Вимоги до елементів посадки і остійності пошкодженого судна

3.3.1 Початкова метацентрична висота судна у кінцевій стадії затоплення для ненакрененого положення, визначена методом постійної водотоннажності, повинна бути до вживання заходів щодо її збільшення не меншою 0,05 м.

Для непасажирських суден за узгодженням з Регістром може бути допущена для ненакрененого судна у кінцевій стадії затоплення додатна метацентрична висота, менша 0,05 м.

3.3.2Кут крену при несиметричному затопленні не повинен перевищувати:

20° – до вживання заходів з випрямлення і до спрацьовування перетоків;

12° – після вживання заходів з випрямлення і після спрацьовування перетоків.

3.3.3 Діаграма статичної остійно­сті пошкодженого судна повинна мати достатню площу ділянок з додатними плечима. При цьому в кінцевій стадії затоплення без урахування спрацьовування перетоків, а також після випрям­лення судна необхідно забезпечити протяжність ділянки діаграми з додатними плечима (з урахуванням кута заливання) не менше 20^о. Як кут заливання слід приймати кут входу у воду отворів, що не мають водонепроникних або непроникних від впливу моря закриттів, через які вода може роз­повсюджуватися у непошкоджені відсіки.

Значення максимального плеча діаграми повинно бути не менше 0,1 м у межах зазначеної протяжності, тобто у межах до кута крену, що дорівнює статичному, плюс 20°.

Площа ділянки діаграми з додатними плечима у межах вказаної протяжності повинна бути не менше 0,0175 м×рад.

У проміжних стадіях затоплення максимальне плече діаграми статичної остійності повинне бути не меншим 0,05 м, а протяжність додатної її частини – не меншою 7°.

3.3.4 Аварійна ватерлінія до, у процесі і після випрямлення повинна проходити у крайньому випадку на 0,3 м або 0,1 + (L₁ – 10)/150 м (залежно від того, що менше) нижче отворів у перебірках, палубах і бортах, через які можливе подальше розповсюдження води по судну. Під зазначеними отворами слід вважати отвори повітряних і вентиляційних труб, а також вирізи, що закриваються від впливу моря дверима і кришками.

До них можуть не належати:

.1 глухі ( типу таких, що не відчиняються) бортові і палубні ілюмінатори;

.2 горловини, що закриваються кришками на часто розставлених болтах;

.3 люки вантажних танків на наливних суднах;

.4 дистанційно керовані двері ковз­ного типу, а також обладнані індикацією водонепроникні двері та кришки люків для доступу, які звичайно зачинені у морі.

.5 вирізи у перебірках поділу на відсіки, призначені для проїзду колісної техніки під час вантажних операцій, що зачиняються на увесь час рейсу міцними водонепроникними закриттями. Такі вирізи допускаються тільки на накатних суднах, включаючи накатні судна, зазначені у 3.4.2.2.

При цьому розташування і будова закриттів вирізів повинні відповідати вимогам розд.7 частини III "Пристрої, обладнання і забезпечення".

Розташування приміщень аварійних джерел електричної енергії повин­но задовольняти вимогам 9.2.1 частини XI "Електричне обладнання".

3.3.5 Для вантажних суден допускається вхід у воду палуби перебірок і навіть відкритої палуби.

3.3.6 Вимоги 3.3.1–3.3.5 застосовуються до всіх суден, за винятком окремо зазначених випадків у підрозділі 3.4.

ДОДАТКОВІ ВИМОГИ ДО ПОСАДКИ І ОСТІЙНОСТІ ПОШКОДЖЕНОГО СУДНА

Пасажирські судна.

3.4.1.1 Для пасажирських суден аварійна посадка і остійність повинна перевірятися у припущенні, що всі пасажири стоять на найбільш високо розташованих доступних їм палубах.

При цьому розміщення пасажирів на окремих ділянках палуб визначається, виходячи з вказівок 3.1.7 і 3.1.8 частини IV "Остійність", за винятком ви­падку розрахунку кренувальних моментів, що входять в формулу (3.4.1.11.2), коли розташування пасажирів повинно прийматися згідно з 3.4.1.12.

3.4.1.2 У розрахунках аварійної посадки і остійності повинні братися такі розміри пошкодження:

протяжність за довжиною – 3 м плюс 3 % довжини судна L_s або 11 м (залежно від того, що менше);

решта розмірів – відповідно до 3.2.1.2 і 3.2.1.3.

3.4.1.3 Вимоги до остійності пошкодженого судна повинні виконуватися при затопленні одного будь-якого відсіку для суден, у яких N (див.2.2.2) менше або дорівнює 600, і при затопленні будь-яких двох суміжних відсіків, у яких N дорівнює або більше 1200.

3.4.1.4 Для пасажирських суден, у яких N більше 600, але менше 1200, вимоги до остійності пошкодженого судна повинні виконуватися при затопленні будь-яких двох суміжних відсіків на тій частині довжини судна, де поперечна перебірка, що відповідно розділяє пару суміжних відсіків, розташована на відстані, що менша (N/600 – 1)L_s від крайньої носової точки L_s і при затопленні одного будь-якого відсіку на частині довжини судна, де обмежуючі відсік перебірки розташовані на відстані, більшій ніж (N/600 – 1)L_s. До сим­волу класу цих суден вноситься знак поділу на відсіки 1.

Незалежно від вимог 3.4.1.3 та вимог цього пункту, пасажирські судна з числом людей на борту 400 і біль­ше, кілі яких закладенні 1 липня 2002 р. і пізніше, повинні задовольняти вимогам цього підрозділу при розташуванні пошкодження в будь якому місці за довжиною судна.

3.4.1.5Для пасажирських суден довжиною L_s 100 м і більше вимоги до посадки та остійності пошкодженого судна повинні виконуватися при отриманні носової пробоїни протяжністю, що вказана в 2.2.13.

3.4.1.6 Кут крену при несиметрич­ному затопленні не повинен перевищувати:

до вживання заходів з випрямлення і до спрацьовування перетоків – 15^о;

після вживання заходів з випрямлення і після спрацьовування перетоків – 7^о при затопленні одного відсіку і 12^о при затопленні двох і більше су­міжних відсіків.

3.4.1.7 Час випрямлення, необхідний для виконання зазначених вище умов, не повинен перевищувати 10 хв.

3.4.1.8 У проміжних стадіях за­топлення або випрямлення крен не повинен перевищувати 20°, а максимальне плече діаграми статичної остійності повинно бути не менше 0,05 м при протяжності додатної ді­лянки не менше ніж 7^о.

3.4.1.9 Аварійна ватерлінія після випрямлення судна, а для випадків, коли випрямлення не проводиться, – після затоплення, повинна проходити нижче палуби перебірок поза районом затоплення.

3.4.1.10 Діаграма статичної остійності пошкодженого судна при несиметричному затопленні повинна мати ділянку з додатними плечима протяжністю не менше 20°, виміряної від положення рівноваги, як до, так і після прийняття заходів з випрямлення і/або спрацьовування перетоків.

Площа ділянки діаграми з додатними плечима повинна бути не менше 0,015 м×рад. Ця площа повинна визначатися для ділянки діаграми, розташованої між кутом крену, що відповідає положенню рівноваги судна та кутом заливання або кутом 22° у випадку одночасного затоплення одного відсіку, або кутом 27° у випадку одночасного затоплення двох або більше суміжних відсіків, зважаючи на те, який з цих кутів менше.

3.4.1.11Плече діаграми статичної остійності в межах довжини, вказаної в 3.4.1.10 повинно бути не менше біль­шої з величин:

.1 0,1 м або

.2 величини, визначеної за формулою

, м , (3.4.1.11.2)

де M_кр – кренувальний момент.

У формулі (3.4.1.11.2) застосовується більший з кренувальних моментів від:

– скупчення усіх пасажирів біля одного борту (з урахуванням 3.4.1.12.1– 3.4.1.12.3);

– спускання усіх повністю завантажених рятувальних засобів одного борту (з урахуванням 3.4.1.12.4–3.4.1.12.6);

– тиску вітру (з урахуванням 3.4.1.13.7–3.4.1.13.9).

Вимоги цього пункту відносяться як до симетричного, та і до несиметричного затоплення.

3.4.1.12 Кренувальні моменти, зазначені у 3.4.1.11, визначаються, виходячи з наступних припущень:

.1 щільність розподілу пасажирів приймається такою, що дорівнює 4 особи на один квадратний метр доступної для них площі;

.2 маса одного пасажира береться рівною 75 кг;

.3 пасажири розміщуються на доступних їм площах біля одного борту на палубах, на яких передбачені місця збору. Із всіх можливих варіантів розміщення пасажирів повинен братися варіант, що утворює найбільший кренувальний момент;

.4 усі рятувальні та чергові шлюп­ки, що встановлені на тому борті судна, на який воно отримало крен, вважаються повністю завантаженими, виваленими за борт і готовими до
спуску; якщо спуск повністю завантажених рятувальних шлюпок передбачається з місця їх встановлення, то в розрахунках повинен враховуватися максимальний кренувальний момент, який виникає в процесі спуску.

До рятувальних плотів, для яких передбачаються спускові пристрої, застосовуються такі самі припущення, що і до рятувальних шлюпок;

.5 у розрахунках кренувального моменту від спуску рятувальних засобів особи, що не містяться у вивалених за борт шлюпках та плотах, не повинні розглядатися як такі, що утворюють додатковий кренувальний та відновлювальний момент;

.6 рятувальні засоби протилежного борту вважаються такими, що знаходяться в похідному положенні;

.7 тиск вітру береться рівним 120 Па;

.8 площа парусності визначається для початкової осадки непошкодженого судна;

.9 плече від дії вітру визначається як відстань від центра парусності до точки, яка відповідає половині середньої осадки судна у непошкодженому стані.

3.4.1.13 У тих випадках, коли пасажирські судна обмежених районів плавання I і II забезпечуються ряту­вальними засобами відповідно до 3.1.1.2 частини II "Рятувальні засоби" Правил щодо обладнання морських суден, вимоги до аварійної посадки і остійності повинні виконуватися при затопленні будь-яких двох суміжних відсіків.