Лекція 5 КОРИСТУВАННЯ СЛУЖБОВИМИ ЖИЛИМИ ПРИМІЩЕННЯМИ
1. Поняття службового жилого приміщення
2.Категорії працівників, яким надаються службові жилі приміщення.
3.Порядок надання службових жилих приміщень.
4. Користування службовим жилим приміщенням.
5. Виселення зі службових жилих приміщень.
Житловому законодавству України відоме не лише поняття "житлове приміщення", а й "службове житлове приміщення". Глава 3 розділу III ЖК (статті 118—126-1) присвячена врегулюванню відносин, у яких є відмінний від звичайних об'єкт — житлове приміщення, яке має назву "службове". Крім того, постановою Ради Міністрів УРСР "Про службові жилі приміщення" затверджено Перелік категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, а також Положення про порядок надання службових жилих приміщень і користування ними в Українській РСР. Норми щодо службового житла закріплені і в проекті ЖК.
На підставі вищевказаних норм виникають правовідносини, які мають певні особливості. По-перше, такі особливості пов'язані з участю в них суб'єкта, відмінного від інших. Право на службове житло мають фізичні особи лише окремих професій, тобто належать до офіційно встановленого переліку категорій працівників, яким можуть бути надані службові житлові приміщення.
По-друге, об'єктом таких правовідносин є службове житлове приміщення. Крім загальних вимог (розмір, відокремленість, призначення), воно має спеціальну ознаку — службове житло має бути визнане таким уповноваженим на це органом.
По-третє, не всі норми ЖК поширюються на відносини, в яких має місце користування службовим житлом (наприклад, наймач службового приміщення не має права бронювати чи обмінювати його). Крім того, ч. 2 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" закріплює положення, відповідно до якого квартири, віднесені у встановленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації.
Відповідно до ст. 118 ЖК службові житлові приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Отже, законодавче поняття "службове житлове приміщення" пов'язується з характером трудових відносин особи.
Поняття "службове житлове приміщення", яке існує в житловому праві, випливає зі змісту закону: службове житло — це житло, що надається в користування працівникам підприємств, установ і організацій, які у зв'язку з характером їх трудових відносин мають проживати за місцем роботи або поблизу нього.
Заздалегідь зазначимо, що поняття "службове житлове приміщення" є штучним правовим утворенням. Це свого роду умовна назва житла, яке надається визначеній у суспільстві категорії осіб залежно від виду їх трудової діяльності. Будь-яке житлове приміщення має бути благоустроєне відповідно до умов цього населеного пункту, відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам. Службове житлове приміщення не є винятком з цього правила. Досить часто-трапляються випадки, коли квартира тривалий час належить до категорії службової, а згодом втрачає таку належність. Від цього до неї не змінюються головні вимоги як до приміщення, призначеного для проживання.
До числа службових може бути включено тільки вільне житлове приміщення. Як правило, під службові житлові приміщення виділяються окремі квартири, розташовані переважно на першому поверсі будинку. Співвідношення кількості службових квартир і загальної кількості квартир законодавством не встановлено, їх кількість і обсяг визначаються відповідним органом місцевого самоврядування залежно від потреб у такому житлі.
Житлове приміщення включається до числа службових рішенням органу відповідної ради за клопотанням адміністрації підприємства, установи, організації.) Рішення органу відповідної ради в цьому разі є обов'язковим для того, щоб житлове приміщення вважати службовим житлом. У випадках коли підприємство, установа або організація розташовані на території одного населеного пункту (району в місті), а житлове приміщення — на території іншого, рішення про його включення до числа службових приймається виконавчим органом ради за місцезнаходженням приміщення. Відповідно до п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду вважаються службовими з моменту винесення рішення виконавчим органом районної, міської, районної в місті ради про включення їх до числа службових.
Виконавчий орган відповідної ради, яка прийняла рішення про включення житлового приміщення до числа службових, в обов'язковому порядку здійснює облік службових житлових приміщень в усіх будинках незалежно від їх належності. У журналі обліку службових житлових приміщень вказується: належність житлового будинку і найменування підприємства, установи, організації, за якою закріплено службове житлове приміщення (населений пункт, вулиця, номер будинку і квартири); характеристика службового приміщення (окрема чи комунальна квартира, благоустроєна або неблагоустроєна, поверх, кількість кімнат, розмір житлової площі); дата і номер рішення виконавчого органу про включення житлового приміщення до числа службових або рішення загальних зборів уповноважених про це; дата і номер рішення виконавчого органу ради про виключення житлового приміщення з числа службових або рішення загальних зборів уповноважених про це. Оперативний облік належних їм службових житлових приміщень проводять також відповідні підприємства, установи, організації.
Житлові приміщення виключаються з числа службових, як що відпала потреба в такому їх використанні, а також тоді, коли в установленому порядку вони виключені з числа житлових.
Житлове приміщення виключається з числа службових на підставі клопотання підприємства, установи організації з ласу затвердження органом відповідної ради. У будинках, що належать КСП, господарським товариствам, житлове приміщення виключається з числа службових за рішенням загальних зборів членів господарських товариств, КСП або зборів уповноважених з моменту затвердження рішення виконавчим органом відповідної ради.
Сам по собі факт проживання в службових житлових приміщеннях працівників, які припинили, трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадян, яких виключено з членів КСП, господарських товариств, або таких, які Вийшли з КСП, господарських товариств за власним бажанням, не є підставою для виключення цих приміщень з числа службових. Наприклад, громадянин, працюючи інспектором-кінологом митниці, отримав службову квартиру, в якій проживав протягом трьох років. У 2003 р. він звільнюється зі служби, але це не означає, що його житлове приміщення змінило категорію службового. Воно і надалі буде вважатися службовим житловим приміщенням, доки не буде виключене з числа службових за рішенням відповідної ради (чи виключене з числа житлових).
2. Категорії працівників, яким надаються службові жилі приміщення
Відповідно до ст. 119 ЖК перелік категорій осіб, яким могли надаватися службові житлові приміщення, встановлювався як законодавством України, так і законодавством СРСР. Положення останнього відповідно до постанови Верховної Ради України від 12 вересня 1991 р. "Про порядок тимчасової дії на території України окремих актів законодавства Союзу РСР" можуть враховуватися, якщо вони не суперечать Конституції.
Чинний на сьогодні Перелік категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення, передбачає можливість надання службових приміщень особам, робота яких пов'язана із забезпеченням життєдіяльності й обслуговуванням об'єктів, що мають державне значення, забезпеченням нормальної діяльності окремих підприємств, установ, організацій. Зокрема, до них належать:
• певні категорії працівників житлово-комунального господарства (слюсар-сантехнік, слюсар-електрик, електромеханік по ліфтах, майстер озеленення тощо);
• працівники інспекції державного пожежного нагляду (начальник загону, заступник начальника загону, начальник караулу, командир відділення, водій пожежного автомобіля пожежної охорони тощо);
• працівники шкіл, професійно-технічних училищ в сільському населеному пункті (директор, заступник директора по навчально-виховній роботі, завідуючий навчальною частиною, викладач, майстер тощо);
• медичні працівники в сільському населеному пункті (фельдшер, акушер фельдшерсько-акушерського пункту, лікар (терапевт, педіатр, стоматолог) лікарської амбулаторії, лікар (терапевт, педіатр) дільничної лікарні, завідуючий аптекою);
• оперативний склад воєнізованих і гірничорятувальних частин;
• працівники міських і районних відділів внутрішніх справ (дільничний інспектор міліції, оперуповноважений карного розшуку, експерт-криміналіст, слідчий) та інші особи.
Постановою Кабінету Міністрів України від 9 серпня 2001 р. № 993 п. 33 Переліку категорій працівників, яким може бути надано службові жилі приміщення — змінено. Отже, право на службові житлові приміщення мають службові особи митних органів та працівники навчальних закладів:
• інспектори-кінологи регіональних митниць, митниць;
• інспектори (водії оперативних транспортних засобів), головні інспектори, головні спеціалісти Держмитслужби, регіональних митниць, митниць, спеціалізованих митних управлінь і організацій;
• начальники управлінь, відділів, служб, відділень та їх заступники, начальники секторів, головні бухгалтери, заступники головних бухгалтерів Держмитслужби, регіональних митниць, митниць, спеціалізованих митних управлінь і організацій;
• начальники регіональних митниць, митниць, митних постів, спеціалізованих митних управлінь і організацій та їх заступники;
• заступники, радники і помічники Голови Держмитслужби;
• ректори і проректори, директори та їх заступники, начальники, професори і доценти, старші викладачі факультетів і кафедр навчальних закладів.
3. Порядок надання службових жилих приміщень
Як вже зазначалося, службові житлові приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв'язку з характером їх трудових відносин мають проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Тому ці приміщення мають розміщуватися у безпосередній близькості від робочого місця особи. Порядок надання службових житлових приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду визначається постановою Ради Міністрів УРСР "Про службові жилі приміщення".
Службові житлові приміщення надаються відповідно до Переліку працівникам, які постійно проживають, а також зареєстровані в населеному пункті за місцем розташування відповідного підприємства, установи, організації. З дозволу виконавчого органу районної, міської, районної в місті ради службове приміщення може бути надано працівникові, який проживає в іншому населеному пункті.
Зазначені приміщення надаються незалежно від перебування працівників на квартирному обліку, без додержання черговості та пільг, установлених для забезпечення громадян житлом.
За загальним правилом житлові приміщення надаються особам, які не мають житла. Однак можливі й інші випадки. Якщо житлові приміщення, в яких проживають відповідні працівники, знаходяться на такій відстані від місця роботи, яка виключає можливість виконання ними трудових обов'язків, надання службових житлових приміщень допускається навіть тоді, коли ці працівники забезпечені житлом.
У разі недостатнього забезпечення службовими житловими приміщеннями всіх працівників відповідних категорій зазначені приміщення надаються виходячи з інтересів забезпечення нормальної діяльності підприємства, установи, організації.
Службові житлові приміщення надаються у межах 13,65 кв. м житлової площі на одну особу, але не менше рівня середньої забезпеченості громадян житловою площею в цьому населеному пункті, визначеному в установленому порядку. Службове житлове приміщення може бути надане з перевищенням зазначеного максимального розміру, якщо воно становить одну кімнату (однокімнатну квартиру).
В окремих випадках за наявності крайньої виробничої необхідності і в разі відсутності відповідного службового житлового приміщення як тимчасовий захід за згодою працівника йому може бути надане службове житлове приміщення, що не відповідає встановленим вимогам або за розміром менше від рівня середньої забезпеченості громадян житловою площею в цьому населеному пункті (але не нижче від рівня, встановленого для прийняття громадян на квартирний облік), зі збереженням права на одержання службового житлового приміщення, що відповідає вказаним вимогам і розмірам.
Службові житлові приміщення надаються на час виконання обов'язків працівникам, які потребують проживання в таких приміщеннях, за рішенням адміністрації чи органу управління підприємства, установи, організації, у віданні яких є ці приміщення, затвердженим виконавчим органом відповідної ради. Тому для одержання службового житлового приміщення відповідний працівник подає заяву до адміністрації підприємства. До заяви додається довідка з місця проживання про склад сім'ї і реєстрацію. Члени сім'ї заявника, які бажають оселитися у службовому житловому приміщенні, дають письмову згоду на проживання в зазначеному приміщенні.
Службове житлове приміщення надається працівникові на всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним. У рішенні виконавчого органу зазначається, яку займає посаду або виконує роботу особа, якій надається службове житлове приміщення, склад її сім'ї, розмір приміщення, що надається, кількість кімнат у ньому та адреса.
При наданні службових житлових приміщень не допускається заселення однієї кімнати особами різної статі, старшими за 9 років, крім подружжя, а також особами, які хворіють на тяжкі форми деяких хронічних захворювань, у зв'язку з чим не можуть проживати в одній кімнаті з членами своєї сім'ї.
Не допускається також заселення квартири, розрахованої на одну сім'ю, двома і більше сім'ями або двома і більше самотніми особами.
На підставі рішення виконавчого органу про надання службового житлового приміщення громадянинові видається спеціальний ордер. Він дійсний протягом ЗО днів. Ордер є єдиною підставою для вселення в надане службове житлове приміщення. На підставі спеціального ордера між наймодавцем і наймачем укладається договір найму службового житлового приміщення, який дає право на проживання в ньому.
4. Користування службовим жилим приміщенням
Наймач службового житлового приміщення вправі проживати в ньому разом з членами своєї сім'ї. Він має право у встановленому порядку за письмовою згодою всіх членів сім'ї, які проживають разом з ним, вселити в займане ним службове житлове приміщення свою дружину (чоловіка), дітей, батьків, а також інших осіб. На вселення до батьків їхніх неповнолітніх дітей зазначеної згоди не Потрібно.
Як відомо, до членів сім'ї наймача належать дружина (чоловік) наймача, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до ч. 2 ст. 123 ЖК користування службовими житловими приміщеннями здійснюється згідно з правилами про договір найму житлового приміщення, крім правил, передбачених статтями 73—76, 79—83, 85, 90, ч. 6 ст. 101, ст. 103— 106 ЖК.
Так, наймач службового житлового приміщення і члени його сім'ї зобов'язані додержувати умов договору найму службового житлового приміщення і правил користування житловими приміщеннями, утримання житлового будинку і прибудинкової території.
Наймач службового житлового приміщення зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги (водопостачання, газ, електроенергію тощо) відповідно до затверджених у встановленому порядку ставок і тарифів. Така оплата може здійснюватися з урахуванням пільгових платежів, встановлених законодавством для окремих категорій громадян.
Наймач службового житлового приміщення і члени його сім'ї зобов'язані дбайливо ставитися до наданого житлового приміщення і його обладнання, Проводити на умовах і в порядку, що визначається законодавством України, за свій рахунок поточний ремонт займаного приміщення, а при звільненні приміщення — здати його в належному стані.
Важливо, що при тимчасовій відсутності наймача або членів його сім'ї службове житлове приміщення зберігається за ним у випадках і в строки, зазначені в ст. 71 ЖК.
Слід враховувати і те, що повнолітні члени сім'ї наймача несуть солідарну з ним майнову відповідальність за зобов'язаннями, що випливають з договору найму службового житлового приміщення.
Разом з тим до користування службовими житловими приміщеннями не застосовуються правила стосовно:
а) бронювання житлового приміщення (статті 73—76 ЖК). Наймачі службових приміщень не мають права бронювати житлове приміщення;
б) обміну житлового приміщення (статті 79—83, 85 ЖК). Наймачі службових приміщень не вправі міняти їх, в тому числі з наймачем іншого службового житлового приміщення;
в) зміни договору найму житлового приміщення (статті 103—106 ЖК). Наймач не має права змінити договір найму житлового приміщення.
Крім того, при проведенні капітального ремонту наймачеві службового житлового приміщення інше благоустроєне житлове приміщення у постійне користування не надається, хоча може бути надане інше службове приміщення.
Наймач службового житлового приміщення, який має надлишок житлової площі, може вимагати надання меншого службового житлового приміщення.
Особливість користування службовим житловим приміщенням простежується і під час виселення наймача із житла. Крім випадків, передбачених статтями 110—112, 116, 117ЖК, наймач службового житлового приміщення і члени його сім'ї можуть бути виселені з цього приміщення у разі припинення трудових відносин, у зв'язку з якими воно надавалося. В такому разі виселення здійснюється без надання іншого житлового приміщення.
Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" квартири (кімнати, будинки), віднесені в установленому порядку до числа службових, не підлягають приватизації. Враховуючи положення ст. 125 ЖК та інших нормативних актів, можна дійти висновку, що за певних обставин громадяни, які проживають у службових житлових приміщеннях, все ж вправі приватизувати іх. Так, особи, які мешкають у службових житлових приміщеннях, після відпрацювання протягом 10 років на посаді, яка дає право на одержання службового житла, не можуть бути виселені з нього, вони мають право вимагати надання їм (замість службового) житла з державного чи громадського житлового фонду, або позбавлення вказаного житла статусу службового. Після вирішення цього питання житло, де вони проживають, може бути приватизоване на умовах і в порядку, передбаченому Законом України "Про приватизацію державного житлового фонду".
5. Виселення зі службових жилих приміщень
Чинне законодавство передбачає виселення з службових житлових приміщень з наданням іншого житлового приміщення або без надання такого.
Наймач, члени його сім'ї або інші особи, які проживають у службовому житловому приміщенні, можуть бути виселені в судовому порядку без надання іншого житлового приміщення, якщо вони систематично руйнують чи псують житлове приміщення, використовують його не за призначенням або систематично порушують правила співжиття, роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі, а заходи запобігання і громадського впливу на них виявилися безрезультатними. Без надання іншого житлового приміщення виселяють також осіб, які самоправне зайняли житлове приміщення (ст. 116 ЖК).
Згідно зі ст. 124 ЖК працівники, які припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, виключені з членів КСП або господарського товариства, або ті, що вийшли з КСП або господарського товариства за власним бажанням, підлягають виселенню зі службового житлового приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого житлового приміщення. Рішення про примусове виселення приймається тільки в судовому порядку.
Особи підлягають виселенню без надання іншого житлового приміщення також у разі визнання ордера на службове житлове приміщення недійсним. За таких обставин підставою визнання ордера недійсним мають бути дії осіб, які його отримали. Якщо громадяни, зазначені в ордері, раніше користувалися житловим приміщенням у будинку державного або громадського житлового фонду, їм має бути надане житлове приміщення, яке вони раніше займали, або інше житлове приміщення.
У разі визнання ордера на службове житлове приміщення недійсним з інших підстав, крім зазначеного вище випадку, громадяни, зазначені в ордері, підлягають виселенню з наданням іншого житлового приміщення або приміщення, яке вони раніше займали.
Надане громадянам у зв'язку з виселенням зі службового житлового приміщення інше житлове приміщення має знаходитися у межах цього населеного пункту і повинно відповідати встановленим санітарним і технічним вимогам.
У разі знесення будинку або переобладнання житлового будинку (житлового приміщення) в нежитловий, а також якщо будинок (житлове приміщення) загрожує обвалом, наймачеві службового житлового приміщення може бути надане інше службове житлове приміщення. Надання іншого службового житлового приміщення допускається також у випадках, коли внаслідок капітального ремонту займане житлове приміщення не може бути збережене або його розмір істотно зміниться (ст. 102 ЖК).
Важливо, що чинне житлове законодавство для певної категорії осіб закріплює правило, за яким виселення зі службових приміщень без надання іншого не допускається. Відповідно до ст. 125 ЖК не можуть бути виселені у разі припинення трудових відносин з підприємством, установою, організацією:
• інваліди війни та інші інваліди з числа військовослужбовців, які стали такими внаслідок поранення, контузії або каліцтва, яких вони дістали при захисті Вітчизни або виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті; учасники Великої Вітчизняної війни, які перебували у складі діючої армії; сім'ї військовослужбовців і партизанів, які загинули чи пропали безвісти при захисті Вітчизни або при виконанні інших обов'язків військової служби; сім'ї військовослужбовців; інваліди з числа осіб рядового та начальницького складу органів Міністерства внутрішніх справ, що стали такими внаслідок поранення, контузії або каліцтва, що їх вони дістали при виконанні службових обов'язків;
• особи, які не менш ніж 10 років пропрацювали на підприємстві, в установі, організації, що надали їм службове житлове приміщення (навіть за умови, коли цей стаж роботи переривався);
• особи, звільнені з посади, у зв'язку з якою їм було надано житлове приміщення, але не припинили трудових відносин з підприємством, установою, організацією, що надали це приміщення;
• особи, звільнені у зв'язку з ліквідацією підприємства, установи, організації або за скороченням штату працівників;
• пенсіонери по старості, персональні пенсіонери, члени сім'ї померлого працівника, якому було надано службове житлове приміщення; інваліди І і II груп, інваліди І і II груп з числа військовослужбовців і прирівняних до них осіб;
• самотні особи з неповнолітніми дітьми, які проживають разом з ними.
Слід пам'ятати, що виселення — це примусове припинення права користування певним житловим приміщенням, яке допускається тільки з підстав, встановлених законом.