і підшкірної основи. Шкіра білого кольору, тверда на всю глибину. Пухирі, що виникли на початковій стадії, заповнені рідиною з кров’ю, їхнє дно фіолето-червоного кольору, нечутливе до дотику. Уражені нігті знов не відростають або відростають деформованими. Відторгнення тканин закінчується на другому-третьому тижні, після чого розпочинається рубцювання, яке триває до одного місяця. 4 ступінь - враження і змертвіння всіх глибше розташованих тканин-м’язів сухожилків, кісток. Уражена ділянка тіла темно-синього кольору, інколи з «мармуровим» малюнком. Набряк виникає одразу після відігрівання і швидко збільшується. Відсутність чутливості. | Невідкладна допомога: Загальне переохолодження: 1) Доставити переохолодженого в тепле приміщення, зняти холодну білизну та одяг. 2) Не змінювати положення тіла постраждалого, не робити різких рухів під час переміщення, так як це може спровокувати фібриляцію шлуночків. 3) Укрити дитину сухими теплими ковдрами. 4) Оксигенотерапія зволоженим і підігрітим до 40 °С киснем. 5) За необхідності транспортування - покласти пакети з гарячою водою, що загорнені в рушники, на голову, сонні та стегнові артерії, бічні поверхні грудної клітки, але не зігрівати кисті і стопи. 6) За можливості - повільне зігрівання потерпілого протягом 6-12 год у ванні з гарячою водою (до 40 °С) до температури тіла дитини 34-35 °С. Зігрівання необхідно проводити поступово зі швидкістю 0,5-2 °С на год. 7) Інфузійна терапія теплим розчином (40-42 °С) Рінгера-Локка чи ізотонічним розчином натрію хлориду в/в в дозі 10-20 мл/кг за год. 8) Можливе промивання шлунка теплою водою через назо-гастральний зонд. 9) За необхідності - засоби серцево-легеневої реанімації. Обмороження: 1) Помістити потерпілого в тепле приміщення, акуратно звільнити від одягу чи взуття уражені ділянки тіла. 2) Якщо виявлене обмороження: · не терти і не масажувати постраждалу ділянку; · не прикладати сніг чи лід - це небезпечно; · не використовувати для відігрівання гарячі камені чи вогонь; · не давати пити алкогольні напої; · не дозволяти потерпілому ходити, спираючись на недавно відморожену ногу; · не розкривати пухирі, що можуть з’явитися. 3) Зігріти відморожену ділянку: укутати в тепле одіяло чи накласти багатошарову теплоізоляційну пов’язку - шар марлі, товстий шар вати, знову шар марлі і ззовні прогумовану тканину, яка закриває всю кінцівку. 4) За можливості - зігрівання кінцівки проводити в теплій ванні на протязі 30-45 хв з поступовим підвищенням температури води з 30 °С до 40 °С; можливі ванни зі слабким розчином калію перманганату. 5) Накласти суху асептичну пов’язку. 6) При больовому синдромі - ввести 50% розчин анальгіну із розрахунку 0,1 мл/рік. 7) Проводити інфузійну терапію теплими (40-42 °С) розчинами - див. вище, давати тепле питво. 8) Термінова госпіталізація в хірургічне відділення чи відділення термічних уражень. |
