Порядок забезпечення військових частин матеріальними засобами. Матеріальне забезпечення військ у мирний час організується і здійснюється, як правило, за схемою: центр — оперативне командування — армійський корпус -
Матеріальне забезпечення військ у мирний час організується і здійснюється, як правило, за схемою: центр — оперативне командування — армійський корпус - з'єднання - частина - підрозділ -військовослужбовець.
У мирний час та у початковий період війни (воєнного конфлікту) забезпечення пальним, продовольством і речовим майном здійснюється за схемою: центр - оперативне командування – склад - частина за територіальним принципом.
Механізовані (танкові) дивізії, які входять у склад армійських корпусів, у воєнній час, як правило, забезпечуються за схемою: центр - оперативне командування - армійський корпус - дивізія - частина - підрозділ - військовослужбовець.
Ракетні, зенітні ракетні, артилерійські з'єднання і частини корпусного підпорядкування забезпечуються через корпусні бригади матеріального забезпечення.
З'єднання і частини, які підпорядковані оперативному командуванню, прикріплюються на забезпечення до бригади матеріального забезпечення оперативного командування, а у деяких випадках - і до загальновійськових з'єднань.
Зарахування на забезпечення з'єднань (частин), які прибувають у склад об'єднання (з'єднання), проводиться на підставі наказів командуючих об'єднаннями (командирів з'єднань), у склад яких вони прибули, .по атестатах. При відсутності атестатів зарахування з'єднання (частини) на забезпечення проводиться за його донесеннями про наявність матеріальних засобів з наступним поданням атестатів.
Прикріплення з'єднань, частин, а інколи і підрозділів, на забезпечення до з'єднань, частин і установ матеріального забезпечення корпусу (оперативного командування) здійснюється відповідно до рішення заступника командуючого корпусом (оперативним командуванням) з тилу.
У ході операції (бою) раніше установлений порядок прикріплення військ не забезпечення може змінюватись.
У з'єднаннях та частинах матеріальне забезпечення організовується: по службах тилу - заступниками командирів з тилу; по інших службах заступниками командирів з озброєння, начальниками родів військ і служб.
Матеріальне забезпечення здійснюється централізовано за планами вищих начальників на підставі зведень та заявок частин (підрозділів) на підвезенні, виходячи з дійсної їх потреби у матеріальних засобах та напущених на бойові дії ресурсів
Пряма відповідальність за матеріальне забезпечення військ покладається на командирів усіх ступенів.
Основні питання щодо матеріального забезпечення включаються в бойовий наказ, розпорядження по тилу і план тилового забезпечення. Начальники служб відпрацьовують плани забезпечення по підлеглих службах.
Для своєчасного витребування і отримання матеріальних засобів заступник командира з'єднання (частини) з тилу до установленого строку подає вищому начальнику зведення по тилу, а начальники служб - . донесення по своїх службах.
Матеріальними засобами забезпечуються: з'єднання та частини, підпорядковані корпусам та оперативним командуванням - через з'єднання, частини та установи матеріального забезпечення цих об'єднань за нарядами або рознарядками відповідних командуючих (начальників) родів військ, начальників спеціальних військ і служб; частини, які входять у склад з'єднань, - через їх частини (підрозділи) матеріального забезпечення за рознарядками, роздавальними (роздавально-здавальними) відомостями або накладними начальників родів військ та служб з'єднань; підрозділи - через підрозділи матеріального забезпечення (підрозділи забезпечення) своїх частин за накладними, роздавальними (роздавально-здавальними) відомостями начальників служб частин.
В роті (батареї) одержання матеріальних засобів і видача їх у взводи або безпосередньо, особовому складу покладається на старшину або іншу посадову особу за вказівкою командира роти (батареї). Грошове утримання особовому складу видає .особисто командир роти (батареї), медичне майно - санітарний інструктор роти (батареї), а там, де його нема, - старшина підрозділу.
Придані та підтримуючі частини (підрозділи) у вкладку неможливості забезпечення їх своїми з'єднаннями (частинами) можуть отримувати боєприпаси, пальне та продовольство у тих з'єднаннях (частинах), яким вони придані або які підтримують.
У перші дні бойових дій з початком війни (воєнного конфлікту), поки не розгорнувся оперативний тил, з'єднання і частини будуть отримувати матеріальні засоби з складів (відділень складів) оперативного командування, використовувати запаси, які створені в пунктах постійної дислокації, або отримувати матеріальні засоби з призначених вивантажувальних станцій.
Матеріальні засоби з корпусної бригади матеріального забезпечення (бригади матеріального забезпечення оперативного командування) відправляються (видаються) з'єднанням (частинам), як правило, у гарно-штучній упаковці, макетованими на піддонах або у контейнерах. Піддони і контейнери підлягають обов'язковому терміновому поверненню. Дія отримання артилерійських систем (гармат) і мінометів, радіотехнічних засобів і іншої складної техніки і озброєння великих габаритів, як правило, висипаються одержувачі і транспортні засоби від з'єднань (частин). Озброєння, техніка і майно, які надходять на поповнення з'єднання (частини), повинні бути комплектними і справними.
У забезпеченість дивізії (бригади, полку, батальйону, дивізіону, роти, батареї, взводу, відділення і т.д.) зараховуються матеріальні засоби, які фактично надійшли в з'єднання (частину, підрозділ). У загальній системі матеріального забезпечення військ значна роль ; належить організації забезпечення з'єднань (частин, підрозділів)
матеріальними засобами по службах тилу.
Основними завданнями служби пального і мастильних матеріалів і військової ланки з матеріального забезпечення с: визначення потреби, витребування і створення в з'єднаннях, частинах і підрозділах і установлених запасів пального, техніки і майна служби; своєчасне поповнення їх витрат і втрат; заправлення техніки пальним. До матеріальних засобів по службі пального і мастильних матеріалів належать; рідке ракетне паливо (окислювач і пальне); пальне (бензини, газотурбінне, дизельне, мазут, побутове); техніка для транспортування, заправлення, перекачування, зберігання, контролю якості ракетного палива і пального, засоби ремонту і технічне майно; бланки та книги обліку і звітності по службі. Потреба у пальному для з'єднання (частини) визначається, виходячи з його бойового завдання, наявності техніки (у тому числі і польових кухонь) і передбачуваної напруженості її застосування, пори року, стану доріг, характеру місцевості і кліматичних умов, а також з урахуванням встановлених - норм витрати і розміру запасів на кінець бою. Вона обчислюється: по пальному - на всю наявну в з'єднанні (частині) техніку в межах її облікової чисельності; по маслах та мастилах - у відсотковому співвідношенні до пального. Потреба у техніці (у тому числі у автомобільних цистернах і паливо заправниках ) обчислюється відповідно до штатів і табелів.
Заправлення техніки пальним здійснюється з використанням штатних польових заправних пунктів, автопаливозаправників та інших технічних засобів частин і підрозділів. Підрозділи, які не мають засобів , підвезення і заправлення пального, здійснюють заправлення техніки на складі частини чи в призначених пунктах. На марші і у інших випадках, коли дозволяє обстановка, силами і засобами з'єднання (частини) в призначеному районі (пункті) організовується масове заправлення техніки пальним.
Начальник служби, з'єднання (частини) відповідає за своєчасність подання пального в призначені райони (пункти) і розгортання в них наданих в його розпорядженні засобів заправлення. Відповідальність, за своєчасне і організоване заправлення техніки пальним несуть командири підрозділів.
Відповідно до обстановки масове заправлення техніки з'єднання(частини) може проводитись силами і засобами окремої роти - масового заправлення корпусної бригади матеріального забезпечення (бригади матеріального забезпечення оперативного командування).
Основними завданнями продовольчої служби військової ланки з матеріального забезпечення є:
· визначення потреби, витребування і створення в з'єднаннях, частинах і підрозділах установлених запасів продовольства, техніки і майна служби;
· своєчасне поповнення їх витрати і втрат
· організація харчування особового складу;
· випікання хлібу і доставка його частинам, а в окремих випадках - також заготівля продовольства і фуражу о місцевих ресурсів.
До матеріальних засобів по продовольчій службі належать: продовольство і фураж; техніка (польові, технічні і ремонтні засоби, технологічне обладнання їдалень і хлібозаводів, вагомірні прилади); майно (столово-кухонний посуд і інвентар, немеханічне обладнання їдалень і хлібозаводів, палатки, брезенти, тара, стелажі, піддони, запасні частини); бланки і книги обліку і звітності по службі.
Визначення потреби з'єднання (частики) в продовольстві і відпускання його частинам (підрозділам) здійснюються за діючими нормами, виходячи з облікової чисельності їх особового складу і встановлених розмірів запасів на кінець бою. Техніка і майно продовольчої служби з'єднанням (частинам, підрозділам) відпускаються відповідно до штатів, табелів і норм. Харчування особового складу організовується в будь-якій обстановці. Гаряча їжа готується, як правило, три рази на добу і приймається особовим складом в установлений командиром частини (підрозділу) час.
При неможливості в ході бойових дій організувати триразове харчування гарячою їжею вона готується і видається два рази на добу; в проміжках між її прийманнями особовому складу видається частина добової норми продуктів у сухому вигляді. Командири усіх ступенів зобов’язані вживати заходів для .того, щоб гаряча їжа та питна вода видавались особовому складу повністю і в установлений час.
Для приготування їжі, її видавання і забезпечення особового складу хлібом, цукром, чаєм, тютюновими виробами, сірниками і питною водою в батальйонах, дивізіонах та інших підрозділах, які мають штатні засоби приготування їжі, розгортаються продовольчі пункти. Підрозділи, які не мають таких засобів, розпорядженням заступника командира ,частини з тилу прикріплюються на забезпечення до підрозділів, які розгортають продовольчі пункти, з урахуванням завдань, що виконуються, і зручності отримання їжі. Підрозділи, які придані батальйону (дивізіону, роті) і не мають своїх штатних засобів приготування їжі, забезпечуються через продовольчий пункт відповідного батальйону (дивізіону).
Забезпечення гарячою їжею поранених і хворих, які поступили на медичний пункт бригади (полку), здійснюється за нормами, які встановлені для особового складу бригади (полку). Харчування поранених і хворих, які поступили, в окремий медичний батальйон дивізії або медичну роту бригади, організується за нормами госпітального пайка.
Приготування, видавання і приймання їжі організується,як правило, поза зонами зараження. У випадку вимушеної організації харчування в зонах радіоактивного зараження приготування, видавання і приймання їжі здійснюється; при рівні радіації до 1 р/год. - звичайним порядком; від 1 до 5 р/год. в дезактивованих спорудах; від 5 р/год. і вище - в дезактивованих спорудах закритого типу. Для приготування їжі цих зонах використовуються переважно консервовані та концентровані продукти в закритій тарі і упаковці, які не вимагають складної кулінарної обробки.
Випікання хлібу здійснюється на польових механізованих (рухомих) хлібозаводах, а в окремих випадках - і на місцевих хлібопекарських підприємствах. Доставка хліба в частини і підрозділи організовується, як правило, централізовано.
Основними завданнями речової служби військової ланки з матеріального забезпечення є:
§ визначення потреби витребування .і утворення в з'єднаннях, частинах і підрозділах установлених запасів речового майна та техніки служби;
§ своєчасне поповнення їх витрати та втрат
§ лазнево-пральне обслуговування частин (підрозділів);
§ ремонт речового манна.
До матеріальних засобів по речовій службі належить: обмундирування і взуття, натільна білизна, постільні речі, спорядження, теплі речі, спецодяг, санітарно-господарче, лижне, спортивне і альпіністське майно; палатки, папір, бланки та книги обліку і звітності; музикальні інструменти для військових оркестрів; пересувні майстерні по ремонту і хімічному чищенню речового майна, обладнання, інструменти, інвентар і запасні частини до них; декоративні тканини і матеріали для шиття, ремонту .і хімічного чищення речового майна, прапори, нагрудні знаки і знаки розпізнавання; предмети обозного майна та інше.
Визначення потреби з'єднання (частини) у речовому майні і відпускання його частинам (підрозділам) здійснюється за діючими нормами (на літній і зимовий періоди), виходячи з облікової чисельності в їх особового складу, кількості штатних ліжок медичної частини (підрозділу), встановлених розмірів запасів та обмінного (підмінного) фонду.
Запаси речового майна утримуються у частині (підрозділи) матеріального забезпечення дивізії бригади, полку і окремого батальйону, дивізіону) для поповнення усіх видів його втрат і витрати за природнім зношуванням, а також для заміни зараженого обмундирування і взуття.
Обмінний фонд речового майна утримується в медичній частині (підрозділі) дивізії (бригади, полку) для заміни пошкоджених і видачі відсутніх предметів особовому складу, який вибуває за призначенням після одужання. Підмінний фонд обмундирування та взуття утримується в частинах (підрозділах) за рахунок відремонтованих речей для підміни майна, яке здається у ремонт.
Лазнево-пральне обслуговування включає: організацію регулярного миття особового складу, прання постільної і натільної білизни; хімічне чищення, дезінфекцію і дезінсекцію обмундирування. Миття особового складу здійснюється щотижня в штатних лазнях з’єднань і частин, а в окремих випадках в місцевих лазнях і лазнях, які улаштовують з'єднання (частини) в місцях свого розташування або дій. з обов'язковою зміною повного комплекту натільної білизни; черговість і час миття планують штаби з'єднань (частин) спільно з начальниками речової та медичної служб. Прання білизни, як правило, здійснюється в установах лазнево-прального обслуговування об'єднань..
Замість білизни яка здається для прання, видається чиста, відремонтована білизна із обмінного фонду об'єднань. Хімічне чищення обмундирування здійснюється в призначених для цього майстернях об'єднань.
Ремонт речового майна здійснюється; дрібний ремонт обмундирування самими військовослужбовцями; взуття – позаштатними. Запаси речового майна утримуються у частині (підрозділи) матеріального забезпечення дивізії бригади, полку і окремого батальйону, дивізіону) для поповнення усіх видів його втрат і витрати за природнім зношуванням, а також для заміни зараженого обмундирування і взуття.
Обмінний фонд речового майна утримується в медичній частині(підрозділі) дивізії (бригади, полку) для заміни пошкоджених і видачі відсутніх предметів особовому складу, який вибуває за призначенням після одужання. Підмінний фонд обмундирування та взуття утримується в частинах (підрозділах) за рахунок відремонтованих речей для підміни майна, яке здається у ремонт.
Лазнево-пральне обслуговування включає: організацію регулярного миття особового складу, прання постільної і натільної білизни; хімічне чищення, дезінфекцію і дезінсекцію обмундирування. Миття особового складу здійснюється щотижня в штатних лазнях з’єднань і частин, а в окремих випадках в місцевих лазнях і лазнях, які улаштовують з'єднання (частини) в місцях свого розташування або дій. з обов'язковою зміною повного комплекту натільної білизни; черговість і час миття планують штаби з'єднань (частин) спільно з начальниками речової та медичної служб. Прання білизни, як правило, здійснюється в установах лазнево-прального обслуговування об'єднань..
Замість білизни яка здається для прання, видається чиста, відремонтована білизна із обмінного фонду об'єднань. Хімічне чищення обмундирування здійснюється в призначених для цього майстернях об'єднань.
Ремонт речового майна здійснюється; дрібний ремонт обмундирування самими військовослужбовцями; взуття – позаштатними шевцями підрозділів; середній в ремонтних майстернях з’єднань, (частин); капітальний – в ремонтних майстернях об’єднань.
Забезпечення частин (підрозділів) водою здійснюється у всіх видах бойових дій і включає: розвідку джерел води, її добування та очищення; обладнання і охорону пунктів водопостачання; створення запасів води, їх зберігання і розподіл (видавання); поповнення витрати води.
Відповідальність за своєчасне забезпеченім частин (підрозділів) водою несуть командир і штаб з'єднання (частини).
При обмежених можливостях добування і підвезення води вони визначають порядок водопостачання і через командирів частин підрозділів) здійснюють суворий контроль за дотриманням особовим складом питного режиму і економною втратою води.
Частинами (підрозділами) вода витрачається для питних, господарчих, санітарно-побутових потреб, миття особового складу, на нічні потреби та для задоволення інших потреб.
Основні заходи щодо забезпечення частин (підрозділів) водою передбачаються, як правило, в плані тилового забезпечення і плані оперативного забезпечення, а щодо розвідки джерел води, крім того, - у плані розвідки з'єднання (частини). В окремих випадках, особливо при і в місцевості з обмеженими водними ресурсами, при зараженні .шості джерел води, штабом з'єднання (частини) за участю заступника командира з тилу, начальників інженерної та медичної служб і служби радіаційного, хімічного та біологічного захисту розробляється план водопостачання, який затверджується командиром.
Виходячи з норм споживання води і досвіду навчань, добова потреба води на господарчо-питні погреби може скласти: для механізованого полку - ЗО-40 м3 для механізованої дивізії-210-300 м3 .
НОРМИ СПОЖИВАННЯ ВОДИ ОСНОВНИМ СКЛАДОМ
(на одну людину у літрах за добу)
| Повна норма | Скорочена норма | |||
| у помірному кліматі | у жаркому кліматі | у помірному кліматі | у жаркому кліматі | |
| Всього | 10,0 | 15,0 | 2,5 ( не більше 5 діб) | 4,0 ( не більше 3 діб) |
| У тому числі: - на чай і запас води у флягах, - для приготування їжі, обробки продуктів, миття котлів та інвентарю, - для миття казанків і кухлів - для умивання | 2,5 3,5 1,0 3,0 | 4,0 3,8 1,2 6,0 | - - - - | - - - - |
Необхідно мати на увазі, що при підготовці до наступу тил розміщується ближче до частин (підрозділів), які забезпечуються, ніж при підготовці до оборони. Таким чином і відстань підвезення буде меншою. Але під час наступу, у міру просування бойових частин (підрозділів) і переміщення тилу, ці відстані будуть збільшуватись. Фізико-географічні умови району бойових дій можуть суттєво впливати на стан шляхів підвезення та евакуації, швидкість руху транспортних засобів і величину їх добового пробігу. Тому при бойових, діях на місцевості, з складним рельєфом, у горах, пустельній місцевості, у лісі, можливе збільшення виходу з ладу автомобілів з технічних причин, більш широке, ніж у звичайних умовах, використання для підвезення вертольотів та інших транспортних засобів.
Виникає необхідність ретельної підготовки транспортних засобів до роботи стосовно відповідних умов місцевості, надійного кріплення і укриття матеріальних засобів на них і проведення занять з водіями щодо особливостей виконання їх завдань.
Ступінь укомплектованості автомобільних підрозділів і стан транспортних засобів визначають значення коефіцієнтів технічної готовності і використання вантажності; швидкість руху, вантажність і кількість рейсів транспортних засобів і, у результаті, можливості тилу щодо виконання заданого обсягу підвезення та евакуації у визначені строки.
Крім перелічених умов, необхідно враховувати і інші. Так бойові дії частин дивізії за напрямками обмежують вибір достатньої кількості хороших доріг. Тому підвезення та евакуація проводяться, як правило, по ґрунтових дорогах і колонних шляхах, що знижує швидкість руху і зменшує величину добового пробігу автомобільних підрозділів.
Підвезення і евакуація військовими транспортними засобами проводяться на відносно короти відстані, за виключенням випадків залучення їх для підвезення з корпусних (оперативного командування) з'єднань матеріального забезпечення, в стаціонарних складів у пунктах постійної дислокації чи з вивантажувальних стацій.
Для зменшення втрат транспортних засобів від впливу противника і з метою маскування їх роботи підвезення матеріальних засобів і евакуація здійснюється невеликими колонами або окремими автомобілями, як правило, у нічний час чи за умов обмеженої видимості.
Основним транспортним засобом підвезення в з'єднаннях, частинах і підрозділах є автомобілі і причепи до них, як найбільш маневрені і здатні працювати безпосередньо у бойових порядках військ.
При веденні дій у специфічних фізико-географічних умовах (в горах, лісисто-болотистій місцевості) і неможливості .підвезення штатними автомобілями, для доставки матеріальних засобів може використовуватись в'ючний і гужовий транспорт, канатні дороги. Крім того, з'єднання (частини), призначені для дій у лісисто-болотистій місцевості, можуть оснащуватись гусеничними транс
Зберігання і доставка матеріальних засобів комплектами в з'єднання, частини, підрозділи підкапує продуктивність транспорту, спрощує операції щодо обліку, приймання-передавання матеріальних засобів, передбачає широке застосування контейнерів і пакетів, комплексну механізацію вантажно-розвантажувальних робіт. Застосування контейнерів і пакетів не тільки дозволяє повністю механізувати перевантажувальний процес, але і зберігає матеріальні засоби від пошкодження і втрат.
Виконання завдань з підвезення в сучасних складних умовах ведення бойових дій здійснюється із застосуванням всіх видів транспорту: залізничного, автомобільного, морського, річного, повітряного, трубопровідного. В деяких районах для підвезення можуть використовуватись гужовий і в'ючний транспорт, вузькоколійні залізниці і підвісні дороги, підручні плавзасоби, санні поїзди, трактори та інші транспортні засоби. При необхідності для підвезення можуть залучатись бойові і будівельні машини.
Всі види транспорту, за винятком трубопровідного, крім підвезення (постачальних перевезень) вирішують і інші завдання: виконують оперативні перевезення військ, евакуюють поранених, хворих, несправну техніку, озброєння і тару. Перевезення, що здійснюються видами транспорту при виконанні завдань підвезення, називаються постачальними перевезеннями. Як показує досвід навчань останніх років, постачальні перевезення на основних видах транспо транспорту с домінуючими.
Це підтверджується і досвідом Великої Вітчизняної війни. За роки війни з загального обсягу перевезень постачальні перевезення склали: на автомобільному транспорті - 96 %, на залізничному - 50,5 %, на водному (морському, річковому) - 82 %, на повітряному - 20%,
Для виконання завдань з підвезення у тилу оперативного командування для підвезення можуть використовуватись залізничні потяги, морські і річкові судна, автомобільні і трубопровідні батальйони, частини військово-транспортної авіації, роти механізації вантажно-розвантажувальних робіт.
Наявність значної кількості сил та засобів, великі обсяги і складність завдань з підвезення у воєнний час потребують розгортання системи підвезення, яка повинна забезпечити чітку доставку матеріальних засобів одержувачам.
• Під системою підвезення розуміється сукупність органів управління,
посадових осіб, сил і засобів підвезення, що працюють за єдиним плавом з метою забезпечення чіткої доставки матеріальних засобів військам з мінімальними затратами.
До органів управління, посадових осіб, що включаються в систему, належать: заступник командуючого (командира) з тилу; штаб тилу (оперативного командування, армійського корпусу); служба військових сполучень; автомобільна служба, дорожня служба, управління залізничних військ оперативного командування; служба пального і мастильних матеріалів, управління (відділи) спеціальних військ і служби, в функції яких входить забезпечення військ матеріальними засобами; управління з'єднань, частин, установ і підрозділів матеріального забезпечення, управління автомобільних, трубопровідних, залізничних і дорожніх з'єднань і частин.
Сили і засоби підвезення включають всі види транспорту та сили і засоби для виконання вантажно-розвантажувальних робіт.
Умови сучасних бойових дій до системи підвезення висувають ряд вимог, дотримання яких забезпечує її надійне функціонування. Основними з них є живучість, гнучкість системи, сумісність елементів системи підвезення, її економічність, і
Живучість системи підвезення полягає в її здатності до ефективного захисту і оборони, надійної охорони, швидкого відновлення після ударів противника по її об'єктах. Про те, що по окремих елементах системи противник буде намагатись постійно впливати, зриваючи підвезення, свідчить досвід Великої Вітчизняної війни, бойових дій в Перській затоці, Югославії. Із загальної кількості бомб, скинутих на радянсько-німецькому фронті, 44% противник застосував по залізничних об'єктах. Внаслідок дій НАТО в Югославії знищено 70% автомобільних і 50% залізничних мостів через Дунай. В Косово виведено з ладу 100% залізниць і 50% автомобільних доріг. В Чорногорії повністю припинене залізничне сполучення і зруйновані автомобільні дороги. Тому велика роль в надійному функціонуванні системи підвезення відводиться дорожнім і залізничним з'єднанням і частинам, які здійснюють підготовку, експлуатацію, технічне прикриття та відновлення шляхів сполучення.
Гнучкість системи підвезення полягає в здатності швидко переносити основні зусилля з одного напрямку на інший відповідно до змін оперативно-тилової обстановки.
Сумісність елементів системи підвезення по основних технічних і оперативних нормативах полягає в тому, що з'єднання, частини і підрозділи матеріального забезпечення, автомобільні і обслуговування повинні бути побудовані за модульним принципом, вагові і об'ємні параметри пакетів і контейнерів повинні відповідати вантажності та вантажомісткості транспортних засобів і підйомно-транспортиих машин.
Економічність системи підвезення полягає в здатності виконувати завдання з мінімальними затратами. Процес підвезення є значним споживачем матеріальних, енергетичних ресурсів. Тому найбільш прийнятним для системи повинен бути такий склад П сил та засобів, який не тільки буде здатний повністю і установлені терміни забезпечити війська матеріальними засобами, але і буде вимагати для цього мінімальних затрат.
Підвезення матеріальних засобів здійснюється за напрямками підвезення (комунікаційними напрямками) Напрямок підвезення включає частину тилової смуги з вантажопереробними об'єктами, залізницями і автомобільними дорогами, морськими (річковими) шляхами сполучення, повітряними трасами і трубопроводами, а також транспортними засобами, що знаходяться у цій частині тилової смуги. Напрямок підвезення, як правило, співпадає з напрямком дій основних угрупувань військ.
На кожному напрямку підвезення може бути кілька ділянок. Ділянка підвезення - це частина напрямку підвезення, обмежена вантажопереробними об'єктами. Наприклад, у тилу оперативного командування можуть бути такі ділянки підвезення: стаціонарні бази та склади, вивантажувальні станції - бригада матеріального забезпечення оперативного командування, бригада матеріального забезпечення оперативного командування - корпусні бригади матеріального забезпечення, стаціонарні склади - корпусні бригади матеріального забезпечення та інші; в корпусному - корпусна бригада матеріального забезпечення • окремі батальйони матеріального забезпечення дивізій, вивантажувальні станції - окремі батальйони матеріального забезпечення дивізія, стаціонарні склади - вогневі позиції артилерії і інші; в дивізійному - окремий батальйон матеріального забезпечення дивізії - роти матеріального забезпечення полків, окремий батальйон матеріального забезпечення - вогневі позиції артилерії, стаціонарні склади - роти матеріального забезпечення полків та інші.
Напрямок підвезення оцінюється сумарними можливостями всіх видів транспорту на ділянках підвезення в тонах з урахуванням реальних можливостей вантажопереробних об'єктів тилу щодо пе ревантажених. вантажів.
Під можливостями транспорту на напрямку підвезення розумієтьсякількість матеріальних засобів, які можуть бути доставлені угрупованню військ в установлені строки, в конкретних умовах оперативно-тилової обстановки, наявними сичами та засобами підвезення при відповідному технічному оснащенні і стані елементів транспортної мережі.
Критерієм оцінки напрямку підвезення може служити відношення потреби угруповання військ в підвезенні матеріальних засобів до сумарних можливостей всіх видів транспорту, тобто
E = Q / W
де: E – критерій напрямку підвезення;
Q – потреба у групування військ в підвезенні матеріальних засобів, т;
W – сумарні можливості всіх видів транспорту та напрямку підвезення, т;
Даний критерій є основою для визначення оптимального складу сил та засоби на напрямку підвезення. У разі, якщо Е < 1, то на напрямку є резерв сил і засобів підвезення. Якщо Е > 1, то можливості транспорту з урахуванням можливостей сил і засобів вантажно-розвантажувальних робіт на напрямку не забезпечують потреби військ в підвезенні матеріальних засобів. В цьому випадку проводиться комплекс заходів, які підвищують можливості транспорту і забезпечують безперебійну доставку матеріальних засоби.
Принципи організації підвезення. Основними принципами організації підвезення є: відповідність організації підвезення матеріальних засобів характеру бойових завдань, які виконуються військами, відповідальність командування вищої інстанції за своєчасне і безперебійне підвезення матеріальних засобів підпорядкованим військам; комплексне використання всіх видів транспорту для підвезення матеріальних засобів; постійне утримання і правильне використання резерву сил і засобів системи підвезення.
Необхідність створення резервів підтверджується досвідом Великої вітчизняної війни. В її завершальних операціях до 15 - 20% матеріальних засобів утримувалось в резерві, а частина з них - на транспортних засобах. В сучасних операціях питання створення резерву ставиться ще більш гостро, тому що в ході бойових дій можуть значно знизитись як забезпеченість військ, так і можливості системи підвезення. Не виключаються також перерви в роботі окремих видів транспорту. Все це, разом взяте, може поставити під загрозу зриву виконання військами зонових завдань.
Особливо важливо мати резерв мобільних видів транспорту - автомобільного, спроможного забезпечити передачу матеріальних засобів з одного виду транспорту в інший, обхід районів зруйнувань, затоплень, пожеж і зон уражених, і повітряного, найбільш швидкісного виду транспорту. Величина резерву залежить від умов оперативно-тилової обстановки, забезпеченості військ матеріальними засобами і може складати 15 - 20% від наявності сил і засобів підвезення.
У вирішенні складних і багатогранних питань організації підвезення матеріальних засобів можуть зіграти роль наукові розробки проблем комплексного використання видів транспорту, застосування комплексного (модульного) забезпечення військ, широке впровадження контейнерів, пакетів, засобів механізації вантажно-розвантажувальних робіт, що дозволить підвищити ефективність матеріального забезпечення військ.