Методи доходного пiдходу оцiнки вартостi бiзнесу
Усi методи оцiнки вартостi пiдприємства (бiзнесу), що тiєю чи iншою мiрою пов’язанi з аналiзом очiкуваних доходiв, можна роздiлити на двi групи:
• методи, заснованi на прогнозах грошових потокiв;
• методи, заснованi на "надприбутку".
Застосування методiв першої групи (методiв дисконтованих грошових потокiв i капiталiзацiї прибутку) найбiльш обгрунтовано для оцiнки пiдприємств, що мають визначену, бажано прибуткову iсторiю господарської дiялъностi, знаходяться на стадії зростання або стабiльного економiчного розвитку.
Методи цiєї групи заснованi на припущеннi про невизначену тривалiстъ життя оцiнюваного підприємства, яку умовно можна роздiлити на прогнозний i постпрогнозний перiоди. За таких умов, загальна формула для розрахунку вартостi пiдприємства за допомогою методів, заснованих на прогнозах грошових потокiв, має вигляд:
ВП = ДГПпрогн+ ДГПпостпрогн (1)
або
ВП = Σ ГПі / (1+ r)і + Впрод
де ВП - вартiсть пiдприємства (бiзнесу);
ДГПпрогн - вартiсть дисконтованих грошових потокiв у прогнозний перiод;
ДГПпостпрогн, Впрод - вартiсть дисконтованих грошових потокiв по завершеннi прогнозного перiоду (у постпрогнозному перiодi) або "продовжена вартiсть"
ГПі - грошовий потiк i-го прогнозного року;
п - кiлъкiсть рокiв прогнозного періоду.
Вартiсть грошових потокiв пiдприємства в постпрогнозному перiодi (продовжена вартiсть) за умов, що грошовий потiк пiдприємства зростатиме постiйними темпами в "продовжений" перiод, може визначатися за формулою безстроксво зростаючого грошового потоку (аналогiчно моделi Гордона для оцiнки вартостi реверсії):
Впрод = ГПi+1 / r – q
де ГПi+1 - грошовий потiк у перший рiкнiсля завершення прогнозного перiоду;
q - очiкуванi темпи зростання грошового потоку в безстроковiй перспективi.
Формула має сенс тiльки тодi, коли q менше r .
Визначення "продовженої вартостi" здiйснюється i через фактори вартостi - рентабельнiсть iнвестованого капiталу та темпи зростання:
Впрод = ЧПі+1 (1- q/Рінв) / r – q
де ЧПі+1 - чистий прибуток вiд основної дiялъностi в перший рiк пiсля завершення прогнозного перiоду;
Рінв - очiкувана рентабелънiсть нових iнвестицiй.
Формула факторiв вартостi забезпечує той же результат, що i формула безстроково зростаючого грошового потоку, оскiльки знаменники в них однаковi, а в чисельнику грошовий потiк виражений через ключовi фактори вартостi.
Окремим випадком методiв дисконтування грошових потокiв за умов, що параметри потоку не змiнюються, є метод прямої капiталiзації. Базовою формулою розрахункiв вартостi пiдириємства за допомогою) даного методу є вiдношення:
ВП = ЧП / kкап
де ЧП- величина чистого прибутку, який отримано за останнiй звітний перiод або очiкуваний в перший прогнозний перiод;
kкап - коефiцiєнт капiталiзації.
Як величина прибутку в даному методi може використовуватися прибуток до вiдрахування вiдсоткiв i податкiв, прибуток до вiдрахування податкiв, але пiсля виплати вiдсоткiв, чистий прибуток або показник грошового потоку.
Змiст основних етапiв застосування методiв, заснованих на дисконтуваннi грошових потокiв, наведений в табл.2.
| Етап | Зміст етапу |
| 1. Аналіз результатів минулої діяльності | 1. Розрахунки прибутку до відрахування відсотків та податків, чистого прибутку, величини інвестованого капіталу |
| 2. Аналіз фінансового стану | |
| 3. Створення цілісної картини минулої діяльності | |
| 2. Визначення тривалості пргнозного періоду та вибір моделі грошового потоку | |
| 3. Прогнозування майбутньої діяльності | 1. Визначення стратегічної позиції на ринковому сегменті |
| 2. Розробка сценаріїв розвитку | |
| 3. Прогноз валової виручки від реалізації продукції (послуг) | |
| 4. Постійний прогноз витрат | |
| 5. прогноз інвестицій та потреб в фінансуванні | |
| 6. розрахунки прогнозних грошових потоків від операційної, інвестиційної та фінансової діяльності | |
| 4. Визначення ставки дисконту | 1. Визначення цільової структури капіталу |
| 2. Оцінка витрат на позиковий капітал | |
| 3. Оцінка витрат на власний капітал | |
| 4. Розрахунок ставки дисконту | |
| 5. Розрахунок поточної вартості майбутніх грошових потоків | |
| 6. Оцінка "продовженої вартості" | 1. Вибір методики оцінки |
| 2. Визначення очікуваних темпів росту грошового потоку в постпрогнозному періоді | |
| 3. Оцінка параметрів діяльності в постпрогнозному періоді | |
| 4. Оцінка "продовженої вартості" | |
| 7. Оцінка остаточної вартості підприємства |
У процесi оцiнки за допомогою методiв цiєї групп здiйснюється обов’язковий аналiз минулої дiялъностi пiдприємства на базi його фiнансової звiтностi. Одним iз напрямкiв такого аналiзу є нормалiзацiя i коректування фiнансової знiтностi. Нормалiзацiя звiтностi означає внесення виправлень на рiзнi надзвичайнi й одноразовi статтi як балансу, так i звiту про фiнансовi результати, що не носили регулярного характеру в минулiй дiяльностi пiдприємства i навряд чи будуть повторюватися в майбутньому (наприклад, доходи вiд продажу нефункцiонуючих активiв або частини пiдприємства; надходження за рiзними видами страхування; надходження вiд задоволення судових позовiв; наслiдки тривалих перерв у роботi i т. iн.).
Коректування фiнансових звiтiв здiйснюється, як правило, за такими статтями балансу пiдприемства:
• вартiсть товарно-матерiалъних запасiв (оцiнна вартiсть приймається на рiвнi найменшої вартостi з первiсної (вартостi першого придбання), вартостi останнiх за часом закупiвель або ринкової вартостi);
• дебiторська заборгованiсть (коректується на потенцiйно безнадiйнi борги);
• знос основних фондiв i нематерiальних активiв (враховується метод його нарахування та сума додаткового прибутку або витрат, пов’язаних iз застосуванням вiдповiдного методу).
У зв’язку з тим, що використання методiв, пов’язаних з дисконтуванням грошових потокiв, грунтується на прогнозах, важливим етапом розрахункiв є також обгрунтування прогнозного перiоду. Як прогнозний звичайно вибирається перiод, що продовжується до моменту стабiлiзацiї темпiв зростання пiдприємства. З огляду на те, що тривалий прогнозний перiод ускладнює прогнозування конкретних величин виручки, витрат, темпiв iнфляцiї, потокiв коштiв, то оптимальним в умовах стабiльного розвитку економiчних процесiв вважається 5-10 рокiв, а в умовах нестабiльностi можливе скорочення прогнозного перiоду до 3 рокiв.
Iнформацiйною основою групп методiв, заснованих на прогнозуваннi доходiв, є прогнози грошових потокiв, що створюютъся або всiм iнвестованим капiталом, або власним капiталом.
Грошовий потiк, який генерується всiм iнвестованим капiталом, визначається за формулою:
ГПк = П(1-ПП) + А – I – ΔВОК + ΔЗд), (6)
де ГПк - грошовий потiк для всього iнвестованого капiталу пiдприємства;
П - прибуток до виплати процентiв по зобов’язаннях i до виплати податкiв;
ПП - ставка податку на прибуток;
I - iнвестицiї
А - амортизацiя;
ΔВОК - змiна величини власного оборотного капiталу;
ΔЗд - змiна довгострокових зобов’язань.
Якщо оцiнка вартостi бiзнесу здiйснюєтъся за допомогою моделi (6), то для одержання остаточної величини вартостi iз суми вартостей дисконтованих грошових потокiв у прогнозному перiодi повинна бути виключена вартiсть його зобов’язань.
Грошовий потiк, що генерується власним капiталом, розраховується за формулою:
ГПВК=(П - ПЗ)*(1-ПП) + А – І - ΔВОК + ΔЗд, (7)
де ГП - грошовий потiк для власного капiталу пiдприємства;
ПЗ - виплати процентiв по зобов’язаннях.
Як видно з наведених формул, моделi грошового потоку для всього iнвестованого капiталу та для власного капiталу вiдрiзняються на величину виплачених процентiв i отриманої за їх рахунок економiї податку на прибуток.
Вибiр величини ставки дисконту у формулi (2) залежить вiд моделi грошового потоку, що приймається в розрахунок. Так, якщо за основу прийнятий грошовий потiк для всъого iнвестованого капiталу, то ставка дисконту визначається як середнъозважена вартiсть цього капiталу. Якщо використовується модель грошового потоку для власного капiталу, то ставка дисконту визначається за допомогою моделi оцiнки капiтальних активiв, методу кумулятивної побудови або як очiкувана норма прибутковостi на власний капiтал за альтернативоими iнвестицiями.
Теоретично розглянутi методи (метод дисконтування грошових потокiв для всього iнвестованого капiталу та для власного капiталу) повиннi давати той самий результат. Однак це твердження справедливе лише за певних умов:
• вартiсть власного капiталу та зюбов’язань оцiнюються за ринковою вартiстю;
• темп зростання доходiв дорiвнює нулю;
• спiввiдношення мiж складовими капіталу пiдприємства зберiгається постiйним протягом усього прогнозного перiоду.
У випадку, якщо будь-яка умова з наведених вище не виконується, розрахунки за допомогою рiзних методiв доходного пiдходу дають рiзнi результати.
Вартiсна оцiнка за допомогою методiв, заснованих на аналiзi надприбутку, базується на використаннi не традицiйного грошового потоку, а моделi економiчної доданої вартостi, величина якої надає уявлення про результати дiяльностi пiдприємства в будь-якому окремо взятому роцi, і бухгалтерської вартостi всiх активiв або власного капiталу.
Дана група включає два основних методи:
• метод економiчної доданої вартостi (ЕVА);
• метод Едвардса-Белла-Ольсона (ЕВО).
Метод економiчної доданої вартостi(ЕVА Есоnоmiс Vаluе Аdded) розроблений С. Стюартом на початку 1990-х рокiв
При визначеннi вартостi, яка створюється пiдприємством в будь-який перiод часу (тобто її економiчного прибутку або економiчної доданої вартостi), потрiбно враховувати не тiльки витратв, якi фiксуються на бухгалтерських рахунках, але також i альтернативнi витрати залучення капiталу, iнвестованого в бiзнес.
Економiчна додана вартсть пiдприємства визначається за формулою
ЕДВ = (РА - СВК) * К, (8)
або
ЕДВ = П * (1 - ПП) – СВК * К, (9)
де ЕДВ - екойомiчна додана вартiсть (ЕVА);
РА - рентабельнiсть активiв (усього капiталу);
К - iнвестованнй капiтал (вартiсть активiв пiдприємства).
Позитивне значення економiчної доданої вартостi свiдчить про те, що підприємствозбiлывило свою вартiстъ для власникiв у звiтному перiодi. І, иавпаки, негативна величина економiчної доданої вартостi озвачає, що за звiтний перiод підприємствоне змогло покрити своїх витрат, і тим самим, зменшило свою вартiсть для власникiв.
Для розрахунку вартостi пiдприємства методом економiчної доданої вартостi необхiдно визначити поточну вартiсть потокiв доданої вартостi за кожний прогнозний перiод, а також врахувати вже здiйсненi вкладення капiталу:
ВП = К + ΣЕДВі / (1 + СВК)і (10)
Здiйснення розрахункiв за даним методом також, як і пiд час оцiнки пiднриємства методами дисконтування грошовихпотокiв, в имагає значного коректування фiнансової звiтностi для нiвелювання її загальної спрямованостi на iнтереси кредитора. Наприклад, найбільш iстотними коректуваннями величини прибутку та капiталу є поправки на розмiр нематерiальввх активiв (пов’язаних iз науково-дослiдними розробками, що забезпечують одержання вигод у майбутньому) за винятком накопиченої амортизації, вартiстъ яких повинна капiталiзуватися, а не списуватися у витрати; вiдкладенi податки; рiзнi резерви (рiзниця в оцiнцi запасiв за допомогою рiзних методiв, резерв за сумнiвною дебiторською заборгованiстю) й iн.
Для розрахунку поточної вартостi щорiчних потокiв економiчної доданої вартостi можна використовувати такий алгоритм. Передбачається, що життя пiдприємства необмежене, йактиви також генеруватимуть доходи протягом необмеженого перiоду. При цьому активи характеризуються певною рентабельнiстю. За таких умов, вкладення кожного року генеруватимуть доход вiдповiдно зi своєю рентабельнiстю протягом необмеженого перiоду. Отже, розрахунок може здiйснюватися за методом капiталiзацiї доходiв, якi надходятъ вiд будь-яких капiтальних вкладень в активи в прогнозному перiодi, з наступним їх дисконтуванням до поточного перiоду.
Метод Едвардса-Белла-Ольсона (ЕВО - Еlwards-Веll- Ohlson valuation model) заснований на побудовi грошових потокiв для власного капiталу пiдприємства з урахуванням його рентабельностi та вартостi.
Суть його, як i у випадку концепції економiчної доданої вартостi, полягає в тiм, що вартiсть пiдприємства визначається наявними активами та "наддоходами". Формально величина вартостi дорiвнює сумi балансової вартостi власного капiталу та дисконтованої вартостi "надприбутку" на власний капiтал (прибутку, який отримусться завдяки перевищенню прибутковостi пiдприємства над рiвнем середньогалузевої прибутковостi).
Для прогнозування суми очiкуваного "надприбутку" Ольсоном запропонований принцип лiнiйної iнформацiйної динамiки, вiдповiдно до якого на вiльному ринку "надприбутки", що генеруються активами пiдприємства, не можуть залишатися як завгодно довго. Протягом часу "надприбутки" повиннi зменшитися, а пiдприємство за рiвнем прибутковостi вирiвнюється з iншими аналогiчними об’єктами. Динамiка вирiвнювання зберiгається однаковою для значної кiлькостi рiзних пiдприємств, що уможливлює визначення коефiцiєнтiв авторегресії на основi статистичних даних.
Варiантом моделi ЕВО є її модифiкацiя, що враховує ефект вiд реiнвестування i фактично збiгається з моделлю економiчної доданої вартостi для власного капiталу пiдприємства.
3. Технологiя застосування порiвняльного пiдходу до оцiнки вартостi пiдприємства
Порiвняльний пiдхiд щодо оцiнки пiдприємства (бiзнесу) використовується за умов наявностi достатньої бази даних про угоди купiвлi-продажу. Вiдповiдно до нього цiннiсть пiдiтриємства визначається реальними цiнами продажiв аналогiчних пiдприємств, зафiксованих ринком. Причому вартiсть, розрахована з використанням таких цiн, найбiльшою мiрою враховує численнi вартiснi фактори (спiввiдношення попиту та пропозиції на даний вид бiзнесу, рiвень ризику, перспективнiстъ бiзнесу, його прибутковiсть i т. iн.).
Для проведення оцiнки пiдприємства (бiзнесу) за допомогою порiвняльного пiдходу необхiдно зiбрати загальну фiнансову та технiко-економiчну iнформацiю за аналогiчними пiдприємствами, цiнову iнформацiю про угоди, що здiйснилися, вiдомостi про ставки доходу за альтернативними iнвестицiями, про операції з акцiями, якi вiльно обертаються на фондовому ринку, i т. iн. Можливiсть одержання такої iнформації залежить вiд наявностi активного фiнансового ринку, вiдкритостi ринкового сегмента, на якому здiйснює дiяльнiсть об’єкт оцiнки, i доступностi iнформації. Способами отримання такої iнформацiї є:
• проведення маркетингових дослiджень;
• вивчення спецiалiзованих засобiв масової iнформацiї;
• вивчення матерiалiв консалтингових фiрм i рейтингових агентств.
Вибiр пiдприємств-аналогiв здiйснюється з урахуванням таких вимог:
• одна галузева приналежнiсть з об’єктом оцiнки;
• порiвняннiстъ якiсних i кiлъкiсних характеристик аналога з вiдповiдними характеристиками об’єкта оцiнки. До таких характеристик вiдносять: розмiр пiдприємства, диверсифiкованiсть продукції або послуг, стратегiя дiяльностi, цiнову полiтику, стадiю життєвого циклу, рiвень ризику, якiстъ менеджменту i т. iн.;
• можливiсть отримання повної та достовiрної iнформацiї для порiвняння характеристик аналога iз характеристиками об’єкта оцiнки.
Порiвняльний (ринковий) пiдхiд грунтується на використаннi тръох основних методiв :
• методу ринку капiталу;
• методу угод;
• методу галузевих коефiцiєнтiв.
Метод ринку капiталу (компанії-аналога) заснований на використаннi ринкових цiн акцiй аналогiчних пiдприємств, якi котируються на фондовому ринку i є базою для внесення коректувань у вартiсть акцй об’єкта оцiнки. Сферою застосування даного методу в чистому виглядi є оцiнка неконтрольних пакетiв акцiй.
Метод угод (продажiв) дозволяє оцiнити вартiсть пiдприємства в цiлому або вартiстъ контрольного пакета його акцiй. Суть даного методу зводиться до того, що вартiсть об’єкта оцiнки являє собою скоректовану продажну цiну аналогiчного пiдприємства за умов iхньої порiвнянностi.
Метод галузевихкоефiцiєнтiв називають також методом галузевих спiввiдношень або правилом "золотого перетину". Використання даного методу можливе за умов наявностi стабiльних галузевих спiввiдношень мiж цiною та певними фiнансовими показниками. Метод забезпечує лише орiєнтовний результат, тому що галузевi коефiцiєнти унiфiкують об’єкт оцiнки. Крiм того, у вiтчизнянiй оцiннiй практицi використання даного методу ускладнюється недосконалiстю iнформацiйної бази, яка є основою для розрахунку таких коефiцiснтiв.
Методи ринку капiталу й угод грунтуються на фiнансовому аналiзi оцiнюваного та порiвнянного пiдприємств. Система аналiтичних показникiв i критерiїв порiвняння, використовуваних у процесi фiнансового аналiзу залежить вiд цiлей i функцiй оцiнки. Наприклад, для визначення ступеня впливу системи оподатковування на результати вартiсної оцiнки пiдприємства найбiльш важливими показниками є: структура майна пiдприємства та рентабелънiсть активiв i продукцiї; при купiвлi-продажу пiдприємства - платоспроможнiсть пiдприємства, лiквiднiсть активiв, динамiка рентабельностi; при реорганiзацiї пiдприємства - дiлова активнiсть, структура капiталу.
Крiм того, для отримання достовiрних результатiв оцiнки одним з етапiв застосування методiв порiвняльного пiдходу є коректування фiнансової звiтностi об’єктiв порiвняння з метою приведення їх до порiвнянностi облiкової полiтики (коректування на методи облiку запасiв, нарахування амортизацiї i т. iн.).
Визначення ринкової вартостi пiдприємства методами порiвняльного пiдходу засновано на використаннi цiнових мультиплiкаторiв, що являють собою коефiцiєнти, якi показують спiввiдношення мiж ринковою цiною пiдприємства аналога (або його акцiї) i базовими фiнансовими показниками:
М = Ц / ФП (11)
де М - цiновий мультиплiкатор;
Ц - цiна пiдприємства-аналога (або його акції);
ФП - базовий фiнансовий показник пiдприємства-аналога.
Фiнансовi показники, якi звичайно використовуються для розрахунку цiнових мультиплiкаторiв, - це чистий прибуток, поточний грошовий потiк, балансова вартiстъ активiв, виручка вiд реалiзації гтродукцiї, власний капiтал, дивiденднi виплати й iнше.
Загальна формула для розрахунку вартостi за допомогою методiв порiвняльного пiдходу має вигляд:
ВП = М * ФПоц, (12)
де ФПоц - базовий (той же, що використовувався для розрахунку мультиплiкатора) фiнансовий показник об’єкта оцiнки.
Залежно вiд перiоду, для якого здiйснюється розрахунок базового фiнансового показника (на конкретну дату або за певний вiдрiзок часу), цiновi мультиплiкатори можуть бути:
• iнтервальнi;
• моментнi.
До інтервальних мультиплікаторів належить співвідношення:
• цiна/прибуток (як показник прибутку може виступати прибуток до оподаткування (якщо об’єкти порiвняння - дрiбнi пiдприємства, що використовують рiзнi системи оподаткування) або чистий прибуток (якщо об’єкти порiвняння - великi за розмiром i масштабом дiяльностi пiдприємства);
• цiна/грошовий потiк (забезпечує бiльш достовiрнi результати пiд час оцiнки пiдприємств, в активах яких переважає нерухомiсть, збиткових пiдприємств або таких об’єктiв, що мають вiдносно низький доход у порiвняннi з амортизацiєю, що нараховується на необоротнi активи);
• цiна/дивiденднi виплати (як знаменник можуть використовуватися фактичнi дивiденднi виплати або потенцiйнi (типовi дивiденднi виплати для аналогiчних пiдприємств). Розрахунки за даним мультиплiкатором доцiльнi, якщо дивiденди виплачуються стабiльно або можливiсть їх виплачувати достатньо обгрунтована);
• цiна/виручка вiд реалiзації (сферою його застосування є оцiнка пiдприємств сфери послуг або перевiрка об’єктивностi результатiв, отриманих за допомогою iнших способiв. Розрахунки мультиплiкатора не потребують проведення складних коректувань).
Моментними мультиплiкаторами вважаються спiввiдношення:
• цiна/балансова вартiсть активiв (сфера застосування - оцiнка холдингових компанiй, необхiднiсть швидко реалiзувати великий пакет акцiй);
• цiна/чиста вартiсть активiв (сфера застосування - оцiнка пiдприємств, що мають значнi вкладення у власнiсть (нерухомiсть, цiннi папери, обладнання), або основною дiяльнiстю яких є збереження, купiвля та продаж такої власностi).
Оцiнка вартостi бiзнесу методами порiвняльного пiдходу вимагає застосування декiлькох мультиплiкаторiв одночасно для одержання бiльш об’сктивних результатiв. При цьому дiапазон величини того самого мультиплiкатора, розрахованого для рiзних пiдприємств-аналогiв, може значно коливатися. В такому разi зi списку аналогiв необхiдно виключити пiдприємства, для яких отриманi екстремалънi значення мультиплiкаторiв.
Застосування декiлъкох мулътиплiкаторiв означає, що в процесi розрахунку буде отримано стiлъки ж варiантiв вартостi. Якщо ступiнь довiри до всiх отриманих спiввiдношень однакова, то для одержання остаточної величини вартостi використовується формула середньо арифметичної з можливих варiантiв вартостi. Як правило, на практицi такий розрахунок викликає сумнiви, тому залежно вiд конкретних умов, цiлей оцiнки, ступеня довiри до тiєї чи iншої iнформацiї для кожного мультиплiкатора визначається свiй ваговий коефiцiєнт i шляхом зважування отримується попередня величина вартостi, яка є основою для проведення коректувань.
До таких коректувань вiдносять знижки або премії, наприклад, на:
• привабливiсть портфеля, яка визначається ступенем диверсифiкованостi продукції, що випускається. Так, вузькiсть виробничого асортименту можна розглядати як обмежувач для потенцiйних споживачiв i причину пiдвищення рiвня ризикiв, пов’язаних з дефiцитом деяких основних видiв сировини та матерiалiв, з початком випуску нових конкурентоспроможних продуктiв, що знижує вартiстъ пiдприємства;
• потреба в додаткових капiтальних вкладеннях, на розмiр яких коректується попередня цiна пiдприємства в напрямку й зниження;
• фiнансовий стан об’єкта, для урахування якого в процесi вартiсної оцiнки пiдприємства використовується такий кiлькiсний показник, як надлишок (дефiцит) оборотного капiталу. Величина надлишку (дефiциту) оборотного капiталу розраховується методом зiставлення необхiдного оборотного капiталу та наявних на пiдприємствi оборотних коштiв. Якщо проведений аналiз фiнансового стану пiдприємства свiдчить про наявнiсть надлишку оборотного капiталу, то його необхiдно додати до попередньої цiни пiдприємства, тому що ця величина еквiвалентна розмiру наявних незадiяних високолiквiдних активiв. Виявлений дефiцит оборотного капiталу зменшує попередню цiну пiдприємства, тому що ця величина еквiвалентна коштам, якi власник (iнвестор) пiдприємства повинен вкласти в пiдприємство з метою забезпечення його безперебiйного функцiонування в майбутньому;
• лiквiднiсть майна, тобто його здатнiстъ до швидкої реалiзацiї, наявнiсть якої пiдвищує вартiстъ бiзнесу i, навпаки, вiдсутнiсть знижує його вартiсть у порiвняннi з аналогiчним, однак високолiквiдним бiзнесом;
• ступiнь контролю, вартiсть якого залежить вiд можливостi здiйснювати будь-яке право або весь набiр прав, пов’язаних з контролем над пiдприємством, а саме: право обирати директорiв i призначати менеджмент, приймати полiтику та вносити змiни в напрямки роботи пiдприємства, придбати або лiквiдувати активи, вносити змiни в статутнi документи i т. iн. Внесення такої поправки здiйснюється з урахуванням впливу кожного складового елемента контролю на його загальну вартiсть;
• якiстъ менеджменту (поправка має сенс тодi, коли має мiсце значна залежнiсть пiдприємства вiд однiєї або декiлькох ключових фiгур управлiнсъкого персоналу);
• iншi фактори (iнтенсивнiсть i характер зусиль пiдприємства в галузi науково-дослiдних розробок, його положення в галузi, масштаби та якiсть активiв у порiвняннi з аналогами i т. iн.).
Вартiсть, отримана з урахуванням усiх коректувань, є пiдсумковою (остаточною) вартiстю пiдприємства об’єкта оцiнки.