Сфера як форма укладання договору.

3.4.Типовий зміст договору.

3.5 Формулювання можливих конкретних умов договору.

3.1 Договір як форма закріплення партнерських звуків.

Організація підприємницької діяльності в усіх сферах господарювання базується виключно на договірних взаємовідносинах.

Договір (контракт, угода) – форма закріплення партнерських зв’язків, а саме предмета договору, взаємних прав і обов’язків, наслідків порушення домовленостей.

Договір має забезпечити оптимальне співвідношення волі людини, її інтересів з потребами партнерів.

Партнерські заявки підприємця розвиваються за двома основними напрямками:

перший – це зв’язки з постачальниками відносно всього того, що необхідно для організації процесу виробництва;

другий – це зв’язки зі споживачами відносно того, що продукується підприємцем для ринку.

Увесь спектр партнерських зв’язків здійснюється на основі дотримання власних прав і намагання виконувати ті зобов’язання, котрі підприємець гарантує своїм партнерам при встановленні з ними співробітництва.

Такі права і обов’язки закріплюються у договорі, що має бути підписаний підприємцем та його партнерами. Договір вважається укладеним і юридично чинним з моменту його підписання. У ринковій економіці договори є єдиною правовою основою партнерських взаємовідносин.

3.2. Види договорів у ринковій економіці

У ринковій системі господарювання існує для види договорів: установчий і підприємницький.

Установчий договір – це документ, що свідчить про волевиявлення фізичних, або юридичних осіб щодо засування нової організаційної структури задля реалізації будь-якої конкретної підприємницької ідеї.

Підприємницький договір – відображає волевиявлення сторін стосовно безпосереднього здійснення підприємницької діяльності. Він не передбачає об’єднання сторін в певну організаційну форму.

Можна виділити такі групи підприємницьких договорів за сферами діяльності:

1. Купівля, продаж, оренда, лізинг:

1.1. договір купівлі продажу продукції, виробленої підприємством;

1.2. договір на поставку продукції через посередника;

1.3. договір про аукціонний продаж товарів;

1.4. лізингова угода;

1.5. лізингова угода про виготовлення продукції з сировини матеріалів замовника;

1.6. договір оренди майна;

1.7. державний контракт.

2. Підрядні послуги:

2.1. договір про консалтинг та інформаційне обслуговування підприємства;

2.2. договір про надання юридичних послуг;

2.3. договір про надання аудиторських послуг про рекламні послуги;

2.4. договір про виконання науково-дослідних робіт.

3. Трудові відносини:

3.1. колективний договір;

3.2. тарифна угода;

3.3. договір (контракт) про наймання керівника;

3.4. договір (контракт) про наймання працівника.

4. Страхування:

4.1. договір особистого страхування від нещасних випадків;

4.2. договір обов’язкового чи доцільного медичного страхування;

4.3. договір страхування майна підприємства.

5. Розрахунки і кредитування:

5.1. договір поручительства;

5.2. кредитний договір;

5.3. договір на розрахункове і касове обслуговування.

6. Зовнішньоекономічна діяльність:

6.1. договір на транспортно-експортне обслуговування зовнішньоторговельних вантажів;

6.2. договір поставки товарного експорту:

6.3. договір на закупівлю товарів та імпорту.

7. Інші договори:

7.1. договір-доручення;

7.2. договір про спільну діяльність.

Найбільшу частку договорів у підприємстві становлять договори сфери внутрішньогосподарської та зовнішньоекономічної діяльності предметом яких виступають конкретні матеріальні цінності - продукція, майно, товари.

Розглянемо сутність і особливості окремих договорів, змістовна спрямованість яких недостатньо чітко сформульована в їхній офіційній назві.

1. Договір на поставку товарів через посередника укладається на поставку фірмою-посередником певних товарів покупцям з обумовленою формою оплати. Він за структурою містить розділи:

1) предмет договору;

2) зобов’язання сторін;

3) організація поставок продукції;

4) надання послуг покупцеві;

5) ціни і порядок розрахунків;

6) майнова відповідальність;

7) загальні положення (адреси, усі реквізити).

2. Договір про аукціонний продаж товарів – стосується прилюдного продажу товару (поштучно або оптом) виробника за найвищу ціну з виплатою до початку аукціону певної винагороди його організаторові.

3. Державний контракт – є засобом забезпечення потреб споживачів що фінансуються за рахунок державного бюджету і засобом поновлення державного резерву. За своїм змістом державний контракт визначає права і обов’язки сторін при виконанні поставок продукції.

4. Лізингова угода – договір зі споживачами щодо довгострокової оренди майна, устаткування, приладів транспортних засобів та інших технічних засобів виробництва. В договорі визначають кількість, якість, строки і порядок надання і повернення технічних засобів, розрахунки зо користування майна відповідальність, юридичні адреси і розрахункові рахунки.

5. Колективний договір – це угода між трудовим колективом в особі профспілки й адміністрацією підприємства. Колективний договір укладається або уточнюється щорічно і регулює економічні відносини між колективом і адміністрацією. В ньому передбачаються заходи стосовно сприятливих і безпечних умов праці, забезпечення зростання продуктивності й оплати праці, соціального захисту працівників.

6. Тарифна угода – це договір між представниками сторін переговорів з питань оплати праці та соціальних гарантій. Тарифні угоди укладаються на 3-х рівнях: міжгалузевому (генеральна тарифна угода між Урядом і Федерацією профспілок України), галузевому і фірмовому (як складова частина колдоговору).

7. Кредитний договір – укладається між відповідним банком (інвестиційний фондом) і підприємством про надання певної суми кредиту на умовах, визначених даним договором, зі сплатою певного відсотка за користування позиковими контрактами.

8. Договір поручительства укладається між трьома сторонами (поручителем, кредитором і боржником) і розглядається як доповнення до кредитного договору. Поручитель зобов’язується відповідати перед кредитором у тій самій мірі, що і боржник; він повинен протягом обумовленого терміну відшкодувати кредитору несплачену боржником суму.

9. Ліцензійний договір загального типу укладається між власником новацій (ліцензіар) і ліцензіатом (особа, що хоче набути права на її використання) щодо надання ліцензій на використання винаходів за певну винагороду у вигляді роялті чи пашуального платежу. Пашуальний – твердо зафіксована у договорі сума винагороди ліцензіара. Роялті – регулярні відрахування, які виплачуються ліцензіатом через певні проміжки часу.

10. Договір про спільну діяльність, згідно з яким організовується спільна діяльність без створення для цієї мети юридичної особи. Учасники договору об’єднують майно і зусилля задля досягнення загальної мети. Сума майнових або грошових внесків, порядок розподілу доходів, покриття витрат і збитків, що виникають у процесі спільної діяльності визначаються договором.

Таким чином, наведені приклади договорів дають можливість зробити висновок, що договір будь-якого типу характеризує певний компроміс сторін, направлений на тримання взаємної вигоди.