Операції з готівковою іноземною валютою та відображення їх у бухгалтерському обліку.

Використання готівкової іноземної валюти в Україні резидентами та нерезидентами дозволяється для:

> забезпечення витрат працівників на відрядження за кордон;

> оплати представницьких витрат;

>оплати витрат працівників іноземних дипломатичних, консульських,

торговельних та інших офіційних представництв, міжнародних організацій

та їх філій;

>забезпечення експлуатаційних витрат рейсів за кордон;

>оплати праці працівників-нерезидентів, які працюють в Україні за контрактом з резидентом;

>виконання статутної діяльності представництва Бюро міжнародної організації з міграції;

>виконання зобов”язань відповідно до Кодексу торговельного мореплавства згідно з контрактом на здійснення агентських послуг що;І виплат морським агентом валюти на експлуатаційні потреби капітана суди; що належить (зафрахтоване) судовласнику-нерезиденту;

> відшкодування фізичним особам втрат в разі виникнення рекламаці форс-мажорних обставин, що призвели до невиконання юридичною особои яка надає послуги з оплатою в іноземній валюті, зобов'язань перед фізичної особою, яка сплатила в іноземній валюті вартість послуги.

Іноземна валюта, яка ввозиться і вивозиться юридичними особами-резидентами, підлягає декларуванню у відповідному митному органі підзвітною фізичною особою, яка має доручення юридичної особи-резидента на її ввезення (вивезення).

Якщо на підприємстві виникла необхідність вивезення (ввезення) національної (іноземної) валюти у сумі, що перевищує норми чинного законодавства або у випадках, не встановлених ним, то така діяльність потребує наявності індивідуальної ліцензії НБУ. Термін дії такої ліцензії для юридичних осіб становить 1 місяць.

Потреба у вивезенні готівкової іноземної валюти за межі України виникає також при відрядженні фізичних осіб по службових питаннях.

Документування та облік.

При переміщенні валюти через митний кордон України слід чітко

дотримуватись цих норм для того щоб запобігти незручноетей та штрафів. Документальне оформлення операцій з готівковою іноземною валютою аналогічне документальному оформленню руху грошових коштів в національній " валюті, але на кожний вид валюти повинна бути відкрита окрема Касова книга, записи в якій ведуться в номінальному обчисленні.

Бухгалтер проводить обробку звіту касира. Відмінністю порядку відображення валютних операцій є те, що перед тим, як показати рух іноземної валюти, потрібно відрегулювати балансову оцінку активів і пасивів. Таким чином, перед тим, як проводити обробку звіту касира, бухгалтер повинен врегулювати оцінку іноземної валютної готівки в касі на початок дня за курсом НБУ, діючим на день складання звіту. Після цього бухгалтер переводить касові операції в іноземній валюті в гривневий еквівалент за цим курсом.

Синтетичний облік готівкової іноземної валюти ведеться на рахунку 30 "Каса". Діючим Планом рахунків передбачена можливість ведення субрахунку 302 "Каса в іноземній валюті" та 304 "Операційна каса в іноземній валюті". Аналітичний облік готівкової іноземної валюти ведеться за місцями зберігання валюти та за її видами.

Особливості обліку в обмінниіх пунктах.

Уповноважені банки та інші кредитно-фінансові

установи, які мають ліцензію НБУ на здійснення операцій них пунктах купівлі-продажу готівкової іноземної валюти, мають право відкривати на території України власні пункти обміну валюти. Зазначені пункти обміну валюти повинні бути зареєстровані уповноваженими банками в регіональному Правлінні НБУ.

Інші юридичні особи-резиденти, що не допускали порушення валютного і податкового законодавства, можуть відкрити обмінний пункт тільки на основі агентської угоди з уповноваженими банками, з реєстрацією в регіональному Правлінні Національного банку України.

Робота пунктів обміну іноземної валюти регламентується Положенням про пункти обміну валюти і Порядком укладання агентських угод між уповноваженими банками і юридичними особами про відкриття обмінного пункту. Підприємство укладає з уповноваженим банком договір.

Для укладання агентської угоди юридична особа, яка хоче відкрити пункт обміну валюти, повинна звернутися з листом до уповноваженого банку з пропозицією підписати таку угоду. У разі отримання позитивної відповіді на свій лист юридична особа повинна подати уповноваженому банку:

>свідоцтво про державну реєстрацію підприємства;

>статут підприємства, в якому передбачено діяльність з організації

обмінних пунктів;

>довідку обласного управління статистики про види діяльності

підприємства;

>довідку про відкриті рахунки в банку;

>довідку про наявність необхідного обладнаного приміщення

(наявність сейфу, сигналізації, організації охорони приміщення тощо);

>довідку про наявність необхідного технічного оснащення для роботи

пункту обміну валют (настільна обчислювальна машина, прилад для

перевірки справжності банкнот, персональний комп'ютер з необхідним

програмним забезпеченням або РРО).

Після вивчення поданих документів уповноважений банк може підписати з суб'єктом підприємницької діяльності агентську угоду.

Агентська угода юридичних осіб з уповноваженими банками на здіснення операцій купівлі-продажу готівкової іноземної валюти для фізичних осіб за своєю суттю є договором доручення. За договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується виконати від імені і за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії, тобто агент здійснює купівлю-продаж готівкової іноземної валюти від імені і за рахунок уповноваженого банку, отримуючи за свою діяльність обумовлену сторонами винагороду.

В агентській угоді мають бути обумовлені всі істотні умови діяльності обмінного пункту, обов'язки та відповідальність сторін, порядок винагороди та інші розрахунки.

Наступним етапом після підписання агентської угоди є реєстрація обмінного пункту в регіональному Правлінні НБУ.

Для такої реєстрації уповноважений банк повинен подати до обласного управління НБУ:

>копію агентської угоди;

>нотаріально завірену копію статуту підприємства;

>довідку комерційного банку про відкриття рахунку в іноземній або

національній валюті і про наявність у агента приміщення, обладнаного

відповідно до вимог щодо збереження валютних цінностей (наявність сейфа,

сигналізації, організації системи охорони приміщення тощо);

>квитанцію про оплату;

>документи, подані раніше агентом уповноваженому банку.

Після розгляду документів видається довідка про реєстрацію пункту обміну валюти, в якому зазначається:

>назва банку (агента);

>номер реєстрації у відповідному управлінні НБУ;

>адреса пункту обміну валюти.

Довідка про реєстрацію пункту обміну валюти є дозволом для здійснення діяльності з обміну валюти. Вона знаходиться в пункті та підлягає поверненню до НБУ у разі закриття пункту.

Після реєстрації пункту обміну іноземної валюти в регіональному Правлінні НБУ агенту необхідно зареєструвати в податковій інспекції за місцем розташування пункту сертифіковану комп'ютерну систему чи РРО.

Відкриття пунктів обміну іноземної валюти дозволяється лише на території дії повноважень відповідного регіонального Правління НБУ.

Для здійснення своєї діяльності пунктам обміну іноземної валюти необхідно мати:

>копію ліцензії на право здійснення валютних операцій (видану

фінансовій установі Національним банком України);

>копію дозволу на право відкриття пункту обміну іноземної валюти

(видану регіональним Правлінням Національного банку України);

>порядок здійснення операції купівлі-продажу валюти (складений на

основі всіх законодавчих і нормативних документів, в тому числі відносно

років емісії і номіналів іноземної та національної валюти), затверджений

правлінням організації, якій належить пункт обміну іноземної валюти.

Операції з торгівлі готівковими валютними цінностями, які здійснюються суб'єктами підприємницької діяльності в пунктах обміну іноземної валюти, підлягають патентуванню (за винятком операції по торгівлі готівковими валютними цінностями, які здійснюються банківськими установами у власних операційних залах).

Строк дії торгового патенту для цих операцій складає 36 календарних місяців. Оплата вартості торгового патенту здійснюється в кожному кварталі до 15 числа місяця, наступного за звітним кварталом.

Під час придбання торгового патенту на здійснення операцій по торгівлі валютними цінностями суб'єкт підприємницької діяльності вносить одноразову плату в розмірі вартості торгового патенту за один календарний місяць. На цю суму зменшується розмір плати за торговий патент, який підлягає внесенню в останній квартал його дії.

Якщо обмін валюти здійснює агент, він повинен оплачувати вартість патенту. Суми, сплачені за патент, є авансовим платежем податку на прибуток агента.

Крім цього, чинним законодавством висуваються деякі вимоги до змісту вивіски обмінного пункту. Вона повинна містити:

>повну назву комерційного банку, якщо пункт обміну належить

комерційному банку;

>назву організації, що працює за агентською угодою, і назва банку, з

яким укладено агентську угоду даним агентом.

Обмінний пункт має право здійснювати:

>купівлю'та продаж готівкової іноземної валюти за готівку;

>купівлю та продаж платіжних документів, а також продаж та оплату

їх в іноземній валюті за готівкову іноземну валюту;

>приймання для направлення на інкасо готівкової іноземної валюти

та платіжних документів в іноземній валюті;

>приймання на експертизу іноземної валюти та платіжних

документів в даній валюті;

>видачу готівкової іноземної валюти за кредитними та дебетними

картками, а також приймання її для зарахування на рахунки фізичних осіб в

банках, що служать для розрахунків зазначеними картками;

>обмін готівкової іноземної валюти однієї іноземної держави на

валюту іншої держави;

>обмін платіжного грошового знаку однієї іноземної держави на

грошовий знак іншої держави;

>заміну платіжного грошового знаку однієї іноземної держави на

платіжні грошові знаки тієї ж іноземної держави;

>купівлю неплатіжних грошових знаків іноземних держав за готівку.

Курси купівлі та продажу іноземної валюти протягом робочого дня не

можуть змінюватись. Протягом операційного дня пункти обміну іноземної валюти продають готівкову іноземну валюту, як правило, за рахунок придбаної цього дня. При необхідності вони можуть здійснювати продаж іноземної валюти, придбаної минулого дня. В такому випадку курс продажу валют встановлюється обмінним пунктом з різницею не більше 10 % від курсу купівлі цієї валюти. В подальшому регулювання курсу маржі здійснюється Національним банком України в оперативному порядку. Недотримання розміру маржі, а також одностороннє здійснення тільки купівлі або продажу іноземної валюти, розглядається Національним банком України як порушення вимог ліцензій з припиненням виконання відповідних операцій.

Дохід, що отримується від операцій купівлі-продажу іноземної валюти, підлягає розподілу між уповноваженим банком, з яким укладена агентська угода, і обмінним пунктом, який одержує комісійну винагороду. Матеріальна відповідальність за грошові кошти в обмінних пунктах покладається на

касира, якому видасться штамп із зазначенням найменування та місцезнаходження обмінного пункту, прізвищ та ініціалів касира.

У випадку, коли операції з обміну іноземної валюти здійснюються на підставі агентської угоди, агент не має права використовувати в роботі пункту власні кошти як в іноземній, так і в національній валюті. Уповноважений для здійснення всіх операцій банк забезпечує агента на початку робочого дня необхідним авансом. Комерційний банк зобов'язаний протягом робочого дня підкріплювати іноземною та національною валютою пункти агентів на умовах, передбачених угодою сторін.

Касири агента зобов'язані щодня подавати уповноваженому банку звіти, здавати залишки готівки у національній та іноземній валюті до каси банку.

Банки можуть встановлювати ліміт залишку в касі, який збільшується в вихідні дні банку для забезпечення безперервної роботи обмінного пункту. Понадлімітні суми національної та іноземної валюти повинні бути здані в уповноважений банк. Контроль за роботою обмінних пунктів здійснюють уповноважені банки.

Режим роботи обмінного пункту також встановлюється уповноваженим банком.

Обмін валюти здійснюється з обов'язковим оформленням квитанцій форм № 377, 377 А які є бланками суворого обліку.

Фізичній особі-нерезиденту, що здійснює обмін іноземної валюти, видається довідка форми № 377. Один примірник видається фізичній особі як довідка про обмін валюти, другий залишається в документах дня обмінного пункту.

У разі невикористання або неповного використання національної валюти України, яка отримана в обмінному пункті при обміні іноземної валюти, фізична особа-нерезидент має право зробити зворотний обмін при поданні першого примірника довідки форми № 377 про обмін іноземної валюти в будь-якому пункті обміну України. Сума зворотного обміну не може перевищувати розмір обміну, який зазначено у довідці обмінного пункту. При цьому перший примірник такої довідки залишається в пункті обміну іноземної валюти, що проводив зворотний обмін.

Фізичній особі-резиденту, що здійснює обмін валюти, видасться довідка форми № 377А.

Працівники пункту обміну валюти зобов'язані вести два журнали для реєстрації операцій з купівлі-продажу іноземної валюти на підставі вищевказаних довідок (див. додатки Й, К). Перший журнал-реєстр складається по операціях купівлі іноземної валюти, а другий - по операціях продажу іноземної валюти. Зазначені журнали-реєстри заповнюються щоденно.

В реєстрі купівлі іноземної валюти відображаються: найменування валюти з зазначенням виду купюри, серії і номера банкноти, кількість банкнот, суми валюти, курс купівлі, сума до видачі в гривнях, комісія обмінного пункту, номер виданої довідки.

В реєстрі продажу іноземної валюти зазначається номер довідки, сума отриманих гривень, найменування валюти, сума валюти, комісія обмінного пункту, курс. В кінці робочого дня підраховуються підсумки по зазначених реєстрах, визначається дохід пункту обміну і здійснюються бухгалтерські записи по проведених операціях. Причому, якщо в цьому є необхідність, рахунки можуть вестись окремо по кожному виду іноземної валюти.

При обміні іноземної валюти на підставі агентської угоди ні суми, отримані на користь уповноваженого банку, ні суми винагороди, отримані агентом, не оподатковуються податком на додану вартість.

Операції з купівлі-продажу готівкової валюти є об'єктом оподаткування відрахуваннями до Пенсійного фонду за ставкою 1 % від обсягу продажу іноземної валюти. Але у зв'язку з тим, що ці операції здійснюються від імені уповноваженого банку, платником відрахувань до Пенсійного фонду є уповноважений банк.

Купівля обмінним пунктом іноземної валюти відображається по дебету рахунку 304 "Операційна каса в іноземній валюті" - на суму, еквівалентну офіційному курсу Національного банку України, і кредиту рахунку 303 "Операційна каса в національній валюті" - на суму фактично сплачених за купівлю іноземної валюти гривень.

Якщо обмінний пункт працює за агентською угодою, то в цьому випадку спостерігається ситуація, коли суб'єкт підприємницької діяльності зобов'язаний відображати на своїх балансових рахунках кошти у національній та іноземній валюті, що йому не належать.

Облік інших видів ЗЕД.