Розділ іv заходи державного примусу, що застосовуються національною поліцією, та гарантії особистої безпеки озброєного працівника національної поліції

Рапорт

Доповідаю, що 01.04.2016 згідно дислокації при несенні служби на перехресті вул. Лепіка та Шевченка в складі автопатруля разом з інспектором Шевченківського ВП м. Запоріжжя сержантом поліції Жуком А.А. О 8-00 год. я жезлом та свистком подав сигнал про зупинку водію автомобіля «ВАЗ-2101» державний номер АР 11-12 КІ, зовнішні ознаки якого збігаються з ознаками автомобіля, що знаходиться в розшуку. Не виконавши цю вимогу, водій, яким виявився Петров І.І. збільшив швидкість, проїхав перехрестя на забороняючий сигнал світлофора і створив аварійну ситуацію. Сівши в патрульний автомобіль я доповів черговому про подію, включив звукову та світлову сигналізацію та почав переслідування. Під час переслідування порушник різко змінював швидкість та раптово маневрував, постійно створював аварійні ситуації, загрожуючи життю і здоров'ю громадян. На неодноразові вимоги зупинитись, подані через гучномовний пристрій при переслідуванні втікач не реагував, злісно не підкоряючись законним вимогам працівників поліції. Після неодноразових попереджень, зроблених через гучномовний пристрій, про можливість застосування вогнепальної зброї якщо порушник не зупиниться, було зроблено постріл в повітря з табельного пістолету Форт 17. Однак порушник продовжував рух. Тоді, згідно з п.1 ст.26 Закону України „Про Національну Поліцію, було зроблено два постріли у заднє колесо автомобіля, який переслідувався. Від отриманого пошкодження колеса автомобіль зупинився. При перевірці було встановлено, що водій керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю, нестійка поза, неадекватна поведінка), не маючи при собі документів, що засвідчують його особу. Порушника доставлено до відділення поліції для встановлення особи та складення протоколу про адміністративне порушення Правил дорожнього руху.

Примітка. Застосування зброї є крайньою мірою. Працівник полції має докласти всі зусилля для того, щоб не застосовувати вогнепальну зброю, вирішуючи службові завдання іншими засобами. Як правило вогнепальна зброя не повинна застосовуватися, за винятком випадків, коли правопорушник чинить збройний опір або іншим чином ставить під загрозу життя та здоров'я людей, і коли інші заходи, що мають менш виключний характер, недостатні для припинення правопорушення або затримання підозрюваного.

При застосуванні вогнепальної табельної зброї згідно з ст.26' Закону України „Про Національну Полцію”, утримувати правопорушника потрібно на відстані більшу за ту, з якої можна провести атаку. Аналіз ситуацій показав, що ця відстань має бути 4-7 метрів.

Примітка. Гумовий кийок застосовувати тільки по тулубу та кінцівках у випадках, коли використані міри не дали бажаних результатів усі інші форми попереднього впливу усні вимоги припинити правопорушення чи протидію законним вимогам, застосування фізичного впливу. Використанню спеціальних засобів, за винятком необхідності відбиття раптового нападу на працівника міліції та звільнення заложників, має передувати попередження про намір їх застосування (не менше ніж два рази).

У кожному випадку застосування спеціальних засобів необхідно забезпечувати подання потерпілим необхідно; допомоги.

Інспектор патрульної служби Шевченківського ВП Дніпровського відділення поліції ГУНП в Запорізькій області сержант поліції Водяних О.А.

01.04.2016

Начальникові Вознесенівського ВП Дніпровського відділення поліції ГУНП в Запорізькій області полковнику поліції Васильєву С.С

Рапорт

Доповідаю, що 18.04.2016 згідно дислокації при несенні служби на маршруті патрулювання в складі автопатруля разом з інспектором ПС Вознесенівського ВП м. Запоріжжя сержантом полції Литвиненко А.А. О 8-00 год. з орієнтування переданого по радіозв'язку черговим по підрозділу ПС дізнались, що в нашому напрямку рухається викрадений автомобіль «ВАЗ-2101» державний номер АР 11-12 ВК, водій якого, як в подальшому виявилось мешканець м. Києва Сидорчук О.О. не виконав неодноразові вимоги працівників поліції про зупинку. З метою блокування проїзду мною було зупинено патрульний автомобіль на дорозі по ймовірному напрямку слідування викраденого автомобіля. Побачивши перешкоду, водій, якого переслідували працівники поліції, зупинив автомобіль. Відповідно до вимог ч. 1 ст.26' Закону України „Про Національну Поліцію”, я витягнув з кобури вогнепальну табельну зброю та дославши патрон в патронник підійшов до зупиненого автомобіля з боку водія. Напарник, зробивши ті самі дії щодо приведення вогнепальної табельної зброї в бойову готовність, підійшов за попередньою домовленістю ззаду з правого боку від мене. Я декілька разів голосно подав команду водієві вийти з автомобіля, яку він почув, та попередив, якщо він не вийде то буде застосовано заходи фізичного впливу або балончик з сльозоточивим газом. Порушник на мої правомірні вимоги не реагував, а намагався здійснити рух автомобіля заднім ходом. Застосувати заходи фізичного впливу не було можливості через те, що двері автомобіля не відкривались. Згідно із п. 2 ст. 25 Закону України „Про Національну Поліцію", для усунення водія від керування автомобіля з метою його затримання, в салон через відчинене вікно протягом однієї секунди було розпилено сльозоточивий газ із балончика „Терен-4-М”. В результаті чого, водій з автомобіля вийшов. При затриманні водій чіплявся за одяг Литвиненко А.А., відірвав защіпку рації та ґудзики з форменого одягу, при посадці в патрульний автомобіль упирався ногами та руками у стійки дверей. Водій двічі був мною голосно попереджений, що якщо він не припинить злісну непокору та опір законній вимозі працівників поліції, то на нього будуть надіті наручники або буде застосовано заходи фізичного впливу. На попередження порушник не відреагував, опору не припинив. Згідно із п. 2 ст. 25 Закону України „Про Національну Поліцію, на правопорушника було вдягнено наручники. Після проведення огляду порушника та автомобіля, яким він керував, порушника за злісну непокору законним вимогам працівника поліції, відповідальність за яке передбачена ст. 185 КУпАП, було доставлено до Вознесенівського ВП. Автомобіль доставлено на спец майданчик, про що складено протокол огляду та затримання.

Інспектор патрульної служби Вознесенівського ВП Дніпровського відділення поліції ГУНП в Запорізькій області сержант поліції Сачава Г.В.

18.04.2016

РОЗДІЛ ІV ЗАХОДИ ДЕРЖАВНОГО ПРИМУСУ, ЩО ЗАСТОСОВУЮТЬСЯ НАЦІОНАЛЬНОЮ ПОЛІЦІЄЮ, ТА ГАРАНТІЇ ОСОБИСТОЇ БЕЗПЕКИ ОЗБРОЄНОГО ПРАЦІВНИКА НАЦІОНАЛЬНОЇ ПОЛІЦІЇ

Стаття 17. Державний примус та загальні засади застосування заходів державного примусу

1. Державний примус, що застосовується Національною поліцією, - це система передбачених законодавством України заходів впливу на поведінку фізичних осіб та діяльність юридичних осіб з метою забезпечення громадського порядку та громадської безпеки, попередження та припинення правопорушень, притягнення винних до відповідальності.
2. Застосування заходівдержавного примусу працівниками Національної поліції ґрунтується на повазі до людської честі та гідності, забезпечення дотримання прав та свобод людини і громадянина.
3. Не допускається застосування Національною поліцією заходів державного примусу з метою катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність людини, поводження чи покарання.
4. Національна поліція може застосовувати заходи державного примусу на підставах та у порядку, передбачених цим Законом, і лише для досягнення законних цілей.

Стаття 18. Види державного примусу, що застосовуються Національною поліцією

1. До числа заходів державного примусу, що застосовуються Національною поліцією України у випадках, передбачених законодавством України, є:
затримання особи;
зупинка транспортного засобу;
тимчасове затримання транспортних засобів;
примусове входження (проникнення) до житлових та інших приміщень, земельних ділянок;
блокування ділянок місцевості, житлових приміщень, споруд, інших об’єктів;
застосування фізичної сили;
застосування спеціальних засобі
застосування зброї;
заборона зайняття певними видами діяльності;
створення та ведення спеціалізованих банків даних про громадян.
2. Інші види засобівдержавного примусу, що можуть бути застосовані Національною поліцією, можуть бути покладені на Національну поліцію тільки законом про внесення змін та доповнень до цього Закону.

Стаття 19. Затримання

1. Затримання – утримання фізичної особи у місцях тимчасового утримання з короткотерміновим обмеженням її свободи у випадках та в порядку, передбаченому законодавством України
2. Національна поліція має право затримати осіб:
підозрюваних у скоєнні злочину;
щодо яких, згідно з кримінально-процесуальним законодавством, обрано таку міру запобіжного заходу як тримання під вартою;
які переховуються від відбування кримінального покарання;
які ухиляються від виконання адміністративного стягнення у вигляді адміністративного арешту;
які перебувають у розшуку;
які ухиляються від виконання призначених ним судом примусових заходів медичного або виховного характеру;
які намагалися незаконно проникнути на охоронювані об’єкти, до встановлення особи громадянина;
які намагалися скоїти самогубство або тих осіб, які мають ознаки психічного розладу та своїми діями створюють небезпеку для себе та оточуючих, - до передачі їх до лікувальних закладів або за місцем проживання;
які скоїли втечу із психіатричного лікувального закладу;
3. Відносно осіб, перелічених у частині 1 зазначеної статті, може бути проведений особистий огляд, огляд речей та документів, транспортних засобів.
4. В кожному випадку затримання згідно з вимогами відповідного законодавства України складається протокол, де зазначається посада, прізвище та ініціали працівника Національної поліції, відомості про затриманого, час, місце, підстави та мотиви затримання.

Стаття 20. Примусове входження (проникнення) до житлових та інших приміщень, земельних ділянок

1.Національна поліція має право проникати безперешкодно у будь-який час доби до житлових та інших приміщень громадян, на земельні ділянки, що їм належать, приміщення юридичних осіб, в тому числі з застосуванням пошкодження запираючих пристроїв, елементів та конструкцій, що перешкоджають входу (за виключенням територій, об’єктів та транспортних засобів дипломатичних або консульських установ іноземних держав) та оглядати їх:
- під час безпосереднього переслідування осіб, які підозрюються у скоєнні злочину, переховуються від органів дізнання, досудового слідства або суду, або ухиляються від виконання кримінального покарання;
- при наявності достатніх підстав вважати, що там відбувається вчинення злочину, стався нещасний випадок або знаходиться особа, яка перебуває безпорадному стані, а також за для запобігання злочину або надання допомоги постраждалим;
- під час стихійних лих, катастроф, аварій, епідемій, епізоотій, масових заворушеннях.
2. При здійсненні примусового входження (проникнення) до житлових та інших приміщень, земельних ділянок працівник Національної поліції зобов’язаний:
застосовувати найбільш безпечні засоби та способи проникнення;
повідомити безпосереднього керівника та направити йому рапорт про факт входження (проникнення) до житлового приміщення.
3. Про всі випадки примусового входження (проникнення) до житлового приміщення Національна поліція повідомляє прокурора протягом 24 годин.

Стаття 21. Блокування ділянок місцевості, житлових приміщень, будівель, інших споруд

1. Блокування ділянок місцевості, житлових приміщень, споруд, інших об’єктів - тимчасове обмеження доступу громадян на окремі ділянки місцевості, до житлових приміщень, споруд, інших об’єктів, яке мотивовано та згідно з підставами, вказаними у цьому законі приймається уповноваженою посадовою особою Національної поліції з метою реалізації прав або обов’язків, передбачених цим законом.
2. Національна поліція має право блокувати окремі ділянки місцевості:
під час ліквідації наслідків стихійних лих, аварій, катастроф, під час проведення карантинних заходів у випадку епідемій, епізоотій;
під час проведення заходів щодо припинення масових заворушень, інших дій, що порушують нормальну роботу транспорту, засобів зв’язку;
під час розшуку засуджених осіб або осіб, взятих під варту, або таких, що вчинили втечу;
під час переслідування осіб, що скоїли злочини.
3. Під час блокування ділянок місцевості може бути обмежено або заборонено рух автотранспорту та переходів, якщо це необхідно для забезпечення громадського порядку та безпеки громадян, здійснення слідчих дій, охорони місця пригоди, здійснення оперативно-розшукових заходів.

Стаття 22. Формування, ведення та використання баз даних про фізичних осіб

1. Національна поліція має право збирати та обробляти дані про фізичних осіб, необхідні для виконання покладених на Національну поліцію обов’язків;
2. Формування, ведення та використання банків (баз) даних про фізичних осіб, здійснюється в порядку передбаченому законодавством України.
3. Обліку підлягають відомості щодо:
осіб, що підозрюються або звинувачених у скоєнні злочинів;
осіб, засуджених за скоєння злочину;
осіб, які скоїли злочин або суспільно небезпечну дію, стосовно яких судом застосовані примусові заходи медичного характеру;
осіб, щодо яких здійснюється профілактична робота;
осіб, затриманих за порушення законодавства України про державний кордон, про правовий статус іноземців та осіб без громадянства;
осіб щодо яких винесено постанову про відмову у порушенні кримінальної справи за нереабілітуючими підставами;
неповнолітніх осіб, які звільнені від кримінальної відповідальності або звільнені судом від відбування покарання із застосуванням примусових заходів виховного характеру;
осіб щодо яких було застосовано амністію;
іноземних громадян, осіб без громадянства, стосовно яких було скоєно злочин;
осіб, які вчинили адміністративне правопорушення;
осіб, які були піддані адміністративному стягненню и вигляді адміністративного арешту;
осіб, позбавлених права керування транспортним засобом;
осіб, які оголошені у розшук;
безвісті зниклих осіб;
осіб стосовно яких заведені справи оперативного обліку.
4. Національна поліція зобов’язана вжити заходи щодо захисту інформації, яка міститься у банках (базах) даних про громадян від неправомірного або випадкового доступу, копіювання, знищення або поширення, інших неправомірних дій.
5. Інформація про доступ до бази даних фіксується та зберігається в автоматизованій системі обробки даних, включно з інформацією про поліцейського, який отримав доступ, та обсяг даних, доступ до яких було отримано.
6. Відомості, що містяться убанках (базах) даних щодо фізичних осіб можуть надаватися іншим державним органам виключно у випадках, передбачених законом.
7. Дані про фізичних осіб, що містяться у банках даних підлягають знищенню, якщо було досягнуто ціль їхньої обробки або втрати необхідності у досягненні цих цілей.
8. Національна поліція використовує у своїй діяльності інформаційні системи та банки даних міжнародних організацій Національної поліції, а також бере участь у їх формуванні відповідно до законодавства, міжнародних договорів України, а також установчих актів та правил цих організацій.

Стаття 23. Умови застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї

1. Національна поліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю лише після вичерпання всіх інших можливостей для припинення протиправних дій виключно з метою подолання протидії законній вимозі поліції
у випадках і в порядку, передбачених цим Законом.
2. Застосуванню фізичного впливу, спеціальних засобів і вогнепальної зброї повинно передувати попередження про намір їх використання. Попередження має бути зроблено голосом, а при значній відстані або зверненні до великої групи людей – через гучномовні установки, підсилювачі мови. Попередження поліцейського починається зі слів: «Поліція! Іменем Закону!».
Без попередження фізична сила, спеціальні засоби і зброя можуть застосовуватися, якщо виникла безпосередня загроза життю або здоров'ю громадян чи працівників Національної поліції.
3.Забороняється застосовувати заходи фізичного впливу, спеціальні засоби і вогнепальну зброю до жінок з явними ознаками вагітності, осіб похилого віку або з вираженими ознаками інвалідності та малолітніх, крім випадків вчинення ними групового нападу, що загрожує життю і здоров'ю людей, працівників Національної поліції, або збройного нападу чи збройного опору.
У разі неможливості уникнути застосування сили вона не повинна перевищувати міри, необхідної для виконання покладених на Національну поліцію обов'язків і має зводитись до мінімуму можливості завдання шкоди здоров'ю, правам та інтересам правопорушників та інших громадян і, водночас, дозволить досягнути очікуваного результату.
При завданні шкоди Національна поліція забезпечує подання необхідної допомоги потерпілим в найкоротший строк.
4. Про застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, а також про будь-які ушкодження, які спричинені особі внаслідок застосування працівником Національної поліції заходів фізичного впливу, спеціальних засобів, вогнепальної зброї, працівник Національної поліції негайно та письмово доводить до відома безпосереднього начальника для сповіщення прокуророві. В разі, якщо застосування заходів фізичного впливу спричинило важкі ушкодження або смерть, безпосередній начальник негайно письмово повідомляє про це керівника головного управління, управління Національної поліції, який в свою чергу негайно письмово інформує про це Начальника Національної поліції та Уповноваженого Верховної Ради з прав людини.
5. Перевищення прав по застосуванню сили, в тому числі спеціальних засобів і зброї, тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Стаття 24. Застосування заходів фізичного впливу

1. Національна поліція має право застосовувати заходи фізичного впливу, в тому числі прийоми рукопашного бою, для припинення правопорушень, подолання протидії законним вимогам Національної поліції, яка здійснюється із застосуванням сили щодо працівників Національної поліції або інших осіб, якщо інші способи були застосовані та не забезпечили виконання покладених на Національну поліцію обов'язків.
2. У випадку вчинення адміністративного проступку чи кримінального правопорушення під час мирного зібрання поліція зобов’язана припинити це діяння, затримати особу, при цьому не зупиняючи і не перешкоджаючи мирному зібранню.

Стаття 25. Застосування спеціальних засобів

1. Спеціальні засоби поділяються на: засоби індивідуального захисту, засоби активної оборони, засоби забезпечення спеціальних операцій та пристрої для відкриття приміщень, захоплених правопорушниками.
2. Національна поліція має право застосовувати спеціальні засоби та службових тварин для:
захисту громадян і самозахисту від нападу та інших дій, що створюють загрозу їх життю або здоров'ю;
припинення масових безпорядків і групових порушень громадського порядку;
відбиття нападу на будівлі, приміщення, споруди і транспортні засоби, незалежно від їх належності, або їх звільнення у разі захоплення;
затримання і доставки в Національну поліцію або інше службове приміщення осіб, які вчинили правопорушення, а також для конвоювання і тримання осіб, затриманих і підданих арешту, взятих під варту, якщо зазначені вище особи чинять опір працівникам Національної поліції або якщо є підстави вважати, що вони можуть вчинити втечу чи завдати шкоди оточуючим або собі;
припинення масового захоплення землі та інших дій, що можуть призвести до зіткнення груп населення, а також діянь, які паралізують роботу транспорту, життєдіяльності населених пунктів, посягають на громадський спокій, життя і здоров'я людей;
припинення опору працівникові Національної поліції та іншим особам, які виконують службові або громадські обов'язки по охороні громадського порядку і боротьбі із злочинністю;
звільнення заручників.
3. Вид спеціального засобу, час початку та інтенсивність його застосування визначаються з урахуванням обстановки, що склалася, характеру правопорушення і особи правопорушника.
4. Повний перелік спеціальних засобів, а також правила їх застосування встановлюються Кабінетом Міністрів України за висновком Міністерства охорони здоров'я України і Генеральної прокуратури України і публікуються в засобах масової інформації.
5. Працівникам Національної поліції заборонено:
1) наносити удар гумовим кийком по голові, шиї, ключичній ділянці, статевих органах, попереку, копчику і в живіт;
2) при застосуванні сльозоточивих речовин і речовин дратівної дії здійснювати прицільну стрільбу по особах, розкидання і відстрілювання гранат у натовп осіб, повторне застосування їх у межах зони ураження в період дії цих речовин;
3) відстрілювати патрон з гумовою кулею ударної непроникливої дії з допомогою спеціального карабіна на відстані ближче 40 метрів від особи і по будь-яким частинам голови і тіла людини, крім нижньої частини ніг;
4) застосовувати водомет при температурі нижче +10°C;
5) застосовувати пристрій для примусової зупинки транспортного засобу для примусової зупинки транспортного засобу, що здійснює перевезення людей, мотоциклів, мотоколясок, моторолерів, мопедів, а також на гірських шляхах або ділянках шляхів з обмеженою видимістю, залізничних переїздах, мостах, шляхопроводах, естакадах, у тунелях.

Стаття 26. Застосування вогнепальної зброї

1. Працівники Національної поліції як крайній захід мають право застосовувати вогнепальну зброю для:
захисту громадян від нападу, що загрожує їх життю і здоров'ю, а також звільнення заручників;
відбиття нападу на працівника Національної поліції або членів його сім'ї, якщо їх життю або здоров'ю загрожує небезпека;
відбиття нападу на охоронювані об'єкти, конвої, жилі приміщення громадян, приміщення державних і громадських підприємств, установ і організацій, а також звільнення їх у разі захоплення;
затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину і яка намагається втекти;
затримання особи, яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також озброєної особи, яка погрожує застосуванням зброї та інших предметів, що загрожує життю і здоров'ю працівника Національної поліції;
зупинки транспортного засобу шляхом його пошкодження, якщо водій своїми діями створює загрозу життю чи здоров'ю громадян або працівника Національної поліції.
2. Забороняється застосовувати і використовувати вогнепальну зброю при значному скупченні людей, якщо від цього можуть постраждати сторонні особи.
3. Працівники Національної поліції мають право використовувати зброю для подання сигналу тривоги або виклику допомоги, для знешкодження тварини, яка загрожує життю і здоров'ю громадян або працівника Національної поліції.
4. Працівники Національної поліції мають право застосовувати вогнепальну зброю як самостійно, так і у складі підрозділу.

Стаття 27. Гарантії особистої безпеки озброєного працівника Національної поліції

1. Працівник Національної поліції має право оголити вогнепальну зброю і привести її у готовність, якщо вважає, що в обстановці, яка склалася, можуть виникнути підстави для її застосування. При затриманні злочинців чи правопорушників або осіб, яких працівник Національної поліції запідозрив у скоєнні злочинів чи правопорушень, а також при перевірці документів у підозрілих осіб, працівник Національної поліції може привести у готовність вогнепальну зброю, що є попередженням про можливість її застосування.
2. Спроба особи, яку затримує працівник Національної поліції із вогнепальною зброєю в руках, наблизитись до нього, скоротивши при цьому визначену ним вголос відстань, чи доторкнутись до зброї, дають працівникові Національної поліції право застосувати вогнепальну зброю.