Заходи безпеки

Завдання для першої пари учасників

Перший учасник піднімається до вікна третього поверху по жорстко закріплених штурмових драбинах. Стає на самостраховку та закріплює жорстко вертикальні перила у заглушений суддівський карабін і організовує командну страховку для другого учасника (мотузки – у зручному для команди вигляді згідно з тактичними діями команди). Командна страховка здійснюється через «вісімку» та у рукавицях. Страхувальник перебуває на самостраховці. Другий учасник піднімається за допомогою жумарів або інших технічних пристроїв та з командною страховкою у вікно третього поверху. Після підйому в робочу зону учасники самостійно визначають постраждалого і один із учасників організовує спуск постраждалого крутопохилою переправою на командній страховці через гальмівний пристрій та під страховкою схоплюючим вузлом. Знизу організовується супроводжувальна мотузка. Учасник ста постраждалим коли знімається з самостраховки.

Подальші дії учасника, що залишився в робочій зоні, визначає тактика команди, але спуститися вниз він повинен «дюльфером» з самоскидом одним із способів, підстраховуючись схоплюючим вузлом або з верхньою командною страховкою через 2 карабіна, при цьому той, хто підстраховує, стоїть на землі на самостраховці і страхує в рукавицях.

Спуск «дюльфером» можна виконувати з рюкзаком.

Завдання для другої пари учасників

Дії другої пари визначаються підйомом по черзі по суддівських мотузках за допомогою відповідних пристроїв (жумар, кроль, пантін, мінітрекшин тощо) та з схоплюючим вузлом. Піднявшись до робочої зони, учасники стають на самостраховку, після чого вони самостійно визначають постраждалого і виконують його спуск автономним способом.

Здвоєна мотузка пропускається через заглушений суддівський карабін. Одна мотузка кріпиться до супроводжуючого, інша – до постраждалого. Два кінця мотузок з другого боку кріпляться до супроводжуючого.

Супроводжуючий прикріплює потерпілого до себе не менше, ніж у двох місцях, та організовує антиперекидальний засіб (кріпить схоплюючий вузол на мотузці постраждалого і кріпить другий кінець прусика до постраждалого або інше). Супроводжуючий організовує самовипуск через «вісімку» та підстраховується здвоєним схоплюючим вузлом (працює в рукавицях). Постраждалий не повинен перебувати нижче супроводжуючого (голова постраждалого розташована вище плечей супроводжуючого). Учасник перестає бути постраждалим, коли стає на землю.

Дистанція вважається закінченою, коли вся команда збереться у зоні евакуації біля крутопохилої переправи та мотузки перетнуть контрольну лінію (секундомір зупиняється) або в разі закінчення заданого часу.

Штрафний час додається до часу проходження дистанції.

Схема дистанції додається.

Вид змагань «Рятувальні роботи на акваторії»

Змагання на етапах цього виду змагань проводяться у вигляді естафети.

Умови: кількість учасників – 7 осіб (вся команда). Кожен із учасників має взяти участь в одному з етапів.

Постраждалі – члени команди.

Форма одягу: плавки (купальник), маска.

Проходження етапів виду змагань «Рятувальні роботи на акваторії»

Після старту (зі старту/фінішу) два учасники сідають у човен, за допомогою весел долають відстань 25 метрів до постраждалого, який тримається на плаву за допомогою рятувального жилета. Підійшовши до постраждалого, завантажують його на човен або тримають його на кормі і повертаються до місця старту/фінішу, долаючи 25 метрів.

З поверненням човна до фінішу (ніс човна має сягати урізу води), третій учасник змагань вільним стилем долає 25 метрів і наближається до постраждалого, який тримається на воді за допомогою рятувального жилета, проводить його захват під руку та за потилицю (або за підборіддя) й транспортує до старту/фінішу, долаючи 25 метрів.

З поверненням третього учасника до фінішу четвертий учасник змагань, який занурюється під воду та долає 12 метрів під водою, дістається рятувального кола, яке заздалегідь розміщується на відстані 12 м від старту/фінішу на поверхні води.

З досягненням рятувального кола учасник змагань штовхає коло поперед себе до фінішу, долаючи 12 м.

Примітка!

1. Не допускається втрата рятувального кола (коло не можна випускати з рук).

2. Не допускається проходження етапу у надводному положенні, це є порушенням умов виконання завдання. У цьому разі завдання вважається не виконаним.

3. Допускається одне винурювання для визначення місця знаходження кола.

З поверненням четвертого учасника змагань до фінішу стартує п’ятий учасник змагань: вільним стилем долає 15 метрів, проводить занурення за манекеном, який заздалегідь розміщується на глибині 180 сантиметрів у горизонтальному положенні з від’ємною плавучістю 1,3 – 1,5 кг, вагою 60 – 70 кг та позначається на поверхні води буйком червоного або помаранчевого кольору. Після підйому манекену на поверхню води учасник проводить його захват за потилицю або за підборіддя та транспортує у зворотному напрямку до фінішу, долаючи 15м.

З поверненням п’ятого учасника змагань до фінішу час зупиняється.

Шостий учасник кидає «кінець Александрова» у квадрат розміром 50х50 см (або коло діаметром 50 см), що заздалегідь розміщується на відстані 10 м від старту/фінішу на поверхні води, протягом 1 хв.

З використанням трьох спроб необхідно влучити у вищезазначену ціль.

Для виконання завдання використовуються один стандартний «кінець Александрова». Підготовка «кінця Александрова» проводиться учасником поза стартовою ділянкою.

У випадку імітації (фальшування) кидка (спроба кидка менше 5 метрів) нараховуються штрафні бали як за невиконання завдання при подачі “кінця Александрова”

З моменту влучення в квадрат (коло) або використання третьої спроби, коли «кінець Александрова» перетнув фінішну лінію, час зупиняється.

Примітка! Учасник на етапі стартує з води.