Елементи договірного зобов’язання купівлі-продажу

Сторонами в договорі є продавець і покупець. За загальним правилом право продажу товару надано власнику. У певних випадках право продажу надається іншій особі, наприклад, транспортній організації, зберігачеві, комісіонеру тощо…

Істотними умовами договору купівлі-продажу вважаються предмет та ціна.

Предметом договору можуть бути:

1. речі, що визначені інди­відуальними та родовими ознаками, які є у продавця на момент укладення договору або будуть створені (придбані) у майбутньому;

2. майнові права;

3. право вимоги, якщо вимога не має особистого характеру.

Для того, щоб річ визнавалася товаром і могла виступати як предмет договору купівлі-продажу, вона повинна мати оборотоздатність. Речі, обмежені в обігу, можуть бути предметом договору купівлі-продажу лише за наявності у продав­ця та покупця спеціального дозволу на їх реалізацію чи придбан­ня (наркотичні речовини, мисливська зброя), а речі, які вилучені з обігу, взагалі не можуть продаватися і купуватися.

На відміну від ЦК 1963 p., відповідно до якого ціна була істотною умовою договору купівлі-продажу, згідно з ЦК 2003 p. ціна є істотною умовою лише для окремих видів дого­ворів купівлі-продажу (наприклад, продаж нерухомості). В інших випадках за відсутності прямої вказівки на ціну безпосередньо в договорі вона визначається за правилами визначення звичайної ціни, яка склалася на аналогічні товари на момент укладення договору (ст. 632 ЦК). Ціна вста­новлюється за кількісну або за вагову одиницю товару.

Ціна в договорі може бути:

1. договірною, тобто встановленою за погодженням сторін,

2. централізованою,

3. фіксованою.

Залежно від виду договору до істотних умов відносяться умови про якість, комплектність, асорти­мент, виробника, строк гарантії тощо.

З метою спрощення процедури укладення договору купівлі-продажу в міжнародній торговельній практиці використовуються так звані базисні умови поставки: Офіційні правила по тлумаченню торговельних термінів Міжнародної торгової палати («Інкотермс») у редакції 2000 p. Мета Правил:

1. уніфікувати понятійний апарат;

2. визначити момент переходу ризику випадкової загибелі
від продавця до покупця;

3. визначити зобов’язання сторін щодо завантаження, перевезення, страхування, охорони, розвантаження товару.

Відповідно до ч. 4 ст. 265 ГК України умови договорів поставки повинні викладатися сторонами відповідно довимог Офіційних правил по тлумаченню торговельних термінів Міжнародної торгової палати («Інкотермс»).