Суть і завдання транспортної логістики. Внутрішньовиробниче транспортування

Транспортна логістика інтегрує планування, управління та фізичне транспортування матеріалів, купованих частин, виробів, виробничих відходів у супроводі необхідного для цього інформаційного потоку для мінімізації транспортних витрат і витрат часу (Економічна, 2001).

Транспорт – це галузь матеріального виробництва, яка здійснює перевезення людей та вантажів.

Організація переміщень вантажів транспортом незагального користування є предметом вивчення внутрішньовиробничої логістики. Завдання вибору каналів товароруху вирішується у сфері розподільчої логістики.

Головна мета транспортної логістики зводиться до надання необхідних транспортних послуг у галузях постачання, збуту та переробки відходів з мінімальними витратами з орієнтацією на стабільне зменшення потреб у транспорті.

При цьому основні завдання транспортної логістики можна визначити так:

1) вибір виду транспортних засобів;

2) вибір типу транспортних засобів;

3) спільне планування транспортного процесу зі складським та виробничим;

4) спільне планування транспортних процесів на різних видах транспорту;

5) забезпечення технологічної єдності транспортно-складського процесу;

6) визначення раціональних маршрутів доставки.

До внутрішніхтранспортних засобівналежать засоби, призначені для переміщення в горизонтальному та вертикальному напрямках. Класифікацію внутрішньовиробничих транспортних систем з відмітними особливостями подано на рис. 8.3 Їх можна розподілити на дві основні групи, а саме:

1) стаціонарні транспортні пристрої;

2) нестаціонарні, або пересувні, транспортні засоби.

Рисунок 8.3 - Класифікація внутрішньовиробничих транспортних систем

До стаціонарних транспортних пристроївналежать ті, за допомогою яких продукти пересуваються за відповідними горизонтальними, вертикальними та похилими напрямками. Наприклад, конструкції, пов’язані з підлогою:

· схований під підлогою ланцюговий транспортер;

· несучий ланцюговий транспортер;

· рольганги;

· ремінний транспортер.

Конструкції, не пов’язані із підлогою:

· ланцюговий підвішений транспортер;

· транспортер із електроприводом;

· ручні талі.

До пересувнихналежать транспортні засоби, які виконують або вертикальне транспортування (підйомники, у тому числі ліфти, мостові, портальні та ін. крани), або горизонтальне пересування– як система на вагонетках (карах). Горизонтально-пересувні пристрої поділяють на ті, що потребують опори, та вільні:

Горизонтально-пересувні, що потребують опори:

· вилочні підйомники;

· вилочні штабелери;

· тягачі з причіпами;

· транспортні системи без водія.

Вільні (не пов’язані із підлогою):

· картраки;

· монорельсові підвісні вагонетки.

Великого значення набувають сьогодні транспортні засоби без водіята із дистанційним управлінням(індукційні або оптичні). Вони створюють конкуренцію стаціонарним транспортним засобам, до них належать:

· рольганги;

· ланцюгові транспортери;

· підйомники з електроприводом та без нього;

· підвішені конвеєри з окремим приводом.

Безлюдні транспортні системи добре пристосовані для раціоналізації логістичних функцій та можуть використовуватися як на частково механізованих, так і повністю автоматизованих підприємствах. Удосконалення технології та зв’язок із центральною комп’ютерною системою забезпечує їх економічність, велику гнучкість і високий ступінь використання.

Безлюдні системи охоплюють такі елементи:

· вагонетки;

· пристрої для пересування;

· пристрої для управління.

Переваги транспортних систем із дистанційним управліннямповинні розглядатися поряд з їхніми недоліками, такими, як:

· висока вартість цих систем;

· проблеми завантаження та розвантаження;

· низька швидкість руху;

· залежність від змонтованих шляхів;

· складність проїзду в різних виробничих ситуаціях (наприклад, вузькі шляхи, високі бар'єри, неочікувані перешкоди і т.п.).