Визначаючи потребу в матеріальних ресурсах, необхідно враховувати наявність коштів для їх покриття. Джерела покриття можуть бути власними чи позиковими.

Матеріально-технічне забезпечення на підприємстві

Завдання системи матеріально-технічного забезпечення на підприємстві.

Розрахунок потреби у матеріально-технічних ресурсах.

Рішення "зробити або купити".

Вибір постачальників.

Визначення оптимального (економічного) розміру замовлення.

Види матеріальних запасів.

Системи управління запасами.

Аналіз ABC-XYZ в управлінні матеріальними запасами.

1. Завдання системи матеріально-технічного забезпечення на підприємстві

У процесі організації виробничої діяльності підприємства важливе значення має повне, своєчасне та економічне постачання матеріально-технічними ресурсами.

Матеріально-технічне постачання– це процес своєчасного і комплексного забезпечення підприємства засобами виробництва (матеріальними ресурсами).

Під матеріальними ресурсами розуміється сукупність елементів виробництва, переважно предметів праці, які підприємство використовує для виробничого та невиробничого споживання (сировина, матеріали, напівфабрикати і комплектуючі).

Головні завдання системи матеріально-технічного забезпечення підприємства:

• визначення потреб у матеріально-технічних ресурсах;
• прийняття так званих рішень "зробити або купити";
• пошук та вибір постачальників;
• управління запасами;
• організація доставки, зберігання та видача ресурсів окремим споживачам на підприємстві.

Метою системи МТЗ на підприємстві є задоволення потреб підприємства у матеріальних ресурсах за мінімальних витрат.

2. Розрахунок потреби у матеріально-технічних ресурсах

Потреби у матеріальних ресурсах складаються з:

- потреб у ресурсах на основне виробництво;

- потреб на інші види господарської діяльності, у тому числі й невиробничу;

- потреби на створення й підтримку перехідних запасів кінець планового періоду.

Потреба в матеріальних ресурсах визначається з урахуванням залишків і внутрішніх джерел забезпечення.

Кількість матеріалів певного різновиду, яка потрібна підприємству в розрахунковому періоді в натуральному вимірі (М_п) обчислюється за формулою

М_п = М_в - М_зк + М_зп

де, М_в — витрати матеріалів за розрахунковий період;

М_зп, М_зк — фактичний та планований перехідний запас матеріалів відповідно на початок і кінець розрахункового періоду.

Основні дані для визначення потреби — це виробнича програма підприємства щодо виробництва товарів і послуг та норми витрат на їх виготовлення.

Виробнича програма – визначений обсяг виробництва продукції у плановому періоді, який відповідає номенклатурою, асортиментом і якістю плану продаж.

Потребу в МТР найчастіше розраховують методом прямого розрахунку, тобто перемноженням норм витрат матеріалів на план випуску продукції (робіт, послуг).

В залежності від того, які норми використовуються при розрахунку розрізняють методи: по виробах, по деталях, за аналогією, за типовими представниками, рецептурний та ін.

Потреба в матеріальних ресурсах визначається за всією номенклатурою матеріалів у вартісному й натуральному вираженні.

Кількість технічних засобів, тобто машин та устаткування, обчислюється при проектуванні виробничих систем.

Визначаючи потребу в матеріальних ресурсах, необхідно враховувати наявність коштів для їх покриття. Джерела покриття можуть бути власними чи позиковими.

3. Рішення "зробити або купити"

Виконання функції постачання означає забезпечення наявності певних товарів та послуг, але це не означає, що їх потрібно обов’язково купляти на стороні. У багатьох випадках матеріали чи послуги можна продукувати безпосередньо на підприємстві.

Ця відповідь зводиться, насамперед, до порівняння витрат на придбання продукції та її власне виробництво. Витрати придбання включають вартість закупки, транспортування та усі інші витрати, здійснювані для того, щоб забезпечити використання закупленої продукції на виробничих потужностях підприємства. Витрати власного виробництва складаються з постійних витрат та змінних витрат, пов’язаних із виробництвом потрібної продукції. Якщо вартість самостійного випуску дорівнює вартості закупівлі, тобто перебуває на рівні точки беззбитковості, то для підприємства може не мати значення, купувати чи самостійно виробляти певну продукцію.

Проте, відповідь на питання „виробляти чи купувати” це не лише відповідь на питання „що дешевше – купувати певну продукцію чи самостійно її виробляти?”.

Необхідно також розглядати й інші фактори, які не завжди піддаються кількісному вираженню. Серед них:

• стратегія на запровадження нових виробничих потужностей;
• необхідність завантаження наявних виробничих потужностей;
• можливість та час, необхідні для випуску потрібної продукції;
• можливий вплив на існуючі стосунки із постачальниками;
• гарантія наявності та якості продукції;
• природа попиту на продукцію, наприклад, стабільність чи невизначеність попиту на нову продукцію

4. Вибір постачальника

Підприємства оцінюють постачальників за результативністю, а також за ціною та якістю продукції й послуг. Ненадійність постачальника може змусити підприємство переглянути графіки виробництва, або навіть зупинити виробничий процес в очікуванні на необхідні матеріали. На багатьох підприємствах працівники відділів закупівель відстежують результати роботи постачальника та фіксують їх у протоколі.

Коли постачальників МТР багато їх вибір може проходити за два етапи. На першому етапі здійснюється попередній відбір постачальників. Критеріями попереднього відбору постачальників: виробничі потужності; відстань до постачальника; форма розрахунків; якість продукції; ціна одиниці продукції; упаковка тощо. На етапі остаточного відбору беруться до уваги:умови оплати; терміни та періодичність поставок; сервісне обслуговування;

При наявності багатьох критеріїв оцінки фірма може розраховувати рейтинг потенційних постачальників, застосовуючи бальну систему оцінки за кожним фактором.