Етапи історичного розвитку міського транспорту

ТЕМА 8. ТРАНСПОРТНИЙ КОМПЛЕКС МІСТА

Питання

8.1 Етапи історичного розвитку міського транспорту.

8.2 Основи технології, організації перевізного процесу й управління на міському транспорті, урбанізація і проблеми міського транспорту.

Етапи історичного розвитку міського транспорту

З розвитком суспільства розвивалися міста як за кількістю населення, так і за розмірами. У зв'язку з цим усе актуальнішою ставала проблема переміщення населення всередині міста, що призвело до створення спеціального виду транспорту − міського. Шляхи руху міського транспорту − вулиці.

На початку XVIII ст. було здійснено брукування вулиць каменем у Москві. У 1820 р. − перша бруківка в Петербурзі − дерев'яна.

Для міст почали створюватися особливі конструкції транспорту, які відповідали особливостям внутрішньоміського руху. У дореволюційній Росії основою міського пасажирського транспорту був шляховий (кінний транспорт). Потім з'явилися міські залізниці й пізніше їхні різновиди: − трамвай і метрополітен.

Спочатку паровий трамвай (Нью-Йорк 1859 р.), потім електричний (випробовувався в Петербурзі 1880 р., Берлін 1881 р.), метрополітен (Лондон 1863 р.).

Усі інші засоби міського транспорту виникли й розвивалися вже після революції: міський автомобільний транспорт зі спеціальними міськими автобусами й таксі; де були річки − річкові судна; у гірській місцевості − міські пасажирські та вантажні канатні дороги та інше.

Пасажирський міський транспорт загального користування з'явився вперше в Москві в 40-х роках XIX століття у вигляді "лінійок" відкриті вози, що вміщували до 11 чоловік, запряжені кіньми та рухалися за визначеними маршрутами. Паралельно розвивався й вантажний транспорт.

Урбанізація−зосередження економічного та культурного життя увеликих міських центрах.

Сучасна еволюція урбанізації характеризуються не стільки загальним зростанням кількості міст, скільки розвитком великих і крупних міст.

Темпи і масштаби урбанізації характеризують такі дані: частка населення великих міст у всьому світовому населенні збільлась із середини XIX ст. (1860 р) з 1,7 до 20%, при чому, якщо за все 19 сторіччя міське населення зросло лише вдвічі, то вже за три чверті XX ст. в чисельність городян збільшилася в 6−6,5 разів. З'явився новий термін "метрополізація" − зростання великих і найбільших міст, що супроводжується " органічним розишренням їх з усіма розширюючими приміськими зонами, концетрацією населення в урбанізованих зонах, очолюваних великим містом − центром ...".

Значення транспорту зростає із збільшенням міського населення і масштабів міських агломерацій. Наразі в містах проживає близько 40 % населення, тобто 2 млрд. осіб. Порівнянно з початком ХХ ст. населення зросло

у 2,8 рази, а міське − в 5,5 рази. За цей період міське населення СНД зросло майже в 9 разів і становить нині близько 65 %.

Частка міського населення в інших країнах більш значна:

1) у Франції − 69,9 %;

2) в США − 74,5 %;

3) в Канаді − 76,3 %;

4) в Англії − 80,7 %;

5) у Німеччині − 81,2 %;

6) В Австралії − 84,4 %.

За сучасною класифікацією крупність міста встановлюють за чисельністю жителів (тис. чол.). Найбільші міста − понад 500, великі − 250−500,

великі − 100−250, середні − 50−100, малі − 10−50, селища міського типу − до 10.

В останні роки в самостійну групу почали виділятися міста з населенням більше 1 млн. чол., зважаючи на особливу складність містобудівних і транспортних проблем.

Сучасне місто−це скупчення на відносно невеликій території житловихбудинків, промислових підприємств, адміністративних, культурних і медичних установ. Місто є вузлом залізничних і автомобільних доріг. Умови життя в місті залежать від того, наскільки налагодженно в ньому транспортне обслуговування. Складність і рівень транспортного обслуговування залежить від адміністративного значення міста, географічного положення, рельєфу, ґрунтово − геологічних умов.

Транспортна проблема зростає з крупністю міста. Цьому є два пояснення. Перше − підвищення з укрупненням міста щільності розселення, друге − збільшення площі міста й видалення міських шляхів сполучення. Обидві ці причини призводять до одного − збільшенню кількості ТЗ, шляхів сполучення.