III. Основні правила ведення робочої карти.
При веденні робочої карти необхідно дотримуватись слідуючих правил:
- дані обстановки наносити умовними знаками встановленного зразка, тонкими лініями, не затіняючи топографічної основи карти та написи на ній;
- розташування своїх військ, їх задачі і дії позначати червоним кольором; ракетних військ, артилерії, військ ППО та спеціальних військ (хімічного захисту, зв’язку і РТЗ, РЕБ, метеорологічні) – чорним кольором;
- розташування і дії військ супротивника позначати синім кольром;
- нумерацію і найменування частин, підрозділів та пояснювальні написи своїх військ наносити чорним, а супротивника – синім кольором; скорочення организаційно – штатних формувань, підрозділів, частин і з’єднань – тільки строчними (малими) буквами;
- при однокольоровому виконанні всі умовні знаки і написи наносять чорним кольором, знаки мовних позначень супротивника – подвоєною лінією;
- для позначення військ супротивника застосовувати ті ж знаки, що і для своїх військ, з необхідними написами;
- розташування і дії військ наносити умовними знаками суцільною лінією, а припустимі або намічені дії, шляхи що будуються, аеродроми та інші споруди – уривчастою лінією (пунктиром).
- При нанесенні на карту розташування військ до різного часу умовні знаки доповнюють штрихами, пунктирними лініями, крапками або затушовують різними кольрами;
- Всі написи розташовують паралельно нижньому або верхньому зрізу карти; цифри і літери писати без сполучень, зіставляючи їх розмір з масштабом карти і військовою інстанцією.
Зупинимось на деяких загальних правилах нанесення на карту умовних знаків, скорочень і написів.
Лінійні замкнені та напівзамкнені умовні знаки (розташування військ, траншей, рубежі різноманітного призначення, тощо) наносять на карту із дотриманням масштабу.
Тому йх часто називають масштабними умовними знаками.
Фігурні умовні знаки, що мають правильну геометричну форму, а також комбіновані умовні знаки, що являють собою точечні об’єкти, є позамасштабними, тоюто наносяться на карту без дотримання масштабу.
Об’єкти, що позначаються на карті позамасштабними знаками, окрім командних пунктів наносяться на карту таким чином, щоб центр умовного знаку знаходився у точці розташування об’єкту на місцевості. Командні пункти наносяться на карту таким чином, щоб вертикальна пряма лінія, що є продовженням однієї із торін геомітричної фігури, свїм нижнім кінцем опираласчя у точку місцевості, де розташовано пункт керування, при цьому фігра знаку буде розташована праворуч від цієї вертикальної лінії при наступі або посуванні у західному напрямку або при обороні фронтом на захоід і навпаки, при наступі або обороні фронтом на схід, фігура знаку повинна бути розгорнута ліворуч. При наступі у північному або південному напрямках і обороні фронтом на південь або на північ, фігура командного пункту викреслюється праворуч від вертикальної лінії, а супротивника - ліворуч.
Для зручності нанесення умовних знаків та подальшої доповіді по карті назви населених пунктів або місцевих предметів, що визначають місцезнаходження того чи іншого об’єкту. Підкреслюють олівцем чорного кольору.
Робоча карта, як і будб-який бойовий документ, повинна мати: умф таємності і номер екземпляру, назву документу (службовий заголовок), підпис посадової особи з позначенням її звання і прізвища, відмітку позначенням кількості екземплярів, прізвища виконавця, дати виготовленя і номеру реєстрації у журналі обліку документів.
Для ведення робочої карти застосовують прямий і похилий шрифт. Прямий шрифт застосовують лише при оформленні службового заголовка. Місце службового заголовка вибирають у відповідності з обстановкою, що наноситься на вільній ділянці карти, бажано ближче до центру верхньої (півничної) її частини. Висота літер службового заголовку може бути 15-30 мм (у залежності від розміру карти).
Прямий стандартний шрифт застосовують також для підніття на карті населених пунктів і інших місцевих предметів шляхом збільшення написів їх назв.
Всі інші написи і скорочення виконуються рядковими літерами, висота яких залежить від масштабу карти, важливості об’єкту і від військової ланки, до якої належить напис. Мінімальна висота рядкової літери при виконанні всіх пояснювальних написів, а також при позначенні молодшої ланки у даній обстановці може бути мм. З підвищенням на кожну ступінь, військової ланки висота літер підвищується із кроком 2 мм.