Основи функціонування системи матеріально-технічного забезпечення виробництва та організація складського господарства на підприємстві

Організація матеріально-технічного обслуговування і забезпечення виробництва є головною умовою неперервного перебігу виробничих процесів на підприємстві. Процес матеріально-технічного обслуговування спрямований на постачання на склади підприємства або відразу на робочі місця потрібних, згідно з виробничою програмою, матеріально-технічних ресурсів, забезпечення їх ефективного використання, обліку, зберігання, транспортування.

Система матеріально-технічного забезпечення охоплює сукупність підрозділів підприємства, які займаються постачанням усіх необхідних для виробництва матеріальних і технічних ресурсів, їх збереженням, доставкою на робочі місця при мінімальних затратах на їх придбання, переміщення й зберігання.

До складу матеріально-технічних ресурсів входять: сировина, матеріали, комплектуючі вироби, покупне технологічне устаткування та технологічне оснащення (пристосування, інструмент), нові транспортні засоби, вантажно-розвантажувальне обладнання, комп'ютери і мікропроцесорна техніка, інше устаткування, а також покупне паливо, енергія, вода тощо. Тобто все, що постачається на підприємство в матеріальній формі та у вигляді енергії, належить до елементів матеріально-технічного забезпечення виробництва.

Основними цілями матеріально-технічного забезпечення виробництва є:

· вчасне забезпечення підрозділів підприємства необхідними видами ресурсів потрібних кількості та якості;

· поліпшення використання ресурсів – підвищення продуктивності праці, фондовіддачі; скорочення тривалості виробничих циклів виготовлення продукції; зменшення терміну обсягу оборотних коштів; повне використання вторинних ресурсів; підвищення ефективності інновацій та інвестицій тощо;

· аналіз організаційно-технічного рівня виробництва і якості продукції, що надходить від постачальників-конкурентів, підготовка пропозицій та організація здійснення заходів для підвищення конкурентоспроможності матеріальних ресурсів, що постачаються, чи для заміни постачальника відповідного виду ресурсів;

· використання окремих методів і принципів системи управління проектами та якістю при створенні й упровадженні нової продукції (СОНП), технологій і організації виробничих процесів на підприємстві.

Система матеріально-технічного забезпечення (й обслуговування виробництва) – це складний, динамічний організм, узагальнена схема якого зображена на рис. 1.3.

Для досягнення вказаних цілей система матеріально-технічного забезпечення підприємства повинна:

1. Проводити маркетингові дослідження ринку постачальників за конкретними ви дами ресурсів та здійснювати відбір постачальників.

2. Нормувати затрати і потреби за конкретними видами ресурсів.

3. Розробляти та впроваджувати організаційно-технічні заходи щодо зниження норм і нормативів затрат ресурсів.

4. Здійснювати пошук каналів і форм матеріально-технічного забезпечення й обслуговування виробництва.

5. Брати безпосередню участь у розробленні матеріальних балансів.

6. Брати участь у плануванні матеріально-технічного забезпечення й організації обслуговування виробництва ресурсами.

7. Організовувати постачання, зберігання, контроль якості та підготовку ресурсів до використання у виробничих процесах на підприємстві.

8. Організовувати забезпечення (й обслуговування) ресурсами робочих місць.

9. Вести облік і контроль використання ресурсів.

10. Організовувати збирання та переробку відходів виробництва.

11. Проводити неперервний поточний аналіз ефективності використання ресурсів за видами, підрозділами та іншими показниками.

12. Здійснювати організацію й управління діяльністю складського господарства, його функціонуванням і розвитком.

13. Брати участь у розробленні та впровадженні заходів для стимулювання підвищення якості й ефективності використання ресурсів.

Рис. 1.3. Загальна схема системи матеріально-технічного забезпечення (та обслуговування виробництва) на підприємстві.

Організаційно-керуюча підсистема системи матеріально-технічного забезпечення та обслуговування виробництва через конкретну діяльність відповідних відділів, служб, бюро і груп (рис. 1.3.) сприяє виконанню наступних основних функцій:

1. Із маркетингу – за видами ресурсів (обладнання, технологічне устаткування, сировина, матеріали, комплектуючі вироби) або за функціями маркетингу (інформаційне забезпечення; вивчення іміджу постачальників; їх конкурентоспроможності і конкурентних можливостей їх товару; вивчення цін та їх динаміки).

2. З нормування й планування забезпечення виробництва ресурсами – розроблення методів оптимізації використання ресурсів в умовах даного підприємства; розроблення нормативів затрат окремих видів ресурсів по об'єктах і суб'єктах діяльності підприємства; аналіз ефективності використання ресурсів у підрозділах та на підприємстві в цілому; розроблення матеріальних балансів, планів забезпечення підприємства і кожного виробничого підрозділу матеріально-технічними ресурсами.

3. З управління запасами й організації використання матеріально-технічних ресурсів – розрахунок обігового, страхового, витратного запасів за видами ресурсів, утворення їх оптимального рівня, організація поповнення запасів, обліку і контролю наявності та використання; організація технічного забезпечення управління запасами; організація впровадження й контролю виконання заходів для підвищення ефективності використання ресурсів.

4. Забезпечення робочих місць всіма видами матеріально-технічних ресурсів тощо.

Для визначення потреби або затрат матеріально-технічних ресурсів та для інших розрахунків і нормативів використовуються індивідуальні, зведені та специфічні повиробні норми затрат.

Індивідуальні норми (на одиницю продукції, виріб тощо) складаються з корисних затрат, які утворюються при зберіганні й транспортуванні матеріалів. В індивідуальних нормах ураховуються особливості даного виробу, конкретні умови його виробництва тощо.

Зведені повиробні норми утворюють основу планування потреби підприємства в матеріальних ресурсах. На їх базі розробляються специфічні повиробні норми, які використовуються для уточнення потреб у матеріалах за конкретними видами, розмірами й ін., а також для складання замовлень на їх придбання.

Порядок визначення норм затрат та методи їх використання докладно розглядаються в спеціальних розділах інших дисциплін, таких як планування і прогнозування діяльності підприємств; управління матеріально-технічними запасами й затратами тощо.

Однак при цьому слід звернути увагу на деякі особливості визначення потреб підприємства в матеріальних ресурсах.

1. Основою для розрахунків є діючі норми затрат матеріалів, виробниче завдання (програма), стан запасів матеріалів на складі, внутрішні потреби виробництва (ремонт тощо) та деякі інші дані.

2. Знаючи норму затрат матеріалів, виробничу програму, внутрішні потреби, розраховують загальну потребу в матеріалах з урахуванням затрат на виконання виробничої програми, зміну залишків незавершеного виробництва, наявність відходів, які можуть використовуватися.

3. Для організації й управління системою матеріально-технічного забезпечення необхідно знати рівень і норму (норматив) запасу матеріалів. Норму (норматив) запасу матеріалів визначають у днях, у фізичних або у вартісних показниках.

При визначенні норм запасу матеріалів у днях рекомендується враховувати:

a) час перебування матеріалів у дорозі або після їх оплати (так званий транспортний запас);

b) час приймання, розвантаження і складування;

c) час проведення лабораторного аналізу;

d) час перебування матеріалів у формі складського запасу, необхідному для задоволення поточної потреби в матеріалах (так званий поточний запас). Поточний запас призначений для постачання виробництва матеріалами в період між двома черговими поставками. Його максимальна величина (у фізичних одиницях) визначається множенням середньодобових затрат матеріалу на плановий пері од поставки чергової партії;

e) час перебування матеріалів у формі страхового запасу, який утворюється для забезпечення неперервного постачання підприємству (або його підрозділам) матеріалів у випадку непередбачених обставин.

Розмір страхового запасу (у фізичних одиницях) дорівнює мінімальному поточному запасові й розраховується множенням середньодобових затрат матеріалу на ймовірний час затримки у постачанні цього матеріалу (тобто на час, який необхідний для організації постачання матеріалу в прискореному ритмі).

Сума складових по пунктах a, b, c, d, e зазвичай утворює потрібну норму запасу будь-якого матеріалу. Знаючи цю норму, визначають норматив (тобто запас у грошовому обчисленні) по кожному виду матеріалів шляхом множення вартості середньодобових затрат матеріалу на норму його запасу в днях.

На підприємствах використовують дві форми постачання матеріалів – транзитну і складську.

1. Транзитна форма постачання матеріалів (матеріально-технічних ресурсів) передбачає постачання від постачальника безпосередньо на місце споживання матеріалу, минаючи всі проміжні пункти його складування. За цією схемою транспортуються електроенергія, газ, окремі види палива, вода тощо.

2. Складська форма передбачає обов'язкове постачання матеріально-технічних ресурсів через систему складів – проміжних пунктів складування, зберігання, попередньої підготовки до виробництва. Така форма потребує утворення складського господарства.

Головні напрями вдосконалення системи матеріально-технічного забезпечення та обслуговування виробництва:

· використання принципів і методів управління запасами й затратами на основі методів оптимізації рівня запасів та затрат ресурсів;

· оптимізація формування і використання ресурсів на основі скорочення строків періодичності постачання, зменшення партій постачання ресурсів та мате ріалів, забезпечення надійності функціонування системи здійснення поставок ресурсів згідно з розробленим й узгодженим календарним графіком і планом з одночасним посиленням управління затратами та обслуговування цехів, дільниць, робочих місць – споживачів ресурсів на основі контролю та обліку їх споживання;

· удосконалення конструкції чи структури продукції, технології її виготовлення у напрямі зменшення матеріало- й енергоємності;

· використання матеріалів із наперед заданими властивостями;

· стимулювання поліпшення використання ресурсів тощо.

Складське господарство підприємства виконує наступні функції:

· приймає, зберігає, обліковує і контролює переміщення матеріально-технічних ресурсів, що постачаються на підприємство, а також готової продукції, що вироблена підприємством або придбана для подальшої реалізації;

· готує ресурси до їх використання у виробництві – визначає якість, основні властивості, проводить попереднє оброблення і доведення сировини до використання в основному виробництві та в різних підрозділах підприємства;

· здійснює сервісну підготовку готової продукції для її реалізації споживачам;

· займається всім інформаційно-технічним забезпеченням, передачею інформації між усіма об'єктами й суб'єктами матеріально-технічного забезпечення та обслуговування цехів, складами, відповідними службами і відділами апарату управління тощо.

Усі функції складського господарства повинні виконуватись якісно, в установлені строки та з мінімальними затратами. Зазначені три показники є критеріями організації і функціонування складського господарства.

Залежно від призначення та обсягів роботи склади можуть бути загальнозаводськими й цеховими.

1. Загальнозаводські склади, у свою чергу, поділяються на:

· матеріальні (склади основних і допоміжних матеріалів, палива, лісоматеріалів);

· склади напівфабрикатів, сировини, заготовок, для зберігання матеріалів, що пройшли відповідне оброблення в одних цехах і призначені для перетворення в інших. Це, наприклад, склади чорнових заготовок, що виготовляються заготівельними цехами, або склади готових деталей, які випускаються обробними цехами і які потім будуть використовуватися при скла данні вузлів чи виробів;

· виробничі, які обслуговують виробничий процес;

· склади готової продукції, які приймають від цехів готову продукцію, займаються її пакуванням і відправкою споживачам;

· склади відходів та вторинної сировини;

· господарчі склади, які використовуються для зберігання тари, спецодягу, господарських матеріалів, робочого інвентарю;

· інструментальні склади.

За формою розміщення, умовами зберігання склади поділяються на:

· закриті (з опалюванням і без опалення);

· навіси (огороджені й неогороджені);

· відкриті склади та складські майданчики.

За видами матеріалів, що зберігаються, склади бувають:

· загального призначення;

· спеціальні – для зберігання сипучих матеріалів (цементу, крейди, гіпсу); рідких матеріалів і палива (резервуари, різні місткості та ін.). Спеціальні склади мають відповідне обладнання для їх експлуатації, засоби пожежогасіння, визначені місця розташування тощо.

Розміщення складів залежить від багатьох факторів, серед яких слід виділити

· характер матеріальних цінностей, що в них зберігається;

· призначення складів;

· розташування місць споживання і виробництва матеріальних цінностей, схеми розташування зовнішніх та внутрішніх транспортних мереж;

· екологічні й інші вимоги.

Так, матеріальні та виробничі склади слід розміщати якомога ближче до цехів-споживачів для того, щоб забезпечити мінімальний маршрут надходження вантажів. Склади готової продукції розміщуються ближче до складальних цехів.

2. До цехових виробничих складів відносяться матеріальні, проміжні, склади готової продукції, комплектувальні й спеціальні складські приміщення, а також інструментально-роздавальні комори (ІРК).

Організація діяльності складського господарства крім уже перерахованих функцій також передбачає

· аналіз виробничої структури підприємства на прямоточність, пропорційність, неперервність та ритмічність проходження і забезпечення виробничих процесів;

· визначення номенклатури і типу складських приміщень, їх розмірів;

· розроблення схем розміщення нових складських приміщень, їх проектування та будівництво;

· складання оперативно-календарних планів роботи складів і виконання складських та вантажно-розвантажувальних робіт;

· організацію обліку і контролю руху матеріальних цінностей та потоків через склади;

· організацію видачі й доставки вантажів споживачам;

· аналіз ефективності роботи складського господарства і впровадження нових форм його діяльності.

Системи відпуску матеріалів. Залежно від типу виробництва застосовують активну або пасивну системи відпуску матеріальних цінностей. Для великосерійного і масового виробництва характерна активна система, що передбачає підготовку матеріалів на складі заздалегідь і доставку їх точно за графіком у цех до робочих місць складськими транспортними засобами. При пасивній системі відпуску матеріалів споживачі одержують на складах товарно-матеріальні цінності за матеріальними вимогами або лімітними картами і доставляють їх у цех своїм транспортом.

Напрямами вдосконалення складського господарства слід назвати

· поглиблення спеціалізації та кооперації;

· використання нових форм автоматизації і механізації складських приміщень, широке використання комп'ютеризованих інформаційних систем обліку й обробки інформації та різної документації;

· поліпшення діяльності системи матеріально-технічного забезпечення, збуту продукції на основі організації й управління оптимальним рівнем запасів ресурсів і залишків готової продукції, виробів на складах та в незавершеному виробництві;

· раціональне планування розвитку і розміщення елементів системи складського господарства підприємства та його підрозділів.

Підбиваючи підсумки, важливо запам'ятати, що створення сучасної виробничої інфраструктури разом із раціональною організацією основної виробничої діяльності, використанням інноваційно-інвестиційних форм розвитку підприємства та практичною реалізацією інших прогресивних заходів дасть можливість здійснити основну його місію – створення високоефективного і якісного виробництва, що випускає конкурентоспроможну продукцію й забезпечує стабільний прибуток.