Нормативно правові акти що регулюють порядок ввезення особистих речей та транспортних засобів

Контрольна робота

з дисципліни: «Основи митної теорії»

на тему: «Порядок митного оформлення й оподаткування транспортних засобів особистого користування, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України.»

Виконав: студентка групи П16 – 3 Боровкова Світлана

Перевірив: Старший викладач кафедри публічного управління та митного фінансування

Кайда Л.І.

Дніпро-2016

ПЛАН

ВСТУП

1. Нормативно - правові акти що регулюють порядок ввезення особистих речей та транспортних засобів;2. Порядок митного оформлення транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами в Україну для постійного користування

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Як свідчить практика звернень громадян до Міністерства юстиції, однією з проблем при тимчасовому в’їзді нерезидентів на територію України, наприклад з метою відпочинку, є проблема тимчасового ввезення транспортних засобів, що перебувають на постійному обліку у відповідних реєстраційних органах іноземних держав.

Звертаю увагу читача не те, що під терміном “нерезидент” законодавець має на увазі не тільки громадян інших держав (іноземців), а й громадян України та осіб без громадянства, які мають постійне місце проживання за межами України, у тому числі тих, які тимчасово перебувають на території України (стаття 1 Закону України “Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України”).

При цьому, існує практика застосування судами України адміністративного стягнення, передбаченого статтею 336 Митного кодексу України у вигляді конфіскації в дохід держави транспортних засобів як безпосередніх об’єктів порушення митних правил за здійснення операцій з транспортними засобами, що перебувають під митним контролем, а саме зміна їх стану, користування та розпорядження ними без дозволу митного органу.

Для того, щоб не потрапити у вищезгадану ситуацію слід пам’ятати, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності, а тому перед тим як в’їжджати в Україну на автомобілі необхідно ознайомитись з порядком перетинання державного кордону України та з умовами тимчасового ввезення транспортних засобів на митну територію України.

Нормативно правові акти що регулюють порядок ввезення особистих речей та транспортних засобів

Основними законодавчими актами, що регулюють порядок ввезення на митну територію України громадянами особистих речей та транспортних засобів, зокрема є Конвенція про тимчасове ввезення, до якої Україна приєдналася згідно з Законом України від 24 березня 2004 року № 1661, Митний кодекс України, Закон України “Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України”.

Отже, відповідно до частини першої статті 186, статті 187 Митного кодексу України (далі - Кодекс) декларант самостійно визначає митний режим товарів і транспортних засобів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до мети їх переміщення та на підставі документів, що подаються митному органу для здійснення митного контролю та митного оформлення.

Питання, пов’язані із здійсненням митного контролю відповідно до заявленого митного режиму, регулюються спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі митної справи, який визначає порядок здійснення такого контролю та надає роз’яснення щодо застосування відповідних митних процедур.

Питання митного режиму тимчасового ввезення врегульовані главою 34 Кодексу. [1]

Так, згідно зі статтями 204 - 206 цієї глави Кодексу тимчасове ввезення (вивезення) – митний режим, відповідно до якого товари можуть ввозитися на митну територію України чи вивозитися за межі митної території України з обов’язковим наступним поверненням цих товарів без будь-яких змін, крім природного зношення чи втрат за нормальних умов транспортування.

Переміщення товарів у режимі тимчасового ввезення (вивезення) передбачає:

1) подання митному органу документів на такі товари з обґрунтуванням підстав їх тимчасового ввезення на митну територію України (вивезення за межі митної території України);

2) надання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), зобов’язання про їх зворотне вивезення (ввезення) у строки, що обумовлені метою тимчасового ввезення (вивезення), але не перевищують строків, встановлених цим Кодексом;

3) подання митному органу, що здійснює митне оформлення товарів, які тимчасово ввозяться (вивозяться), дозволу відповідного компетентного органу на тимчасове ввезення (вивезення) товарів, якщо отримання такого дозволу передбачено законом.

Дозвіл на тимчасове ввезення на митну територію України (тимчасове вивезення за межі митної території України) під зобов’язання про зворотне вивезення допускається, зокрема щодо транспортних засобів, що використовуються виключно для перевезення пасажирів і товарів через митний кордон України.

Рішення про допущення товарів до переміщення через митний кордон України в режимі тимчасового ввезення (вивезення) приймається митним органом у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України (частина перша статті 207 Кодексу).

Порядок ввезення, митного оформлення й оподаткування транспортних засобів, що ввозяться громадянами на митну територію України встановлює, зокрема, Закон України “Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України”. [2]

Відповідно до частин другої – п’ятої статті 11 зазначеного Закону тимчасове ввезення транспортних засобів дозволяється громадянам-нерезидентам для власних потреб терміном до одного року. Цей термін може бути продовжено Державною митною службою України або уповноваженими Державною митною службою України митними органами з урахуванням гуманітарної, наукової, господарської та інших видів діяльності громадян, які ввезли такі транспортні засоби.

Транспортні засоби, тимчасово ввезені під письмове зобов’язання про зворотне вивезення, не можуть бути передані у володіння або користування іншим особам. Такі транспортні засоби можуть бути оформлені для постійного користування після сплати відповідних податків та зборів, передбачених законодавством при ввезенні транспортних засобів для вільного використання.

Тимчасове ввезення транспортних засобів дозволяється за наявності документа, що підтверджує їх реєстрацію за межами України. У разі невиконання цієї умови зазначені транспортні засоби підлягають митному оформленню для постійного користування.

Транспортні засоби, тимчасово ввезені громадянами-нерезидентами на митну територію України для власного користування на термін, що перевищує два місяці, підлягають реєстрації в органах Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, крім випадків, визначених Кабінетом Міністрів України.

Також, спільним наказом Державної прикордонної служби України та Державної митної служби України від 24 листопада 2003 року № 297/793, затверджено Технологію прикордонного та митного контролю у пунктах пропуску через державний кордон. Відповідно до пункту 4.2 Технології транспортний засіб зупиняється один раз на лінії паспортного контролю.

Після проведення посадовою особою Державної прикордонної служби України перевірки документів посадова особа митного органу інформує громадянина-нерезидента, який ввозить на територію України транспортний засіб особистого користування, що перебуває на постійному обліку в реєстраційних органах іноземних держав, про необхідність ознайомлення з умовами тимчасового ввезення транспортних засобів на митну територію України, відомості про що розміщені на інформаційних стендах, наявність яких перед зоною митного контролю та безпосередньо у цій зоні передбачена пунктом 9.6 цієї Технології, а також з відомостями на таких стендах, зокрема про:

- необхідність обов’язкової реєстрації транспортних засобів в органах Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України (для транспортних засобів за кодами 87.01 - 87.05 Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, якщо строк їх тимчасового ввезення для власного користування перевищуватиме два місяці);

- необхідність обов’язкового вивезення транспортного засобу за межі України в строк, визначений законодавством, або оформлення цього транспортного засобу з метою вільного обігу на митній території України в порядку, установленому законодавством України;

- відповідальність за порушення визначених законодавством умов тимчасового ввезення на митну територію України транспортних засобів особистого користування, що перебувають на постійному обліку в реєстраційних органах іноземних держав, передбачену Митним кодексом України. [3]

Громадянин-нерезидент, який тимчасово ввозить транспортний засіб особистого користування, що перебуває на постійному обліку в реєстраційних органах іноземних держав, не надає письмового зобов’язання про зворотне вивезення транспортного засобу.

Недотримання громадянами-нерезидентами визначених законодавством умов увезення на митну територію України транспортних засобів особистого користування, що перебувають на постійному обліку в реєстраційних органах іноземних держав, тягне за собою відповідальність, передбачену Митним кодексом України.

Митний контроль здійснюється посадовою особою митного органу шляхом візуального огляду транспортного засобу, перевірки документів, що підтверджують право власності на транспортний засіб (або користування ним), реєстраційних (технічних) документів, а також документів, що підтверджують постійне місце проживання особи.

Облік транспортних засобів особистого користування, що ввозяться громадянами-нерезидентами та перебувають на постійному обліку в реєстраційних органах іноземних держав, здійснюється посадовими особами митного органу в електронному вигляді на підставі окремого Протоколу до Угоди про інформаційний обмін між Адміністрацією Державної прикордонної служби України та Державною митною службою України.

Пунктом 9.6 Технології, зокрема визначено, що інформаційні матеріали, що розміщуються у пункті пропуску та ведуться контрольними службами, в обов’язковому порядку повинні містити інформацію, потрібну для перетинання державного кордону України громадянами та особами без громадянства, зокрема щодо їх прав та обов’язків під час перебування у пункті пропуску та проходження того чи іншого видів контролю. Інформаційні стенди щодо порядку перетинання державного кордону України в спрощеному порядку мають бути викладені державною мовою, мовою суміжної держави та англійською мовою.

Інформаційні стенди з інформацією про митні правила, потрібною громадянам-нерезидентам для тимчасового ввезення транспортних засобів, що перебувають на постійному обліку в реєстраційних органах іноземних держав, розміщуються перед зоною митного контролю та безпосередньо в цій зоні й повинні містити, зокрема попередження про відповідальність за порушення митних правил.

Разом з цим, у 2004 році Україна приєдналася до Конвенції про тимчасове ввезення – міжнародно-правового документа, який встановлює уніфіковані положення щодо тимчасового ввезення.

Так, згідно з пунктом 2 статті 2 та статтею 15 цієї Конвенції режим тимчасового ввезення надається з загальним умовним звільненням від ввізного мита і податків та без застосування ввізних обмежень чи заборон економічного характеру.

Кожна з Договірних Сторін зводить до мінімуму митні формальності, які стосуються пільг, передбачених цією Конвенцією.

Користуються правом на тимчасове ввезення відповідно до статті 2 цієї Конвенції, зокрема транспортні засоби комерційного чи приватного використання (пункт «а» статті 2 Додатку щодо транспортних засобів до зазначеної Конвенції (Додаток С)).

При цьому, "комерційне використання" означає платне перевезення осіб або промислове чи комерційне платне або безоплатне перевезення вантажів; "приватне використання" означає перевезення особою виключно для особистих потреб, за винятком будь-якого комерційного використання (пункти «b» та «с» статті 1 Додатку С до Конвенції).

На пальне, що міститься в стандартних баках тимчасово ввезених транспортних засобів, а також мастильні матеріали, призначені для звичайних потреб зазначених транспортних засобів, надаватиметься звільнення від ввізного мита та податків і не застосовуватимуться заборони та обмеження на ввезення (пункт 1 статті 4 Додатку С до Конвенції).

У той же час, пунктом «b» статті 5, статтею 6 та пунктом «b» статті 7 Додатку С до Конвенції встановлено, що для того, щоб можна було скористатись правами на пільги, що надаються цим Додатком, транспортні засоби приватного використання повинні бути зареєстрованими на території, яка не є територією тимчасового ввезення, на ім’я особи, яка зареєстрована або постійно проживає за межами території тимчасового ввезення, і ввозитись та використовуватись особами, які постійно проживають на такій території.

Згода на тимчасове ввезення транспортних засобів надається без вимагання митного документа або гарантії. [4]

Незважаючи на положення статті 5 цього Додатку, транспортні засоби приватного використання можуть використовуватись третіми особами, які мають належний дозвіл користувача права на тимчасове ввезення. Кожна Договірна Сторона може дозволити таке використання особою, яка постійно проживає на її території, зокрема якщо вона використовує його від імені і згідно з інструкціями користувача права на тимчасове ввезення.

В разі, якщо за рішенням суду транспортний засіб – предмет порушення митних правил конфісковано в дохід держави, варто пам’ятати, що відповідно до частин першої, восьмої статті 393 Митного кодексу України постанова у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, або представником такої особи. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил та внесення подання прокурором на постанову визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами.

Так, статтею 290 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути опротестовано прокурором.

При цьому, відповідно до частини другої статті 291 цього Кодексу України про адміністративні правопорушення принесення прокурором протесту зупиняє виконання постанови до розгляду протесту.

Також згідно із положеннями частини першої статті 294 цього Кодексу постанову судді у справах про адміністративні правопорушення може бути скасовано або змінено за протестом прокурора самим суддею, а також незалежно від наявності протесту прокурора – головою вищестоящого суду, його першим заступником або заступниками. [5]