Підзаконні акти як джерела повітряного права.

Вагоме місце серед джерел повітряного права займали і займають укази Президента України. Так, Програмою інтеграції України до Європейського Союзу, що схвалена Указом Президента України від 14.09.2000р. №1072/2000 було визначено короткострокові та довгострокові пріоритети розвитку повітряного транспорту. За Угодою між Україною та Європейським Співтовариством про певні аспекти повітряного сполучення, затвердженою Указом Президента України від 21.09.2006р. № 774 замінюються відповідні положення статей угод про повітряне сполучення між Україною та державами-членами Європейського Співтовариства з наступних питань:

- Призначення, що здійснюються державою-членом,

- Тимчасове припинення й анулювання дозволів Україною,

- Безпека польотів,

- Оподаткування авіаційного палива,

- Тарифи на перевезення.

Безумовно до джерел повітряного права відносяться постанови Кабінету Міністрів України. Відповідно до ст.10 Повітряного кодексу України постановою уряду від 29.003.2002р. №401[10] затверджено Положення про використання повітряного простору України, що визначає порядок організації та використання повітряного простору України юридичними і фізичними особами - користувачами повітряного простору, а також органами, що здійснюють контроль за дотриманням порядку використання повітряного простору, управління використанням повітряного простору та обслуговування повітряного руху. Користувачем повітряного простору визнається юридична або фізична особа, яка має право провадити діяльність, пов'язану з використанням повітряного простору.

Нормами Положення регламентовано діяльність державних органів, підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і підпорядкування, пов'язана з використанням повітряного простору, яка може загрожувати безпеці польотів повітряних суден та інших літальних апаратів, провадиться відповідно до його вимог в частині, що стосується порядку використання повітряного простору.

Згідно з цим Положенням регулюється не тільки діяльність, пов'язана з використанням повітряного простору, як-то:

- польоти цивільних, державних та експериментальних повітряних суден,

- дії, пов'язані з переміщенням (знаходженням) матеріальних об'єктів у повітряному просторі,

- пуски ракет, усі види стрільб (у тому числі з метою здійснення впливу на гідрометеорологічні процеси), що становлять загрозу безпеці польотів повітряних суден та інших літальних апаратів та вибухові роботи,

а й діяльність, що може спричинити загрозу безпеці польотів повітряних суден та інших об'єктів. Це може бути, наприклад, електромагнітне випромінювання, викиди в атмосферне повітря забруднюючих та будь-яких інших речовин, що погіршують видимість будівництво та розміщення об'єктів і ліній електропередачі у секторі зльоту або посадки повітряних суден та інші види діяльності, які можуть створити загрозу безпеці польотів повітряних суден та інших об'єктів.

Діяльність уряду щодо організації повітряного руху оформлено постановою Кабінету Міністрів України від 19.07.99р. № 1281 „Про створення об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України”. Відповідно до цієї постанови до об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України входять підрозділи, повноваження та діяльність яких пов'язана з організацією повітряного руху у повітряному просторі України та у міжнародному повітряному просторі, що перебуває під відповідальністю України. Ці підрозділи входять до складу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух). До складу об'єднаної цивільно-військової системи системи входять такі підрозділи Державного підприємства обслуговування повітряного руху України:

- Український центр планування використання повітряного простору України та регулювання повітряного руху (Украероцентр), що є головним оперативним підрозділом системи,

- регіональні структурні підрозділи, до складу яких входять районні та допоміжні районні центри обслуговування повітряного руху,

- Служба аеронавігаційної інформації,

- Центр підвищення кваліфікації,

- Лікарсько-льотна сертифікаційна комісія (ЛЛСК).

З метою прискорення інтеграції державної системи використання повітряного простору України до відповідних систем держав – членів Європейської конференції цивільної авіації постановою Кабінету Міністрів України від 07.09.2002р. №1328 затвердженно Програму розбудови державної системи використання повітряного простору України на 2002-2006 роки. Метою цієї Програми було реалізація державної політики щодо розбудови державної системи використання повітряного простору України, підвищення рівня безпеки повітряного руху, розвитку економіки, зміцнення суверенітету держави та приведення законодавства України у відповідність із законодавством Європейського Союзу. Відповідно до мети головними завданнями виступили:

- створення умов для забезпечення безпечного і ефективного обслуговування повітряного руху (ОПР) цивільних та державних повітряних суден,

- забезпечення приведення нормативно-правових актів з питань використання повітряного простору України у відповідність із стандартами та рекомендованою практикою Міжнародної організації цивільної авіації (ІКАО) і міжнародно-правовими актами, якими регулюється діяльність Європейської організації безпеки аеронавігації (далі - Євроконтроль),

- організація гнучкого використання повітряного простору в інтересах його користувачів відповідно до програм Євроконтролю для країн - членів Європейської конференції цивільної авіації (ЄКЦА),

- розроблення та впровадження нормативно-правових актів щодо розбудови та функціонування Об'єднаної цивільно-військової системи організації повітряного руху України (ОЦВС),

- створення системи організації повітряного руху з урахуванням концепції систем зв'язку, навігації, спостереження, організації повітряного руху,

та інші не менш важливі завдання щодо розбудови державної системи використання повітряного простору України.

Норми повітряного права містяться й у відомчих актах. Серед великої їх кількості, що характеризуються цілеспрямованим впливом на регулювання конкретних, більш визначених суспільних відносин, розглянемо наступні.

Наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації (Державіаслужба) від 20.09.2005 №684 затверджені Правил сертифікації експлуатантів[11]. Норми цих Правила поширюються незалежно від форм власності та відомчої належності на всіх експлуатантів цивільної авіації, які зареєстровані на території України як юридичні особи і здійснюють експлуатацію цивільних повітряних суден, є обов'язковими для них, а також встановлюють сертифікаційні вимоги до експлуатантів цивільних повітряних суден та процедури сертифікації експлуатантів та нагляду за ними. Сертифікацією експлуатанта визнається офіційна процедура щодо перевірки здатності експлуатанта забезпечити відповідність установленим вимогам із забезпечення безпеки авіації, а Сертифікатом експлуатанта є юридичний документ, який видається відповідно до Правил та свідчить про те, що експлуатант відповідає вимогам Повітряного кодексу України, вимогам зазначених Правил та рекомендаціям Міжнародної організації цивільної авіації.

До експлуатанта ставиться ряд вимог, серед якиї можна виокремити наступні:

- основне місцезнаходження експлуатанта має бути в Україні,

- основною діяльністю експлуатанта повинні бути повітряні перевезення і/або авіаційні роботи,

- експлуатант повинен мати достатню фінансово-економічну спроможність для забезпечення всіх аспектів безпеки авіації та підтримання льотної придатності ПС, утримання та забезпечення потрібного авіаційного та інфраструктурного персоналу,

- експлуатанту, який пропонує авіаційні послуги, потрібно бути власником (чи мати в оперативному управлінні) не менш як одного ПС транспортної категорії або одного ПС транспортної категорії на підставі договору про довгострокову, не менш ніж 3 роки, оренду ПС (на момент видачі Сертифіката),

- експлуатант повинен мати набір служб, що вкомплектовані згідно зі штатним розписом фахівцями відповідної спеціальної підготовки, а такі види забезпечення, як правове, фінансово-економічне, льотної експлуатації, інженерно-авіаційне та управління виробництвом є ознаками експлуатанта і тому здійснюються безпосередньо експлуатантом.

З метою запровадження процедури з реєстрації цивільних повітряних суден в Україні та на виконання вимог статей 7, 15-16, 25-27 Повітряного кодексу України наказом Державіаслужби від 31.01.06р. затверджено Правила реєстрації цивільних повітряних суден в Україні[12], що є обов'язковими для суб'єктів авіаційної діяльності, які є власниками, орендарями або експлуатантами цивільних повітряних суден. В цих правилах містяться процедурні норми та вимоги до реєстрації та перереєстрації цивільних повітряних суден у державному реєстрі цивільних повітряних суден України, порядок виключення їх з цього реєстру, надання та нанесення державного і реєстраційного знаків на повітряні судна. Відповідно до цих Правил державний реєстр цивільних повітряних суден України - книга

та електронна база даних, в яких ведеться поточний реєстр цивільних повітряних суден, що зареєстровані в Україні;

Цими правилами встановлено імператив щодо зареєстрованості в державному реєстрі цивільних повітряних суден України незалежно від форми власності та не визнання Україною реєстрації повітряного судна у реєстрі іншої держави, якщо це повітряне судно зареєстровано в державному реєстрі цивільних повітряних суден нашої держави. Реєстрація повітряного судна в державному реєстрі цивільних повітряних суден України є фактом його перебування під юрисдикцією України. Водночас реєстрація повітряного судна в державному реєстрі цивільних повітряних суден України не є свідченням права власності на повітряне судно конкретної юридичної або фізичної особи. Реєстраційне посвідчення повітряного судна видається на підставі заявки на реєстрацію та документів, перелік яких передбачено цими правилами.

При розгляді таких джерел повітряного права як закони, укази Президента, постанови уряду та відомчі накази можна зробити висновок, що дія їх норм спрямована на врегулювання конкретних та більш визначених суспільних відносин, пов’язаних з діяльністю цивільної авіації.