Виймання потерпілого з автомобіля.

З медичного погляду, найбезпечніше виймати потерпілого в тій самій позі, в якій його виявлено.

При вийманні бажано не міняти положення шиї і голови. Грубі прийоми виймання можуть заподіяти потерпілому непоправну шкоду.

Частини автомобіля, що заважають вийманню, слід відігнути, зламати або демонтувати.

Виймати краще вдвох або втрьох, однак фізично сильна людина сама може вийняти потерпілого, навіть непритомного.

Охопивши потерпілого в області пахвової западини й утримуючи його руку протилежною, зміщують травмованого на себе. Випростуючись, особа, яка подає допомогу, виймає потерпілого з автомобіля й бережно укладає на носилки.

При травмі грудей, яка буває характерною при зіткненні транспортних засобів або при наїзді на перешкоду, необхідно вивільняти потерпілого, тримаючи його за пахвові западини.

Способи транспортування потерпілих

При ушкодженнях таза потерпілого укладають на жорсткі носилки, і йому надається положення «жабки»: ноги злегка згинають у колінних суглобах, і під колінні суглоби підкладають валик заввишки 25—30 см.

При ушкодженнях грудного і поперекового відділів хребта потерпілого для транспортування необхідно укласти на жорсткі носилки. Можна використати звичайні носилки з брезентовим полотном, якщо покласти на них лист фанери або одну-дві широкі дошки.

При ушкодженнях шиї та шийного відділу хребта примітивна іммобілізація виготовляється у вигляді «ватно-марлевого комірця»: товстий шар вати укладають на шию й закріплюють бинтом. Бинтування виконують із натягом, але так, щоб не заважати вільному диханню. Для транспортування потерпілого з травмою шийного відділу хребта після накладення пов'язки слід укласти на жорсткі носилки.

При черепно-мозкових травмах. Найтяжчими ушкодженнями голови, що вимагають особливої уваги, є ушкодження головного мозку та ушкодження кісток черепа. Ознаками черепно-мозкової травми є втрата притомності, головний біль, запаморочення, нудота, блювання, кровотеча з рота, носа, вуха. Потерпілого транспортують у положенні лежачи на спині, при блюванні — на боку. Голову необхідно укласти на амортизатор-обмежувач, який можна виготовити з камери легкового автомобіля, зменшивши її діаметр шляхом перев'язування з двох сторін.

При переломах ребер і грудини при транспортуванні потерпілому слід забезпечити напівсидяче положення, щоб створити кращі умови для вентиляції легень.

Підняття і транспортування потерпілого

здійснюються після подання необхідної першої допомоги. Завдання полягає в тому, щоб покласти травмованого на носилки або пристосовані засоби без його участі й уникнути погіршання стану.

При відсутності підозри на травму хребта спосіб перенесення залежить від кількості членів бригади й топографії місця пригоди. При перенесенні бригадою з трьох чоловік два члени бригади підтримують потерпілого з однієї сторони, третій — з протилежної.

При перекладанні на носилки за командою два члени бригади стають на одне коліно й укладають потерпілого собі на коліна. Третій у цей час підкладає носилки під потерпілого.

При транспортуванні потерпілого до найближчого лікувального закладу йому необхідно надати раціонального положення з урахуванням перелічених вище рекомендацій.

Транспортний засіб при перевезенні потерпілого з тяжкими травмами повинен рухатися з рівномірною швидкістю (40—50 км/год у місті, 60—70 км/год за містом), оскільки поштовхи, різкі повороти, прискорення та гальмування становлять небезпеку для потерпілого.

3. Заключна частина……………………………… 5 хвилин

Підведення підсумків заняття.

Відповіді на питання особового складу.

Завдання на самопідготовку.

З А Н Я Т Т Я № 2

( семінар )

1. Підготовча частина……………………………………… 5 хвил.

Перевірка наявності особового складу.

Оголошення теми та мети заняття.

2. Основна частина………………………………… 35 хвил.

Питання семінару.

1.Травматичні пошкодження: