Аналіз і узагальнення практики претензійної роботи

Узагальнення і аналіз результатів розгляду судових справ, розробка пропозицій щодо усунення виявлених недоліків є одним з найважливіших функціональних обов'язків юридичних служб. Така робота повинна плануватись.

Юридична служба організації, підприємства, установи за наслідками певного періоду (місяць, квартал, півріччя, рік) узагальнює результати проведеної претензійно-позовної роботи.

У процесі аналізу претензійно-позовної роботи організації необхідно узагальнити інформацію за такими розділами:

- кількість претензій, поданих організацією, сума;

- кількість задоволених організацією претензій, сума;

- кількість відхилених претензій, поданих організацією, сума;

- кількість поданих позовів організацією, сума;

- кількість задоволених позовів, поданих організацією, сума;

- кількість відхилених позовів, поданих організацією, сума;

- кількість поданих до організації претензій, сума;

- кількість задоволених претензій, поданих до організації, сума;

- кількість відхилених претензій, поданих до організації, сума;

- кількість поданих позовів до підприємства, сума;

- кількість задоволених позовів, поданих до підприємства, сума;

- кількість відхилених позовів, поданих до підприємства, сума.

На підставі наявної інформації необхідно встановити причини та умови, що сприяли виникненню претензій та позовів як до організації, так і організацією до господарюючих суб’єктів (контрагентів, партнерів). Аналізуються втрати сум за претензійно-позовною роботою. Після проведеного аналізу претензійно-позовної роботи юридична служба складає для керівництва підприємства, організації, установи аналітичну довідку (доповідну записку), у якій даються пояснення, наводяться найчастіші порушення, що допускаються окремими службами (підрозділами) організації та їх посадовими особами, найбільші та найхарактерніші претензії та позови.

За наслідками аналізу і узагальнення претензійно-позовної роботи юридична служба має підготувати пропозиції (проект наказу) про необхідні до прийняття заходи з метою усунення виявлених порушень, про притягнення до відповідальності ( або заохочення за якісну роботу) працівників за наслідками роботи у певному періоді.

Посадові особи та інші працівники, з вини яких організації, підприємству заподіяна шкода, мають притягатися також і до матеріальної відповідальності, у порядку і розмірах, передбачених чинним законодавством.

Узагальнення результатів дає змогу намітити та здійснити заходи щодо усунення недоліків у господарській діяльності підприємства. У загальному аналізі, де розкриваються невиробничі витрати підприємства, підбиваються підсумки роботи з відшкодування збитків шляхом отримання грошових сум за висунутими претензіями. Поряд із цим юридична служба поглиблено вивчає окремі категорії справ. Особливу увагу на підприємстві потрібно приділяти категоріям справ, що викликають найбільше занепокоєння. Вивчивши і узагальнивши претензійну та судову практику за окремими категоріями справ або підбивши підсумки цієї роботи за певний період, юридична служба подає матеріали з відповідними висновками і пропозиціями керівництву підприємства. Матеріали узагальнення претензійної роботи рекомендується обговорювати на засіданнях керівних працівників підприємства. При цьому роботу з підготовки цих матеріалів слід виконувати разом із співробітниками відповідних служб та структурних підрозділів з метою поглибленого вивчення причин спорів. Але в багатьох випадках законні претензії контрагентами не задовольняються (відхиляються повністю чи частково або у встановлений строк відповідь на претензію не надходить). Тоді починається основна стадія розгляду господарського спору — подання і розгляд позовної заяви до господарського суду.

Порядок подання позову

Підвідомчість справ господарським судам, розподіл господарських спорів за підсудністю між господарськими судами різних ланок, порядок розгляду і розв'язання прав визначаються Господарським процесуальним кодексом України.

Господарським судам підвідомчі такі справи (ст.12 ГПК України):

- справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім:

спорів про приватизацію державного житлового фонду;

спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов;

спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін;

спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів;

інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів;

- справи про банкрутство;

- справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції;

- справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів;

- справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери;

- справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Підвідомчий господарським судам спір може бути передано сторонами на вирішення третейського суду, крім спорів про визнання недійсними актів, а також спорів, що виникають при укладанні, зміні, розірванні та виконанні господарських договорів, пов'язаних із задоволенням державних потреб, спорів, передбачених пунктом 4 частини першої цієї статті, та інших спорів, передбачених законом. Рішення третейського суду може бути оскаржено в порядку, передбаченому цим Кодексом.

При поданні позову, крім підвідомчості слід пам’ятати і правила підсудності. Інститут підсудностівідповідно до ст. 13 ГПК України означає розмежування компетенції між різними ланками господарських судів та між окремими судами однієї ланки.

Зазначена стаття встановлює, що всі справи, які підлягають розгляду у господарських судах, розглядаються місцевими господарськими судами. Мережа господарських судів включає такі місцеві господарські суди:

Господарський суд Автономної Республіки Крим

Господарський суд Вінницької області

Господарський суд Волинської області

Господарський суд Дніпропетровської області

Господарський суд Донецької області

Господарський суд Житомирської області

Господарський суд Закарпатської області

Господарський суд Запорізької області

Господарський суд Івано-Франківської області

Господарський суд Київської області

Господарський суд Кіровоградської області

Господарський суд Луганської області

Господарський суд Львівської області Господарський суд Миколаївської області Господарський суд Одеської області Господарський суд Полтавської області Господарський суд Рівненської області Господарський суд Сумської області Господарський суд Тернопільської області Господарський суд Харківської області Господарський суд Херсонської області Господарський суд Хмельницької області Господарський суд Черкаської області Господарський суд Чернівецької області Господарський суд Чернігівської області Господарський суд міста Києва

Господарський суд міста Севастополя.

Територіальна підсудністьдозволяє розмежувати предметну компетенцію господарських судів одного рівня залежно від розгляду спору (ст. ст. 15, 16 ГПК) і може бути поділена на кілька видів.

Стаття15 ГПК України «Територіальна підсудність справ господарському суду».

Справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів, справи у спорах про визнання договорів недійсними розглядаються господарським судом за місцезнаходженням сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії, такі як: передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо. Справи у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача.

Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача. Справи у спорах за участю боржника і стягувана про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, або про повернення стягненого за виконавчим написом нотаріуса розглядаються господарським судом за місцезнаходженням відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача. Якщо юридичну особу представляє уповноважений нею відособлений підрозділ, територіальна підсудність спору визначається з урахуванням частин першої - третьої цієї статті залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Місце розгляду справи з господарського спору, в якому однією з сторін є апеляційний господарський суд, господарський суд Автономної Республіки Крим, господарський суд області, міст Києва та Севастополя, визначає Вищий господарський суд.

Справи про банкрутство розглядаються господарським судом за місце- знаходженням боржника.

Загальна територіальна підсудність формує основне правило розмежування компетенції однорівневих господарських судів. Згідно з цим правилом справи розглядаються місцевим господарським судом за місцезнаходженням:

- сторони, зобов'язаної за договором здійснити на користь другої сторони певні дії по спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів І визнання договорів недійсними;

- відповідача по спорах, що виникають при виконанні господарських договорів та з інших підстав, а також справи про визнання недійсними актів.

Позов до юридичної особи, який випливає з діяльності її уповноваженого відособленого підрозділу, подається з урахуванням правил загальної територіальної підсудності залежно від місцезнаходження відособленого підрозділу.

Місцезнаходження визначається на момент подання позову і вказується позивачем. Місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації (якщо законом не передбачено інше), вказується в уставних документах та визнається за місцезнаходженням її головного виконавчого органу.

Правила альтернативної підсудності надають позивачеві право вибору господарського суду, де буде розглянута справа. Справи у спорах за участю кількох відповідачів розглядаються господарським судом за місцезнаходженням одного з відповідачів за вибором позивача.

Спеціальні правила територіальної підсудності встановлені господарським процесуальним законодавством по справах про банкрутство, які розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.

Підсудність по зв'язку справ має місце у випадку їх тісних зв'язків, наявність яких дозволяє розглянути усі вимоги в одному процесі, тобто незалежно від територіальної приналежності спір підлягає розгляду в тому господарському суді, в якому вирішується інша справа, з якою пов'язаний спір. Зустрічний позов подається за місцем подання первісного позову (ст. 60 ГПК). Позовна заява третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, подається за місцем розгляду справи, що виникла між попередніми сторонами — позивачем і відповідачем (ст. 26 ГПК).

З територіальної підсудності зроблено три винятки, які охоплюються поняттям виключної підсудності (ст. 16 ГПК).

Виключна підсудність— це встановлена підсудність певної категорії справ точно визначеному господарському суду, що виключає можливість розгляду їх у будь-якому іншому суді. Встановлення виключної підсудності має на меті забезпечити найкращі умови для правильного та оперативного вирішення певних категорій справ, характер яких викликає труднощі розгляду їх в іншому місці.

Стаття 16 ГПК України «Виключна підсудність справ»

Віднесені до підсудності господарського суду справи у спорах, що виникають з договору перевезення, в яких одним з відповідачів є орган транспорту, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням цього органу.

Справи у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном розглядаються господарським судом за місцезнаходженням майна.

Справи у спорах про порушення майнових прав інтелектуальної власності розглядаються господарським судом за місцем вчинення порушення.

Справи у спорах, усяких відповідачем є вищий чи центральний орган виконавчої влади, Національний банк України, Рахункова палата, Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації, а також справи, матеріали яких містять державну таємницю, розглядаються господарським судом міста Києва.

Справи у спорах між господарським товариством та його
учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарського товариства, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, розглядаються господарським судом за місцезнаходженням господарського товариства згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери розглядаються господарським судом за місцезнаходженням емітента.

Перелік справ, на які поширюються правила виключної підсудності, у статті 16 ГПК є вичерпним.

Господарське процесуальне законодавство передбачає так звану окрему підсудність.Місце розгляду справи з господарського спору, в якому однією зі сторін є апеляційний господарський суд, господарський суд Автономної Республіки Крим, господарський суд області, міст Києва та Севастополя, визначає Вищий господарський суд України.

Позовна заява повинна містити (ст.54 ГПП України):

1) найменування господарського суду, до якого подається заява;2) найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові за його наявності для фізичних осіб) сторін, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання (для фізичних осіб), ідентифікаційні коди суб'єкта господарської діяльності за їх наявності (для юридичних осіб) або індивідуальні ідентифікаційні номери за їх наявності (для фізичних осіб - платників податків);2-1) документи, що підтверджують за громадянином статус суб'єкта підприємницької діяльності;3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; суми договору (у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні господарських договорів);4) зміст позовних вимог; якщо позов подано до кількох відповідачів, - зміст позовних вимог щодо кожного з них;5) виклад обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги; зазначення доказів, що підтверджують позов; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються; законодавство, на підставі якого подається позов;6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору, якщо такі проводилися;6-1) відомості про вжиття запобіжних заходів відповідно до розділу V-1 ГПП;7) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, якщо вони необхідні для правильного вирішення спору. До заяви про визнання акта недійсним додається також копія оспорюваного акта або засвідчений витяг з нього. В одній позовній заяві може бути об'єднано кілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими документами. Суддя має право об'єднати кілька однорідних позовних заяв або справ, в яких беруть участь одні й ті самі сторони, в одну справу, про що зазначається в ухвалі про порушення справи або в рішенні. Відповідач має право після одержання ухвали про порушення справи надіслати:
• господарському суду — відзив на позовну заяву і документи, що підтверджують заперечення проти позову;• позивачу, іншим відповідачам, а також прокурору, який бере участь в
господарському процесі, — копію відзиву. Відповідач так само має право до прийняття рішення зі спору подати до позивача зустрічний позов для спільного розгляду з первісним позовом. Зустрічний позов повинен бути пов'язаний з первісним. Звернення до господарського суду з позовною заявою підбиває підсумки великої попередньої роботи структурних підрозділів і юридичної служби. Задоволення обґрунтованих претензій і позовів і, навпаки, вмотивоване відхилення їх свідчить не тільки про рівень претензійно-позовної роботи, а й про професійну підготовленість юрисконсультів, їхнє вміння правовими засобами забезпечити захист прав і законних інтересів не тільки підприємств, а й держави і суспільства в цілому.