Результати опитування пасажирів про критерії вибору виду приміського пасажирського транспорту

РЕФЕРАТИВНА ДОПОВІДЬ

з дисципліни «Пасажирські перевезення»

на тему:

«Розвиток автобусних перевезень у приміському сполученні»

Студентки ІІІ курсу 1 групи

напряму підготовки: транспортні технології

спеціальності: Організація перевезень і управління на

транспорті

Яльницької Анастасії Олегівни

Керівник: _____________________

Номер залікової книжки 44073

м. Київ – 2016 рік

Індивідуальне завдання

Студентки: ЯЛЬНИЦЬКОЇ Анастасії

Группа: УТ 3 - 1,

Спеціальність: Організація перевезень і управління на транспорті

Тематика реферативної доповіді: Розвиток автобусних перевезень у приміському сполученні

РЕФЕРАТ

1. Робота містить вступ, два розділи, висновки, список використаних джерел, додатки. Загальний обсяг роботи 17 сторінок машинописного тексту, у тому числі 2 рисунки, 2 таблиці (тих, що займають повну сторінку – 2), список використаних джерел з 10 найменувань на 1 сторінці, додатки на 1 сторінці.

2. Використані в роботі терміни: транспортний засіб, автобусні перевезення, шляхи сполучення, пасажирський транспорт, зупинка, розклад руху.

3. Об’єкт дослідження – процес перевезення пасажирів у приміському сполученні.

Предмет дослідження – закономірності впливу технології перевезень пасажирів у приміському сполученні на показники транспортного обслуговування.

4. Мета дослідження: розробка теоретичних основ організації маршрутних автобусних перевезень у приміському сполученні.

5. Для досягнення поставленої мети дослідження вирішувалися такі задачі: – проаналізувати порядок організації маршрутних автобусних перевезень у приміському сполученні; – виявити рівень значущості факторів вибору виду приміського пасажирського транспорту для пасажирів.

6. У роботі розроблено теоретичні основи організації маршрутних автобусних перевезень у приміському сполученні, що враховують взаємозв’язок фактора людини з транспортним процесом.

Практична значимість результатів полягає у визначенні факторів, які впливають на вибір приміського пасажирського транспорту. Тим самим врахування визначених факторів при виборі приміського пасажирського транспорту дозволить отримати як економічний ефект так і підвищити соціальні умови під час перевезення пасажирів.

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………….....................5
РОЗДІЛ 1. АНАЛІЗ МАРШРУТНИХ АВТОБУСНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ У ПРИМІСЬКОМУ СПОЛУЧЕННІ
1.1. Особливості процесу автобусних перевезень пасажирів у приміському сполученні ………………........................................................7
1.2. Аналіз напрямків покращення процесу перевезення пасажирів автомобільним транспортом...……...............................................................9 1.3. Висновки до розділу………………………………………………..11
РОЗДІЛ 2. ВИЗНАЧЕННЯ ЗАКОНОМІРНОСТІ ВИБОРУ ПАСАЖИРАМИ ВИДУ ПРИМІСЬКОГО ПАСАЖИРСЬКОГО ТРАНСПОРТУ
2.1. Визначення факторів, які впливають на попит та послуги приміського пасажирського транспорту.....................................................12
2.2. Оцінювання значущості факторів, які впливають на вибір приміського пасажирського транспорту.....................................................12 2.3. Висновки до розділу………………………………………………..17
ВИСНОВКИ…………………………………………………………...........18 СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………….....19
ДОДАТКИ………………………………………………………………….20

ВСТУП

Транспорт як одна з найважливіших галузей матеріального виробництва забезпечує задоволення виробничих і невиробничих потреб господарства та населення країни в усіх видах перевезення [1]. Перебуваючи на межі виробничої сфери та сфери послуг, забезпечує перевезення вантажів і людей, розвиває зв’язки між підприємствами, галузями, регіонами [2]. Він є основою територіального поділу праці й обміну товарами між окремими територіями. Територіальне поєднання різних видів транспорту, взаємодія яких найповніше задовольняє потреби виробництва та населення в перевезеннях, становить транспортну систему країни [1]. Транспортна система України, завдання якої полягає в задоволенні в повному обсязі всіх потреб населення держави, має розвинуту структуру [4–6]. Дослідники акцентують на тому, що єдина транспортна система має відповідати вимогам суспільного виробництва та національної безпеки, володіти розгалуженою інфраструктурою, щоб надавати весь комплекс транспортних послуг [7].

Однією із складових транспортної системи є пасажирський транспорт. Пасажирський транспорт виконує важливу функцію – надає послуги з перевезення пасажирів. Така послуга приносить певні прибутки транспортним підприємствам, але водночас потребує значних витрат. Розмір прибутків залежить переважно від обсягу перевезень та чинних тарифів. Розмір тарифів на перевезення визначається на основі собівартості, яка пов’язана з технологією перевезень. Сучасний стан організації перевізного процесу характеризується наявністю розриву між загальними вимогами до приміських автобусних перевезень і їхнім впливом на психофізіологічний стан пасажирів. Унаслідок цього однією з головних сучасних проблем є визначення закономірностей впливу параметрів приміських автобусних перевезень на стан пасажирів. Із огляду на вищезазначене розв’язання завдань із організації маршрутних автобусних перевезень у приміському сполученні є актуальною проблемою для транспортної системи України.

Однак, під час вирішення даної проблеми необхідно враховувати керівні документи які існують на сьогодні, а саме: «Транспортну стратегію України на період до 2020 року», схвалену Розпорядженням Кабінету міністрів України від 20 жовтня 2010 р. № 2174-р; «Концепцію Державної цільової економічної програми розвитку автомобільного транспорту на період до 2015 року», схвалену Розпорядженням Кабінету міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 732-р; «Загальнодержавну програму реформування і розвитку житлово-комунального господарства на 2009–2014 роки», затверджену Законом України від 11 червня 2009 р. № 1511-VI та іші.

Значний внесок у вирішення ключових проблем у сфері організації транспортного перевезення пасажирів зробили М. Д. Блатнов, Є. П. Володін, В. К. Доля, І. С. Єфремов, О. С. Ігнатенко, Ю. С. Лігум, Л. Б. Міротін, Д. С. Самойлов, В. В. Скалецький, І. В. Спірін, М. Б. Островський, А. В. Панішев, В. П. Поліщук та інші вчені. Однак, не зважаючи на досить велику кількість досліджень проблема транспортних перевезень пасажирів залишається актуальною.

Метою дослідження є розробка теоретичних основ організації маршрутних автобусних перевезень у приміському сполученні.

Для досягнення поставленої мети дослідження вирішувалися такі задачі: – проаналізувати порядок організації маршрутних автобусних перевезень у приміському сполученні; – виявити рівень значущості факторів вибору виду приміського пасажирського транспорту для пасажирів.

Об’єктом дослідження є процес перевезення пасажирів у приміському сполученні.

Предмет дослідження – закономірності впливу технології перевезень пасажирів у приміському сполученні на показники транспортного обслуговування.

Методи дослідження. У проведених дослідженнях використовувались: методи системного аналізу під час аналізу даних проведених досліджень, та метод експертного опитування.

У роботі розроблено теоретичні основи організації маршрутних автобусних перевезень у приміському сполученні, що враховують взаємозв’язок фактора людини з транспортним процесом.

Практична значимість результатів полягає у визначенні факторів, які впливають на вибір приміського пасажирського транспорту.

РОЗДІЛ 1

АНАЛІЗ МАРШРУТНИХ АВТОБУСНИХ ПЕРЕВЕЗЕНЬ У ПРИМІСЬКОМУ СПОЛУЧЕННІ

1.1 Особливості процесу автобусних перевезень пасажирів у приміському сполученні.

Автомобільні перевезення є невід’ємним складником життя населення України. На сучасному етапі розвитку суспільства вони відзначаються такими особливостями [5]:

– збільшуються обсяги перевезень приміському сполученні;

– у сільській місцевості автомобільний транспорт є єдиним видом транспорту;

– у малих містах і поселеннях міського типу автомобільний транспорт – основний вид масового пасажирського транспорту;

– міські й приміські автобусні маршрути здебільшого мають регулярний характер зв’язку із залізничними, річними та морськими вокзалами;

– автомобільний транспорт обслуговує дальні перевезення в умовах відсутності залізничних, повітряних і водних зв’язків;

– автомобільний транспорт у багатьох регіонах доповнює залізничний.

Сьогодні розподіл автобусних перевезень за видами сполучень є таким: міські – 67 %, приміські – 28 %, міжміські – 5 % [8]. На думку дослідників, відмінності приміських перевезень від міських полягають у нижчезазначеному: – перевозиться менша кількість пасажирів; – значно збільшується кількість приміських пасажирів навесні та восени; – істотно більші відстані перевезень; – менша кількість на маршруті зупинок для посадки-висадки людей; – збільшені інтервали руху транспортних засобів. Приміські перевезення надзвичайно важливі для приміських районів крупних міст. Приміські автобусні маршрути багатьох міст та населених пунктів мають регулярні транспортні зв’язки з аеропортами, залізничними та річними вокзалами, морськими портами. Внутрішньообласні та сільські перевезення пасажирів автобусами забезпечують зв’язки погано доступних населених пунктів з магістральними видами транспорту дальніх сполучень. Найбільш поширеними є приміські маршрути, які ведуть із міста до приміської зони. Частина приміських маршрутів повністю розташована в приміській зоні. Транспортна доступність у приміському сполученні визначається повнотою охоплення населених пунктів приміської зони мережею автобусних маршрутів. Приміські автобусні маршрути відзначаються великою нерівномірністю пасажирських перевезень і пасажиропотоків за різними напрямками та днями тижня. Фахівці з’ясували, що вранці в суботні та недільні дні масовий потік пасажирів прямує з міста до зони відпочинку й автобуси завантажуються в одному напрямку. У вечірній час більшість пасажирів повертається до міста й автобус завантажується в зворотному напрямку. Більшість населення приміських зон у ранкові години будніх днів прямує на роботу до міста. Міські жителі в літні періоди часу виїжджають з міста до зон відпочинку. Значна кількість жителів міста прямує до приміської зони після закінчення робочого тижня та повертається до міста на роботу в понеділок. Указані особливості враховуються в системі раціональної організації руху автобусів [9]. Перевезення пасажирів автобусами мають відбуватися із високим ступенем зручності, безпечності за мінімально можливих витрат часу на поїздку. Регулярні перевезення пасажирів автобусним транспортом здійснюються за певними маршрутами. Приміські перевезення здійснюються в трудових, ділових і культурно-побутових цілях. Усі приміські перевезення характеризуються нестачею й високим рівнем зношення (морального та фізичного) транспортних засобів. Ця обставина значно погіршує якість обслуговування пасажирів, тому що пасажири через відсутність рухомого складу та значні обсяги багажу не завжди можуть своєчасно розпочати поїздку. Важливе значення має збалансування попиту на перевезення й пропозиції транспорту. Водночас необхідно вирішити дві проблеми: задовольнити потреби населення в перевезеннях як за кількістю, так і за якістю надаваних транспортних послуг; досягнути максимального прибутку шляхом збільшення доходів і зниження витрат. На приміських маршрутах дозволяється перевозити стоячих пасажирів автобусами, які за своєю конструкцією мають бути обладнані місцями для стоячих пасажирів у кількості, передбаченій технічною характеристикою транспортного засобу та визначеній реєстраційними документами на такий транспортний засіб. Дальність поїздки в 3–4 рази перевищує дальність міських поїздок, у зв’язку з цим приміські автобуси мають бути обладнані збільшеною кількістю місць для сидіння. Вимоги до використання автобусів за видами сполучень, режимами руху та протяжністю маршрутів, за параметрами пасажиромісткості, комфортності, технічними та екологічними показниками встановлює центральний орган виконавчої влади з питань автомобільного транспорту. Швидкість руху на приміських маршрутах значною мірою залежить від їхньої довжини, а також від довжин перегонів, які збільшуються шляхом уведення зупинок на вимогу пасажирів. У процесі організації перевезень приймають припустимі норми відхилення від розкладу. Для приміського сполучення допустиме відхилення становить ± 3 хв. Нормативи виконання передбачених розкладом руху рейсів у приміському сполученні становлять не менше 98 % [8]. Відповідно до наявності попиту на перевезення має встановлюватися час початку та закінчення роботи кожного маршруту. Цей час відбивається у розкладі руху на маршруті із зазначенням початку руху в першому рейсі та закінчення руху в останньому рейсі. Такі рейси не можуть бути скасовані з організаційних причин. За інтервалу руху автобусів за маршрутом менше 20 хв. замість розкладу може подаватися таблиця інтервалів руху, що містить час першого й останнього відправлення автобусів, а також величини інтервалів руху за періодами доби [9]. Пасажирські автомобільні станції призначені для обслуговування пасажирів приміських маршрутів. Вони розташовуються на кінцевих і проміжних зупинних пунктах маршруту на дорожній мережі загального користування та належать до комплексу дорожніх споруд, у поодиноких випадках це окремо розташовані будівлі. На пасажирських автомобільних станціях обладнуються перон, квиткові каси і залежно від обсягу перевезень зал очікування або навіс для пасажирів. Зали очікування призначені для тимчасового розміщення пасажирів, які очікують на посадку в автобуси, що прямують приміськими маршрутами. Із цією метою в залах очікування встановлюють лави, дивани та крісла. Зупиночні пункти приміських автобусних маршрутів мають розміщувати в найбільш зручних для пасажирів місцях: – кінцеві пункти приміських маршрутів у місті мають бути наближені до великих пасажироутворювальних пунктів (залізничних вокзалів і станцій, річкових портів на території міста, ринків, кінцевих станцій метрополітену тощо); – у місті зупинні пункти приміських маршрутів мають бути суміщені з пунктами зупинок маршрутів міського пасажирського транспорту; – відстань між пунктами зупинок приміських маршрутів, розташованих у межах населених пунктів, не має перевищувати 1 км, в інших випадках – у середньому 1,5 км; – пункти зупинки в передмісті мають бути розміщені в кожному населеному пункті, розташованому на трасі маршруту. Показники економії сил, що витрачаються пасажиром під час поїздки, тепер не нормуються. Транспортна втома, однак, помітно знижує продуктивність праці в народному господарстві, що дає підставу говорити про позасистемний ефект удосконалення обслуговування пасажирів, насамперед у приміському сполученні. Погані умови перевезень негативно впливають на пасажирів, зменшуючи їхню робочу продуктивність.

1.2 Аналіз напрямків покращення процесу перевезення пасажирів автомобільним транспортом

При організації транспортного процесу постійно вирішуються завдання покращення якості перевезень пасажирів шляхом уживання заходів, найбільш ефективних із погляду пасажирів і найменш витратних із позицій перевізника [10]. Метою розроблення технології організації процесу перевезень є забезпечення найбільш повного, своєчасного та якісного обслуговування пасажирів за високої ефективності використання рухомого складу. Спеціалісти неодноразово звертали увагу на той факт, що успішне вирішення питань раціональної організації перевезень пасажирів та ефективного використання рухомого складу не можливе поза системним вивченням характеру зміни пасажиропотоків транспортної мережі. Організація руху за маршрутом базується на використанні раціонального рухомого складу. Організатори перевізного процесу мають призначити на маршрут таку кількість транспортних засобів певної пасажиромісткості, яка забезпечить мінімум витрат перевізника за умови освоєння пасажиропотоку з дотриманням нормативних вимог до якості транспортного обслуговування. Водночас тип транспортних засобів має добиратися з урахуванням потреб у перевезеннях, щоб формувалася раціональна структура парку підприємства на перспективу. Першочерговим завданням під час вибору рухомого складу є визначення номінальної місткості. Названа характеристика пасажирського транспортного засобу впливає на основні показники його роботи: час оберту, витрати на перевезення тощо [10]. Місткість рухомого складу визначається на підставі конструктивних особливостей. У процесі вибору місткості рухомого складу дослідники беруть до уваги такі чинники потужність пасажиропотоку в одному напрямку на найбільш завантаженій ділянці, нерівномірність розподілу пасажиропотоків за годинами доби й ділянками маршруту, доцільний інтервал прямування транспортних засобів за годинами доби, дорожні умови руху та пропускну спроможність вулиць. Під час вибору автобусів певної місткості для окремого маршруту потрібно вважати на максимальний пасажиропотік. До того ж варто враховувати, що на найбільш завантаженому перегоні приміського маршруту кількість пасажирів в автобусі не має перевищувати соціального нормативу, згідно з яким у салоні автобуса на одному квадратному метрі вільної площі підлоги не може перевозитися більше трьох пасажирів. Рух пасажирського транспорту за маршрутом має здійснюватися в суворій відповідності до затвердженого розкладу руху. Від якості останнього залежать рівень обслуговування пасажирів і ефективність використання рухомого складу. До того ж розклад руху транспортних засобів на маршруті необхідно скласти так, щоб забезпечити нормальні умови поїздки пасажирів під час роботи маршруту, відповідні умови праці водіїв, які обслуговують транспортні засоби; ефективне використання транспортних засобів і координацію їхнього руху на цьому маршруті з рухом транспортних засобів на інших маршрутах, а також з рухом інших видів міського пасажирського транспорту; виконання вимог безпеки руху. Загалом, на думку спеціалістів, розклад руху транспортних засобів на маршруті – основний плановий документ, у якому сконцентровані всі рішення щодо організації перевезень пасажирів [5]. На основі розробленого розкладу руху відбувається організація праці водіїв і кондукторів. Організація перевезень пасажирів має здійснюватися згідно з вимогами безпеки руху. Основними завданнями юридичних осіб та приватних підприємців стосовно забезпечення безпеки перевезень пасажирів автобусами є виконання встановлених законодавчими та іншими нормативно-правовими актами України вимог до рівня кваліфікації, стану здоров’я, поведінки під час дорожнього руху, режимів праці та відпочинку водіїв автобусів, а також забезпечення безпечних дорожніх умов на маршрутах автобусних перевезень.

Висновки до розділу

1. Перевезення пасажирів автобусами мають відбуватися із високим ступенем зручності, безпечності за мінімально можливих витрат часу на поїздку. Однак, усі приміські перевезення характеризуються нестачею й високим рівнем зношення (морального та фізичного) транспортних засобів та задовольнити потреби населення в перевезеннях як за кількістю, так і за якістю надаваних транспортних послуг не можуть. Тому досягнути максимального прибутку шляхом збільшення доходів і зниження витрат не можуть.

2. Аналіз напрямків удосконалення процесу перевезень дає можливість стверджувати що найбільш доцільним для покращення процесу перевезень буде формування сучасного рухомого складу. Визначення факторів які вливають на вибір рухомого складу приміського пасажирського транспорту буде проведено в наступному розділі.

РОЗДІЛ 2

ВИЗНАЧЕННЯ ЗАКОНОМІРНОСТІ ВИБОРУ ПАСАЖИРАМИ ВИДУ ПРИМІСЬКОГО ПАСАЖИРСЬКОГО ТРАНСПОРТУ

2.1 Визначення факторів, які впливають на попит та послуги приміського пасажирського транспорту

Фактори, що впливають на вибір виду приміського пасажирського транспорту, передбачають обізнаність щодо всієї сукупності критеріїв, які використовують пасажири під час зіставляння альтернатив. До того ж на значущості критеріїв подекуди позначається мета пересування (трудова або культурно-побутова). Щоб з'ясувати це, були опитані пасажири. У процесі заповнення анкети потрібно було назвати ті критерії, що беруться до уваги під час вибору виду приміського пасажирського транспорту. Пропоновані пасажирами критерії заносились до спеціально розробленої анкети (додаток А). Водночас можлива кількість критеріїв, які вказуються кожним пасажиром, не обмежувалася. Далі було проведено оброблення даних опитування. Зважаючи на різницю у формулюваннях результати анкетування групувалися на підставі спільних ознак. Результати опитування пасажирів за критеріями вибору приміського пасажирського транспорту подано в табл. 2.1. Після визначення факторів, які впливають на попит на послуги приміського пасажирського транспорту, установлювалася їх значущість для пасажирів.

2.2 Оцінювання значущості факторів, які впливають на вибір приміського пасажирського транспорту

На наступному етапі була розроблена анкета (додаток А), за допомого якої проводилося експертне оцінювання значущості критеріїв.

Експертами виступали пасажири, яким пропонувалося оцінити фактори за шкалою від найбільш значущого фактора до найменш значущого залежно від трудових чи культурно-побутових пересувань. Вигляд анкети, яка використовувалась в опитуванні щодо значущості факторів, наведено в додатку Б. На наступному етапі відбувалося оброблення матеріалів, отриманих під час обстеження, окремо для трудових і культурно-побутових пересувань. Із метою оцінювання узгодженості думок експертів залучався коефіцієнт конкордації Кендела.

, (2.1)

де m – кількість експертів;

n – кількість факторів;

S – сума квадратів відхилення.

Суму квадратів відхилення визначено таким чином:

, (2.2)

де – сума рангів за j-м фактором.

Таблиця 2.1

Результати опитування пасажирів про критерії вибору виду приміського пасажирського транспорту

Номер фактора	Критерії	Частка від загальної кількості вказаних критеріїв, %
	Вартість проїзду	16,4
	Час руху	18,2
	Комфортабельність	8,8
	Місткість, наповненість	8,7
	Час очікування	15,3
	Поїздка без пересадки	10,5
	Час руху до зупинного пункту	9,8
	Стан дороги	2,0
	Культура обслуговування	0,9
	Зовнішній вигляд транспорту та чистота салону	1,5
	Безпека руху	2,6
	Технічне устаткування транспортного засобу	0,6
	Зручність висадки-посадки	0,8
	Екологічність транспортного засобу	0,4
	Кількість проміжних зупинних пунктів	1,2
	Час простою на проміжних зупинних пунктах	1,4
	Наявність альтернативних засобів пересування	0,5
	Наявність пільг	0,4

– середня сума рангів визначалася таким чином:

(2.3)

Результати розрахунків наведено в табл. 2.2. Отримане значення коефіцієнта конкордації вказує на узгодженість думок експертів. Для трудових пересувань W = 0,51, а для культурно-побутових пересувань W = 0,5. Із метою перевірки статистичної ваги коефіцієнта конкордації розраховано емпіричне значення критерію Пірсона за формулою:

(2.4)

На наступному етапі побудовано діаграми рангів для трудових і культурно-побутових пересувань (рис. 2.1, 2.2). На підставі аналізу одержаних даних установлено значущість факторів. Щоб визначити статистичну вагу коефіцієнта конкордації для трудових пересувань, розрахункове значення критерію 2 χ = 347,05, а для культурно- побутових пересувань 2 χ = 339,99 порівнювалися із табличним. Оскільки розрахункове значення перевищує табличний показник ( 2 χ = 27,6) для рівня значущості 0,05 і кількості ступенів свободи m = 17, правомірно стверджувати, що отриманий коефіцієнт конкордації є значущим і думка експертів не випадкова.

Таблиця 2.2