Правовий статус суб’єктів управління

Лекція 3

Тема 3 ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ НА ТРАНСПОРТІ

1. Поняття державного управління на транспорті

2. Правовий статус суб’єктів управління

Поняття державного управління на транспорті

Транспорт як галузь економіки становить собою таку систему організації суспільного виробництва, яка заснована на єдності його елементів, і охоплює установи, підприємства, фірми, цілісні ком­плекси та інші виробничі об'єкти. Усі вони, в принципі, характе­ризуються однорідністю виконуваних операцій та подібністю технологічних циклів і сукупно утворюють галузь економіки - транспорт, який може ефективно виконувати покладені на нього завдання лише за умов відповідної сформованості та упорядкова­ності його конструкції, а також відповідного його спрямування на забезпечення потреб населення та суспільного виробництва в пе­ревезеннях.

У цьому зв'язку, безумовно, основним чинником, який суттєво впливає на виконання транспортом покладених функцій, є держав­не управління в галузі транспорту.

Особливість моменту полягає в тому, що головним у природі управлінського впливу є не стільки прийнят­тя відповідних рішень (скажімо, законів), скільки їх реалізація, тобто суворе проведення в реальне життя тих юридично владних вимог, які містяться у прийнятих рішеннях.

Державне управління в галузі транспорту –це організаційно-владна виконавчо-розпорядча діяльність органів державного управління, під впливом якої транспорт отримує можливість виконати ті зав­дання, що визначені його внутрішнім змістом і функціональним призначенням.

Суб'єкти державного управління - це державні органи і посадові особи, які наділені державно-владними повноваженнями в галузі транспорту.

До таких суб'єктів, наприклад, можна віднести: Міністерство інфраструктури України, державні департаменти або конкрет­них осіб - керівників (міністр інфраструктури України, ди­ректор Укрзалізниці).

Державне управління в галузі транспорту має забезпе­чувати:

- своєчасне, повне та якісне задоволення потреб населення і суспільного виробництва в перевезеннях, а також потреб оборони України;

- захист прав громадян під час їх транспортного обслуговування;

- безпечне функціонування транспорту;

- захист економічних інтересів України та законних інтересів під­приємств і організацій транспорту та споживачів транспортних послуг;

- створення рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту;

- обмеження монополізму та розвиток конкуренції;

- координацію роботи різних видів транспорту;

- ліцензування окремих видів діяльності в галузі транспорту;

- охорону навколишнього природного середовища від шкідли­вого впливу транспорту.

Правовий статус суб’єктів управління

На транспорті, фактично, існують дві системи, які здійснюють держав­не управління.

Перша - система органів державної виконавчої влади, яку за Конституцією України очолює Кабінет Міністрів України.

Друга - органи місцевого самоврядування.

Згідно з Конституцією України Кабінет Міністрів є вищим у системі органів виконавчої влади, який здійснює управління об'єк­тами державної власності відповідно до закону, забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності, спрямовує і координує робо­ту міністерств та інших органів виконавчої влади.

У своїй діяльності в галузі транспорту на Кабінет Міністрів України покладаються такі завдання:

- видання статутів окремих видів транспорту;
- регулювання безкоштовних перевезень пільгових категорій громадян;

- визначення діяльності транспортно-експедиційних організа­цій та здійснюваного ними комплексу послуг;

- установлення порядку ліцензування транспортної діяльності;

- забезпечення приватного регулювання спеціальних питань охорони й супроводження вантажів;

- видання спеціальних положень (наприклад, із координації діяльності транспорту);

- утворення й реорганізація урядових транспортних органів, призначення і звільнення їхніх керівників;

- визначення порядку встановлення охоронних зон, їх мети, розмірів та режиму на них;

- визначення тарифної політики.

Крім цих завдань, які є загальними для транспортного комплек­су в цілому, Кабінет Міністрів України здійснює свої повнова­ження і в окремих галузях транспорту.

Так, для залізничного транспорту загального користування це полягає у:

- визначенні порядку застави на майно, що перевозиться;

- встановленні державного замовлення щодо перевезень паса­жирів і вантажів, введенні нових потужностей та модернізації тех­нічних засобів;

- затвердженні положення про відомчу воєнізовану охорону;

- визначенні порядку мобілізаційної підготовки залізничного транспорту;

- затвердженні спеціальних переліків категорій робітників за­лізничного транспорту.

У сфері дорожнього руху Кабінет Міністрів України здійснює:

- контроль за виконанням законодавства про дорожній рух;

- визначення єдиного порядку організації дорожнього руху та його безпеки;

- встановлення єдиних вимог щодо проектування, будівництва, утримання й охорони автомобільних шляхів, вулиць і залізничних переїздів та затвердження програм їх спорудження;

- затвердження положення про службу безпеки дорожнього руху;

- затвердження правил дорожнього руху;

- визначення правил ввезення транспортних засобів на терито­рію України;

- встановлення порядку сертифікаційних випробувань для се­рійного виробництва транспортних засобів;

- встановлення порядку видачі посвідчень на право управління
транспортними засобами.

У сфері діяльності водного транспорту Кабінет Міністрів Укра­їни забезпечує:

- затвердження переліку внутрішніх водних шляхів, віднесених до категорії судноплавних;

- затвердження спеціальних питань проведення технічного на­гляду за суднами;

- встановлення порядку ведення Державного суднового реєстру України й Суднової книги України;

- визначення переліку морських портів, які відкриті для заходу іноземних суден.

У сфері діяльності авіаційного транспорту Кабінет Міністрів України здійснює:

- затвердження положення про розмір державних зборів;

- встановлення визначених меж польотів, наприклад, мінімаль­ної висоти польоту;

- вирішення спеціальних питань страхування.

У сфері автомобільного транспорту Кабінет Міністрів Ук­раїни, відповідно до своїх повноважень, здійснює загальне дер­жавне регулювання діяльності автомобільного транспорту і ви­значає:

- порядок проведення сертифікації товарів, робіт, послуг на ав­томобільному транспорті;

- порядок організації перевезень пасажирів на автобусних маршрутах загального користування;

- порядок проведення державного контролю на автомобільно­му транспорті загального користування;

- порядок реалізації на конкурсних засадах інвестиційних про­ектів на автомобільному транспорті загального користування, спрямованих на реалізацію положень загальнодержавної програми розвитку та вдосконалення транспорту, регіональних програм роз­витку автомобільного транспорту загального користування;

- перелік категорій і посад працівників, які належать до персо­налу автомобільного транспорту загального користування;

- умови робочого часу і часу відпочинку водіїв автомобільних транспортних засобів і затверджує відповідне положення;

- порядок установлення відповідності виконавця технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів вимогам законодавства та правилам надання послуг з технічного обслуговування і ремонту автомобільних транспортних засобів;

- порядок установлення граничних розмірів автостанційного та автовокзального зборів;

- правила надання послуг пасажирським автомобільним транс­портом;

- порядок, за яким установлюється перелік обов'язкових по­слуг (робіт), що надаються (виконуються) на автовокзалах, авто­станціях, та їхню граничну вартість;

- порядок проведення конкурсу на перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування;

- умови забезпечення правил міжнародних перевезень пасажи­рів автомобільним транспортом територією України.

Діяльність Кабінету Міністрів України охоплює всі основні сторони діяльності транспорту, зав­дяки чому досягається вирішення поставлених перед транспортом завдань.

У цій ієрархічній схемі державного управління в галузі транс­порту особливе місце посідає Міністерство інфраструктури України - центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується й координується Кабінетом Міністрів України. Мінінфраструктури України є голов­ним (провідним) органом у системі центральних органів виконав­чої влади, який забезпечує реалізацію державної політики в галузі транспорту, у сфері використання повітряного простору України та навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства. Основними завданнями Мінінфраструктури України є:

- державне управління транспортним комплексом України, ви­користанням повітряного простору України, навігаційно-гідрогра­фічним забезпеченням мореплавства;

- організація безпечної роботи транспортного комплексу України;

- забезпечення реалізації державної політики щодо становлен­ня та розвитку транспортного комплексу України, національної ме­режі міжнародних транспортних коридорів, організація навігацій­но-гідрографічного забезпечення мореплавства, використання по­вітряного простору України для своєчасного, повного та якісного задоволення потреб населення і суспільного виробництва в пере­везеннях усіма видами транспорту;

- забезпечення взаємодії та координації роботи автомобільно­го, авіаційного, залізничного, морського і річкового транспорту, здійснення заходів щодо розвитку єдиної транспортної системи України;

- створення рівних умов для розвитку господарської діяльності підприємств транспорту всіх форм власності;

- створення умов для інтеграції транспортного комплексу України до європейської та світової транспортної системи.

Відповідно до покладених на нього завдань Мінінфраструктури Ук­раїни здійснює:

1) державне управління автомобільним, авіаційним, залізничним, морським і річковим транспортом;

2) координацію роботи підприємств, установ та організацій ав­томобільного, авіаційного, залізничного, морського і річкового тран­спорту, їхніх об'єднань, що належать до сфери управління Мінінфраструктури України;

3) забезпечення заходів щодо розвитку єдиної транспортної си­стеми України, створення і функціонування національної мережі міжнародних транспортних коридорів та інфраструктури транс­портного комплексу України;

4) розроблення заходів щодо налагодження взаємодії, коорди­нації та прогнозування діяльності всіх видів транспорту;

5) заходи щодо реалізації єдиної державної економічної, тариф­ної, інвестиційної, науково-технічної, кадрової та соціальної по­літики в галузі транспорту, у сфері використання повітряного простору України та обслуговування повітряного руху, навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства;

6) нагляд за додержанням підприємствами, установами та орга­нізаціями всіх форм власності (крім Міністерства оборони України, Служби безпеки України, Міністерства внутрішніх справ України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управлін­ня державної охорони України, а також підприємств, установ, орга­нізацій, що належать до сфери їхнього управління) вимог норматив­но-правових актів щодо безпеки польотів, судноплавства, руху від­повідно на авіаційному, морському і річковому, залізничному та автомобільному транспорті;

7) участь у розробленні проектів Державної програми економіч­ного і соціального розвитку України, Державного бюджету Украї­ни, Програми діяльності Кабінету Міністрів України;

8) у межах асигнувань, передбачених у Державному бюджеті України, розроблення та проведення експертизи проектів держав­них програм розвитку транспортного комплексу України, навіга­ційно-гідрографічного забезпечення мореплавства та вжиття в ус­тановленому порядку заходів щодо їх виконання;

9) відповідно до законодавства України функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери управління Міністерства;

10) відповідно до законодавства заходи щодо досудової санації державних підприємств, які належать до сфери управління Мін-трансу України, готує пропозиції щодо обсягів і напрямів держав­них капітальних вкладень у галузь;

11) у межах своєї компетенції захист прав громадян під час їх транспортного обслуговування;

12) заходи щодо розвитку зовнішньоекономічних зв'язків, по­годження з відповідними органами інших держав квоти міжнарод­них перевезень пасажирів і вантажів;

13) за дорученням Кабінету Міністрів України з питань, що нале­жать до компетенції Мінтрансзв'язку України, участь у роботі міжнародних організацій;

14) участь у підготуванні міжнародних договорів України, підго­тування пропозицій щодо укладення, денонсації таких договорів, у межах своєї компетенції укладення міжнародних договорів Украї­ни та виконання зобов'язань, взятих Україною за міжнародними договорами з питань функціонування транспортного комплексу;

15) заходи щодо реалізації галузевої співпраці України з Єв­ропейським Союзом, у межах своїх повноважень забезпечення виконання Українською стороною зобов'язань за Угодою про партнерство та співпрацю між Україною та Європейським Сою­зом, адаптацію законодавства України з питань функціонуван­ня транспортного комплексу до законодавства Європейського Союзу, інші заходи щодо інтеграції України до Європейського Союзу;

16) в установленому порядку контроль за роботою, пов'язаною з убезпеченням руху транспортних засобів;

17) у випадках, передбачених законодавством, ліцензування ок­ремих видів підприємницької діяльності;

18) затвердження галузевих норм, у межах повноважень, ви­значених законодавством, організацію, координацію та контроль здійснення у галузі сертифікації;

19) заходи щодо зменшення шкідливого впливу від функціону­вання транспорту на довкілля та організації екологічної безпеки на транспорті;

20) добір кадрів у системі Мінтрансзв'язку України, відповідно до законодавства формування кадрового резерву для державної служби та кадрового резерву керівників державних підприємств, установ і організацій, які належать до сфери його управління, орга­нізацію роботи з підготування, перепідготування та підвищення кваліфікації працівників транспортного комплексу України, заохо­чення працівників підприємств галузі;

21) в установленому порядку державне замовлення наукових комплексних досліджень з економічних, технологічних, організа­ційних, екологічних проблем розвитку транспортного комплексу Ук­раїни, навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства, ви­користання повітряного простору України;

22) у межах своїх повноважень участь у реалізації державної політики зайнятості населення, розроблення заходів щодо забезпе­чення потреб підприємств галузі у висококваліфікованих праців­никах, у встановленому порядку координацію діяльності зазначе­них підприємств із питань підготування спеціалістів галузі;

23) розроблення проектів нормативно-правових актів із питань функціонування та безпечної роботи транспортного комплексу Ук­раїни, навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства, ви­користання повітряного простору України;

24) у межах своєї компетенції нагляд за додержанням установ­леного порядку використання радіочастотного спектра і радіочас­тотних засобів підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління Мінтрансу зв'язку України;

25) координацію заходів щодо впровадження енергозберігальних технологій у транспортному комплексі України;

26) контроль за впровадженням автоматизованих систем управ­ління, зв'язку, інформаційного та навігаційного забезпечення єди­ної транспортної системи України і національної мережі міжнародних транспортних коридорів;

27) у межах своїх повноважень правове регулювання переве­зення пасажирів, вантажів, багажу і пошти, безпеки руху транс­портних засобів, охорони праці та пожежної безпеки, сертифікації й технічної експлуатації рухомого складу, дипломування спеціаліс­тів морського флоту, функціонування морських та річкових пор­тів, будівництва, реконструкції, ремонту і утримання аеропортів та шляхів, навігаційно-гідрографічного забезпечення мореплавства, а також екологічної безпеки на транспорті за погодженням із Мініс­терством екології та природних ресурсів України;

28) загальне керівництво проведенням державної реєстрації морських суден, цивільних повітряних суден, дипломуванням спе­ціалістів морського флоту, роботою рятувальної, лоцманської та гідрографічної служб морського і річкового транспорту;

29) забезпечення виконання завдань з мобілізаційної підготов­ки та мобілізаційної готовності держави в межах повноважень, ви­значених законодавством;

30) функції компетентного державного органу з перевезення не­безпечних вантажів залізничним, автомобільним, повітряним, мор­ським і річковим транспортом та великовагових і негабаритних вантажів автомобільним транспортом;

31) координацію та методичне забезпечення реалізації заходів підготовки єдиної транспортної системи України до сталого її функ­ціонування, а також планування транспортних перевезень в особ­ливий період;

32) визначення порядку створення, підготування й підтриман­ня в готовності спеціальних формувань підприємств (об'єднань), установ та організацій транспорту і транспортної інфраструктури, призначених для забезпечення функціонування єдиної транспорт­ної системи України в особливий період;

33) забезпечення в разі запровадження в державі особливого періоду переведення транспорту і транспортної інфраструктури на відповідний режим роботи їх функціонування, а також технічне прикриття та відбудову шляхів;

34) управління єдиною транспортною системою України в особ­ливий період;

35) у межах своїх повноважень контроль за станом профілак­тики і попередженням правопорушень, додержанням законодавства України підприємствами галузі та виконанням міжнародних дого­ворів;

36) організацію, в межах своїх повноважень, робіт підприємств галузі під час ліквідації наслідків стихійного лиха та інших над­звичайних ситуацій;

37) участь у розслідуванні причин аварій і катастроф на транспорті в межах своєї компетенції та в порядку, визначеному законодав­ством, і проведення службових розслідувань;

38) забезпечення реалізації державної політики стосовно дер­жавної таємниці, контролю за її збереженням у центральному апа­раті Міністерства, на підприємствах, що належать до сфери його управління;

39) виконання інших функцій, що випливають із покладених на нього завдань.

Наведені повноваження визначають правовий статус Міністер­ства інфраструктури України та слугують тим чинником, який обумовлює провідну управлінську роль цього Міністерства в галузі транспорту.

Основними підрозділами у складі Міністерства транспорту і зв'язку України є:

В галузі залізничного транспорту:

- Департамент державної політики в галузі залізничного транспорту - займається питаннями державної політики у сфері транспорту.

- Державна адміністрація залізничного транспорту і зв'язку
України (Укрзалізниця) – суб’єкт господарювання на залізничному транспорті. До сфери управління Укрзалізниці входять Донецька, Львівська, Одеська, Пів­денна, Південно-Західна та Придніпровська залізниці, а також інші об'єднання, підприємства, установи та організації залізничного транспорту за переліком, визначеним Мінтрансзв'язком України. Укр­залізниця здійснює централізоване управління процесом переве­зень у внутрішньому і міжнародному сполученні та регулює вироб­ничо-господарську діяльність залізниць у сфері організації цього процесу.

Державна служба морського і річкового транспорту (далі – Укрморрічфлот) є центральним органом виконавчої влади, що забезпечує в межах своїх повноважень реалізацію державної політики в галузі морського і річкового транспорту.

Основними завданнями Укрморрічфлоту є:

1. реалізація у межах своїх повноважень державної політики у галузі морського та річкового транспорту, у сфері торговельного мореплавства, судноплавства на внутрішніх водних шляхах та навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства, охорони суден та портових засобів, забезпечення виконання вимог відповідних міжнародних нормативних актів та стандартів;

2. здійснення державного нагляду за забезпеченням безпеки судноплавства у територіальному морі, внутрішніх водах, на внутрішніх водних шляхах, у морських та річкових портах;

3. надання відповідно до чинного законодавства України адміністративних послуг у сфері морського та річкового транспорту;

4. управління об’єктами державної власності морських та річкових портів, інших підприємств, установ та організацій галузі морського та річкового транспорту, підпорядкованих Укрморрічфлоту відповідно до чинного законодавства України;
здійснення контролю за додержанням суб'єктами господарювання вимог законодавства і міжнародних договорів України з питань торговельного мореплавства, судноплавства на внутрішніх водних шляхах, навігаційно-гідрографічного забезпечення судноплавства та запобігання забрудненню довкілля;

5. узагальнення практики застосування законодавства з питань морського та річкового транспорту, розробка пропозицій щодо його вдосконалення;
здійснення заходів щодо забезпечення інтеграції національної системи морського і річкового транспорту до європейської та світової транспортних систем.

Державна авіаційна служба входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики в сфері цивільної авіації.

Основними завданнями Державіаслужби України є:

1. внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору;

2. реалізація державної політики у сфері цивільної авіації та використання повітряного простору;

3. здійснення державного контролю та нагляду за безпекою цивільної авіації;

4. організація розроблення нормативно-правової бази для регулювання діяльності у галузі цивільної авіації;

5. сертифікація та реєстрація об'єктів і суб'єктів цивільної авіації та ліцензування авіаційних перевезень;

6. регулювання використання повітряного простору та організація повітряного руху;

7. організація авіаційних перевезень;

8. сприяння провадженню зовнішньоекономічної і міжнародно-правової діяльності цивільної авіації.

Державне агенство автомобільних доріг(Укравтодор) – є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами.

Основними завданнями Укравтодору є:

реалізація державної політики, а також внесення пропозицій щодо її формування у сфері дорожнього господарства;

здійснення управління автомобільними дорогами загального користування;

інформування та надання роз'яснень щодо здійснення державної політики у відповідній сфері;

організація реконструкції, ремонту та утримання автомобільних доріг, відповідного інженерного облаштування, розміщення об'єктів дорожнього сервісу та інших споруд;

забезпечення технічного регулювання у сфері реконструкції та капітального ремонту автомобільних доріг;

здійснення управління об'єктами державної власності;

здійснення інших повноважень, визначених законами України та покладених на нього Президентом України.

Державна служба зв’язку.

Основними завданнями Державної служби є:

- участь у реалізації державної політики та держконтроль у сферах телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України та надання послуг поштового зв’язку;

- узагальнення практики застосування та підготовка пропозицій щодо вдосконалення законодавства з відповідних питань, розробка актів законодавства, контроль за їх реалізацією;

- розробка та здійснення заходів щодо розвитку телекомунікаційних мереж загального користування та мереж поштового зв’язку, поліпшення їх якості, забезпечення доступності і сталого функціонування;

- участь у формуванні та реалізації державної тарифної політики та політики державних закупівель у сферах телекомунікацій, користування радіочастотним ресурсом України та надання послуг поштового зв’язку та інші.

-

У визначенні органів державного управління транспортом їх­ньою низовою ланкою можна вважати місцеві державні адміністрації. На відповідні управлінські повноваження місцевих державних ад­міністрацій у сфері транспорту вказують як транспортні норматив­но-правові акти, так і нормативно-правові акти загального спря­мування.

Органи місцевого самоврядування прова­дять Діяльність через свої виконавчі органи, які відповідно до Кон­ституції та Закону України «Про місцеве самоврядування в Украї­ні» утворюються місцевими радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування в межах, визна­чених законодавством.

Визначимо повноваження виконавчих органів місцевих рад щодо транспорту. До їхнього відання належать:

1) залучення на договірних засадах підприємств, установ, органі­зацій незалежно від форми власності до участі в комплексному соціально-економічному розвитку відповідних територій та коор­динація цієї роботи;

2) здійснення у встановленому порядку фінансування видатків з місцевого бюджету на потреби транспорту;

3) встановлення у порядку та межах, передбачених законом, тарифів з оплати (зокрема транспортних послуг);

4) управління об'єктами транспорту, який входить до кому­нальної власності, в межах, визначених радою;

5) затвердження маршрутів і графіків руху місцевого пасажир­ського транспорту незалежно від форм власності, узгодження цих питань щодо транзитного пасажирського транспорту у випадках,

передбачених законом;

6) залучення на договірних засадах підприємств, установ та ор­ганізацій, які не належать до комунальної власності, до участі в обслуговуванні населення засобами транспорту;

7) організація за рахунок власних коштів на пайових засадах бу­дівництва, реконструювання та ремонту шляхів місцевого значення;

8) забезпечення регулярного та безкоштовного перевезення до місця навчання і додому школярів;

9) визначення в установленому законом порядку розмірів від­
шкодування підприємствами, установами та організаціями незалеж­
но від форм власності за забруднення навколишнього природного середовища та іншу екологічну шкоду, що сталася внаслідок шкід­ливого впливу транспорту.

У практичній роботі центральних та місцевих органів держав­ного управління транспортом однією зі специфічних форм їхніх взаємовідносин є делегування відповідних повноважень.

Делеговані повноваження - це повноваження органів виконав­чої влади, які відповідно до закону надаються органам місцевого самоврядування, а також це повноваження органів місцевого само­врядування, які за рішенням відповідних рад надаються місцевим державним адміністраціям.

Центральні органи державної виконавчої влади делегують ор­ганам місцевого самоврядування такі повноваження:

1) здійснення відповідно до закону контролю за дотриманням обов'язків із платежів до місцевого бюджету на підприємствах, в установах та організаціях транспорту незалежно від форми власності;

2) здійснення відповідно до закону контролю за додержанням цін і тарифів на транспорті;

3) погодження в установленому законом порядку кандидатур на призначення на посади керівників підприємств, установ, орга­нізацій транспорту, які розташовані на відповідній території та перебувають у державній власності;

4) здійснення заходів із розширення, вдосконалення та розвит­ку транспорту;

5) здійснення відповідно до закону контролю за належною екс­плуатацією та організацією обслуговування населення підприєм­ствами транспорту за їхнім технічним станом;

6) здійснення контролю за додержанням земельного та приро­доохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного й місцевого значення;

7) здійснення необхідних заходів із ліквідації наслідків еколо­гічних катастроф, стихійних лих, які сталися внаслідок діяльності транспорту.

Висновки.Здійснення державного управління в галузі транспорту є склад­ним комплексним процесом, що має вирішувати такі важливі зав­дання, як задоволення потреб суспільства у перевезеннях, захист прав громадян під час транспортного обслуговування, дотримання безпеки функціонування транспорту тощо. У цьому контексті ви­рішального значення набуває правовий статус об'єкта і суб'єкта управління. Об'єктом управління виступає транспорт у цілому, а суб'єктом - органи державної влади та місцевого самоврядування.