Концесії в галузі транспорту

Лекція 4

Тема 4 ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ ГОСПОДАРСЬКО-КОМЕРЦІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ НА ТРАНСПОРТІ

1. Транспортні договори
2. Концесії в галузі транспорту
3. Ліцензування у сфері транспортної діяльності
4. Страхування на транспорті

Транспортні договори

Транспортні підприємства, крім зазначених вище властивос­тей, становлять собою ще й господарсько-виробничі, майнові ком­плекси, які діють на умовах та підставах, вчинених Господар­ським кодексом України з урахуванням особливостей прова­дження окремих видів господарської діяльності, встановлених лише законами. Одною з основних її властивостей є багатосто­ронній характер відносин,які відбуваються в галузі транспорту. Причому найважливішою формою цих відносин є договір.

Питання юридичного визначення договорів перебуває під особ­ливим кутом зору з боку законодавця і на транспорті висвіт­люється в цивільному, господарському і транспортному законо­давстві.

Так, згідно з Цивільним кодексом України договором є до­мовленість двох чи більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або при­пинення цивільних прав та обов'язків (Ст.626). А також договір є обов'язковим для виконання сторонами (Ст.629).

І ЦК і ГК України визна­чають види договорів, їхні умови, а також їхні властивості у сфері транспортної діяльності. Наприклад, за вказаними кодексами до­говори у сфері транспорту мають такі загальні властивості:

Можуть бути:

- односторонні

- двосторонні

- багатосторонні

Можуть бути:

- договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору;

- може бути простим або змішаним, тобто таким, у якому міс­тяться елементи різних договорів;

- є публічним, тобто договором, у якому одна сторона (підприє­мець) взяла на себе обов'язок здійснювати виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (наприклад, переве­зення транспортом загального користування). Причому умови пуб­лічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, окрім тих, кому за законом надано відповідні пільги, а підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних робіт або послуг. Також підприємець не має права надавати пе­реваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публіч­ного договору, якщо інше не встановлено законом (ст. 633 ЦК України).

Причому для всіх названих договорів є характерними такі па­раметри:

Свобода договору (ст. 627 ЦК України), зміст договору (ст. 628 ЦК України), типові умови договору (ст. 630 ЦК України), строк до­говору (ст. 631 ЦК України), ціна в договорі (ст. 632 ЦК України), договір на користь третьої особи (ст. 636 ЦК України), тлумачення умов договору (ст. 637 ЦК України), порядок укладення, зміни та розірвання договору (статті 638-654 ЦК України).

Крім загальних властивостей, специфічними для транспорту є такі:

- наявність договорів перевезення вантажу, пасажирів, багажу та пошти, які є основними у сфері транспортної діяльності. Своєю чергою, до допоміжних видів діяльності, пов'язаних із перевезенням вантажу, можна віднести транспортну експедицію.

Так, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевіз­ник) зобов'язується доставити довірений їй іншою стороною (від­правником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену пла­ту. Дещо схоже трактування цього договору міститься в Господар­ському кодексі України, проте, в ньому, крім наведеного, також ука­зується, що вантаж є ввіреним перевізникові та повинен бути достав­леним в установлений законом чи договором строк, а одержувачем вантажу є вантажоодержувач, тобто особа, уповноважена на одер­жання цього вантажу (ст. 307 ГК України). Цей договір укладаєть­ся в письмовій формі, а його укладення підтверджується складен­ням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ст. 909 ЦК України). Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправ­ників бланками перевізних документів згідно з правилами здійс­нення відповідних перевезень.

Своєю чергою, за договором перевезення пасажира одна сторо­на (перевізник) зобов'язується перевезти іншу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також достави­ти багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має пра­во на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити вста­новлену плату за проїзд, а в разі здавання багажу - також і за провезення багажу. Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції (ст, 910 ЦК України);

- наявність договору чартеру (фрахтування), за яким одна сто­рона (фрахтівник) зобов'язується надати іншій стороні (фрахтуваль­никові) за плату всю або частину місткості в одному чи кількох транспортних засобах на один або кілька рейсів для перевезеннявантажу, пасажирів, багажу, пошти або з іншою метою, якщо це не суперечить законові та іншим нормативно-правовим актам (ст. 912 ЦК України);

- наявність довгострокових договорів, які укладаються між пе­ревізником та власником (володільцем) вантажу в разі необхіднос­ті здійснення систематичних перевезень. За таким договором пе­ревізник зобов'язується в установлені строки приймати, а власник (володілець) вантажу - передавати для перевезення вантаж у вста­новленому обсязі. Причому в указаному договорі встановлюються обсяг, строки та інші умови надання транспортних засобів і передання вантажу для перевезення, порядок розрахунків, а також інші умови перевезення (ст. 914 ЦК України, 307 ГК України). У цьому питанні цікавою є класифікація довгострокових договорів, що ви­значена в Господарському кодексі України. Так, залежно від виду транспорту, яким передбачається систематичне перевезення ванта­жів, укладаються:

- довгостроковий договір - на залізничному і морсь­кому транспорті,

- навігаційний - на річковому транспорті (внутріш­ньому флоті),

- спеціальний - на повітряному транспорті,

- річний - на автомобільному транспорті (ст. 307 ГК України);

- специфіка договору перевезення транспортом загального ко­ристування - тобто перевезення, що здійснюється юридичною осо­бою, якщо із закону, інших нормативно-правових актів або ліцензії, виданій цій особі, випливає, що вона має здійснювати перевезення вантажу, пасажирів, багажу або пошти за зверненням будь-якої особи. Такий договір є публічним (ст. 915 ЦК України);

- стягнення Провізної плати і її розмір, пільгові умови переве­зень транспортом загального користування та право перевізника притримати переданий йому для перевезення вантаж для забезпе­чення внесення Провізної плати та інших платежів (ст. 916 ЦК Ук­раїни, ст. 311 ГК України);

- надання транспортних засобів і пред'явлення вантажу для пе­ревезення (ст. 9І7ЦК України);

- приймання вантажу до перевезення (ст. 308 ГК України), а та­кож завантаження та вивантаження вантажу (ст. 918 ЦК України);

- строк доставлення вантажу, пасажира, багажу, пошти (ст. 919 ЦК України);

- зміна умов перевезення (ст. 309 ГК України);

- одержання вантажу в пункті призначення (ст. 310 ГК України);

- наявність договору транспортного експедирування, за яким одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок іншої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання ви­значених договором послуг, пов'язаних із перевезенням вантажу (ст. 316 ГК України, ст. 929 ЦК України). Причому цим договором може бути встановлено обов'язок експедитора організувати пере­везення вантажу транспортом і за маршрутом, вибраним експеди­тором або клієнтом, укладати від свого імені або від імені клієнта договір перевезення вантажу, забезпечувати відправлення та одер­жання вантажу, а також виконання інших зобов'язань, пов'язаних із перевезенням. Також цим договором може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставлення вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та виван­таження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, збері­гання вантажу до його одержання в пункті призначення, одержан­ня необхідних для експорту та імпорту документів, виконання ми­тних формальностей тощо).

Концесії в галузі транспорту

Концесія- це надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органам виконавчої влади чи органам місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб'єктові підпри­ємницької діяльності) права створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії за умови взяття суб'єк­том підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань зі створення (будівництва) та (або) управління (експлуатації) об'єк­том концесії, майнової відповідальності та можливого підприєм­ницького ризику. Відповідне право концесіонер здобуває, перемігши інших претендентів у концесійному конкурсі та уклавши кон­цесійний договір з концесієдавцем.

Об'єктами, які можуть на транспорті надаватись у конце­сію, є:

- водопостачання;

- надання послуг міським громадським транспортом;

- надання послуг, пов'язаних із постачанням споживачам тепла;

- будівництво та експлуатація автомобільних доріг, об'єктів дорожнього господарства, інших дорожніх споруд;

- будівництво та експлуатація шляхів;

- будівництво та експлуатація вантажних і пасажирських портів;

- будівництво та експлуатація аеропортів;

- транспортування й розподіл природного газу.

Приклад: ЗУ «ПРО концесії на будівництво та експлуатацію автомобільних доріг».